Права людини, пов’язані з якістю оточуючого середовища, його екологічними характеристиками, закріплюють  міжнародні  догово- ри і конвенції. Це стверджує Загальна Декларація  прав людини, при- йнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р. В 1966 р. прийнятий Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні  права лю- дини. Проте, на жаль, прямо екологічні  права в цих та інших доку- ментах обумовлені  не були. І тільки  в 1972 р. вперше на міжнарод- ному рівні було визнано право людини на «сприятливі умови життя в навколишньому середовищі,  якість  якого  дозволяє вести  гідне і процвітаюче життя». Це було закріплено в першій статті Декларації Стокгольмскої конференції ООН із проблем навколишнього серед- овища.

Згодом  право людини  на сприятливе навколишнє середовище, в тій або іншій мірі, було закріплено багатьма міжнародними пра- вовими  актами: Заключний акт Наради  з питань  безпеки  і співро- бітництва  в Європі  (1975  р.), Конвенція про заборону  військового та іншого впливу на природне середовище (1976 р.), Конвенція про транскордонне забруднення повітряного басейну (1979 р.), Резолю- ція Генеральної Асамблеї ООН «Про історичну відповідальність держав за збереження  природи Землі  для теперішнього і майбутніх поколінь» (1981 р.).

Ці  та  інші  документи  підвели  світове  співтовариство лише  в

1992 році до закріплення основного принципу про право кожної лю- дини на безпечне  для здоров’я і життя  природне  середовище.  Цьо- му слугує  Програма  дій на ХХ1 століття  – матеріали  всесвітнього екологічного  форуму  в Ріо-де-Жанейро та матеріали  всесвітнього саміту з екологічних  проблем  всієї спільноти,  який  відбувся  в Йо- ганнесбурзі у 2002 р.

У заключному документі форуму в Ріо-де-Жанейро – Декларації про стан довкілля  і сталий розвиток були сформульовані основні по- ложення  глобальної екологічної політики: люди мають право на здо- рове довкілля  та життя в гармонії з природою; сучасний розвиток  не повинен  відбуватися на шкоду майбутніх  поколінь;  кожна  держава має суверенне право на розробку власних ресурсів, але без збитків довкіллю; сталий розвиток  тісно пов’язаний із збереженням природ- ного середовища; викоренення нерівності між людьми, суспільством та природою; залежність  здоров’я кожної людини від стану довкілля;


держави  повинні  розробити  програми  національних дій для віднов- лення лісів, зменшення  площ пустель, збереження  біорізноманіття.

Втілення в реальне життя цих положень сприятиме сталому розвитку, тобто гармонійнуму  співіснуванню суспільства і природи, коли темпи економічного розвитку повинні бути нижчими  за швид- кість відновлюваних процесів у біосфері, або в крайньому  разі спів- падати, але не перевищувати їх.

Світова   спільнота   зрозуміла,   що  екологічна   безпека   кожної окремої держави можлива тільки при спільних діях всіх держав сві- ту. Тому важлива екологічна глобалізація дій для подолання еколо- гічних кризових  явищ, збереження  біосфери і земної цивілізації.

Україна,  як суб’єкт міжнародного права, керуючись  пріоритетами Міжнародних договорів, повинна дотримувати екологічних прав грома- дян. Це виявляється у підписанні та ратифікації важливих документів в галузі збереження  природи, її біорізноманіття, прав людини на безпеч- не довкілля,  а головне – виконання їх положень. Це, зокрема, Кіотська угода з подолання парникового ефекту, Віденська та Монреальська кон- венції, спрямовані  проти процесів руйнування озоносфери, Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя, Оргуська конвенція (1998 р.) про до- ступ до інформації екологічного змісту, участь громадськості у процесах прийняття рішень та доступ до правосуддя  з питань, що стосуються до- вкілля, Картахенський протокол (2000 р.) про біобезпеку.

Завдяки цим та багатьом іншим документам  Україна  приєдна- лася  до світової  спільноти  із збереження  біосфери  і цивілізації й бере активну  участь у міжнародному співробітництві в галузі дій з охорони природи.

Питання

1.   Які документи визначили права людини, пов’язані з якістю оточуючого середовища?

2.   Охарактеризуйте основні положення глобальної екологічної політики.

3.   Як і чому  глобальна екологічна політика пов’язана з сталим розвитком?

4.   Охарактеризуйте основні документи, ратифіковані Україною, які відображають питання глобальної екологічної політики.

5.   Яке значення має Рамсарська угода для організації природно- заповідних територій?

6.   В чому  важливість Картахенського протоколу?