3.5. Екологічні  проблеми

Азовського моря, його узбережжя

Азовське  море з географічної  точки  зору  – мілководна  затока Чорного моря. Але з екологічної – через низьку солоність води, міл- ководність і велику швидкість прогріву влітку, тобто за екологічни- ми характеристиками – самостійне водоймище.

Це найменше  море Світового  океану. Його  площа  39,1 тис. кв. км, об’єм – 320 куб. км, довжина  берегової лінії 2686 км. Азовське море сполучається з Чорним морем Керченською  протокою, довжи- на якої близько 42 км, а ширина коливається від 4 до 45 км при гли- бині не більше 7 м.

Через це водообмін між морями  вкрай обмежений  і тому Азов- ське море, як і Чорне, майже відокремлено  від Світового океану, що сприяє накопиченню  в ньому токсичних речовин. Дослідженнями абсолютного віку донного мулу було встановлено,  що він дорівнює

230–360  млн років, що і може визначати вік Азовського моря.

Сучасне  Азовське море – унікальне  водоймище  планети.  Це зали- шок давнього праокеану Тетіс, в якому збереглося  багато древніх форм флори та фауни. В ньому налічується 400 видів живих об’єктів – від од- ноклітинних до ссавців. Іхтіофауна – риби, представлена 80 видами (40 видів – реліктові), 22 середземноморських види червів та 12 видів мо- люсків, 20 видів представників прісноводної фауни великих рік – Дону, Кубані і множини  малих – Берда, Кільтечія, Міус, Кальміус, Обитічна. Карта-схема Азовського моря з його найбільшими косами наведена на рис. 32.

Водозбірна  площа Азовського моря по відношенню до його розмі- рів на відміну від інших морів дуже велика. Через це Азовське море, в порівнянні з іншими, надзвичайно забруднене і вважається хімічно най- забрудненішим морем Світового океану, бо через систему річок в нього потрапляє велика кількість змивів з сільськогосподарських угідь – пес- тициди, мінеральні добрива, промислові стічні води. Цікаві порівняльні характеристики Азовського моря з іншими морями, наведені в табл. 28.


 

Рис. 32. Азовське море


 

Порівняльні характеристики морів


Таблиця 28


 

 

Назва моря

Площа, тис. кв. км

 

Найбільша глибина, м

Площа водорозділу, млн кв. км

Відношення площі моря до площі водозбору

Азовське

39

13

0,56

1:14

Балтійське

419

470

1,6

1:4

Каспійське

371

1025

3,5

1:9

Чорне

422

2210

1,9

1:5

Примітка.  Площі морів включають  площі водозборів  великих  і малих рік, а та- кож площі безстокових територій.

Важливе  значення  у підтриманні екологічного балансу моря, узбережжя мають ріки, які підтримують  не тільки сольовий  баланс моря, а й будують його береги виносами твердих матеріалів  – пісок, гравій, каміння, грунт. З-за інтенсивного  будівництва на узбережжі та природних  процесів активізувалася абразія, руйнування берего- вої лінії. Такий  стан узбережжя Азовського моря можна бачити від міста Приморська до Бердянська, де зсуви дуже інтенсивні,  про що свідчить рис. 33.


 

Рис. 33. Велетенський зсув на узбережжі Азовського моря

(с. Урзуф Донецької обл.)

Такі небезпечні явища характерні для багатьох регіонів України  – Карпат, Криму, узбережжя штучних водосховищ.

В акваторії  моря щорічно  накопичується близько  12 млн т ре- човин, з яких за рахунок річкового зносу твердих понад 8 млн т, ор- ганічних речовин  фітопланктону та бентосу понад 2 млн т і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5–3 млн т продуктів абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкіс- тю 2 мм за рік. Це один з факторів  поступового  обміління  моря – за

1000 років майже на 2 метри. Але цьому процесу протистоїть інший

– повільне  прогинання дна, яке найбільш  виражене  в центральній частині  моря.  Через  це маса абразії  щорічно  складає  в мільйонах тон: на ділянці  Білосарайської коси близько  13, а на Керченському півострові – тільки 0,21. Це супроводжується поступовою абразією, тобто руйнуванням берегів.

Через абразію відбувається їх розмив – для берега Керченсько- го півострова  не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердян- ської коси біля одного метра за рік. За  проміжок  часу у 114 років площа Бердянської коси зменшилася майже на 30%. Абразійно- акумулятивні явища  посилюються  або слабшають  завдяки  неотек- тонічним рухам, які відбуваються  у прибережних смугах і сприяють накопиченню мулу на дні моря. Берегова лінія сучасного моря, в тому


числі його кіс – вузьких,  довгих півостровів,  порізана  затоками  та косами, територія  яких є заповідними або курортно-рекреаційними зонами. Наочно це демонструють карти Бердянської коси за 1865 р. і за 1979 р.:

 

 

Всього на узбережжі Азовського моря налічують 25 кіс. Най- більші  з них – Арабатська  стрілка, Федотова  коса, Обитічна  та Бердянська.

Ріки  – великі та малі, до створення Волго-Донського каналу та Цимлянського водосховища  в середині 50-х рр. опріснювали море, підтримуючи його середню солоність близько 8 проміле. Дон прино- сив до моря 29,5 куб. км, Кубань – 11 куб. км прісної води, а всі інші ріки майже 1,1 куб. км. Нині її притік від всіх рік зменшився на 85% від природного і складає 30 куб. км за рік при мінімально необхідно- му 32–36  куб. км. Це наслідок  того, що величезна  кількість  прісної води  використовується в сільському  господарстві  (зрошення, по- лив) та в промисловості.

Солоність морської води, яка обумовлюється в основному концен- трацією хлоридів [Cl] і співвідношенням між їх вмістом та солоністю (S), характеризує кореляційне рівняння:  S=0,23+1,79[Cl]. Солоність


змінюється  від 2–5 проміле  у Таганрозькій затоці до 18 у південній частині моря (в районі Керченської протоки).  Проміле – це кількість грамів солей в одному літрі води, на відміну від процента – кількість солі в 100 г розчину.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо  за період 60–80  рр. ХХ ст., призвели до змін у біоцено- зах моря, до зменшення  його рибогосподарського значення.  Так, у

1937 р. при середній солоності  води 9 проміле улов судака складав

73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т, улови осетрових в 1937 р. були максимальними – 7,3 тис. т, а тепер повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т (у 1996 р. – 218 т., у 2000 р. – 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. – 10 тис. т (у 1995 р. – всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів основних  промислових риб (галофобів) – тарань, рибець, чехоня  і судак, для яких солоність  понад 18% є згубною, різко скоротилися (рис. 34).

 

1600

1400

1200

1000

Тони

800

 

600

 

400

 

200

 

0

 

 
Осетрові Сельдеві Рибець

1960    1968    1976    1984    1992    1998    2006

Роки

Рис. 34. Динаміка  виловів основних видів риб в Азовському морі

Ще недавно Азовське море перевершувало за рибопродуктивніс- тю з одиниці площі в 6,5 разів Каспійське, в 40 разів Чорне, 160 разів Середземне  моря. Тепер, з екологічної  точки зору, воно гине через збільшення солоності морської води, яка в період з 1923 по 1951 рр.


00

 
складала  10,41%, при коливаннях від 9,10/


(1932  р.), до 9,80180/


00

 

00

 
(1939–1951 рр.). З 1994 р. вона коливається в межах 11–130/


, а в


критичні  роки сягає 180/  .

00

Руйнуванню екосистеми моря сприяла  поява вселенців солоно-

водної фауни  – гребневика, його різновиду  – берое – активні  киш- ковопорожнинні хижаки (медузи) з Атлантичного океану, інтроду- центів – далекосхідна  кефаль  – піленгас та активне  браконьєрство


(в 2005 році склало  понад 50% загальних  уловів).  Загальні запаси осетрових тепер майже нульові і їх вилов заборонений.

Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів, що заборонено.  Отже  рибопродуктивність Азовського  моря, зміни антропогенного характеру  стали індикатором його екологічної кри- зи.

Незбалансованість господарської  діяльності  призвела  до змен- шення  кормової  бази, кількості  нерестовищ,  місць нагулу  та існу- вання  риби, інших водних організмів.  Нераціональне видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямова- них на їх відтворення, спричинили зменшення  їх біологічної  про- дуктивності та збіднення  видового складу. Ситуацію  ускладнює привнесення до екосистеми морів шкідливих організмів, які пригні- чують розвиток  та відтворення місцевих флори та фауни Азовсько- го і Чорного морів.

Екологічні  проблеми Азовського моря викликають особливе за- непокоєння. Основними джерелами  його забруднення є 66 промис- лових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами

«Азовсталь», імені Ілліча, концерном  «Азовмаш» щороку скидаєть- ся понад 800 млн куб. м (до 99 відсотків загального обсягу скидів у море) забруднених  стічних вод.

В море щорічно скидають по 20 куб. км стічних вод, що містять сполуки  важких  металів,  до 90 тис. т органічних  речовин,  в тому числі  пестицидів,  5 тис. т нафтопродуктів, понад 14 тис. т сполук азоту та майже 6 тис. т фосфору. Це сприяє евтрофікації – цвітінню води через бурхливий розвиток  синьо-зелених водоростей. Вміст розчинного у воді кисню падає до мінімальних значень – до 1,5 мг/л, з-за чого щороку гинуть: риби – по 5 тис. екземплярів осетрових, по

1 млн особин судака, камбали, а також близько  1000 дельфінів,  які тепер стали рідкістю.

Розбалансування хімічного  складу  морської  води, навіть  у не- значній  мірі, викликає екологічні  зміни.  Перед  усім зменшується біомаса високоорганізованих організмів.  Наприклад, зменшилася біомаса квіткових  морських водоростей (зостера, занікелія), молюс- ків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі.

При  існуючій  ситуації  зберігається тенденція   до  негативних змін в біоценозах моря і подальшому розбалансуванні біологічної та гідрологічної  систем. Стан Азовського моря критичний, і за висно- вками  спеціалістів  при серії маловодних,  посушливих років,  коли


прісноводний стік впаде до 20 куб. км, його екосистема може транс- формуватися безповоротно.

Через  інтенсивне  хімічне забруднення (ріки  Дон, Кубань, малі річки, комунальні стоки) спостерігається загибель риб, заміна більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійки- ми. Це чорноморські  медузи, атлантичний гребневик,  а також інші інтродуценти,  які  руйнують  аборигенні  екосистеми –  сформовані без втручання людини, еволюційним шляхом.

Отже, екологічний стан Азовського моря, як і Чорного, та його узбережжя дуже складний, і подальше його погіршення  викличе не- зворотні зміни.

Питання

1.   Висвітліть фізико-географічні, історичні, екологічні харак- теристики Азовського моря.

2.   Які  геологічні процеси вплинули  на  формування моря, його флору та фауну?

3.   Чому  і як  змінювалася  солоність морської води  i наслідки цього процесу?

4.   Які фактори впливають на біоекологічну рівновагу в морі?

5.   Які  шляхи  вирішення екологічних,  господарських проблем

Азовського моря?

6.   Що таке еутрофікація, її причини та значення?