Воно представлено системою законів. Основу природоохоронно- го законодавства складають закони: «Про природно-заповідний фонд України» (16.06.92),  «Про тваринний  світ» (3.03.93),  «Про охорону рослин», «Про Червону книгу України» (29.10.92),  «Про карантинні рослини» (30.06.93),  Лісовий кодекс України (21.01.94),  Водний  ко- декс України, Земельний кодекс України..

Закон  «Про  Червону  книгу  України»  – основний  державний документ, де містяться  відомості про стан видів тварин та рослин України,  що перебувають  під загрозою  зникнення та заходи  щодо їх збереження. Цей закон встановлює  критерії за якими  тварини  та рослини  можуть бути занесені до цього документа – зниклі, зника- ючі, вразливі, рідкісні, невизначені,  недостатньо  вивчені, релікти, ендеміки та відновлені  види.

Закон  України  «Про тваринний  світ» вимагає здійснення захо- дів щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого, невиснаж- ливого використання тваринного  світу. Він регулює використання тварин  у мисливстві,  рибальстві  (ст.ст. 13–19) і висуває  вимоги до користувачів тваринним світом (ст. 26). Згідно з ст. 34 закон вима- гає забезпечення недоторканності ділянок,  що становлять особли- ву зооекологічну цінність, здійснювати  заходи щодо збереження шляхів  міграції  тварин,  а ст. 42 забороняє  добування  та викорис- тання  тварин,  які зазнають  лиха. Закон  забороняє  самовільне  або з порушенням встановленого порядку  переселення,  акліматизацію та схрещування,  виведення і використання генетично  змінених  ор- ганізмів, жорстоке  поводження з тваринами (ст. 58). Наприклад, в Італії  в 2004 р. прийнято закон  про кримінальну відповідальність за тварин, яких хазяїн вигнав – штраф до десяти тисяч євро та п’ять років тюрми.

У природоохоронному законодавстві важливе  місце займає  Лі- совий кодекс, України,  бо ліси мають і природоохоронне, і промис- лове, і оздоровче значення.  Кодекс регулює відносини  в сфері лісо- користування – заготівля деревини, живиці, сіна, деревинних соків і випасання худоби, збирання ягід, плодів, горіхів, лікарських рослин, розміщення пасік, використання лісів у культурно-оздоровчих, ре- креаційних, спортивних, туристичних цілях.

Велике  значення  для всього суспільства  мають природні ресурси, які слід використовувати раціонально і від яких залежить благополуч-


чя людини, всього суспільства. Ресурсоохоронне законодавство – це за- кон України «Про надра» (27.07.94), Водний кодекс України (6.06.95), Закон  «Про питну воду та питне водопостачання» (10.02.02),  «Про програму «Питна вода України» (10.09.05), Земельний кодекс України (18.12.90), Лісовий кодекс України (21.01.94), Закон «Про охорону ат- мосферного повітря» (16.10.92).

Певним чином безпека людини при експлуатації нею землі, надр, вод, повітря відбита в Земельному кодексі, в кодексі України  «Про надра», Водному кодексі, законі «Про охорону атмосферного пові- тря». Саме вони складають  ресурсоохоронне право. Ці законодавчі акти регулюють проблеми безпеки людини в сфері використання земель, надр.

Важливим є Земельний  кодекс України, відповідно  до якого  всі землі за їх призначенням поділені на: сільськогосподарські, населе- них пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, природно- заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фондів і землі запасу (ст.2). Вихо- дячи з цієї класифікації, визначається відношення до цих територій. Так, не можуть передаватися в колективну або приватну  власність землі  загального  користування населених  пунктів  – площі,  вули- ці, проїзди,  набережні,  парки,  пляжі,  міські ліси, сквери,  цвинтарі, землі рекреаційного, природоохоронного, лісового і водного фондів, пасовища, сіножаті (ст. 4). Незалежно від форми власності всі пови- нні піклуватися про збереження  якості та функцій  земель, здійсню- вати раціональну організацію  експлуатованої території, захищати землі від ерозії, забруднення, повторного  засолення,  висушування, ущільнення (ст. 84). У випадку не виконання вимог закону земель- на ділянка може бути вилучена (ст. 27). Особливій охороні підляга- ють землі природоохоронного, рекреаційно-оздоровчого, історико- культурного призначення (ст.ст. 72–75) призначення. Для охорони таких земель повинні  бути встановлені округи санітарної  охорони, на яких забороняється діяльність,  яка змінює якість природних,  лі- кувальних властивостей таких територій (ст. 73). Стаття 86 Земель- ного кодексу висуває екологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо розміщення нових і реконструйованих об’єктів, будівель та споруд, впровадження  нових  технологій,   забороняється  їх  експлуатація, якщо вони погіршують якість природного стану.

Проблеми гідросфери, пов’язані із здоров’ям людини у цій сфері природи, відображає Водний кодекс України, в якому відбиті пробле-


ми безпеки  при користуванні водними  об’єктами. Вони відображе- ні у ст. 11 щодо здійснення заходів з використання вод та охорони водних  ресурсів.  Статті  89 та 90 встановлюють обмеження  госпо- дарської діяльності в прибережних смугах уздовж річок, берегів мо- рів, лиманів  та островів,  забороняють зберігання  та використання пестицидів,  добрив; влаштування таборів для худоби; будівництво гаражів, стоянок автомобілів; обслуговування транспортних засобів і техніки.

У будь-якому  законодавчому акті важливими є передусім статті заборонного змісту, наприклад 98 і 99 цього Кодексу. Вони забороня- ють введення в дію підприємств та споруд, які негативно впливають на стан вод, забруднюють їх відходами та сміттям. Стаття  107 харак- теризує  шкідливу  дію вод (підтоплення населених  пунктів,  руйну- вання берегів та дамб, ерозія, утворення ярів, зсувів, селей) та вимагає заходів щодо запобігання та усунення негативних  наслідків.

Багато уваги приділяє охороні природи, здоров’ю людей і Кодекс України Про адміністративні правопорушення. Законом передбаче- ні достатньо  великі  штрафні  санкції  за порушення  різноманітних його статей. В ньому є глава про адміністративні правопорушення в сфері охорони природи, нераціонального або незаконного  викорис- тання  природних  ресурсів, охорони  пам’ятників  історії і культури. Тому будь-який спеціаліст – технічного або гуманітарного профілю повинен  знати  ці закони,  статті. Так, відповідальність за дії учнів, екскурсантів,  туристів, які можуть заподіяти  шкоду природі в похо- ді, екскурсії  лягає на екскурсовода,  керівника.  Це статті, що перед- бачають відповідальність за: псування,  забруднення сільськогоспо- дарських  та інших земель, незаконне  вирубування, пошкодження і знищення  лісових культур  і молодняку,  за жорстоке  поводження з тваринами і за збір рослин, занесених до Червоної  книги.

Для  успішної  охорони  здоров’я  населення повинен  існувати тісний зв’язок між медичними  службами  і спеціалістами  різних га- лузей життєзабезпечення, включаючи архітекторів,  інженерів, буді- вельників, спеціалістів сільського господарства. Це необхідно, щоб законодавчим шляхом підсилити контроль за станом навколишньо- го середовища,  виконанням вимог  санітарних  і будівельних  стан- дартів, якістю будівельних матеріалів, води, їжі.

Саме цьому слугують підзаконні акти: державні стандарти, са- нітарні  правила  і норми, будівельні  норми та правила,  галузеві  ін- струкції,   стандарти   підприємств.   Дуже   важливими  є  Санітарні


правила  і норми (CанПіН): з охорони  атмосферного  повітря  насе- лених  місць (№  4946-89),  охорони  прибережних вод морів від за- бруднення  у місцях водокористування населенням  (№ 4631-88), медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості деяких видів про- довольчої сировини  і харчових продуктів (№ 5061-89), захист насе- лення від впливу електричного поля, яке створюють повітряні  лінії електромереж змінного  струму  промислової частоти  (№  2971-84), припустимий рівень шуму у помешканнях житлових,  громадських будинків  і на території  житлової  забудови  (№  3077-84).  Підзакон- ні акти спрямовані  на чітке дотримання основних законів, на ефек- тивний контроль за станом довкілля. Отже, знання законодавства України є важливим  засобом забезпечення безпеки у всіх сферах ді- яльності людини, як особистої, так і колективної – в природі, побуті, виробництві. Незнання законів сприяє збільшенню небезпечних ви- падків на виробництві, у побуті.

Питання

1.   Охарактеризуйте   основні  положення  природоохоронного законодавства.

2.   Яке значення підзаконних актів  в системі законодавства?

3.   Охарактеризуйте положення ресурсоохоронного права.

4.   Чому         природо-        та         ресурсоохоронне       законодавство пов’язані?

5.   Охарактеризуйте статті заборонного характеру.

6.   Які положення законодавства забезпечують екологічну без- пеку  людини, держави?