4.5.5.  Національна екологічна політика України

Збереження природи, забезпечення екологічної  безпеки є функцією екологічного  права,  яке формується на принципах  державної  екологіч- ної політики  (гр. політике  – державна  діяльність). Це система  заходів, пов’язаних із запобіганням негативним впливам суспільства на природу.

Завдання  екополітики  – таке  задоволення зростаючих  потреб населення в об’єктах довкілля,  щоб його структура, якість і сталість процесів, функцій  не погіршувалися і відповідали потребам людей.

Основні  принципи  екологічної  політики  нашої держави  сформо- вані в Декларації  про державний суверенітет України (10.07.1990  р.). Згідно з сьомим розділом «Екологічна безпека» цього документа наша держава самостійно встановлює  порядок організації охорони природи та порядок  використання природних  ресурсів на своїй території,  має свою комісію з радіаційного захисту населення та екологічної безпеки.


Держава, або її представницькі органи – міністерства,  комітети може заборонити  будівництво  та припинити функціонування будь- яких  підприємств,  установ  та інших об’єктів, які спричиняють за- грозу  екологічній  безпеці;  дбає  про  екологічну  безпеку  громадян, про генофонд народу, його молоде покоління.

Конституція України  проголошує  як  одне з важливих  повнова- жень Верховної Ради України – дбати про охорону довкілля, визнача- ти екологічну політику держави, яку реалізує Кабінет Міністрів Украї- ни. Суттєвим елементом екологічної політики є екологічне навчання та виховання.  Це відображено  в Конституції України,  положення якої є нормами прямої дії (ст. 8) і складають основу природоохоронного зако- нодавства нашої держави, та в Законі України «Про охорону навколиш- нього природного  середовища».  В преамбулі цього закону визначено, що Україна  здійснює екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування  живої і неживої природи навколишнього се- редовища, захист життя  і здоров’я населення від негативного  впливу довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.

Одна з важливих складових екологічної політики – охорона при- роди, окремих її об’єктів, раціональне використання природних  ре- сурсів. Цьому слугує державний стандарт ДСТУISO 14004-97, який визначає  зміст  екологічної  політики  на місцевому  та об’єктовому рівні, тобто на кожному підприємстві.

Кінець XX ст. вніс дві головні зміни у правові норми як кожної країни  зокрема,  так і в міжнародне  право в цілому. Спочатку  пра- во людини, а слідом за цим і якість природного середовища були визнані  фундаментальними цінностями суспільства,  бо людина  не може бути відокремлена від природи.  Поступово  було сформульо- вано поняття  права людини на безпечне природне  середовище, чим було визначено коло її екологічних прав. В останні роки міжнародна громадська свідомість остаточно затвердилася в необхідності визна- ння пріоритетності прав людини на здорове і гармонійне  природне середовище,  сформулювавши основи  глобальної  екологічної  полі- тики.

Питання

1.   Що таке екологічна політика?

2.   Які  законодавчі документи визначають зміст   екологічної політики?

3.   Охарактеризуйте основні принципи екологічної політики?