РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79

Необхідність нового  екологічного мислення, як  нової філософсько-екологічної парадигми. Необхідність сталого гармо- нійного  розвитку суспільства в стосунках з природою. Поняття про соціальну екологію, її завдання. Біологічні, соціальні аспекти екології людини. Екологічна освіта і виховання, їх перманентність. Екологічна культура, етика, мораль. Поняття про  екологічне право, його значення. Юридичні аспекти взаємодії суспільства з природою. Природоохоронне законодавство України. Міжнародне природоохоронне законодавство. Роль природоохоронного законо- давства в стабілізації та покращанні природного довкілля, збере- женні біорізноманіття. Державне управління в галузі природоко- ристування. Національна і глобальна екологічна політика.

Складність сучасного моменту в тому, що вперше за довгу історію розвитку  планети  стихійне  управління системою, що самоорганізу- ється, – біосферою повинно змінитися науковим, свідомим втручан- ням людей в цей процес на підставі законів природи. На це вказував на початку XX ст. В. І. Вернадський, маючи на увазі, що людство стало головною геологоутворюючою  силою на планеті і рано чи пізно воно візьме на себе відповідальність за своє існування  на ній.

Саме він і створив остаточне вчення про ноосферу. В.І. Вернад- ський писав, що «...історики, взагалі вчені гуманітарних наук, а в пев- ній мірі і біологи, свідомо не рахуються  з законами біосфери – тієї її земної оболонки, де тільки може існувати життя. Стихійно людина від неї не може бути відокремлена. І ця нероздільність тільки тепер починає перед нами точно виявлятися».

Тепер людство за допомогою розуму, котрим його наділила при- рода, створило антропосферу, в якій воно діє за власними законами, які часто протирічать законам  біосфери.  Людство стало чинником, порівнянним із силами  загальнопланетарного, космічного  масшта- бів. На початку третього тисячоріччя ознаки ноосферних відношень поступово стають реальністю.

Вже тепер майже зникли  расові забобони, руйнуються казкові, релігійні уявлення про сутність Світу, природи. Народжується нова

етика і мораль, економіка  на основі екологічного  світосприйняття. Якщо  ноосферні  принципи  не будуть втілені  в життя,  цивілізація буде приречена  на деградацію, самознищення.

Порівняно недавно  аморальними стали  утиск,  расові  забобо- ни, експлуатація у суспільстві,  але не у відношеннях між людиною, суспільством  та природою. Тут існує проблема співвідношення сво- боди дій людини та принципу  необхідності, достатності. Тільки  до- цільність може розв’язати ці протиріччя.  Вона виявляється в ідеї Ле Руа, Тейяр-де-Шардена та В.І. Вернадського про ноосферу, про раці- ональну взаємодію суспільства з природою на науковій основі.