Розділ 7 ПРОЕКТУВАННЯ ЛАНЦЮГІВ СТВОРЕННЯ ВАРТОСТІ 7.1. Проектування ланцюгів створення вартості

Основною метою проектування ланцюгів вартості є задоволення по- питу виробництва в матеріалах із максимально можливою економічною ефективністю [1].

Для успішного досягнення основної мети необхідно вирішити наступ-

ні завдання, а саме:

1.         Дотримання зумовлених строків закупівлі сировини та комплектую- чих виробів (матеріали, закуплені раніше від зазначеного строку, ста- ють додатковим вантажем на оборотні фонди підприємства, а запіз- нення із зпкупівлею може зірвати виробничу програму або призвести до її зміни).

2.         Забезпечення чіткої відповідності між кількістю поставок потребами в них (надлишок або недостатня кількість товарно-матеріальних ре- сурсів, що постачаються, також негативно впливає на баланс оборот- них фондів і стабільність виготовлення продукції, і може викликати додаткові витрати при поновленні балансового оптимуму).

3.         Контроль за виконанням вимог виробництва, якістю сировини та ком-

плектуючими виробам.

Основу економічної ефективності проектування ланцюгів вартості становлять пошук і закупівля необхідних матеріалів задовільної якості за мінімальними цінами. Для цього необхідно вивчати ринок постачання, яке здійснюють відповідні відділи фірм. Вихідним пунктом дослідження ринку повинно бути точно сформульоване виявлення проблеми.

Мета проведення досліджень ринку закупівлі сировини із матеріалів визначає одночасно і тип ринків, які повинні бути досліджені, а саме:


 

•           безпосередні ринки (ті, що забезпечують в даний час потреби в сиро-

вині та матеріалах);

•           опосередковані ринки (ринки, які використовують постачальники);

•           ринки замінників (повністю або частково замінних продуктів);

•           нові ринки.

Отримана інформація повинна відображати такі ринкові категорії як пропозиція, попит і ринковий баланс. Для того, щоб можна було досконалі- ше дати відповідь на запитання про досліджуваний ринок, інформація час- то подається в трьох аспектах:

а)         сучасний аналіз ринку;

б)         динаміка зміни кон’юнктури ринку;

в)         прогнози зміни ринку.

При проведенні аналізу важливим інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого споживання є потреби потенційних спожи- вачів. Використовуючи потреби ринку можна зорієнтуватися на потенцій- ний попит.

Дослідження ринку закупівлі сировини та комплектуючих виробів, як правило, проводиться паралельно із розробкою нового продукту. Напри- клад, у світлотехнічній промисловості воно починається та здійснюється на стадії конструювання виробів. Завдання відділу постачання — забезпе- чити конструкторів необхідними каталогами, описами, проспектами із спе- цифіки роботи, що проводиться з метою їх повної та об’єктивної орієнтації у відповідних питаннях. Відділ постачання повинен також подати інформа- цію про ціни, можливі строки поставки, транспортні видатки, пошук їх оптимального поєднання.

Кількість матеріалів, дата поставок і тривалість періоду їх надходжен- ня залежать від виробничих програм підприємства, які визначаються результатами вивчення ринків збуту.

На основі дослідження ринку, та зупинившись на окремих постачаль- никах, відділ постачання зобов’язаний визначити потребу підприємства в конкретних поставках. Зазначимо окремі аспекти даного питання.

Визначення потреб — це виявлення продуктів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами: шляхом визначення потреб на ос- нові замовлень і планомірного визначення потреб на основі витрат.

Визначення потреб на основі замовлень відбувається розчленуванням специфікацій на окремі комплектуючі із врахуванням вже наявних складсь- ких  запасів.  Первинними  потребами  тут  є  потреби  в  готових  виробах,


 

вторинними — вузли, з яких складаються вироби, третинними — деталі, з яких складаються вузли. Строки задоволення наступних потреб визна- чаються на основі термінів закупівлі попередніх. Якщо потреби на ос- нові замовлень не можуть бути визначені або застосування цього мето- ду нераціональне, тоді використовують метод визначення потреб на ос- нові витрат або попереднього досвіду. Передбачувана потреба в цьому випадку визначається за допомогою найпростіших розрахункових мето- дів. Як доповнення до них, на практиці часто використовують інтуїтив- ні методи прогнозу — перш за все в тих випадках, коли витрати нечут- тєві до сезонних коливань і не відчувають впливу певних зовнішніх чинників.

У західних країнах продукція виробничого призначення, що купу- ється фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та спосо- бами закупівлі. Зі всієї різноманітності традиційно виділяють наступні види товарів: сировина та основні матеріали, паливо, комплектуючі та обладнання. Такий розподіл обґрунтовується приблизно однотиповою питомою вартістю, а також умовами зберігання та застосування окремих видів цих товарів.

Товари, потреба в яких виникає непередбачено та які не вимагають тривалого зберігання, закуповуються в строки, близькі до їх споживання.

Матеріали разового та постійного споживання, необхідні до певного моменту, закуповуються на умовах договірної поставки, які передбача- ють точні строки підвезення. При такому способі поставки об’єм запасів матеріалів на підприємстві зменшується, а пов’язані з ним видатки скоро- чуються.

З метою спрощення процедури оформлення замовлень і зниження на- кладних витрат застосовуються групові поставки деяких видів споріднених товарів, закуплених малими партіями.

Важливий елемент створення ланцюгів вартості — аналіз ціни това- рів, що закуповуються. Для аналізу вартості власного виробництва, вико- ристовуються різні види розрахунків:

1.         Простий метод калькуляції (показник загальних витрат ділиться на показник виробничої продукції);

2.         Калькуляція за еквівалентними показниками (витрати поділяють за окремими статтями та беруть середнє значення)

3.         Постійна калькуляція (точний розрахунок витрат кожної операції на основі АСУ).


 

Аналіз цін враховує також додаткові роботи та послуги, наприклад, проведення консультацій, підготовку документації, упакування, митні по- слуги та ін. При цьому застосовуються різні види аналізу ціни:

•           аналіз ціни на шляху виникнення продукту до його надходження до

споживача (постатейною калькуляцією визначають ціну — нетто, ра-

зом із заготівельними витратами);

•           аналіз ціни, розрахованої за загальною вартістю виробленої роботи чи послуги (тут додатково враховують витрати на контроль, збереження, фінансування);

•           аналіз ціни на основі корисності продукту (на основі суб’єктивних

оціночних критеріїв визначається, скільки даний продукт або послуга можуть коштувати на ринку);

•           аналіз ціни при тенденції її зростання на аналогічні товари (за допо-

могою поділу витрат на первинні, в розрахунку на одиницю продукції в даний момент, та наступні витрати — для розрахунку ціни на певну партію продукції);

•           аналіз ціни (за допомогою кривої конструкції нової продукції);

•           аналіз ціни в часовому періоді (порівнюють стару та нову комерційну пропозицію, при цьому враховують зміни у сировині, що використо- вується, затратах, ринкових відносинах та ін.);

•           аналіз ціни за первинними затратами на одиницю продукції;

•           аналіз за допомогою змінних цін (застосовується при розробці довго-

строкових договорів при дуже швидкій зміні цін);

•           аналіз цін на основі відкритих даних (курс валют, біржові курси, мит-

на статистика і т.ін.).