3.2. Загальний огляд екологічних проблем  регіонів України

Через  високий  рівень  антропогенно-техногенного навантажен- ня на значних площах території України проявляються майже одна- кові явища – раптовий  вихід із ладу машин, механізмів та агрегатів під час експлуатації,  що супроводжується серйозними порушення- ми виробничого  процесу,  вибухами,  утворенням осередків  пожеж, радіоактивним, хімічним  або біологічним  зараженням великих  те- риторій, ураженням та загибеллю людей.

Якщо за умовну одиницю прийняти певний рівень техногенно- го навантаження, за яким  відбуваються  незворотні,  катастрофічні зміни, то 80% рівня  вже досягнуто  у Запорізькій, Луганській, До- нецькій,  Івано-Франківській областях  та у Автономній  Республіці Крим. Для цих регіонів кожні 5–6 років вірогідні серйозні аварії, катастрофи з великою кількістю жертв.

Через науково необґрунтоване осушення боліт Полісся, почина- ючи з 50-х рр. ХХ ст., змінилися умови існування реліктових рослин льодовикового періоду, що поставило  їх на межу зникнення. Різке зниження рівня  ґрунтових  вод сприяє  висиханню  лісових  масивів та збільшенню  посушливості  клімату. В результаті  – зникнення бо- літ як цінних природних  біогеоценозів,  а ті, що залишилися, потре- бують охорони.


Інша, протилежна за змістом проблема – обводнення  земель на півдні  України.  Через  посушливі  погодні  умови,  маловодний ре- жим річок були збудовані канали, зрошувальні системи, через які на поля, сади, городи подавали воду з місцевих річок.

Але вода майже всіх річок напівсолона (солевміст складає 3–5 г/л), в результаті – накопичення в грунтах богарних, тобто зрошувальних зе- мель, величезної кількості солей – сотні тонн на гектар за вегетативний період. Це спряло розвитку процесів штучного опустелювання на тери- торіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Великою проблемою є підвищення рівня ґрунтових  вод у Придніпров’ї через збудовані величезні водосховища на Дніпрі. З-за цього виникли  проблеми  підтоплення великих  територій  у містах, селах та селищах.

Через зарегулювання Дніпра зменшилася швидкість  його течії, що сприяє  «цвітінню»  води  – бурхливий розвиток  синьо-зелених водоростей. Після відмирання на їх окиснення витрачається велика кількість  розчинного  кисню, якого не вистачає  рибам, і виникають заморні явища – гине багато риби, отруюється  все живе. Крім цього ініціювалися негативні процеси – зсуви, провали.

Такі процеси стали характерними для Карпат через неконтр- ольоване  вирубування лісів на схилах гір. Штучно  створені безлісні території не стримують гірські потоки, які утворюються  після дощів, танення  снігів – виникають  величезні  гірські грязьові  потоки – селі, які руйнують населені пункти.

Недотримання вимог експлуатації природних  ресурсів, нераці- ональне  ведення  господарства  – промислового, аграрного  призве- ли до негативних  природних  явищ – зсуви, ерозія грунтів, суфозія, дефляція, карст, селі, затоплення  та підтоплення. Такими  процеса- ми охоплено майже 30% території України.

Велику небезпеку складають пожежі на лісових масивах, причи- ною яких часто є люди, особливо туристи  в Карпатах, Криму. В ре- зультаті гине все живе, а швидкість процесів відновлення лісів дуже низька. Там, де відсутні ліси, порушується водний баланс, зменшу- ється кількість  атмосферних опадів.

Через  техногенну  діяльність  у повітря  над Україною  викидається щорічно близько 60 млн т шкідливих  речовин. Їх питома вага над про- мислово розвинутими регіонами, східними та південно-східними облас- тями, набагато більша. Це стосується  передусім Донецької, Луганської, Дніпропетровської та Запорізької областей, а на заході – Львівської об-


ласті. Екологічно  забрудненими є території всіх обласних центрів, міст обласного підпорядкування через велику концентрацію  промислових об’єктів, транспорту. Загальна кількість умовно сприятливих територій складає близько 10% від загальної площі (603,8 тис. кв. км).

Чорна  рана на тілі України  – територія  після  Чорнобильської катастрофи – найбільшої атомної аварії XX ст. на АЕС. У 1986 р., за

70 км на північний- захід від Києва, через неправильні дії операторів (людський фактор),  неправильне розміщення реактора  на розломі, відбувся  паровий,  не атомний,  вибух.  В результаті  була  зрушена

1000-тонна  кришка  реактора  і через 2–3  секунди  відбувся  другий вибух із викидом радіоактивних матеріалів, уламків реактора, який горів. Силу вибуху характеризує радіус розкиду – майже 30 км.

У першу добу аварії було викинуто  тільки 25 % матеріалів, а інші – протягом 9 діб. В реактор, що горів, щоб зменшити поширення радіоактив- ного зараження, було скинуто з вертольотів 5000 т карбіду бору, доломіту, глини, свинцю. За весь період аварії в природне  середовище потрапило

100 млн Бк різноманітних радіонуклідів, в тому числі і у Дніпро, його во- досховища. Згодом це сприяло  збільшенню  кількості онкологічних  хво- рих. Після  Чорнобильської катастрофи людство стало краще  розуміти небезпеку енергії, схованої в атомі. На території України зараз працюють Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська, Запорізька атомні елек- тростанції – всього 12 атомних блоків, які виробляють майже половину всієї електричної енергії.

Питання

1.   Як  впливають техногенні катастрофи, аварії на  екологіч- ний стан?

2.   Охарактеризуйте  штучні екологічні негаразди в  регіонах

України та вкажіть їх причини.

3.   Що Вам відомо  про Чорнобильську катастрофу?

4.   Який  загальний екологічний стан в Україні?