2.9.13. Основи екологічного менеджменту та аудиту
Починаючи з 1991 р., з моменту проголошення Декларації про державний суверенітет, Україна формує власну екологічну політи- ку як складову частину загальнодержавної політики. Основними чинними законодавчими документами, якими необхідно керувати-
ся
при організації і здійсненні екоаудиту, є закони України «Про охорону
навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону
атмосферного повітря», «Про зону над- звичайної екологічної ситуації», «Про
Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на
2000–2015 роки» і Порядок обмеження, тимчасової заборони (призупинен-
ня) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів
при порушенні ними законодавства про охорону навколиш- нього природного
середовища, затверджений постановою №2751- ХII від 29.10.92 року.
В Законі України «Про екологічний аудит» визначено, що це неза- лежний вид діяльності, який включає перевірку суб’єктів, зв’язаних із забезпеченням екологічної безпеки, раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів, захистом і конкурентоспромож- ністю об’єкта аудиту і його інвестиційною привабливістю. Аудит є формою незалежного фінансово-економічного контролю. Аудитор- ська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про ау- диторську діяльність» №3126-12 від 22.04.93 року», Національними нормативами аудиту та іншими законодавчими актами.
Екологічний менеджмент (ЕМ) та аудит (ЕА) – це взаємопов’язана система організаційно-управлінських заходів, спрямованих на по- ліпшення еколого-економічних відносин суспільства у вигляді різноманітних виробництв з природним середовищем. Мета – не- допущення погіршення природного стану територій, на яких роз- міщені об’єкти, – промислові, рекреаційні, аграрні. Для досягнення цієї мети використовують нормативно-правову базу – міжнародну, національну. Екологічний аудит може здійснюватися нарівні з еко- логічними експертизами, оглядами, оцінками. Він повинен стати обов’язковою складовою аудиторської діяльності в Україні.
Згідно з нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними задачами системи державного екологічного моніторингу є: 1) аналіз стану навколишнього при- родного середовища та прогноз його змін; 2) забезпечення органів державної виконавчої влади систематичною і оперативною інфор- мацією про стан довкілля; 3) розробка науково обґрунтованих реко- мендацій для прийняття управлінських рішень.
Негативний екологічний стан, що сформувався в Україні, її ре- гіонах, зокрема на Подніпров’ї, в Донбасі, Північному Приазов’ї, і тенденції, до його погіршення вимагають вирішення проблеми. Це
багато
в чому, але не у всьому, визначається господарською діяль- ністю, а також
відсутністю високо кваліфікованих кадрів у сфері екологічного менеджменту і
аудиту. У зв’язку з екологічними про- блемами, характерними не тільки для
промислових територій, а й рекреаційних, актуальною є проблема застосування
міжнародних стандартів сертифікації якості територій, ресурсів і послуг,
особли- во в курортно-рекреаційній сфері.
У зв’язку з цим очевидна необхідність здійснення заходів, санк- ціонованих світовим співтовариством – «Порядок денний на XXI століття», прийнятий в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Особливо підкрес- лено, що «екологічний менеджмент варто віднести до ключової до- мінанти сталого розвитку і надати йому вищого пріоритету в про- мисловій, аграрній, підприємницькій діяльності» (Earth Summit’92. The United Nations Conference on Environment and Development). Єдиний ринок Європейського Співтовариства створив ефективну систему екологічного законодавства і жорстко контролює його ви- конання. Одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів екологічного менеджменту є Великобританія, де ще в 1990 р. був прийнятий «Екологічний Акт» (Environmental Act), а в 1992 р. Стан- дарт для сфери екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems).
Цей документ визначає основні стадії розробки і впровадження системи екологічного менеджменту: попередній аналіз ситуації; на- явність екологічних нормативних вимог, які б гарантували сталий гармонійний розвиток підприємства; розробка положень екологічної політики підприємства, що відбивають всі аспекти його діяльності; оцінка ступеня впливу підприємства на природне середовище в ці- лому і на її компоненти. Цей стандарт відноситься і до екологічного аудиту (ЕА). Він характеризує процедуру аудитування, деталізує вимоги до аудиторського плану. В цьому документі під аудитуван- ням розуміється систематична (моніторингова) оцінка визначення ефективності функціонування реальної системи екологічного ме- неджменту з запланованими цілями, задачами, структурою підпри- ємства, що відповідає вимогам його екологічної політики.
Документ цілком відповідає вимогам стандарту якості BS 7750 (ISO 9000) і містить рекомендації зі створення ефективної системи екологічного менеджменту та аудиту. Ці стандарти сприяють поліп- шенню екологічних характеристик діяльності будь-якого підпри- ємства, в тому числі в рекреаційній сфері діяльності. Нормуванням
екологічного
менеджменту і екоаудиту, створенням спеціальних ін- ституційних структур
займалися різні організації як на міжнародно- му, так і на національному
рівнях. Особливо яскраво це проявилося з прийняттям Британського стандарту
(BS) 7750, основою для роз- робки якого слугували стандарти Міжнародної
організації із стан- дартизації серії ISO 9000 та ISO 10011. Слід зазначити
створення Координаційної служби з охорони навколишнього середовища при
Німецькому інституті стандартизації, а також організацію всереди- ні ISO –
Стратегічної групи з охорони навколишнього природного середовища.
Важливим документом є сукупність (серія) міжнародних стан- дартів ISO 14000, які визначають структуру екологічного менедж- менту і являють собою одну з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Ці стандарти вимагають дотримання певних процедур і наявності документів, посадових осіб, відпові- дальних за певні сфери екологічно значущої діяльності. На жаль, один з основних документів цієї серії – ISO 14001 – не містить нія- ких «абсолютних» вимог до результатів впливу діяльності організа- ції на природне середовище, за винятком того, що повинен існувати спеціальний документ, що декларує прагнення підприємства відпо- відати національним стандартам. Однак тільки декларування намі- рів, без реальних дій по збереженню якості природного середовища, сприяє формуванню екологічних ризиків і як результат – негатив- ним змінам в природно-антропогенних системах.
Документи, що складають систему, можна умовно розділити на три основні групи: принципи створення і використання систем еко- логічного менеджменту (СЕМ); інструменти екологічного контр- олю та оцінки; стандарти, орієнтовані на якість продукції і послуг. Центральний документ цієї серії – стандарт ISO 14001 – «Специфі- кації і посібник з використання систем екологічного менеджменту». Відповідність результатів діяльності цьому стандарту – предмет формальної сертифікації. Інші розділи цього документу є допоміж- ними. Наприклад, ISO 14004 містить інформацію про створення СЕМ, серія документів 14010 визначає принципи аудиту.
Серія 14040 визначає методологію «оцінки життєвого циклу», що важливо для оцінки екологічних впливів, зв’язаних із продукці- єю організації. Такої оцінки вимагає і стандарт ISO 14001. Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не заміняють законо- давчих вимог держави, а забезпечують систему визначення того,
яким
чином діяльність впливає на природне середовище і як вико- нуються вимоги
законодавства. EMAS та ISO 14001 пред’являють схожі вимоги до структури і
змісту елементів системи екологічного менеджменту. Втілення цих стандартів
демонструє клієнтам і гро- мадськості відповідність системи екологічного
менеджменту в будь- якій організації сучасним вимогам. Важливо, що організація
повинна одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторо- ни.
Саме прагнення отримати формальну реєстрацію і докумен- тально оформити
заяву про виробництво «екологічно чистої» про- дукції (стан середовища,
здоров’я, якість послуг, співробітництво з населенням) є рушійною силою
впровадження систем екологічного менеджменту, зокрема стандартів серії ISO
9000. В найближчі роки від 90 до 100 % великих компаній, рекреаційних
територій, об’єктів будуть прагнути мати сертифікат відповідно до вимог ISO
14000, тобто одержати свідчення «третьої сторони» про те, що аспекти ді-
яльності відповідають цим стандартам. Така сертифікація – основна умова
маркетингу продукції на міжнародних ринках. Європейська Співдружність
оголосила про свій намір допускати на ринок країн Співдружності тільки
ІSО-сертифіковані компанії. Це відноситься і до рекреаційних територій
України, її регіонів, послуг, що нада- ються.
Основою програми екологічного менеджменту та аудиту можуть стати документи, які суб’єкти підприємницької діяльності в Україні складають і подають в органи статистики, зокрема: 1) про поточні витрати на охорону природи, про екологічні платежі і сплати за при- родні ресурси; 2) про утворення, утилізацію та знешкодження ток- сичних відходів; 3) про автотранспорт; 4) про охорону атмосферно- го повітря; 5) про використання води; 6) про залишки, надходження і витрати палива і використання відпрацьованих нафтопродуктів; 7) про використання палива, тепло-, електроенергії.
Планування екологічного менеджменту базується на системі природоохоронних пріоритетів з врахуванням гостроти еколого- економічних проблем підприємства, території та доцільності і чер- говості їх вирішення. Формульовані цілі повинні бути конкретними, а задачі порівняльними. Перевага повинна надаватися превентив- ним заходам, зокрема виявленню та ліквідації причин екологічних ризиків, що формуються викидами в атмосферу, скидами у водо- йми, розміщенням відходів, що забруднюють ґрунтовий покрив, зменшенням біорізноманіття території. Раціональне використання
природних
ресурсів економічно вигідно, що підтверджує особли- вий знак – Синій Прапор
Європи, який характеризує високу якість екологічного стану підприємства. Серед
причин, за якими підпри- ємству необхідна сертифікація, впровадження СЕМ, можна
назвати такі: поліпшення іміджу фірми в сфері виконання природоохорон- них
вимог (в тому числі природоохоронного законодавства); збіль- шення оцінної
вартості основних фондів підприємства; бажання за- воювати ринки «зелених» –
екологічно чистих продуктів.
Питання
1. Що таке екологічний менеджмент, в чому його необхідність, які завдання?
2. Коли, які держави першими запровадили процедуру еколо- гічного менеджменту?
3. Охарактеризуйте основні документи з екологічного ме- неджменту.
4. Яке значення мають стандарти серії ISO 9000 та ISO
14000?
5. Який основний зміст програми екологічного менеджменту?
6. В чому значення цієї програми для розвитку рекреаційних підприємств?
7. Які документи підприємства є основою програми екологіч- ного менеджменту?