1.3. Перелік художніх текстів для обов'язкового читання і вивчення напам'ять

Художні тексти, рекомендовані для обов'язкового читання

А. де Сент-Екзюпері. «Маленький принц», «Планета людей».

Агата Крісті. Твори за вибором.

Беккет С. «Чекаючи на Годо».

Белль Г. «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».

Браун С. (один—два твори на вибір).

Брехт Б. «Матінка Кураж», «Життя Галілея».

Верден П. Поезія.

Гамсун Кнут «Пан», «Вікторія», «Голод».

Гашек Я. «Пригоди бравого вояка Швейка».

Голдінг У. «Володар мух», «Шпиль».

Джойс Д. «Джакомо», «Улісс».

Драйзер Т. «Сестра Керрі», «Джені Герхард», «Американська трагедія».

Дюрренматг Ф. «Візит старої дами», «Фізики», «Суддя та його кат».

Еко У. «Ім'я троянди».

Еліот Т. Поезія.

Замятін Є. «Ми».

Зюскінд П «Парфумер».

Ібсен Г. «Ляльковий дім», «Бранд», «Пер Гюнт».

Йонеско Е. «Носороги».

Кавабата Я. «Тисячокрилий журавель».

Камю А. «Сторонній», «Чума».

Кафка Ф. «Перевтілення», «Процес».

Кобо Абе. «Жінка в пісках», «Людина-коробка».

Коельо П. «Алхіміка», «Одинадцять хвилин».

Лондон Д. «Мартін Іден», зб. «Північні оповідання» 3—4 оповідання на вибір.

Лорка Г. Поезія, збірка ««Циганські романсеро».

Лонгфелло. «Пісня про Гайавату».

Лоуренс Д. «Коханець леді Чаттерлей».

Манн Г. «Молоді літа короля Генріха IV».

Манн Т. «Смерть у Венеції», «Чарівна гора», «Маріо і чарівник».

Маркес Г. «Стариган з крилами», «Сто років самотності», «Полковнику ніхто не пише».

Мердок А. «Чорний принц».

О'Генрі. «Дари волхвів», «Вождь червоношкірих», «Останній листок», «З любові до мистецтва».

Олдрідж Д. «Клітка акул», «Останній дюйм».

Платонов А. «Котлован».

Пруст М. «В пошуках утраченого часу».

Ремарк Е. М. «Три товариші», «На Західному фронті без змін», «Повернення».

Рембо А. Поезія.

Рільке Р. М. Поезія, збірка «Сонети до Орфея».

Роллан Р. «Зачарована душа», «Кола Брюньйон».

Сартр Ж. П. «Нудота», «Мур», «Кімната».

Селінджер Д. «Над прірвою у житі».

Стілл Д. (два твори на вибір).

Уайльд О. «Портрет Доріана Грея», «Саломея», філософські казки (2 за вибором).

Уеллс Г. «Невидимець», «Машина часу».

Фріш Макс. «Санта Круз».

Хемінгуей Е. «Старий і море», «Прощавай, зброє».

Чапек К 5—6 новел на вибір.

Шоу Б. «Пігмаліон», «Будинки вдівця».

Для вивчення напам'ять:

Гарсіа Лорка «Гітара».

Р. М. Рільке. Поезія за вибором.

Мацуо Басьо. Хоку (за вибором).

Ісікава Такубоку Танка (за вибором).


Вивчити напам'ять РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ

Згаси мій зір...

Згаси мій зір — я все ж тебе знайду, Замкни мій слух — я все ж тебе почую, Я і без ніг до тебе домандрую, Без уст тобі обітницю складу. Відломиш руки — я тоді тебе Впіймаю серцем, наче між долонь, А спиниш серце — мозок запульсує; Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь, Тебе в крові палючій понесу я.

(Переклад М. Бажана) Осінній день

Мій боже, час! Вже літо стало ярим.

На сонячний годинник довгу тінь

накинь і вітер простели над яром.

Звели останнім ягодам оцим

ще наливатись, дай їм трохи строку,

щоб геть дозріти, щоб солодкість соку

відтак вином зробилася тяжким.

Хто був бездомним, той не знайде дому,

не збудеться самітник самоти, не спатиме, читатиме, листи

почне писать чи вийде в парк брести

уздовж алей по листю ворушкому

(Переклад М. Бажана)

Оливковий сад

Під сірим віттям вгору йшов помалу

Він, сірий і самітний, між олив

І голову, пилюкою припалу,

в пил рук гарячих глибоко втопив.

По всьому — це. І це кінець надходить.

Та я повинен і осліпши йти.

Чому мене примушуєш доводить,

Що ти єси, хоч зник для мене ти?

Тебе не можу більше я знайти, —

Ані в собі, ні в інших, ні в камінні

Знайти не можу. Сам-один я нині.

Зі мною — вся скорбота людських бід.

Полегшити ти міг би їхній гніт,

Коли б ти був. О невимовний стид...

Казали згодом: ангела прихід

Хіба то ангел? Ах то ніч прийшла,

Зашелестіла листям на оливах.

Здригнулись учні в снах своїх лякливих.


Хіба то ангел? Ах то ніч прийшла Звичайна ніч прийшла сюди, як сотні Ночей було минуло тут підряд. Каміння спить, і пси лежать дрімотні. Ах, ніч сумна, як ночі ті скорботні, Що ждуть, щоб ранок повернувсь назад. Бо не приходить на такі благання Ні світла ніч, ні ангел поготів. Все тратять ті, хто сам себе згубив, — їх обмина отецьке піклування, їх поронило лоно матерів.

(Переклад М. Бажана)

ТОМАС СТЕРНЗ ЕЛІОТ

Ранок біля вікна

Вони гуркотять тарілками, сніданок готуючи

В кухнях підвальних уздовж вичовганих тротуарів, —

Зрозумілі мені душі смутні покоївок,

Що проросли без надії за ворітьми...

Коричневі хвилі туману набігають на мене

Круговоротом облич на дні вулиці,

Зриваючи з перехожого, гряззю забризканого,

Безпричинну усмішку, що висне в повітрі

І щезає над низкою дахів.

(Переклад М. Стріха)

Суїні серед солов'їв

Горила Суїні розставив коліна, Руки впустив, регоче без тями. Зебра на вилицях роздулась — Стали в пасмуг жирафині плями. Кола місяця штормового На захід плинуть, аж до Лап-Ланти. Смерть і Ворон ширяють вгорі, А Суїні вартує ворота рогаті. В імлі Оріон із Псом, Принишкли морів пустині; Дама в іспанськім плащі Моститься на коліна до Суїні. Падає, скатертину тягне, Перекинула чашку з кавою; На підлозі сіда зручніш, Позіхає, панчоху підтягує. Кавою облитий, сахнувсь Аж на підвіконня, та змовчав; Гарсон несе бананів, цитрин, Фіг та з теплиці овочів;

Двоногий мовчун окавлений Міркує, як би-то збігти; Рахіль, вроджена Рабінович, До грон простягає кігті; Вона і дама в іспанському Чи не змовились проти нього; Тож він відхиляє гамбіт — Очей не зведе, така знемога; Виходить та й загляда у вікно, Посміхається Суїні їм, І посмішку золоту Обрамляють пишно гліцинії; Хазяйка з кимось, не видно з ким, У прочинені двері базікає, А солов'ї за Серцем Святим, Заливаються за базилікою, Як заливалися в кривавім вогню, Глушачи зойк Агамемнона И цвіркаючи рідким На саван, і так осквернений.

(Переклад О. Мокровольського) ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА

Гітара

Як заридала Моя гітара, — Розбилась досвітку Криштальна чара. Ой заридала Моя гітара... Хочу утішить — Надармо, Хочу утишить — Намарно. Плаче, як вода, Що рине з яру, Плаче, як вітер, Що жене хмару. Хочу впинити — Надармо, Вона ридає За даллю.

Плаче пісок гарячий, Кличе біле латаття, Плаче стріла за цвіллю, Вечір кличе світання, Плаче в голім гіллі Пташка остання.

А — ой, гітаро! У серці п'ять ножів Одним ударом!

(Переклад М. Лукаша) Про царівну Місяцівну

Прийшла в кузню Місяцівна В серпанковім покривалі Хлопчик дивиться на неї — Краса очі пориває. Має білими руками, Аж малому серце в'яне, Вислоняє, грішна й чиста, Тугі перса олив'яні. «Тікай, тікай, Місяцівно, бо як вернуться цигани, накують із твого серця намиста й перснів багато». «Дай я, хлоню, потанцюю, бо як вернуться чхавале, ти з закритими очима лежатимеш на ковалді». «Тікай, тікай, Місяцівно, чуєш, топотять бахмати?» «Ну-бо, хлоню, не топчися по білі моїй крохмальній». Битим шляхом скаче вершник, Мов у бубон, в шлях бабаха, А вже в кузні малий хлопчик Склепив віченьки, бідаха. Гаєм їхали цигани, Мусянджовії примари. Очі мружили набакир, Рівно голови тримали. А в тім гаю пугач пуга, Пугач пуга тоскно й жаско... Пливе небом Місяцівна, За руку держить хлоп'ятко. В кузні туж, у кузні лемент, Плачуть, голосять цигани, А царівну Місяцівну Повивають хмари, хмари.

(Переклад М. Лукаша)

Газела про темну смерть

Хотів би я заснути, як засинають яблука, І спати десь далеко від цвинтарного гамору. Хотів би я заснути, як та мала дитина, Що в чистім морі мріє собі розкраять серце.

Ви тільки не кажіть мені, що мертві

Не кривавляться,

Бо рот гниє, а все водиці просить.

Навіщо мені знати, як їх мордують трави

І місяць із гадючим ротом,

Що порається перед світом,

Хотів би я заснуть на час,

На час, на хвильку, на століття,

Хай знають тільки всі, що я не вмер,

Що є в моїх вустах ще стійло золоте,

Що я — маленький приятель провесняного леготу

І велетенська тінь від власних сліз.

Покрий мене над ранок покривалом,

Хай пригорщами сипле на тіло мурашву;

Змочи мені взуття твердючою водою,

Хай клешні скорпіонячі по ній дрібочуть

Поковзком.

Бо хочу я заснути, як засинають яблука, Навчитися плачу, що від землі очистить, Бо хочу бути разом з дитиною сумною, Що в чистім морі мріє собі розкраять серце.

(Переклад М. Лукаша)

Касида про сон під зорями

Жасмину цвіт і свіжо вбитий бик. Поміст без краю. Мапа. Зала. Арфа. Рання. Дівча прикинулось жасминовим биком, А бик — то присмерк, що реве багряно. Щоб небо та було дитям маленьким, Жасмин би мав півночі у полоні, А бик — арену синю, без тореро, І серце на спочинку при колоні. Коли ж бо небо — слон здоровий, А той жасмин — вода без крові, А те дівча — то вітка ночі росяна На темному безмежному помості. Поміж жасмином і биком Чи кістяні гаки, чи люди сонні. Всередині в жасмині слон і хмари, Всередині в бику — скелет дівочий.

(Переклад М. Лукаша)