3.8. Всесвітня конвенція про авторське право

(Universal Copyright Convention)

Укладена  6 вересня  1952 р. у Женеві  під егідою Організації Об’єднаних Націй  з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Переглянута в Парижі  24 липня  1971 р. Для країн, які ратифікували лише  Женевську редакцію,  саме  вона  і є  чинною.  Якщо  ж  певна країна ратифікувала як Женевську, так і Паризьку редакції або лише Паризьку редакцію, то чинною  для неї є Паризька редакція.

Статті  Конвенції  не мають офіційних назв, але мають номери: I,

II, III,  IV, IV-біс, V, V-біс, V-тер, V-квотер,  VI, VII, VIII,  IX, X, XI,


 

XII, XIII,  XIV, XV, XVI, XVII, XVIII,  XIX, XX, XXI. Додаток: Дек- ларація  щодо статті XVII, Резолюція, що створюється статті XI, Протокол 1, Протокол 2.

У ст. 1 зафіксовано, що кожна країна-учасниця бере на себе зобо-

в’язання  забезпечувати належну  і ефективну охорону  прав  авторів та інших власників копірайту  на літературні,  наукові  і художні  тво- ри, що включають писемні, музичні, драматургійні і кінематографічні твори, малюнки,  гравюри, скульптури.

Серед фахівців  панує думка про те, що в цій Конвенції  відсутня будь-яка  суттєва матеріально-правова норма. Її вважають аморфною. Конвенція побудована  переважно  на колізійних нормах, тобто таких, які безпосередньо не вирішують  те чи інше питання  правовідносин, а відсилають  їх розв’язання до законодавства відповідних  країн.

Серед додатків  до Конвенції  є «Декларація, що стосується статті XVII»  та «Резолюція, що стосується статті XI». Названі  документи визначають  принципи співіснування цієї Конвенції  з Бернською конвенцією  про охорону  літературних і художніх  творів.

Женевська конвенція більш зручна властям, ніж Бернська, оскіль-

ки надає їм широке поле для законодавчого регулювання авторсько- го права.

Для  СРСР  Женевська конвенція в редакції  1952  р. діяла  від

27 травня 1973 р. Як одна з держав–правонаступниць колишнього СРСР, Україна  продовжила участь у Всесвітній  конвенції  про ав- торське право відповідно  до Постанови Верховної  Ради  України  від

23 грудня  1993 р. № 3794-XII.