8.2.3.  Написання огляду літератури до дисертації

Наукові  дослідження базуються на досягненнях науки. Не ви- падково кожна стаття, брошура, книга включає  в себе посилання на попередні дослідження.  У дисертації також має бути наведено огляд літератури  з теми.

У дисертаційному дослідженні  аналіз наукової  літератури  вико- нує такі функції:

1) виявляє досягнення  науки та недоліки, помилки і прогалини;

2) сприяє визначенню  основних поглядів фахівців  на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;

3) дозволяє визначити актуальність,  рівень розробленості про- блеми, яку вивчає дослідник;

4)  надає  матеріал  для  вибору  аспектів  і напрямів  дослідження, його мети й завдань, а також теоретичних  побудов;

5) забезпечує  достовірність  висновків  і результатів  пошуку здо- бувача, зв’язок його концепції із загальним розвитком теорії.

При попередньому вивченні  літератури  здобувач знайомиться зі станом науки в цілому і розробки  конкретного напряму  зокрема, ви- писує ідеї, які можуть стати базовими,  узагальнюючими щодо даної проблеми (що спільного, чим відрізняються підходи вчених), дає точ- не визначення понять.

Вивчення  літератури з обраної теми слід починати з робіт загаль- ного характеру, щоб мати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження,  а потім вести пошук іншої літератури.


 

Методика   читання   наукової   літератури   суттєво   відрізняється від читання  художньої  літератури.  Розрізняють два види  читання:

«швидке» й «повільне». Перше дає змогу досліднику відповісти на запитання, чи варто дану книгу або статтю уважно  читати, друге — передбачає поглиблене  вивчення  джерел — від простого матеріалу до складного, від книг до статей, від вітчизняних джерел до зарубіжних.

Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руці, робити нотатки. Якщо є власний  примірник або ксерокопії  журналу,  книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це суттєво полегшить по- дальший аналіз літератури.

Загальновизнаним є поетапне вивчення  наукових публікацій:

• загальне  знайомство  з працями  в цілому  за їхнім змістом  (пе- реліком розділів і підрозділів);

• побіжний перегляд усього змісту;

• читання за послідовністю розміщення матеріалу;

• вибіркове читання певної частини твору;

• виписування тієї частини матеріалу, що викликала інтерес;

• критична оцінка записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагмент тексту майбутньої дисертації (статті, монографії). Існує ще один спосіб вивчення.  Сторінку  зошита  ділять  навпіл

вертикальною рискою. З лівого боку роблять виписки з прочитаного, а з правого — власні зауваження, підкреслюючи слова чи речення, що мають особливо важливе значення. Слід зазначати не лише бібліогра- фічний опис джерел, але й шифри предметних рубрик, які відповіда- ють певним розділам і підрозділам дисертації.

Цей метод легко реалізувати на персональному комп’ютері. Для цього існують спеціальні програми. Після цього його можна легко об- робляти, редагувати, сортувати.

Вивчення  літератури  здійснюється не для  запозичення матері- алу, а для обдумування знайденої  інформації  та розробки  власної концепції.  Працюючи  над чужими  текстами,  слід записувати власні думки, ідеї, що виникли  під час знайомства  з працями  вітчизняних і зарубіжних  авторів.

При вивченні літератури  з обраної тами використовується не вся інформація, що в ній міститься, а лише та, що має безпосереднє від- ношення до теми дисертації. Отже, критерієм оцінки прочитаного є можливість  його використання в дисертації.


 

Вивчаючи літературні джерела, необхідно чітко оформлювати нотатки, щоб у подальшому ними було легко користуватися. Слід да- вати повний бібліографічний опис джерел, зазначаючи  як загальний обсяг публікації,  так і конкретну  сторінку, на якій міститься  цінний матеріал (докладніше див. підрозділи  2.6 і 2.7).

Особлива  увага приділяється термінології дослідження.  Щоб по- няттєвий апарат був науково обґрунтованим, треба проаналізува- ти визначення понять різними вченими і порівняти  з тими, що сфор- мульовані в державних стандартах, енциклопедіях, енциклопедичних словниках  як загальних,  так і галузевих.  Це важливо  зробити  тому, що в кожній науці існує своя наукова мова. Терміни  й поняття  в по- бутовій мові часто не відповідають їх науковому тлумаченню. Інколи дослідник-початківець намагається   писати  статтю  або дисертацію без відповідної  теоретичної  підготовки,  що викликає непорозуміння й обурення фахівців.

Аналізуючи  літературу,  слід  відбирати  не будь-які,  а лише  на- укові  факти.  Науковий факт  —  це елемент,  що становить  основу наукового знання, відбиває об’єктивні властивості  процесів та явищ. На основі наукових  фактів визначаються закономірності, будуються теорії й виводяться закони.

Наукові  факти  характеризуються такими  властивостями, як но- визна, точність, об’єктивність і достовірність. Новизна науко- вого факту свідчить про принципово новий, до цього часу невідомий предмет, явище чи процес. Це не обов’язково наукове відкриття, але це завжди нове знання про те, що до цього часу було невідомим. Зна- ння нових фактів  розширює  уявлення про реальну  дійсність, збага- чує можливості  для її зміни, вдосконалення тощо.

При виборі фактів слід бути науково об’єктивним. Не можна від- кидати  факти  лише тому, що їх важко пояснити  або віднайти  прак- тичне  застосування. Особливо  важливі  ті з них, які підтверджують основну ідею, концепцію  дослідника.  Необхідно  уважно вивчати  на- укові факти  і для того, щоб вчасно внести корективи у свою дослід- ницьку позицію.

Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від до- стовірності першоджерел.

Рівень достовірності наукових публікацій залежить від багатьох чинників, зокрема, від цільового призначення та характеру інформації.


 

Якщо порівняти  між собою різні види публікацій  із соціальних  дис- циплін, то за зменшенням рівня достовірності  їх можна розмістити  в такій послідовності: наукові монографії, наукові збірники  статей, на- укові збірники  матеріалів  конференцій, наукові  статі, інформаційні статті тощо.

Теоретична  стаття  в галузі суспільних  наук більшою мірою, ніж науково  — технічна,  насичена  роздумами,  порівняннями, словесни- ми доказами.  Достовірність  її змісту залежить  від достовірності  ви- користаної   вихідної  інформації.  Проте  тут  важливе  значення   має позиція автора, його світогляд, залежно від цього стаття поряд з об’єктивними  науковими даними може містити  необґрунтовані тлу- мачення,  помилкові  положення,  різноманітні неточності.  Необхідно зважати на ці особливості статей, щоб встановити істинність суджень автора і дати їм відповідну оцінку.

Про достовірність  вихідної  інформації  можуть  свідчити  дані про те, наводяться результати завершеного  чи незавершеного досліджен- ня, а також науковий,  професійний авторитет  автора публікації,  його належність до тієї чи іншої наукової школи. Слід відбирати найавтори- тетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал. Однак при відборі матеріалів з літературних джерел слід під- ходити до них критично, не зважаючи на рівень авторитетності автора.

Особливою  формою  фактичного  матеріалу  є цитати, які орга- нічно  вписуються в текст  дисертації  при аналізі  позицій  автора.  їх використовують для того, щоб без перекручувань передати думку ав- тора першоджерела, для ідентифікації та порівняння різних поглядів тощо. Виходячи  з їхнього змісту, автор дисертації  здійснює  аналіз  і синтез, будує систему  обґрунтованих доказів.  Цитати  використову- ються і для підтвердження окремих  суджень, які висловлює  дослід- ник. При цитуванні джерел слід дотримуватися таких правил:

• цитати мають бути точними;

• не можна перекручувати основний смисл поглядів автора;

• використання цитат повинно  бути оптимальним, тобто визна- чатися потребами розробки теми дисертації;

• необхідно точно наводити джерело цитування;

• цитати мають органічно «вписуватися» в контекст дисертації. Поряд з прямим  цитуванням часто використовують переказ тек-

сту першоджерела. У такому разі текст переказу старанно звіряють  з


 

першоджерелом.  Правила  наведення  цитат у текстах наукових  робіт наведені у підрозділі 2.7.5 даного посібника.

Результатом аналізу  наукової  літератури  є огляд  літератури з теми дисертаційного дослідження.

Неетично  наводити конкретні  докази правильності тих чи інших поглядів   основоположників  наукової   думки,  класиків   конкретної галузі  науки, оскільки  істинність  їхніх наукових  ідей уже доведено всією  історією  науки.  У  дослідженні   може  бути  використано ви- словлювання тих чи інших  засновників наукової  школи  як вихідні положення.  Можна  зазначити,  у зв’язку із чим у наші дні ті чи інші положення, думки класиків науки стали особливо актуальними або набули  іншого, більш важливого  значення.  Якщо  здобувач  не згод- ний з позиціями попередників, то йому треба не тільки критикувати, але й давати обґрунтовані докази правильності власних підходів.

Аналіз наукової літератури потребує певної культури дослідника. Перш за все, всі прізвища авторів, які дотримуються єдиних поглядів з того чи іншого питання,  вказуються  в алфавітному порядку. Важко визначити,  котрий  з них зробив більший  внесок у вивчення  того чи іншого питання.  Алфавітний порядок  дозволяє встановити  рівність відносин  дослідника  до наукових  концепцій  учених,  хоч дослідник може звернути увагу на те, що дане питання вперше порушив такий — то учений, що найбільший внесок у даний аспект науки зробив саме цей дослідник і т. ін.

Найскладнішою є процедура  систематизації наукової  літера- тури при її огляді та аналізі. Інколи  навіть у дисертації,  монографії можна зустріти  примітивний аналіз  літератури:  коротко  повідомля- ється, що в такій-то  праці такий-то  вчений  виклав  таку-то  позицію, а другий — іншу. Хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу, не можна вважати науковим аналізом літератури. Недоцільним є також анотування праць за темою без викладу власної позиції дослідника.

На  основі  аналізу  літератури  пишеться  огляд  літератури  за те- мою, уточнюється тема, об’єкт і предмет дослідження.

Короткий критичний аналіз літератури та порівняння позиції авто- ра з відомими розв’язаннями проблеми (наукового завдання) наводять- ся у вступі до дисертації  для обґрунтування актуальності та доціль- ності роботи  для  розвитку  відповідної  галузі  науки  чи виробництва,


 

особливо на користь України. Огляд літератури  з теми подають також у першому розділі основної частини дисертації при виборі напрямів дослідження. Якщо за даною проблемою  було проведено  багато важ- ливих  досліджень  за тривалий час, науковий  аналіз  джерел має бути особливо глибоким і повним. Крім того, огляд літератури здійснюється для того, щоб не повторювати  відомих позицій.

Огляд  літератури  з темою на завершальному етапі дослідження покликаний не лише пов’язати проведене  дослідження із загальним станом науки, але й порівняти  отримані  результати з даними  інших дослідників, свій погляд — з поглядами інших учених, визначити загальні тенденції в науці, підтвердити актуальність теми і достовір- ність фактології  й теорії дослідника.  Після завершення дослідження аналіз  літератури,  як правило,  поглиблюється, оскільки  з’являється можливість  більш  обґрунтованого пояснення помилкових поглядів тих чи інших авторів.  Огляд  джерел  дозволяє визначити новий  на- уковий напрям, який потребує дисертаційного дослідження.

Слід  зважати  на такі  основні  критерії  правильності написання огляду:

• огляд пишеться  не за авторами,  а згідно із завданнями дослід- ження;

• огляд має виявити професійну  компетентність здобувача, його особистий  внесок  у розробку  теми порівняно з уже відомими дослідженнями;

• огляд написано  правильно,  якщо  його можна опублікувати як самостійну статтю.