1.2. Сучасна екологія

Як вважають сучасні вчені, екологія об’єднує всі природні, фун- даментальні,  гуманітарні, соціальні науки і культуру  (О. Яблоков, Д. Медоуз, К. Монтгомері). Сучасну екологію можна окреслити термі- ном «мегалогія», тобто велика наука, основу якої складають хімічні, біологічні, фізичні, математичні та гуманітарні науки – право, педа- гогіка, філософія, політологія, соціологія, культура.  Одну з перших детальних  схем сучасної  екології  розробив  М. Реймерс, відповідно до якої її підрозділяють на основні блоки: біоекологія (засновник Е. Геккель), глобальна геоекологія (географічна або ландшафтна), соці- альна екологія, що вивчає проблеми  техноекології  і людини, косміч- на екологія. Один  з важливих  розділів  екології  – аутоекологія  (гр. ауто – сам), який вивчає механізми самопристосування – адапта- ції окремого організму, виду, в тому числі і людини, до чинників  на- вколишнього середовища.  Цей термін був прийнятий на Третьому Міжнародному ботанічному  конгресі у 1910 р.

На цьому ж з’їзді швейцарський ботанік К. Шретер запропону- вав виділити  в окремий розділ синекологію (гр. син – разом, з), який вивчає життєдіяльність угрупувань різноманітних видів організмів, їх асоціацій,  взаємодій  рослин, тварин,  мікроорганізмів між собою та з оточуючим їх середовищем.

Біоекологія – найстаріший розділ екології, основу якого склада- ють ботаніка, зоологія.  Її ще називають  класичною,  або фундамен-


тальною екологією. Сучасна  біоекологія  складається з біоіндикації, експериментальної екології, біоекомоніторингу, заповідної справи.

Глобальна екологія вивчає екологію атмосфери, гідросфери і літосфери, включаючи проблеми геоінженерної, геологічної, ланд- шафтної екології та економіки природокористування.

Космічна  екологія  – вивчає  взаємозв’язки біосфери  Землі  як планети Сонячної системи з оточуючим космічним простором – Космосферою. Астробіологи,  астроекологи  вивчають можливості існування  позаземного життя, його розвиток на інших космічних ті- лах, передусім Сонячної  системи, космічні фактори,  що впливають на життєві процеси і передусім на земну біосферу – електричні, маг- нітні, електромагнітні, гравітаційні радіоактивні випромінювання.

Важливе  теоретичне  і практичне  значення  має системна еколо- гія, основу якої складають сучасні методи математики, кібернетики, інформатики, системного аналізу, обробки інформації.

Соціальна екологія – один із найбільш розгалужених розділів су- часної екології, що складається з екології людини, медичної екології, техноекології, агроекології, екології транспорту, екології культури, педагогіки, психології, екологічного права.

Охорона природи – це прикладна галузь екології, що базується на досягненнях теоретичної  екології,  зокрема  біоекології.  Завдяки можливості  прогнозувати екологія вказує шляхи, котрими  необхід- но йти, щоб зберегти цілісність, єдність усіх сфер природи.

Техноекологія досліджує проблеми впливу виробництв, процесів одер- жання енергії, промисловості, транспорту,  сільського господарства і вій- ськової справи на біосферу. Ці проблеми є частиною соціальної екології.

У наш час активно  розвиваються нові галузі  екології: геоекоін- форматика – створює інформаційне забезпечення та автоматизацію всіх видів екологічних досліджень і менеджменту  в сфері природоко- ристування та охорони природи, створює інформаційні банки еколо- гічних даних; психоекологія, етнічна екологія, екологія народонаселен- ня – демографічна екологія, екологія Космосу, екотехніка – розробляє і здійснює  різноманітні біоекологічні  проекти  – від індивідуальних, ізольованих від навколишнього середовища  (мінібіосфер) до гло- бальних. Вона розробляє нові екотехнології  для промислових ви- робництв. Математична екологія, разом з біологічною екологією, є структурними розділами  сучасної екології і має величезне  значення для прогнозування різноманітних подій екологічного характеру.


Вона використовує відомі математичні методи теорії ймовірнос- ті, математичної  статистики.  Математичні методи вже здавна поча- ли застосовувати і в біології у вигляді біометрії.

Важливе  значення  в налагодженні  взаємовідносин між суспіль- ством і природою мають екологічний менеджмент та аудит, вну- трішньодержавна і міждержавна або глобальна екологічна політика, основи  якої  проголошені  в Декларації  про незалежність України. Вони тісно пов’язані  з особливостями розвитку  виробництва, сус- пільства, міграцією людей, їхньою взаємодією з біосферою.

Таким чином, сучасна екологія – це розгалужене вчення не тільки про природу – живу і неживу – біосферу, а й про людину. Тому вчені різноманітних галузей знання по-різному розглядають її структуру, зна- чення. Одні значну  увагу приділяють  гуманітарним, культурним і за- гальнофілософським аспектам, інші – соціальним,  біоекологічним,  або еколого-економічним, техніко-технологічним сторонам. Але в наш час важливо структурно  об’єднати всі ці аспекти, а для цього потрібен між- дисциплінарний підхід, який повинен гарантувати безпеку людству.

Сучасна  екологія  вивчає  причини  екологічної  кризи,  екологіч- них катастроф,  надзвичайних ситуацій, корені яких полягають  у споживацькому відношенні людини, суспільства до природи.

Для подолання загальносвітової екологічної  кризи  потрібні нові відношення як окремої людини, так і всього світового суспільства, не- залежно  від рівня розвитку  будь-якої  держави,  народу, з природою. Вкрай актуальною стає теорія ноосфери В.І. Вернадського про роль індивідуального розуму людини, колективного або суспільного у по- дальшому існуванні людства, в складних його стосунках з природою.

До початку нашої ери на одну людину припадало  в середньому 1,5 тис. га земної поверхні, а тепер – тільки 43. І в цю цифру входять кри- жані поля, пустелі, гори, інші території, непридатні  для життя людини. Зараз на планеті живе понад 6,5 млрд людей. Планета – це 133, 9 млн кв. км суші, із них 17,9 – пустелі і тільки 14,7 млн кв. км – сільгоспугіддя. Швидкість використання її поверхні складає в середньому 0,44 кв. км за хвилину. З цього можна визначити час (τ), коли суша буде цілком вико- ристана: τ=133,9 106км/0,44 км2/хв=255 років. Для нормального  життя на одну людину в середньому повинен припадати  один гектар (10-2 кв. км) ріллі. Теперішня кількість  людей використовує 6,5 109.10-2=65 млн. кв. км суші. Щорічно  з надр Землі  люди добувають 600 млрд т корис- них копалин, що складає в середньому по 100 т на людину. В атмосферу планети надходить щорічно близько 600 млрд т різноманітних речовин.


Доісторичні площі лісів із 76,5 млн кв. км скоротилися більше ніж у два рази. А це легені планети, тобто наші з вами легені.

У світі нараховується майже один млн видів тварин, 500 тис. рос- лин, 40 тис. видів грибів. Їстівними  є 80 тис. рослин, із яких три тис. культивуються, але тільки 12 видів дають 90% врожаю. Внесок інших видів дуже незначний і їх кількість,  видовий  склад постійно скорочу- ється. У світі за рік одержують понад 500 млн т пшениці, 450 млн т ку- курудзи, 420 млн т рису, 260 млн. т картоплі, близько 110 млн т м’яса,

70 млн т риби. Ці цифри свідчать про дисбаланс, що створився у приро- ді. Відбувається заміна дикоростучих рослин сільськогосподарськими. Явні зміни спостерігаються і у тваринному світі. На планеті нарахову- ється близько 1,3 млрд корів, 1,1 млрд овець, 790 млн голів свиней, 64 млн коней, 73 млрд курок, 400 млн кішок. А чисельність диких тварин набагато менша: близько 100 млн кабанів, 1 млн лосів та оленів, менше як 200 тис. слонів, 10 тис. китів і всього одна тисяча панд.

Отже поступово, за рахунок збільшення кількості свійських тварин,  рослин  різко  скоротилося різноманіття дикої природи.  За останні 400 років за «допомогою» людини  зникли  63 види ссавців,

94 види птахів, 200 видів рослин.

За даними ООН тепер за кожну добу зникає  один вид живого – рослини або тварини. Кожні 8 місяців зникає один вид ссавців, птахів. При природній  тривалості  існування  виду – для птахів 2 млн років, ссавців 600 тис. років – це катастрофа.

Все це – результат  техногенного впливу цивілізації на природу, що виявляється двома головними  результатами:  1) забруднення до- вкілля  і як наслідок  – уповільнення і призупинення розвитку  сус- пільства, 2) руйнація структури біосфери, її систем. І не дивовижно, що людям знадобилися Червоні книги – сигнали небезпеки, повно- го зникнення, знищення  живого. А в кожній билинці, крихітці жит- тя містяться  великі  таємниці,  несучи  і певний  економічний зиск  і можливо наш порятунок, про що ми поки і не здогадуємося. От чому необхідно охороняти  і берегти, а не знищувати живе.

Питання

1.   Які вчені сприяли розвитку сучасної екології?

2.   Охарактеризуйте основні розділи сучасної неології.

3.   Який сучасний стан біосфери, як результат взаємодії люди- ни з природою?

4.   Які основні завдання сучасної екології?