3.4. Екологічні  проблеми Чорного моря

Сучасне Чорне море – це частина Середземного моря, відносить- ся до басейну Атлантичного океану. Його площа 420325 кв. км, об’єм

537 тисяч куб. км, найбільша  глибина 2245 м, середня – від 1271 до

1301 м, середня солоність води 18 проміле, що майже в 2 рази нижче, ніж у Світовому  океані, але вдвічі більше, ніж в Азовському морі.

У морі налічують близько 1000 видів рослин і 2000 видів тварин, але з

70-х рр. спостерігається загибель організмів на величезних площах – від 10 тис. кв. км і більше на глибинах до 35–40 м. На кожному кв. кілометрі гине їх від 100 до 200 т, в тому числі 10–15 т риби. Значною проблемою моря є, як і для Дніпра, інтенсивне «цвітіння» морської води в прибережній смузі, зумовлене виносом з річковим стоком добрив з полів. За останні 15 років це явище посилилося більше ніж у 30 разів. Через це концентрація кисню, розчиненого у воді і необхідного для всіх форм життя, і насамперед рибам, постійно зменшується. Замість  цього зростає концентрація сірководню, велика частка якого утворюється з фекальних скидів міст причорномор- ських країн (їх надходить у море – по 8 млрд т за рік). Вчені вважають, що через це шар живої, безсірководневої води зменшується на 3–4 метри за рік і через 50–70 років Чорне море може стати мертвим. Великої шкоди завдають  йому хлороорганічні речовини  – пестициди,  сполуки  важких металів і насамперед  ртуті та свинцю, для яких коефіцієнти накопичен- ня (КН) відповідно складають для водоростей 17-135 та 2000, молюсків

130–200 та 2800–12000, риб 260–1350 та 1600–135000.


Територіальні води України в Чорному морі займають 24850 кв. км, шельф становить близько 57 відсотків загальної його площі. В межах України  знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загаль- ною площею 1952 кв. км, 8 заток площею 1770 кв. км, 19 примор- ських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. га.

Чорне море з басейном понад 2 млн. кв. км майже ізольоване від Світового  океану  і його незадовільний екологічний стан зумовле- ний значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих ре- човин над асиміляційною здатністю морських екосистем.

Це призвело  до бурхливого розвитку  евтрофікаційних процесів, значного  забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських  вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров’ю населення.

Основними джерелами  забруднення є стоки  річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.

Найбільш поширеними і небезпечними забруднювачами мор- ського середовища  є нафтопродукти, особливо  в межах  акваторій портів. В Одеському,  Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує  гранично  допустиму  концентра- цію (ГДК)  в 1,5–2 рази, а синтетичними поверхнево-активними ре- човинами – в 2–3 рази. Дія забруднювачів наведена в табл. 27.


 

Ступінь токсичності забруднювачів


Таблиця 27


 

Речовини

Планктон

Ракоподібні

Молюски

Риби

1. Мідь

+++

+++

+++

+++

2. Цинк

+

++

++

++

3. Свинець

-

+

+

+++

4. Ртуть

++++

+++

+++

+++

5. Кадмій

-

++

++

++++

6. Хлор

-

+++

++

+++

7. Роданиди

-

++

+

++++

8. Цианіди

-

+++

++

++++

9. Фтор

-

-

+

++

10. Сульфіди

-

++

+

+++

Примітка.  Позначки  про ступінь дії забруднювачів:  – відсутня;  + дуже слабка;

++ слабка; +++ сильна; ++++  дуже сильна.


Майже вся товща води Чорного моря насичена отруйним сірковод- нем, крім тонкого поверхневого шару – близько 150–200 м від поверхні, насиченої киснем. Тому можна вважати, що море має два шари – живий, у вигляді порівняно тонкої плівки, і мертвий, насичений сірководнем. В результаті  відбувається отруєння всіх трофічних  систем моря, що веде до руйнації традиційних біогеноценозів, що відображено на рис. 31.

Рис. 31. Структура забруднень Азово-Чорноморського басейну

Для поліпшення стану Чорного моря в 1992 р. підписали та рати- фікували Бухарестську конвенцію  шість причорноморських держав (Болгарія, Грузія, Росія, Румунія,  Угорщина,  Україна). В 1993 р. мі- ністри цих країн підписали  в Одесі декларацію  про захист Чорного моря (Одеська декларація), а в 1995 р. відбулася в Софії конференція

«Довкілля для Європи», на якій розглядали питання захисту природ- ного середовища як всієї Європи, так і Чорного моря, його узбережжя. Існує Екологічна  програма по Чорному морю (BSEP), але не можна і тепер вважати, що проблеми Чорного моря вирішені.

Питання

1.   Надайте основні характеристики Чорного  моря, які зумов- люють його екологічний стан.

2.   Які речовини найбільш шкідливо впливають на біоекологічні процеси в Чорному морі?


3.   Якi екологiчнi проблеми Чорного  моря, їх причини, наслiдки та способи  подолання?

4.   Який  стан флори, фауни в Чорному морі?

5.   Які  існують програми поліпшення екологічного стану Чор- ного моря, їх завдання?