3.9. Міжнародні природоохоронні організації

Після  двох  світових  та  ряду  локальних війн  світова  громад- ськість активізувала заходи з боротьби за мир, охорону природи, бо як для підготовки  до війн, так і для відновлення зруйнованого сві- тового господарства  всі країни  тільки  беруть з природи  її ресурси, не піклуючись  про їхнє відновлення. Величезні  природні  багатства були знищені в часи війн.

На  початку  50-х  рр.  ХХ  ст.  контури  глобальної  екологічної кризи стали очевидними для усіх. Тому в 1948 р. за підтримки ЮНЕСКО – одна з провідних  організацій  ООН був заснований Міжнародний союз захисту  природи,  який  в 1956 р. був перейме- нований у Міжнародний союз охорони природи і природних  ре- сурсів (МСОП). Він об’єднує близько  60 держав, 126 державних та 342 неурядові  організації.  До МСОП входять Міжнародна рада з охорони птахів, Міжнародне бюро з вивчення  водоплавних пта- хів, Міжнародна федерація  молоді з вивчення  та охорони природи, Всесвітня  федерація  захисту тварин.

Велике значення  в міжнародній охороні природи має ООН та її організації:

ЮНЕСКО – Міжнародна комісія  ООН з освіти, культури,  що займається також проблемами екологічної  освіти та виховання. ЮНЕП – міжнародна  програма з охорони навколишнього природ- ного середовища, що має три основних напрямки:  перший – оцінка якості  навколишнього природного  середовища,  другий  – моніто- ринг і управління природними процесами  у сфері рослинного,  тва- ринного світу, третій – розробка допоміжних  заходів. У її структурі працюють Міжнародна океанографічна комісія та Міжнародна рада з вивчення  морів, яка проводить  дослідження Атлантичного океану і його морів, зокрема Азовського та Чорного.


ЮНІСЕФ – Всесвітній дитячий  фонд ООН,  що приділяє  увагу неформальній екологічній освіті та вихованню дітей і молоді.

ЮНДП – Міжнародна програма  розвитку,  мета якої  – поліп- шення  якості  навколишнього природного  середовища  та розробка екологічних заходів в окремих державах.

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я – приділяє ува- гу інформації  населення про стан життєвого  середовища, надає ме- дичну допомогу країнам, що терплять лихо.

ФАО  – Міжнародна федерація  з проблем  харчування  та сіль- ського господарства.

ООН сприяє  заходам  з відродження природи  і активно  співп- рацює з Міжнародною організацією  охорони праці, яка контролює не тільки стан безпеки праці, але і стан навколишнього середовища, яке може потерпати  від промислового забруднення природи, видає навчальну літературу  екологічного напрямку.

ВМО – Всесвітня  метеорологічна організація, що веде глобаль- ний екологічний моніторинг атмосфери.

Неабияке значення  мають організації наукових  та вищих на- вчальних  закладів,  наприклад:  Міжнародний інститут  з оточуючого середовища і розвитку (1971 р.), Інститут світових ресурсів (1982 р.), Міжнародна академія оточуючого середовища (1990 р.), Міжнародне суспільство  екологічної  економіки  (1990  р.), Європейська науково- дослідницька організація  з охорони  довкілля  (1990  р.). Велике  зна- чення мають регіональні  організації  з питань екологічної  освіти, ви- ховання. Цим займається організація  культурного співробітництва північних держав Європи (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), в країнах Арабського регіону -Організація освіти, культури і науки (АЛЕКСО).

Значний внесок у природоохоронну роботу вносять Глобальний екологічний фонд,  куди  входять  142 держави,  Міжнародний банк реконструкції і розвитку  (МБРР), Інститут  ООН з підготовки  ка- дрів і екологічних  досліджень  (ЮНІТАР), організація  ООН з про- мислового  розвитку  (ЮНІДО), Екологічна  комісія  ООН по Азії і Далекому  Сходу (ЮНІКАФЕ). На теренах СНД  необхідно відзна- чити Міждержавну екологічну раду (1992 р.), яка координує роботи з питань екологічної безпеки, проведення  екологічних експертиз, ведення міждержавної  Червоної  книги.

Отже,  в світі вже існує розгалужена система  контролю  за ста- ном природного  середовища,  екологічною  освітою  та вихованням


населення і передусім молоді. Контроль  за виконанням підписаних міжнародних  договорів здійснює Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний суд у місті Гаага. До порушників міжнародного за- конодавства  застосовуються різні санкції – від штрафних до еконо- мічних  (ембарго), і тоді держава-порушник несе великі  фінансові збитки.

Виникає  питання – чому результати не ефективні? Насамперед, очевидно, тому, що традиційне  відношення до природи, що форму- валося в плині тисячоліть,  не можна, навіть за допомогою самого досконалого  законодавства, змінити  за кілька  десятиліть – майже зразу за людськими  мірками часу. Споживацька психологія окремої людини повинна поступово, завдяки екологічному вихованню, за- мінитися  ноосферними уявленнями про її місце і значення  в при- роді. Кожна людина повинна брати на себе частку відповідальності за стан природи,  за її збереження, а не сподіватися,  що це повинен робити хтось інший.

Питання

1.   Коли виникли перші міжнародні організації охорони природи?

2.   Охарактеризуйте міжнародні організації охорони природи, які їх функції?

3.   Яке значення Міжнародного суду  в збереженні природи?