3.19. Конвенція про видачу  європейських патентів

(Європейська патентна  конвенція) Convention on the  Grant of European Patents (European Patent Convention)

Організаційні питання.  Конвенція про видачу європейських па- тентів (іншими словами  — Європейська патентна  конвенція) була підписана  5 жовтня  1973 р. в м. Мюнхені  (ФРН) на конференції, в якій брала участь 21 держава. Конвенція — досить великий  документ, який  містить  кілька  десятків  сторінок.  Зрозуміло, що Конвенція — не вірш, напам’ять її вивчити  важко, при вирішенні  практичних пи- тань її текст завжди  необхідно тримати  під рукою. Все ж таки необ- хідно для  початку  хоч би орієнтуватися в її основних  положеннях. Саме про них і піде мова далі.

Конвенція складається з дванадцяти частин (розділів), що охоп-

люють 178 статей.

I. Загальні та інституційні положення  (General and  Institutional

Provisions);

II. Матеріальне патентне  право  (Substantative Patent Law);

III.  Заявка на  європейський патент  (Application for  European

Patents);

IV. Процедура  щодо видачі патентів  (Procedure Up to Grant); V. Процедура  заперечення (Apposition Procedure);

VI. Процедура апеляції  (Appeals Procedure); VII. Загальні положення (Common Provisions);

VIII.  Вплив  на національне право  (Impact on National Jaw). IX. Спеціальні угоди (Special Agreements);

X. Подання  міжнародної заявки  на підставі Договору  про патент- ну кооперацію  (Filing of International Application Based on Patent Cooperation Treaty);

XI. Перехідні  положення (Transitional Provisions); XII. Заключні положення (Final Provisions).

Отже,  патенти,  які  видаються  відповідно  до Конвенції,  назива-

ються «європейськими патентами»,  інколи скорочено — «європатен- тами». У кожній  із країн–учасниць Конвенції  європейський патент має ту ж саму дію і підпорядковується тим самим положенням, що й національний патент, який видано в даній державі, якщо з Конвенції не випливає інше.


 

Європейський патент може видаватися для однієї, кількох чи всіх країн–учасниць Конвенції.

Відповідно  до Конвенції,  було  створено  Європейську патентну

організацію. Органами Організації є Європейське патентне відомство (ЄПВ) на чолі з його президентом та Адміністративна рада. Завдан- ням Організації є видача європейських патентів. Це безпосередньо виконується Європейським патентним  відомством,  діяльність якого контролюється Адміністративною радою.

Місцем перебування Організації є Мюнхен. Оскільки ЄПВ  — це орган Організації, то, зрозуміло,  що вона знаходиться у Мюнхені.

Слід  відзначити,  що  ЄПВ  має  філіал  у Гаазі. Президент ЄПВ

звітує  Адміністративній раді  про  діяльність  Відомства.  Президент ЄПВ  призначається на цю посаду Адміністративною радою. Віце- президенти призначаються Адміністративною радою за згодою пре- зидента  ЄПВ.

Офіційними мовами ЄПВ  є англійська,  німецька, французька. Заявки на європейський патент слід подавати однією з цих мов. Якщо фізичні  чи юридичні  особи мають місце проживання чи перебуван- ня на території  однієї з держав-учасниць, у якій офіційною  мовою є інша, а також громадяни  цієї держави,  що проживають за кордоном, можуть  подавати  заявки  на європейський патент  офіційною  мовою даної держави. Але вони мусять представити переклад на одну з офі- ційних  мов ЄПВ  у межах строку, що встановлюється інструкцією.

Заявка на європейський патент публікується мовою діловодства.

Описи  винаходів  до європейських патентів  також  публікуються мовою діловодства. Але формула  винаходу перекладається на обидві інші офіційні  мови ЄПВ.  Трьома  офіційними мовами  публікується

«Європейський патентний бюлетень  «Офіційний вісник  ЄПВ».  За- писи до Європейського патентного  реєстру також виконуються трьо- ма офіційними мовами ЄПВ. Якщо виникають сумніви, то визна- чальним  є запис  тією мовою, якою  велося  діловодство.

Секція  приймання заявок  знаходиться у філіалі  в Гаазі, її компе- тенція — експертиза при прийманні і формальна експертиза заявок на європейський патент. Крім  того, до її компетенції  належить  публіка- ція заявок  на європейський патент і звітів про європейський пошук.

До Адміністративної ради кожна держава-член має право призна-

чити одного представника і одного його заступника. Президія Адмі- ністративної ради складається з її голови, заступника та трьох членів.


 

Витрати організації фінансуються за рахунок власних джерел Організації (мита та ін.), платежів  держав–учасниць, спеціальних фінансових внесків країн–членів, а також зборів. Усі прибутки  і вит- рати Організації на кожний  бюджетний  рік включаються до бюдже- ту. У разі необхідності  складаються коригуючі  бюджети.

Патентоспроможність. Строк  дії. Європейські патенти  видають-

ся на винаходи,  що є новими,  промислово придатними і базуються на винахідницькій діяльності.  Давайте  ж розглянемо, що означають ці три критерії.  Винахід  вважається новим,  якщо  він не стосується рівня  техніки.

Що  ж таке рівень  техніки?  Конвенція говорить,  що це: «… все,

що стало  відомо  шляхом  письмового  чи усного опису  до дати  по- дання  заявки  на європейський патент».  До рівня  техніки  включа- ються  також  заявки  на європатент,  що були  подані  до зазначеної вище дати.

Винахідницьку діяльність Конвенція визнає  як таку, що не вип-

ливає для спеціаліста  очевидним  чином з рівня техніки, і, нарешті, винахід вважається промислово придатним,  якщо його предмет може бути виготовлений чи використаний у будь-якій  галузі промисло- вості, в тому числі і в сільському  господарстві.

Хто може подати заявку на одержання європейського патенту? Будь-яка фізична  чи юридична особа. Кому належить  право на євро- пейський  патент?  Винахідникові або його правонаступнику. Якщо винахідник є службовцем,  то право  на європейський патент  визна- чається  правом  держави,  в якій  службовець виконує  свою основну діяльність. Винахідник має право бути вказаним  у європейському патенті  як винахідник.

Строк  дії європейського патенту  становить  20 років  від дня  по-

дання  заявки.  Європейський патент надає його власникові, почина- ючи від дня публікації, вказівки  про видачу патенту в кожній дер- жаві–учасниці Конвенції,  для якої він виданий,  ті самі права, які надавав  би виданий  у цій державі  національний патент.

Якщо предметом  європейського патенту є спосіб, то охорона по- ширюється також і на продукти, що одержані безпосередньо цим способом. Будь-яке порушення європейського патенту кваліфікуєть- ся відповідно  до національного законодавства.

Заявка. Заявка на європейський патент, день подання якої встанов- лено, має у відповідних  державах-членах дію заявки  на національний


 

патент. Заявка на європейський патент надає тимчасову  охорону від дня  публікації  цієї заявки.

Обсяг  охорони  європейського патенту  і заявки  на європейський патент визначається змістом формули винаходу. Але для тлумачен- ня патентної  формули  залучається опис винаходу і креслення. Фор- мула  має  бути  ясною  і базуватися на опису.  Переуступка прав  на заявку на європейський патент мусить проводитися в письмовій формі  і для цього потрібні  підписи  договірних  сторін.

Датою подання  заявки  на європейський патент вважається дата, на яку заявник подав документи,  що містять:

— вказівку  на те, що подається  прохання  на видачу європейсько- го патенту;

— вказівку  на щонайменше  одну державу;

— матеріали,  що встановлюють особу заявника;

— опис заявки  та один чи кілька  пунктів  формули винаходу  на одній з офіційних мов Організації.

Заявка на європейський патент може бути подана до Європейсь- кого патентного  відомства  у Мюнхені чи до його філіалу  в Гаазі або до патентного  відомства  чи компетентного органу держави–члена.

Заявка на європейський патент має стосуватися одного чи кількох

винаходів чи групи винаходів, пов’язаних між собою єдиною винахід- ницькою ідеєю (задумом). Заявка на європейський патент має розк- ривати  суть винаходу  достатньо  ясно і повно, щоб винахід  міг бути здійсненим спеціалістом.  Реферат складається виключно  з інформа- ційною  метою.

Пріоритет. Особа, яка належним  чином подала в країні–учасниці Паризької конвенції  з охорони  промислової власності  чи  стосовно цієї країни заявку на патент, корисну модель — на свідоцтво на ко- рисність  чи на  авторське  свідоцтво,  а також  правонаступник такої особи для  цілей  подання  заявки  на європейський патент  на один і той самий винахід, користується правом пріоритету  протягом 12 місяців  від дати подання  першої заявки.

Будь-яке подання  заявки, що рівнозначне поданню правильно оформленій національній заявці,  на підставі  законодавства держа- ви, в якій вона подана, чи на підставі двосторонніх чи багатосто- ронніх угод, включаючи дану Конвенцію, вважається таким, що встановлює право  пріоритету.  Під  правильно оформленим подан- ням національної заявки  розуміється будь-яке подання, достатнє для


 

встановлення дати, на яку подана заявка,  незалежно  від результату її розгляду.

Заявник, який бажає скористатися перевагами пріоритету поперед- ньої заявки, має подати заяву про пріоритет. Після подання заявки, Європейське патентне  відомство  видає  підтвердження про її надход- ження. У ньому вказується офіційний реєстраційний номер заявки. Потім відділ приймання заявок перевіряє їх за формальними ознаками.

Формальна експертиза. Якщо дата подання заявки  на європейсь- кий патент встановлена і заявка  не вважається відкликаною, то про- водиться  формальна експертиза.  При необхідності заявникам пропо- нується  усунути виявлені недоліки. Якщо заявка відповідає існуючим вимогам, то після цього здійснюється пошук (решерш) і складається

«Звіт про  європейський пошук»  на  підставі  формули винаходу  з

відповідним прийняттям до уваги опису, а також  креслень.

Будь-яка заявка  на європейський патент  публікується через  18 місяців від дня її подання або, якщо з’являлося клопотання про пріо- ритет, від дня пріоритету.  Публікація може відбутися  і раніше, якщо заявник про це прохає. Якщо рішення, згідно з яким було видано європейський патент, набирає чинності до закінчення зазначеного  18- місячного  терміну, то заявка  публікується одночасно з описом вина- ходу до європейського патенту.

Якщо звіт про пошук не підготовлено,  то викладка  публікується

без нього, а сам звіт публікується після  його підготовки.

Експертиза по суті і видача  патенту. Для проведення експертизи по суті необхідне письмове клопотання заявника. Воно подається  про- тягом 6 місяців  від дати опублікування звіту про пошук. Якщо про- тягом цього часу клопотання не подається, то заявка вважається відкликаною.

Процедура   проведення експертизи, як  свідчать  спеціалісти  цієї

справи, нагадує  процедуру,  прийняту в усіх країнах. Рішення вино- сять три експерти,  один з яких  керує  справою.  В результаті  прове- дення експертизи по суті приймається рішення про видачу європейсь- кого патенту чи про відмову в такій видачі, якщо заявка не відповідає вимогам  Конвенції.

Одночасно  з публікацією «Повідомлення про видачу європейсь- кого  патенту»,  ЄПВ  публікує  опис  винаходу  до європейського па- тенту, що містить власне опис, формулу  винаходу і, якщо це необхід- но, креслення.


 

Від дня одержання повідомлення розпочинається тримісячний термін для подання  перекладу  пунктів формули  винаходу на дві інші офіційні  мови ЄПВ. Якщо заявник виконав  усі відповідні вимоги, то експертиза приймає рішення про видачу патенту з посиланням на публікацію  про його видачу у бюлетені ЄПВ, від дати якої патент набирає  чинності.

Заперечення. Протягом 9 місяців  після  публікації  вказівки  про

видачу європейського патенту будь-яка  особа може подати у ЄПВ письмове  заперечення проти  виданого  європейського патенту.  Кон- венцією  встановлено підстави  для  заперечення.

За результатами розгляду  заперечення може бути прийняте одне

з трьох рішень:

— про відміну  патенту;

— про відхилення заперечення;

— про підтримання патенту  в силі у зміненому  вигляді.

В останньому випадку ЄПВ, одночасно з публікацією повідом- лення  про рішення  щодо заперечення, публікує  новий опис винахо- ду до європейського патенту.

Реєстрація. ЄПВ  веде реєстр,  який  відомий  як  «Європейський патентний реєстр». До публікації  заявки  на європейський патент до реєстру не вносять жодних відомостей. Реєстр  відкритий для загаль- ного ознайомлення.

Матеріали заявок  на європейські патенти,  відомості  про які  ще

не опубліковані, можуть  бути  доступними для  ознайомлення лише зі згоди заявника. Після  публікації  заявки  на європейський патент її матеріали  і одержаний за цією заявкою  патент можуть бути пред- ставлені  для загального  ознайомлення.

Представництво. Фізичні або юридичні особи, які не мають відпо-

відно постійних місць проживання чи перебування на території країн–членів, мусять  мати професійних представників і діяти  через них в усіх видах діловодств,  передбачених  даною Конвенцією з пи- тань подання  заявки  на європейський патент. Згадані професійні представники (іншими словами  — патентні повірені) мають відпові- дати певним  вимогам:

1) бути громадянином однієї  з держав–членів;

2) мати місце професійної діяльності  на території  однієї з дер- жав–членів;

3) мусять  скласти  європейський кваліфікаційний іспит.


 

Перетворення європейської заявки на національну заявку на патент

Клопотання про перетворення подається  протягом  трьох місяців після відкликання заявки  на європейський патент чи після  повідом- лення, згідно з яким  заявка  вважається відкликаною, чи після прий- няття  рішення  про відхилення заявки  чи відміну європейського па- тенту. Клопотання про перетворення заявки  надсилається ЄПВ з вказівкою  держав–членів, щодо яких висувається клопотання про видачу  національного патенту.

Європейський патент  може бути  анульований лише  на підставі законодавства країни–члена. Стаття  138  Конвенції  містить  довгий

перелік  підстав  для такого анулювання.

Сподіваємося, що читач пам’ятає і розуміє, що виданий європейсь- кий патент діє на території  всіх держав–членів, щодо яких подавала- ся заявка. Якщо заявка  на патент подавалася щодо всіх країн, то щоб визнати  патент недійсним  в усіх країнах, потрібно подати клопотан- ня про анулювання патенту в усіх країнах. Це дуже громіздка  робо- та. Тому  фізичні  і юридичні  особи, які  не зацікавлені в тому, щоб хтось одержав патент, який їм буде заважати, уважно слідкують за публікаціями «Вказівки про видачу європейського патенту» та «Опи- су винаходу»,  що згадувалися вище. Саме на цій стадії є можливість перешкодити видачі європейського патенту, а отже, уникнути у по- дальшому судових процесів з анулювання європейського патенту в кожній  з країн, для якої він чинний. Хай ця практична порада запа- м’ятається читачеві. Автор цих рядків чув її від західноєвропейських спеціалістів,  які на цьому «зуби  з’їли».

Характеризуючи основні положення Конвенції, поки що не зга- дувалося  мито,  яке  необхідно  сплачувати.  Воно  має  місце. Ніщо  в

світі  безплатно  не  робиться.  Безплатний, як  кажуть,  лише  сир  у пастці. Взагалі в умовах ринкової економіки  діє залізне правило: «Хто замовляє музику — той і платить». Не становлять винятку з правила і дії, спрямовані на одержання,  згідно з Конвенцією,  прав на винахо- ди і корисні моделі. Заявники мусять детально вивчити  розмір мита і дії, за які воно сплачується.

Спеціалістам-патентознавцям слід  також  добре  знати  «Інструк- цію до Конвенції про видачу європейських патентів». Вона була прийнята того ж дня, що й Конвенція. Адміністративна рада  ЄПВ неодноразово вносила  зміни  і доповнення до Інструкції.  Цю обста- вину також слід мати на увазі.


 

Частина  десята Конвенції  регулює відносини, що виникають у зв’язку з поданням  міжнародної заявки  на підставі «Договору про патентну кооперацію»  від 19 червня 1970 р. Міжнародні заявки, що подані на підставі «Договору», можуть становити  предмет діловодства в ЄПВ.  Положення «Договору»  застосовуються з урахуванням по- ложень  Конвенції.  У випадку  виникнення суперечностей застосову- ються  положення Договору.

Міжнародна заявка,  щодо якої  ЄПВ  діє як  вказане  чи вибране

відомство,  вважається заявкою  на європейський патент.

Європейське патентне відомство може діяти як отримуюче Відом- ство.

Підстави  для  цього  передбачені  у статті  151  Конвенції.  Стаття

153 Конвенції  стосується ролі  ЄПВ  як  «вказаного  відомства».  На- ступні три статті Конвенції  — 154, 155, 156, — відповідно  визначають функції ЄПВ як міжнародного пошукового  органу, органу міжнарод- ної попередньої  експертизи, вибраного  відомства.

Конвенція укладена  на необмежений строк.  Ратифікаційні гра-

моти здаються не зберігання уряду Федеративної Республіки Німеч- чина. Будь-яка ратифікація чи приєднання після набрання  чинності даною Конвенцією починають  діяти в перший  день третього місяця після  здачі на зберігання ратифікаційної грамоти  чи акта  про при- єднання.

Конвенція може переглядатися на конференції держав–членів.

Конференція має право приймати рішення, якщо на ній представ- лені не менше 3/4 держав–членів. Переглянута редакція  має зібрати

75% представлених на конференції держав–членів.

Кожна держава–член має право в будь-який час заявити про де- нонсацію  даної  Конвенції.  Про  денонсацію  слід  повідомити   уряд ФРН.

Денонсація набирає  чинності  через рік після  подання  такого по- відомлення. Урядом  ФРН ця Конвенція зареєстрована в Секретарі- аті Організації Об’єднаних Націй.

На закінчення розгляду  питання  про Європейську патентну  кон- венцію слід зробити  такі зауваження. Західні спеціалісти,  як наприк- лад Д.Ебінгаус (ФРН) вважають, що поняття  «європейський патент» неточне.  По-перше,  далеко  не всі європейські країни  є державами– членами  Європейської патентної  конвенції.  Прикладом може  бути наша  славна  Україна.  Ми,  слава  Богу,  знаходимося перед, а не за


 

Уральськими горами, але до Конвенції  не належимо.  Поки  що. По- друге, немає  власне  європейського патенту,  який  діяв би в усіх без винятку державах–учасницях. Адже, як уже відзначалося, після пуб- лікації повідомлення про видачу європейського патенту в «Євро- пейському  патентному  бюлетені»  патент розпадається на відповідну кількість національних патентів. Часто можна почути, що європейсь- кий патент є букетом національних патентів. ЄПВ розпочало свою роботу 1 червня  1978 р. На початку його діяльності можна  було по- давати  заявки,  що стосувалися приблизно половини  галузей  техні- ки. Ця  частка  зросла  до 60% за станом  на 1 листопада  1978 р. і до

80% — за станом  на 1 травня  1979 р. Розпочинаючи з 1 листопада

вказаного року, стало можливим подавати заявку з усіх галузей техні- ки. Перші  європейські патенти  були видані 9 січня 1980 р.