3.9. Міжнародні природоохоронні організації
Після двох світових та ряду локальних війн світова громад- ськість активізувала заходи з боротьби за мир, охорону природи, бо як для підготовки до війн, так і для відновлення зруйнованого сві- тового господарства всі країни тільки беруть з природи її ресурси, не піклуючись про їхнє відновлення. Величезні природні багатства були знищені в часи війн.
На початку 50-х рр. ХХ ст. контури глобальної екологічної кризи стали очевидними для усіх. Тому в 1948 р. за підтримки ЮНЕСКО – одна з провідних організацій ООН був заснований Міжнародний союз захисту природи, який в 1956 р. був перейме- нований у Міжнародний союз охорони природи і природних ре- сурсів (МСОП). Він об’єднує близько 60 держав, 126 державних та 342 неурядові організації. До МСОП входять Міжнародна рада з охорони птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних пта- хів, Міжнародна федерація молоді з вивчення та охорони природи, Всесвітня федерація захисту тварин.
Велике значення в міжнародній охороні природи має ООН та її організації:
ЮНЕСКО – Міжнародна комісія ООН з освіти, культури, що займається також проблемами екологічної освіти та виховання. ЮНЕП – міжнародна програма з охорони навколишнього природ- ного середовища, що має три основних напрямки: перший – оцінка якості навколишнього природного середовища, другий – моніто- ринг і управління природними процесами у сфері рослинного, тва- ринного світу, третій – розробка допоміжних заходів. У її структурі працюють Міжнародна океанографічна комісія та Міжнародна рада з вивчення морів, яка проводить дослідження Атлантичного океану і його морів, зокрема Азовського та Чорного.
ЮНІСЕФ
– Всесвітній дитячий фонд ООН, що приділяє увагу неформальній екологічній
освіті та вихованню дітей і молоді.
ЮНДП – Міжнародна програма розвитку, мета якої – поліп- шення якості навколишнього природного середовища та розробка екологічних заходів в окремих державах.
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я – приділяє ува- гу інформації населення про стан життєвого середовища, надає ме- дичну допомогу країнам, що терплять лихо.
ФАО – Міжнародна федерація з проблем харчування та сіль- ського господарства.
ООН сприяє заходам з відродження природи і активно співп- рацює з Міжнародною організацією охорони праці, яка контролює не тільки стан безпеки праці, але і стан навколишнього середовища, яке може потерпати від промислового забруднення природи, видає навчальну літературу екологічного напрямку.
ВМО – Всесвітня метеорологічна організація, що веде глобаль- ний екологічний моніторинг атмосфери.
Неабияке значення мають організації наукових та вищих на- вчальних закладів, наприклад: Міжнародний інститут з оточуючого середовища і розвитку (1971 р.), Інститут світових ресурсів (1982 р.), Міжнародна академія оточуючого середовища (1990 р.), Міжнародне суспільство екологічної економіки (1990 р.), Європейська науково- дослідницька організація з охорони довкілля (1990 р.). Велике зна- чення мають регіональні організації з питань екологічної освіти, ви- ховання. Цим займається організація культурного співробітництва північних держав Європи (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), в країнах Арабського регіону -Організація освіти, культури і науки (АЛЕКСО).
Значний внесок у природоохоронну роботу вносять Глобальний екологічний фонд, куди входять 142 держави, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Інститут ООН з підготовки ка- дрів і екологічних досліджень (ЮНІТАР), організація ООН з про- мислового розвитку (ЮНІДО), Екологічна комісія ООН по Азії і Далекому Сходу (ЮНІКАФЕ). На теренах СНД необхідно відзна- чити Міждержавну екологічну раду (1992 р.), яка координує роботи з питань екологічної безпеки, проведення екологічних експертиз, ведення міждержавної Червоної книги.
Отже, в світі вже існує розгалужена система контролю за ста- ном природного середовища, екологічною освітою та вихованням
населення
і передусім молоді. Контроль за виконанням підписаних міжнародних договорів
здійснює Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний суд у місті Гаага. До
порушників міжнародного за- конодавства застосовуються різні санкції – від
штрафних до еконо- мічних (ембарго), і тоді держава-порушник несе великі
фінансові збитки.
Виникає питання – чому результати не ефективні? Насамперед, очевидно, тому, що традиційне відношення до природи, що форму- валося в плині тисячоліть, не можна, навіть за допомогою самого досконалого законодавства, змінити за кілька десятиліть – майже зразу за людськими мірками часу. Споживацька психологія окремої людини повинна поступово, завдяки екологічному вихованню, за- мінитися ноосферними уявленнями про її місце і значення в при- роді. Кожна людина повинна брати на себе частку відповідальності за стан природи, за її збереження, а не сподіватися, що це повинен робити хтось інший.
Питання
1. Коли виникли перші міжнародні організації охорони природи?
2. Охарактеризуйте міжнародні організації охорони природи, які їх функції?
3.
Яке значення Міжнародного суду в збереженні природи?
