2.3. Типологія готельних підприємств

2.3.1. Основні принципи типології готельних підприємств

Сучасне світове готельне господарство характеризується значною кількістю підприємств, що пропонують клієнтам згідно попиту широкий обсяг готельного сервісу. Урізнома- нітнення попиту клієнтів зумовило появу на ринку сфери гостинності нових послуг і форм обслуговування, функціо- нальних характеристик підприємств, диференціацію якості послуг, тому будь-яка систематизація типів і характеристик підприємств розміщення досить умовна.

У готельному підприємстві послуги розміщення, харчу- вання, додаткові послуги доповнюють одне одного, в біль- шості випадків взаємозалежні і сприймаються клієнтами як одне ціле. З огляду на поєднання і оформлення послуг у го-


 

тельному бізнесі формується певний тип  готельного під- приємства.

Типологія важлива як професійний принцип для ке- рівників у вивченні особливостей функціонування готель- них підприємств, управління кожним типом підприємства, водночас   для   вибору   клієнтами   готелів,   менеджменті служб готелів у плануванні витрат їхнього функціонування й визначенні оптимального рівня комфорту під час відпо- чинку, лікування, виконання професійних обов’язків клієн- тами.

Засоби розміщення туристів, згідно типології Всесвітньої туристичної організації (ВТО) поділяються на дві категорії — колективні та приватні (рис. 2.4.). Колективні включають го-

телі та аналогічні засоби розміщення, комерційні і соціальні, спеціалізовані засоби розміщення.

Згідно «Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення і пропозиції готельних послуг, затвер- джених наказом Державної туристичної адміністрації Украї- ни від 16. березня. 2004 р. № 19», до готелів та аналогічних закладів розміщення належать майнові комплекси, що скла- даються з 7 і більше номерів, підпорядковані єдиному керів- ництву і згруповані у категорії згідно переліку пропонованих послуг, мають необхідне обладнання.

Готель — це підприємство будь-якої організаційно-пра- вової форми власності, що складається з номерів, пропонує

комплекс готельних послуг, що не обмежуються застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів.

Аналогічні засоби розміщення — підприємства будь-якої організаційно-правової  форми  власності,  що  складаються з номерів і пропонують обмежені готельні послуги включно з застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (пансіо- нати, клуби з номерами, гостьові будинки та ін.).

Комерційні і соціальні засоби розміщення охоплюють під- приємства, що функціонують на комерційній основі (ту- ристські  бази,  бунгало  та  ін.),  мають  соціальне  значення і в більшості випадків субсидуються (гуртожитки для молоді, туристські гуртожитки, будинки відпочинку для осіб похило-

го віку, готелі для робітників, студентські та школярські гур- тожитки та ін.).


 

ЗАСОБИ РОЗМІЩЕННЯ ТУРИСТІВ І ПОДОРОЖУЮЧИХ

Колективні засоби розміщення


Готелі та аналогічні засоби розміщення


Комерційні і соціальні засоби розміщення


 

Спеціалізовані засоби розміщення


 

Приватні засоби розміщення


 


Готелі


Туристські бази


Санаторії


Орендовані кімнати


 


Мотелі

Пансіонати

Клуби

з номерами

Гостьові будинки


 

Молодіжні готелі

Туристські готелі

Будинки відпочинку

Кемпінги


Готелі

з лікуванням

Табори праці

Притулки

Ротелі


 

Приватне житло

Розміщення у родичів та знайомих

Інші


 


Інші


Бунгало


Флотелі


 


 

Гуртожитки


Ботелі


 


 

Інші


Інші


Рис. 2.4. Типологія засобів розміщення

(згідно рекомендацій Всесвітньої туристичної організації)


 

До категорії спеціалізованих засобів розміщення належать підприємства, що можуть бути безприбутковими, надають мінімальний перелік готельних послуг, не обов’язково скла- даються з номерів, основним житловим приміщенням може бути житлова кімната або колективне спальне приміщення. Окрім надання послуг з розміщення вони виконують інші функції, що є основними — забезпечують лікування, оздоров- лення,  профілактику, соціальну допомогу,  проживання  під час певної трудової діяльності. Разом з основними послугами ці заклади організовують додаткові послуги — харчування, відпочинок, спортивні послуги.

До оздоровчих спеціалізованих закладів належать санато- рії, будинки реабілітації, оздоровниці. Заклади оздоровлення,

що надають готельні послуги і включають щоденне заправ- лення ліжок, прибирання номерів та санвузлів, класифіку- ються як готелі.

До засобів розміщення, що забезпечують проживання під час певної трудової діяльності або поєднання трудової діяль- ності з відпочинком належать табори праці та відпочинку, наприклад сільськогосподарські, археологічні, екологічні та- бори праці, табори пластунів (скаутів), гірські притулки, ди- тячі табори, хижі та ін.

Категорія спеціалізованих громадських транспортних за- собів охоплює засоби розміщення з спальними приміщення- ми, що належать до колективного громадського транспорту

і не відокремлені від нього в оплаті. До цієї категорії нале- жать, головним чином, поїзди, судна, яхти.

До приватних засобів розміщення належить приватне жит- ло в якому за плату або безоплатно надається обмежена кіль- кість місць, які туристи і власники житла використовують упродовж обмеженого терміну як додаткове житло або з ме- тою відпочинку (дача). Серед приватних засобів розміщення виділяються орендовані кімнати у сімейних квартирах, буди- нках, а також квартири, особняки, будинки, котеджі, що на умовах тимчасової домовленості здаються в оренду як пов- ністю обладнані житлові приміщення. До неосновного прива- тного житла належать засоби розміщення — квартири, особ-

няки, котеджі та інші, що використовують туристи, які є членами родини власника під час подорожі. Серед інших ка-


 

тегорій індивідуального житла, що використовується турис- тами належить житло, що надається безоплатно, а також жи- тло,  що  не  повністю  відповідає  категорії  індивідуального і складається з наметів на неорганізованих майданчиках, суд- нах, стоянках.

У типології сучасних готельних підприємств найчастіше враховуються такі ознаки:

— розташування;

— місткість номерного фонду;

— рівень цін;

— режим роботи;

— мета перебування клієнтів;

— надання послуг харчування;

— форма власності;

— архітектурно-планувальні особливості.

Згідно розташування готелі класифікуються на категорії:

розташовані в місті, курортних центрах, сільській місцевості,

на транспортних засобах. За місцем розташування у поселен-

ні готелі можна поділити на:

— готелі в центрі міста (насамперед класу Lux, категорії

5* і 4*, що належать до малих і середніх підприємств, обслу- говують високооплачуваних клієнтів — учасників конферен- цій, ділових зустрічей, бізнесменів, а також готелі середнього класу);

— готелі, розташовані у міській зоні, близькій до центра,

заклади розміщення середнього класу, що обслуговують клі-

єнтів середнього та вищого матеріального достатку;

— готелі розташовані на околицях міста — підприємства

середнього та низького класу з спрощеним стандартом обслу-

говування  —  найчастіше  розташовуються  неподалік  важ-

ливих транспортних комунікацій, пунктів — вокзалів авто-

мобільного,  залізничного,  водного  транспорту,  аеропортів,

розраховані на туристів, які рухаються транзитом, низькооп-

лачувані та соціального забезпечення категорії туристів —

студентсько-учнівську молодь, робітників.

Готелі розташовані у курортних зонах умовно можна кла-

сифікувати згідно їхнього розташування щодо привабливих

туристських атракцій — морського узбережжя, бальнеологіч-

них, спортивно-оздоровчих об’єктів та ін. Із наближенням до


 

найбільш презентабельних об’єктів категорія закладу розмі- щення найчастіше підвищується.

Заклади розміщення на транспортних засобах класифіку- ються відповідно виду транспортного засобу та способу його пересування: аероготель, флотель, ротель, ботель та ін.

Класифікація готелів за місткістю здійснюється згідно кількості постійних спальних місць (номерів) і визначається національними стандартами у  кожній  державі.  Наприклад, у США готелі до 100 номері вважаються малими, 100–500 — середніми, понад 500 — великими; Австрії та Швейцарії го- телі до 100 місць  — малі, 100–200 —  середні, понад 200 місць — великі. В Україні, згідно офіційної класифікації го- телів за місткістю, до 150 місць (не більше 100 номерів) —

малі, 150–400 місць (до 300 номерів) — середні, понад 400 місць (300 номерів) — великі. Світовий готельний номер- ний фонд в основному зосереджується у середніх і малих готелях.

За рівнем цін на основні платні послуги готелі класифі- куються на: бюджетні — 25–35 дол. США, економічні — 35–

55 дол. США, середні — 55–95 дол. США, апарт-готелі —

65–125 дол. США, першокласні 95–195 дол. США, фешене-

бельні 125 — 425 дол. США.

Згідно режиму роботи у світовій готельній сфері виділя-

ється дві групи готелів: для постійного і тимчасового (сезон-

ного — літом, зимою) обслуговування туристів.

За метою перебування клієнтів готелі класифікуються:

— для ділових клієнтів (загального типу, відомчі, конфе-

ренц-готелі та ін);

— для відпочинку (туристські, курортні, мотелі, кемпінги

та ін.);

— для транзитних клієнтів (готелі при важливих транс-

портних об’єктах — вокзалах, для молоді, спортсменів та ін.).

Згідно критерію надання клієнтам послуг харчування го-

телі поділяються на такі категорії:

— готелі, що не надають послуг харчування, заклади без

категорії або низької категорії, у яких відсутні власні гастро-

номічні підприємства — ресторани, кафе, бари;

— готелі, що пропонують сніданок;

— готелі, що забезпечують повний пансіон.


 

За формою власності готелі поділяються на:

— приватні (орендовані);

— державні;

— муніципальні.

Приватні готелі — автономні, найбільш гнучкі в управлін-

ні та пристосовані до змін цільового ринку. Форма приватної

власності може бути представлена акціонерним товариством

(найбільш поширена форма), сімейними готелями, одноосо-

бовим володінням.

Державна форма власності менш типова у світовій готельній

індустрії, вона пов’язується із закладами розміщення відомчого

підпорядкування. В Україні, країнах колишнього Радянського

Союзу, частка державних готелів залишається значною.

Муніципальна (комунальна) форма власності пов’язується

з перебуванням закладів гостинності в управлінні органів мі-

ського самоврядування. Частка муніципальних готелів у сві-

товому готельному господарстві незначна (2–5 %). Управлін-

ня муніципальними готелями здійснюється згідно доручення

на договірній основі однією особою або групою професіона-

лів уповноважених муніципальними органами влади. Подібно

до державної форми, муніципальна влада несе фінансову та

законодавчу відповідальність, здійснює контроль за  управ-

лінням.

Актуальна проблема державної та муніципальної форми

власності закладів розміщення у зв’язку з  бюрократичною

формою управління, стосується необхідності диверсифікації

та спеціалізації послуг гостинності. Централізація, монопо-

лізм в управлінні не сприяє покращенню якості обслугову-

вання та розширення асортименту послуг.

Архітектурно-пранувальні  особливості  готелів  виражені

у структурі та зв’язках між приміщеннями, що забезпечують

виконання основних функцій. Розрізняють такі типи плану-

вання:

— блочне, основні функціональні приміщення розміщені

у різних об’ємно-просторових блоках;

— централізоване, характерне для одноповерхових чи ба-

гатоповерхових готелів, розміщення основних функціональ-

них приміщень забезпечується спільно на одному або на різ-

них рівнях;


 

— подіумне, громадська частина будівлі розвинута гори- зонтально і є основою для житлової частини будівлі, що роз- винута по вертикалі.

У плануванні основних функціональних приміщень місь- ких готелів найбільш поширений централізований та блочний типи. У готельному комплексі «Ялта» з типовим блочним плануванням функціонально важливі житловий корпус, кор- пус громадського харчування мають окреме розташування. В одному з найбільших світових готельних комплексів «Із- майлово» у Москві блочне планування характерне для жит- лових корпусів.

У міських районах із щільною забудовою використовується централізоване планування. Такий підхід типовий для готелю

«Дніпро»  у  Києві,  «Холідей-Інн» в  Аусбурзі  (Німеччина),

«Башта  Ліонського кредиту» (Франція). У  36-поверховому

готелі-башті «Холідей-Інн» номери розташовані з 1-го по 11-й

поверх, громадські приміщення містяться на останніх і під-

вальних цокольних поверхах.

Подіумний принцип у плануванні основних функціональ-

них приміщень найбільш характерний для готелів середнього

та високого класу, що займають значну територію і мають

декілька під’їздів. Зокрема, цей тип планування характерний

для готелів «Русь» у Києві, «Європа» у Будапешті, «Віру»

у Талліні та ін.

2.3.2. Засоби розміщення готельного типу

У світовому готельному бізнесі згідно функціонального призначення, рівня комфорту, обладнання, розташування, ар- хітектурно-планувальних особливостей, рівня цін, інших ха- рактеристик, готелі та інші засоби розміщення туристів поді- ляються:

Готелі-люкс (англ. suite) — спеціалізовані фешенебельні готельні підприємства, що пропонують незначний перелік послуг для клієнтів з особливими вимогами щодо комфорту — бізнесменів, високооплачуваних діячів культури, науки, мис- тецтва, високопосадових державних чиновників, спортсменів та ін. Приміщення готелів цієї категорії оздоблені дорогими меблями вищого класу, художньо виконаним декором, номе-


 

ри винятково класу «люкс» і вище, характеризуються вели- кими розмірами, передбачені окрема спальня, вітальня, кабі- нет, в окремих номерах — невеликі кухні і міні-бари.

За місткістю готелі «люкс» належать до малих і середніх підприємств, від 100 до 400 номерів, розташовані насамперед у центральній комфортній для проживання частині міста. Го- телі цього типу характеризуються особливо високими цінами на послуги. Обслуговуючий персонал кваліфікований, підго- товлений у профільних навчальних закладах, майстерно на- дає послуги. Кількість персоналу по відношенню до кількості гостей висока, в окремих, особливо фешенебельних готелях на кожного клієнта припадає декілька осіб обслуговуючого персоналу.  Серед  типових  додаткових  платних  послуг  —

прокат автомобілів, екскурсії, замовлення проїзних квитків та ін. У структурі функціональних приміщень виділяються до- рогі ресторани, банкетні зали, басейн, сауна, номери- апартаменти, приміщення для заняття спортом тощо.

Готелі для ділових туристів, бізнес-готелі (business-hotel) — спеціалізовані фешенебельні готелі, що пропонують широкий обсяг послуг, зорієнтовані насамперед на обслуговування біз- несменів, працівників у сфері фінансів, державних чинов- ників, діячів культури, мистецтва, інших професіоналів — учасників ділових, наукових зустрічей. В Україні, інших державах колишнього Радянського Союзу, категорію бізнес- готелів відносять до готелів загального типу. У світовому до-

свіді функціонування готелі цього типу у сегменті готельного продукту належать до найбільш рентабельних.

Готелі для ділових туристів найчастіше розташовуються у центральній діловій частині міста із зручними під’їзними шляхами, за місткістю належать до середніх та великих під- приємств, мають від 400 до 2000 номерів. Для готелів бізнес- класу характерні високі ціни, вище середнього рівня у реґіоні.

Бізнес-готелі пропонують високий рівень комфорту, що забезпечується якісним та дорогим обладнанням приміщень, високою кваліфікацією персоналу. Серед широкого обсягу додаткових платних послуг готелі цієї категорії забезпечують технічно обладнані приміщення для індивідуальної роботи,

проведення нарад, зустрічей, виставок, різні типи закладів харчування, відділення зв’язку та ін.


 

Окремим типом готелів для ділових туристів є відомчі го- телі організацій (державних, громадських, військових та ін.), підприємств,  закладів  (навчальних,  спортивних,  культури та ін.), створені для приймання осіб, що прибувають згідно з професійними обов’язками, навчання, заняття спортом. Го- телі цієї категорії розташовуються біля відомчої установи або в місцях із зручним сполученням громадського транспорту. Якість  та  обсяг  послуг  у  готелях  цієї  категорії  залежить від типу організації, у підпорядкуванні якої або у співпраці з якою  перебуває  заклад  розміщення.  Функціональні  пара- метри відомчих готелів відображаються у структурі громад- ських приміщень, категоріях обслуговуючого персоналу, ці- новій політиці установи якій вони підпорядковані.

Конференц-готелі (conference-hotel) — спеціально спроек- товані для приймання значної кількості гостей і проведення різних масових зібрань: конференцій, з’їздів, нарад, семіна- рів, тренінгів та ін. Ці готелі високого рівня комфорту, ма- ють розвинену структуру приміщень громадського призна- чення різних типів — зали для проведення конгресів, приміщення для нарад, навчальні аудиторії, різні типи рес- торанів, кафе, барів, відділення зв’язку і банків, телетайп, телекс, Інтернет, басейн, сауну, кегельбан та ін. Важливим у функціонуванні громадських приміщень — їхнє забезпе- чення необхідним обладнанням, технічними засобами акус- тики, зв’язку, синхронного перекладу на різні мови, зручни-

ми меблями та ін.

Конференц-готелі розташовуються у великих містах з не-

щільною забудовою прилеглої території для можливого ін-

фраструктурного  облаштування,  у  вузлових  транспортних

пунктах — аеропортах, залізничних вокзалах. Готелі цього

типу середніх та великих розмірів, пропонують широкий об-

сяг послуг, окрім масових громадських заходів, послуги до-

звілля  різного  характеру:  заняття  спортом,  екскурсії,  гру

в гольф, сауну та ін. Ціни середні та високі, часто у ціну

включено проживання, харчування, місце у залі, технічне об-

слуговування та інші послуги.

Готелі-апартаменти, апарт-готелі (apartament-hotel, apart-

hotel) — готелі, що складаються з житлових приміщень квар-

тирного типу, ціна  яких  не  залежить від  кількості гостей,


 

а визначається терміном перебування: якщо термін перебу- вання значний, клієнт отримує знижку. Клієнтами апарт-го- телів найчастіше є бізнесмени, сімейні туристи, туристи-інди- відуали, які подорожують і зупиняються на тривалий термін та очікують умов проживання близьких до домашніх.

Готелі-апартаменти розраховані на часткове самообслуго- вування, зокрема самостійне приготування їжі, тому в номе- рах обов’язково передбачена кухня з необхідним обладнан- ням та інвентарем.

Готелі-апартаменти за місткістю належать до малих та се- редніх підприємств, з номерним фондом 100–400 номерів. Ці готелі характерні для великих міст, розташовуються у житло- вих  кварталах.  Апарт-готелі  типові  для  держав  Європи,

США, в Україні, державах колишнього Радянського Союзу цей тип готелів не набув розвитку.

У Європі поширений різнотип апарт-готелів — анонімний пансіон, форма, згідно якої власник квартири укладає договір з агентством нерухомості про здачу своєї квартири, всього житлового будинку, його частини не певний термін.

Готелі біля аеропортів, залізничних вокзалів, автовокзалів та інших важливих транспортних комунікацій (transit-hotel). Розташування готелів біля важливих елементів транспортної інфраструктури, місць перетину транспортних шляхів — зви- чайне явище у світовому досвіді територіальної організації закладів гостинності. Це спеціалізовані підприємства, що орі-

єнтуються на короткотермінове проживання бізнесменів, спортсменів, науковців та інших категорій туристів, які пере- бувають в очікуванні транспортного засобу, а також обслуго- вують персонал авіакомпаній, залізниць, морських портів, працівників інших видів транспорту. Готелі для транзитних туристів у великих містах можуть виконувати функції органі- зації зустрічей ділових туристів.

За місткістю ця категорія готелів має значне коливання у розмірах, від малих у віддалених невеликих транспортних пунктах — до великих — у транспортних вузлах міжнарод- ного значення. Від розмірів закладу залежить перелік послуг і рівень  обслуговування.  Готелі  для  транзитних  туристів

у зв’язку з коротким терміном перебування гостей мають пев- ні особливості відображені у плануванні, пропозиції послуг.


 

У невеликих готелях номери мають меншу площу ніж в ін- ших категоріях готелів, організовані спеціально обладнані кімнати для відпочинку клієнта упродовж декількох годин, збільшена зона відпочинку у вестибюльній групі приміщень, у структурі закладів громадського харчування функціонують бари та кафе. У великих готелях, що виконують одночасно функції конференц-готелів мають близьку до зазначеного ти- пу форму організації обслуговування.

Курортні готелі (spa-hotel) — спеціалізуються на при- йомі і обслуговуванні туристів, які прибули з метою відпо- чинку, оздоровлення на тривалий період. Ці готелі типові для курортних центрів різного профілю функціонування. Профіль  курорту  (морський,  гірськолижний,  кліматичний

та ін.) в значній мірі визначає обсяг, типи послуг, режим функціонування.

Курортні готелі  у  відповідності з  функцією відпочинку і оздоровлення, що надаються упродовж тривалого часу, роз- ташовуються у невеликих поселеннях із недостатньо роз- виненою соціальною туристичною інфраструктурою, окрім послуг проживання надають значно більший перелік послуг у порівнянні з іншими типами готелів: послуги елементарно- го медичного обслуговування, спортивно-оздоровчі, харчу- вання, розваг, пізнавального туризму та ін. Особливе значен- ня в експлуатації курортного готелю надається організації дитячого відпочинку. Для надання послуг у готелях функціо-

нують кабінети медичного нагляду, інгаляції, масажу, спор- тивно-тренажерні зали, зали для занять лікувальною фізкуль- турою, різні типи підприємств громадського харчування, кінозал, солярій, басейни оздоровчого та лікувального пла- вання, прокату спортивного одягу й інвентарю та ін. В архі- тектурі курортних готелів використовуються оригінальні фор- ми, що ярусами лоджій, галерей, відкритих майданчиків зливаються з навколишнім природним ландшафтом.

У  режимі  функціонування  курортні  готелі  виділяються з поміж інших типів чітко вираженою сезонністю: готелі мор- ських курортів мають високу заповнюваність упродовж літ- ніх місяців, гірські — центри зимових видів спорту — зимою,

лише готелі у бальнеологічних курортах з ефектом лікування, функціонують цілорічно.


 

З метою цілорічного завантаження номерного фонду окре- мі готелі високої категорії — 5*, 4*, організовують конферен- ції, з’їзди, виставки та інші багатолюдні заходи.

Розміри курортних готелів залежать від туристичної пре- зентативності курорту, мають номерний фонд у розрахунку на 300 — 1000 місць. Номерний фонд головним чином пред- ставлений одно- і двомісними номерами. Ціна залежить від сезону, у сезон ціни високі.

У великих курортних центрах (Ялта, Сочі, Карлові Вари) збільшення місткості та обсягу послуг зумовило формування готельних комплексів.

Готельні комплекси — складне поєднання в межах неве- ликої  території  підприємств  гостинності  значної  місткості

(понад 1000 місць) об’єднаних спільною виробничою інфра- структурою з метою виконання спільного функціонального завдання — надання послуг з розміщення та супутніх послуг.

У курортних готельних комплексах поєднані готельні під- приємства різної місткості, функціонального призначення, комфорту та значна кількість суміжних підприємств з надан- ня послуг харчування, розваг, медичного, побутового, спор- тивного та іншого обслуговування. Створення великих готе- льних комплексів — один з сучасних напрямків розвитку готельної сфери у курортному господарстві.

Туристські готелі (tourist hotel) — розраховані для турис- тів,  які  зайняті  активним  відпочинком,  приймають  участь

в екскурсійному, спортивно-оздоровчому туризмі. Туристські готелі розташовуються головним чином у містах, а також можуть бути прибережними, гірськими, розташовуватись на головному туристському маршруті. Особливість цього типу підприємств гостинності — наявність приміщень туристсько- го обслуговування — для прокату туристського спорядження, транспортних засобів, майданчиків, фунікулерів; у структурі приміщень виділяються туристсько-методичні кабінети, при- міщення для інструктажу та ін. Тип приміщень зумовлений спеціалізацією туристського готелю. Наприклад, у центрах гірськолижного спорту у структурі приміщень передбачені пункти прокату туристського і спортивного спорядження, ін-

вентаря — лиж, ковзанів, саней; прибережних — рибальсько- го і мисливського спорядження, човнів та ін.


 

У великих туристських готелях обсяг послуг, що надаєть- ся значний — функціонують різні типи гастрономічних, тор- гових, розважальних та інших підприємств. Готелі високої категорії забезпечують високий рівень комфорту — передба- чені номери «люкс», «апартамент», ресторан, сауна, кегель- бан, басейн, конференц-зали та інші послуги.

Готелі-казино (сasino-hotel). Готелі цього типу поширені у країнах з розвиненою азартно-розважальною індустрією — США, Великобританії, Ліхтенштейні, Монако та ін., для України зазначена категорія готелів не типова. Казино у го- тельному комплексі — це основна структурна ланка закладу розміщення, головною функцією таких готелів є створення сприятливих умов для проведення азартних ігор.

Готелі-казино розташовуються у діловій частині великих міст у будівлях з виразною архітектурою — часто у відомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, у Лас-Вегасі готелі- казино відтворюють архітектурні шедеври Парижу, Риму, Ве- неції, Нью-Йорка та інші визначних історичних міст світу. По- слуги проживання та харчування у готелях-казино забезпечують на особливо високому рівні: у готелях фешенебельні номери, ресторани в меню яких екзотична кухня, дорогі напої, організо- вуються чартерні рейси на замовлення клієнтів, часто безплат- ний трансфер. З метою залучення у готель клієнтів та збіль- шення доходів готелі цієї категорії проводять кінофестивалі, конференції, музичні фестивалі та інші масові публічні заходи.

Значне використання у туризмі транспортних засобів зу- мовило розвиток системи закладів розміщення мобільного туризму. До цієї категорії належать стаціонарні заклади роз- міщення — мотелі і кемпінги, що розташовуються біля авто- мобільних шляхів — у приміській, міській чи міжселитебній зоні, та мобільні транспортні засоби: ротель (пересувний го- тель), кемпер (житловий автомобіль), караван (прицеп-дача), що організовують трейлерні парки і караванінги.

Молодіжний готель, хостел (youth hostel) — заклади роз- міщення готельного типу, розраховані на осіб студентського та учнівського віку, які подорожують, перебувають на на- вчанні, роботі. Головна відмінність хостелів від звичайних

готелів полягає у поєднанні економічності та регламентова- них згідно вартості умов проживання.


 

Молодіжні готелі розташовані у будівлях з коридорною системою планування, складаються з номерів першої катего- рії і нижчого класу, часто обладнаних двоповерховими ліж- ками. У хостелах надаються мінімальні послуги — кухня, санвузол, розташовані на поверсі, передбачені спеціальні кім- нати для спілкування (common rooms). В більшості хостелів сніданок включений у вартість проживання і забезпечується у кафе, їдальнях, буфетах, що функціонують у структурі за- кладу розміщення, також передбачені послуги з розваг (спор- тивні майданчики, дискотеки, тренажерні зали), побутові по- слуги(зв’язок, камера схову, телебачення).

Основна  частка  хостелів  у  світі  сьогодні  знаходиться у приватній власності, близько третини належить університе-

там і різним організаціям. З метою координування світовою мережею хостелів створена Міжнародна федерація молодіж- них хостелів (International Youth Hostels Federation, IYHF), що об’єднує більше 6 тис. молодіжних хостелів у різних країнах.

Агроготель (agrohotel) — засоби розміщення готельного типу розташовані у сільській місцевості і призначені для на- дання туристам послуг для відпочинку, оздоровлення, забез- печують умови для сільськогосподарської діяльності під час відпочинку. Ці готелі розраховані на гостей, які подорожують сім’ями і очікують умов проживання близьких до сільської місцевості. Агроготелі за місткістю — малі підприємства, що надають до послуг кімнати або окремі будинки, а також орга-

нізовують харчування і дозвілля агротуристів.

Готельно-офісний центр (hotel-office center) — готелі, що

складаються з житлових приміщень — номерів і нежитлових

спеціально обладнаних для використання під офіси, розташо-

вуються в центрі ділової частини великих міст, біля важливих

комерційних об’єктів. В окремих випадках утворюють значні

за  розмірами  готельні  комерційно-розважальні  комплекси

значної місткості з розвиненою інфраструктурою різних фун-

кціональних структурних ланок (ресторан, кафе. Фітнес-клуб,

заклади торгівлі та ін.).

Мотель (motel) — заклад розміщення готельного типу ці-

лорічного функціонування для автотуристів, що розрахова-

ний  на  тривале  проживання  з  повним  комплексом  послуг

культурно-побутового і технічного обслуговування.


 

За розмірами мотелі — невеликі або середні, 20–30 номе- рів, до 400 місць, одно-, декілька поверхові підприємства, розраховані на різні категорії туристів, які пересуваються на автомобілях, насамперед з пізнавальною метою. У порівнянні з готелями мотелі надають менший обсяг послуг за нижчими цінами.

Найчастіше мотелі пропонують послуги харчування у рес- торані, барі, послуги конференц-залу, перегляд кіно- і відео- фільмів, тренажерні й ігрові приміщення, басейн, відкриті спортивні майданчики, обов’язково майданчики (гараж) для паркування автотранспорту з охороною, у більшості мотелів повне або часткове його технічне обслуговування, бензоза- правні колонки.

Архітектурно-планувальна організація мотелю аналогічна готельній будівлі, проте якщо для готелю основним елемен- том є номер, у мотелях номер з майданчиком для стоянки автомобіля. В залежності від архітектурно-планувальних особ- ливостей мотелю і кількості поверхів розрізняють два підхо- ди у розташуванні номера і стоянка автомобіля: відособле- не, стоянка розташована окремо і суміщене, стоянка і номер розташовані поруч. В одноповерхових мотелях доцільно ви- користовувати суміщення номера і автомобільної стоянки. Багатоповерхові мотелі (до 16 поверхів, згідно сучасних бу- дівельних норм) з суміщеними номерами і стоянкою автомо- біля називаються мотор-готелі. Наприклад, у 18-ти поверхо-

вому мотор-готелі «Хілтон-готель» у Сан-Франциско (США) автомобілі розташовуються біля номерів на поверхах, водно- час у структурі будинку виділяється загальна стоянка.

Окрім поодиноких мотелів централізованої забудови для декількаповерхових установ у планувальній забудові автоту- ристського комплексу використовується блочне і павільйонне планування. У блочній забудові згруповані в одному будинку житлові і громадські приміщення мотелю. Зблоковані у до- вільній формі (попарно, по-два, по-чотири) житлові номери утворюють павільйони.

Кемпінг — автотуристський засіб сезонного використання з обмеженим набором послуг культурно-побутового і техніч-

ного характеру, призначений для короткотермінового прожи- вання у стаціонарних невеликих будинках або наметах та пар-


 

кування автотранспортних засобів. Перші кемпінги, що ви- користовуються як засоби розміщення виникли у 30-х роках ХХ ст. у США.

Кемпінги розташовуються вздовж шосе у вузлових пунк- тах — при в’їзді-виїзді з населеного пункту, перехрещуванні шляхів або привабливих природних, історико-культурних, рекреаційно-туристських пунктах — біля гідрооб’єктів, на гірському перевалі та ін. За місткістю кемпінги розраховані на проживання 20 — 200 осіб різних категорій туристів. Кем- пінги значних розмірів найчастіше входять у структуру авто- туристських комплексів, що охоплюють інші категорії зак- ладів розміщення та розвинену природно-рекреаційну базу. Наприклад  мотель-кемпінг  «Ольгино»,  розташований  між

Приморським шосе і Фінською затокою має цілорічну міст- кість на 444 особи і сезонну — 1100 осіб (кемпінг 200, наме- тове містечко — 250, котеджі — 200 осіб тощо).

Кемпінги пропонують обмежений обсяг послуг, головним чином з самообслуговуванням. Проживання надається у літ- ніх без опалення будинках з легких матеріалів (найчастіше дерев’яних), санвузол загального типу, майданчик для парку- вання автомобілів, можуть надаватись послуги перегляду те- ле-, відеофільмів, міні-бару, в окремих випадках біля кемпінгу розташовується автозаправна станція, майстерня нескладного ремонту автомобілів.

Ротель  —  пересувний  засіб  розміщення  представлений

вагоном-трейлером (англ. тrailer від тrail — тягнути) з одно-,

двомісними номерами — спальними відсіками, який як при-

чіп рухається з автомобілем. Трейлери широко використову-

ються з  кінця 50-х  років ХХ  ст.  у США, Великобританії,

Франції з метою проведення літнього відпочинку. Особливо

популярне проведення відпочинку на трейлерах у США, де

розроблені  різні  види  трейлерів  —  від  простих  вагонів-

прицепів до пересувних обладнаних квартир. Наприклад, по-

пулярний тип трейлерів «Пентхауз» складається з двох відсі-

ків з п’ятьма спальними місцями, обладнаними санвузлом,

газовою плитою, меблями.

Кемпер — спеціально спроектований мобільний готель на

автомобільному шасі  для  проведення літнього відпочинку.

Мобільні споруди збірного типу з легких матеріалів (пласт-


 

маса, фанера), традиційних матеріалів, що транспортуються на спеціальних засобах на підготовлений майданчик найбільш активно проектують з 70-х років ХХ ст. в США, Німеччині, Швеції, Франції. Наприклад, запропонований у Німеччині мобільний готель представлений п’ятивісним автокраном, що становить основу споруди з десяти ярусів. На кожному пове- рсі розташовується чотири спальних приміщення, на вершині готелю передбачена тераса з баром. Загальна місткість цього кемпера 80 осіб.

З метою обслуговування автотуристів, які подорожують на мобільних автотранспортних засобах — ротелях, кемпе- рах, караванах використовуються спеціальні трейлерні парки з  відповідною інфраструктурою для  паркування і  ремонту

транспортних туристських засобів, санітарно-технічне облад- нання стоянок, електромережа, пункти прокату, заклади хар- чування. Особливо актуальна проблема функціонування трей- лерних парків пов’язується із збереженням навколишнього природного ландшафту.

Вдосконалення водних транспортних засобів, поява на по- чатку 60-х років ХХ ст. легких недорогих суден з пластичних матеріалів індивідуального використання зумовлює широке залучення туристів до водного туризму, появу прибережної туристської інфраструктури — спеціалізованих портів і пар- кінгів для човнів. У США, Канаді, Франції з цією метою про- кладались канали-лагуни — марини, для яких передбачалась

мінімальна площа акваторії до 100 га. На узбережжі створю- валась інфраструктура, що поєднувала сезонне житло, прича- ли для паркування та ремонту прогулочних суден. Напри- клад, у порту Сент-Максіме біля курорту Сен-Тропе і Довіль- сюр-Мер (Ла-Манш, Франція) в центрі водної поверхні на півострові розташовуються будинки для проживання навколо яких розташовані причали для організації активного водного відпочинку.

У 70-х роках виникли плавучі туристські засоби розміщення, що розташовуються на баржах, дебаркадерах (дебаркадери — плавучі судна, корпус якого виготовлений з тонкого залізобето- ну), а також флотелі, флотокемпінги, ботелі, ботокемпінги.

Флотель — значних розмірів плаваючий готель розміще- ний на спеціально обладнаному судні для обслуговування ту-


 

ристів, які подорожують по воді. Флотелі складаються з пла- вучих корпусів різного функціонального призначення, що за обсягом послуг інколи називають «курортом на воді».

Місткість флотелів може коливатись в межах 100–3000 осіб, конструкція зручна у використанні, може розташовува- тись на дебаркадері. Флотелі функціонують у цілорічному режимі,  наприклад  чотириповерховий  флотель  «Русалка» в Амстердамі, що обладнаний котельнею, або сезонно, зок- рема, екскурсійна баржа у таборі «Стіпока» на Дунаї.

Флотелі розташовуються у вузлових пунктах туристського водного  маршруту з  сприятливим природним  ландшафтом для організації занять водним спортом, мисливством, рибал- кою та ін. Флотелі цілорічного функціонування можуть змі-

нювати розташування в залежності від сезону: літом перебу- вають у місцях масового відпочинку, зимою — в межах міста і використовуються як стаціонарний готель.

У флотелях туристам пропонуються комфортабельні но- мери, значний обсяг додаткових послуг активного відпочин- ку: басейн, тренажерні зали, водні лижі, засоби рибної ловлі, оснащення для підводного плавання і полювання, зали для проведення конгресів і концертів, ресторан, бібліотека, при- міщення для тимчасових офісів, засоби оперативного зв’язку та ін. Сьогодні готелі на воді часто використовуються для ор- ганізації спеціалізованих подорожей і круїзів, зокрема бізнес- турів, конгрес-турів, тури з навчанням та ін. Норма житлової

площі у флотелях у порівнянні з готелями нижча і становить для одномісного номера 7 м2, двомісного — 9 м2, тримісно- го — 14 м2.

Флотокемпінги — засоби розміщення туристів у наплав- них  засобах,  що  розташовані  у  проміжних  пунктах  через

20–25 км туристського водного маршруту. Особливість фло- токемпінгів стосується забезпечення туристів, які рухаються індивідуальним водним транспортом (яхта, катер, човен) або круїзним судном житлом, водними видами спорту, стоянкою та технічного обслуговування прогулочних суден.

У структурі функціональної зони флотокемпінга виділя- ється надводна частина — корпус для обслуговування турис-

тів, їдальня, пункт технічного обслуговування суден, причал для плавальних засобів та суходільну — пляж, будинки, на-


 

мети для проживання, окремі споруди для побутового обслу- говування та розваг.

Ботель — стаціонарний заклад розміщення туристів ціло- річного використання, розташований на березі у початковому або кінцевому пункті водного туристського маршруту, у при- міській відпочинковій зоні на відстані 150–200 км один від одного.

Засоби розміщення типу ботель — це значні за обсягом прибережні території з системою житлових корпусів готель- ного типу, будівель культурно-побутового обслуговування, стаціонарних споруд і засобів технічного обслуговування плавзасобів. Місткість ботелів залежить від їхнього розташу- вання,  особливостей  водного  простору,  зв’язку  житлових

приміщень на узбережжі з водним простором і може станови- ти 500–5000 осіб.

У ботелях надається значний обсяг послуг. Окрім розмі- щення, харчування, технічного обслуговування плавзасобів надаються послуги із заняття спортом, відкриті басейни, конференц-зали та ін.

Ботокемпінг — сезонного функціонування (літом) стаціо- нарні підприємства для обслуговування туристів, які перемі- щаються водним туристським маршрутом. Ботокемпінги роз- ташовуються у транзитній зоні маршруту на відстані 20–25 км.

За розміром — це невеликі туристські установи, розрахо- вані на 50–100 осіб та 10–25 суден. Ботокемпінги пропонують

розміщення у невеликих будинках та технічне обслуговуван- ня плавзасобів.

Флайтелі — засоби розміщення готельного типу, розрахо- вані на короткий термін перебування власників літаків. Ці за- клади використовуються у місцях з недостатнім розвитком інших  типів  інфраструктури  гостинності.  Флайтелі  разом з аеродромами, ангарами, ремонтними майстернями, рестора- нами, концертними залами та іншими закладами утворюють туристські комплекси для ночівлі, заняття спортом із стриб- ків на парашуті, прогулянки на повітряній кулі, проведення концертів, конференцій та інших заходів. Перший флайтель виник у США в штаті Оклахома поблизу міста Таласа.

Туристські табори — засоби сезонного функціонування, призначені для масового відпочинку молоді. Сучасні норми


 

організації туристських таборів регламентують використання від 20 до 40 % їхньої загальної місткості цілорічно.

Туристські табори найчастіше розташовуються у примісь- кій зоні відпочинку і туризму. В окремих вузлових туристсь- ких пунктах з сприятливими природними умовами утворюють комплекси туристських молодіжних таборів міжселитебної зони. Згідно призначення можуть спеціалізуватись в оздоров- чо-туристських, спортивно-туристських функціях, бути спе- ціалізованими (студентські, учнівські, міжнародні молодіжні табори). В оздоровчо-туристських таборах окрім оздоровлен- ня надаються туристсько-екскурсійні послуги, у спортивно- туристських забезпечуються спортивні тренування і форму- ються туристські прикладні навики проживання в таборі і пе-

ребування у поході.

Міжнародні молодіжні і студентські табори широко по-

ширені у світі і призначені для заняття спортивним туризмом,

культурно-пізнавальною і краєзнавчою роботою студентської

молоді. Такі табори створюються для цілорічного функціону-

вання,  розраховані  на  100–1000  місць.  Один  з  головних

принципів в організації міжнародних молодіжних таборів —

використання унікальних природно-рекреаційного й істори-

ко-культурного потенціалу реґіону, що зумовлює їхнє тяжі-

ють до приморських, гірських, озерних та інших різноманіт-

них у ландшафтній структурі реґіонів.

Комплексний підхід в організації міжнародних молодіж-

них таборів зумовив формування значних за розмірами ком-

плексів місткістю до 5 тис. осіб. Наприклад, туристський та-

бір  у  Гурзуфі  складається  з  адміністративних  приміщень.

спального павільйону, їдальні, солярію, ігрового павільйону,

аерарію, санітарних павільйонів, спального корпусу цілоріч-

ного використання, літнього кінотеатру, спортивних майдан-

чиків та інших споруд.

Вартість послуг у туристських таборах невисока, доступна

для широкого кола учнівсько-студентської молоді. В Україні

та інших державах Східної Європи перебування у туристсь-

ких таборах до 65 % фінансується профспілковими та дер-

жавними  організаціями.  Обслуговуючий  персонал  у  табо-

рах повинен включати осіб з професійною освітою педагога

і психолога.


 

Туристські бази —  засоби розміщення готельного типу з сезонним режимом функціонування розраховані на обслу- говування пізнавально-екскурсійних, спортивних і оздоров- чих туристських маршрутів, відрізняються від готелів ком- фортом, розташуванням, місткістю, рівнем обслуговування.

За місткістю туристські бази — підприємства середніх та великих розмірів, розраховані для обслуговування 100–1000 осіб. В архітектурному плані ці засоби представлені декіль- каповерховими будівлями, хоч сучасні будівельні норми пе- редбачають підвищення їхньої поверховості до 9-ти поверхів. Окрім незначної у розмірах громадської частини, житлова ча- стина — номери, розрахована на одночасне проживання сім’ї з дітьми та великих туристських груп до 10 і більше осіб, по-

винні бути обладнані санвузлом. Водночас, сучасні норми функціонування турбаз передбачають організацію їхньої ро- боти у цілорічному режимі, у сезон — літній (зимовий) фун- кціонують всі функціональні підрозділи, в інший період лише функціональне ядро.

Згідно розміщення на маршруті, туристські бази можуть бути головними і проміжними, з розташуванням у примісь- ких зонах відпочинку, містах, у структурі туристсько-оздо- ровчих районів і комплексів. Суттєвий вплив на виробничий профіль турбази, архітектурно-планувальну організацію, ре- жим роботи мають кліматичні і ландшафтно-географічні фак- тори. Зокрема у структурі гірських туристських комплексів,

туристські бази окрім пізнавально-екскурсійного профілю можуть бути гірськолижними і альпіністськими.

Туристські бази, що розташовані у передгір’ї мають доб- ре організовану систему транспортних комунікацій і кому- нальної інфраструктури, природних атракцій, які доповню- ються історико-архітектурними пам’ятками. Турбази значних розмірів з декількома спальними корпусами, забезпечують комфорт наближений до туристських готелів. Виробнича інфраструктура у таких турбазах доповнюється спортив- ними, танцювальним майданчиками, в окремих випадках плавальним басейном, іншими функціональними підроз- ділами.

Гірськолижні туристські бази головним чином функціо- нують зимою, і представлені у структурі притулками, окре-


 

мими будинками, стоянками. Місткість цього типу туристсь- ких закладів становить 50–300 осіб.

Альпіністські турбази орієнтуються головним чином на літні види спорту, у їхню структуру включені туристські при- тулки, наметові табори, спортивні майданчики.

Архітектурні особливості туристських баз визначаються ландшафтом території, рисами національної культури. Уні- кальність архітектурного колориту, використання реґіональ- них національних особливостей зумовлює затишок та ком- форт — основу повноцінного відпочинку для гостей.

Будинок відпочинку — рекреаційно-туристський засіб ці- лорічного функціонування для заміського відпочинку з на- данням комплексу послуг. У плануванні будинки відпочинку

складаються із зблокованих одно-, дво-, трьохкімнатних но- мерів зорієнтованих на обслуговування сімей різного кількіс- ного складу із спільною кухнею і санвузлом. У великих бу- динках відпочинку, розрахованих до 1000 місць, заклад розміщення часто складається з окремих декількаповерхових корпусів із спільними закладами відпочинку, оздоровлення, розваг.

Пансіонат — рекреаційно-відпочинковий заклад розмі- щення близький за функціями до будинків відпочинку. Типо- логічно ці заклади відрізняються лише формою обслугову- вання; у пансіонатах обслуговування здійснюється через мережу самостійних закладів обслуговування —  магазини,

аптеку, перукарню, житлові номери обладнані кухнею-ні- шею. Будинки відпочинку і пансіонати часто входять у струк- туру туристсько-оздоровчих районів (приміських, гірських), характеризуються цілорічним функціональним ядром, решта частина діє лише в літній період.

База відпочинку — сезонний засіб розміщення, що забез- печує короткотривалий щотижневий сімейний та індивідуа- льний відпочинок з мінімальним обслуговуванням за низьку ціну. Згідно режиму функціонування цей тип засобів роз- міщення найбільш гнучкий щодо  категорії гостей  і  термі- ну їхнього перебування: літом переважає сімейний відпочи- нок середнього та тривалого терміну перебування (12–24 до-

би), зимою — індивідуальний (груповий) короткотривалий

(1–3 доби).


 

У структурі планування та режимі функціонування бази відпочинку складаються з будівель літнього функціонування, побудованих з легких матеріалів (60–75 % місць) і капіталь- них цілорічного функціонування будівель (25–40 %). Міст- кість баз відпочинку 100–1000 місць.

Дитячі табори — засоби розміщення цілорічного функціо- нування із змінним режимом роботи — в літній період прий- мають для відпочинку дітей, а в осінньо-зимовий період — дорослих, розташовані у заміських рекреаційних зонах.

Дитячі табори — одно-, двоповерхові заклади розміщення з блочним плануванням — житлові кімнати розраховані на

3–6 осіб згруповані по декілька у блок із спільним санвузлом. В осінньо-зимовий період житлові кімнати трансформуються

у 2–3 місні для дорослих рекреантів. Згідно сучасних норм дитячі табори можуть приймати 100–500 осіб, у курортних зонах створені комплекси дитячих таборів місткістю понад

1000 осіб.

Дитячі табори забезпечують комфортне розміщення з ши-

роким  обсягом  послуг  для  відпочинку, навчання, оздоров-

лення. У комплексі послуг пропонується харчування, екскур-

сії, кінозал тощо.

Табір праці і відпочинку — засіб розміщення відомчого

підпорядкування головним чином сезонного типу з регламен-

тованими послугами для проживання в польових умовах пев-

ного  виду  діяльності  (сільськогосподарська,  археологічна,

геологічна та ін.) і відпочинку. Табори праці та відпочинку

будуються з легких матеріалів, легко монтуються і можуть

транспортуватись (вагони-причепи до автомобіля).

Туристські притулки — засоби розміщення короткотермі-

нового відпочинку, що розташовані на проміжних зупинках

активних туристських маршрутів. Притулки пропонують од-

но-, дводенний відпочинок, мають місткість до 100 осіб, най-

частіше 20–30 осіб. Побудовані з легких матеріалів (найчас-

тіше дерева) у притулках пропонуються спальні кімнати на

5–10 осіб, окремі на туристську групу до 20 осіб. Серед ін-

ших послуг можуть пропонуватись приготування чи підігрів

їжі, екскурсійні послуги.

Бунгало — заміські окремо розташовані одно-, декілька-

поверхові будівлі квартирного типу з легких будівельних ма-


 

теріалів для відпочинку в літній період. У плануванні бунгало мають окремий вхід, містять одну або декілька кімнат розра- хованих на розміщення однієї або декількох сімей. У струк- турі приміщень передбачені місце для приготування їжі, холодильник, телевізор та інше обладнання, біля будівлі об- лаштований майданчик для паркування автомобіля.