2.9.13.  Основи  екологічного менеджменту та аудиту

ся при організації і здійсненні  екоаудиту, є закони України  «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про зону над- звичайної  екологічної  ситуації», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки»  і  Порядок   обмеження,   тимчасової  заборони  (призупинен- ня)  або припинення діяльності  підприємств,  установ, організацій  і об’єктів при порушенні ними законодавства про охорону навколиш- нього  природного  середовища,  затверджений постановою  №2751- ХII від 29.10.92 року.

В Законі України «Про екологічний аудит» визначено, що це неза- лежний вид діяльності, який включає перевірку суб’єктів, зв’язаних із забезпеченням екологічної безпеки, раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів, захистом і конкурентоспромож- ністю об’єкта аудиту і його інвестиційною привабливістю. Аудит є формою незалежного  фінансово-економічного контролю.  Аудитор- ська діяльність  в Україні  регулюється Законом України  «Про  ау- диторську діяльність» №3126-12 від 22.04.93 року», Національними нормативами аудиту та іншими законодавчими актами.

Екологічний менеджмент (ЕМ) та аудит (ЕА) – це взаємопов’язана система  організаційно-управлінських заходів,  спрямованих на по- ліпшення  еколого-економічних відносин суспільства  у вигляді різноманітних виробництв з природним  середовищем.  Мета  – не- допущення погіршення природного стану територій, на яких роз- міщені об’єкти, – промислові,  рекреаційні,  аграрні. Для досягнення цієї мети використовують нормативно-правову базу – міжнародну, національну.  Екологічний аудит може здійснюватися нарівні з еко- логічними  експертизами, оглядами, оцінками. Він повинен стати обов’язковою складовою аудиторської  діяльності в Україні.

Згідно з нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними задачами системи державного екологічного  моніторингу  є: 1)  аналіз  стану  навколишнього при- родного середовища  та прогноз його змін; 2) забезпечення органів державної  виконавчої  влади  систематичною і оперативною  інфор- мацією про стан довкілля; 3) розробка науково обґрунтованих реко- мендацій для прийняття управлінських рішень.

Негативний екологічний стан, що сформувався в Україні, її ре- гіонах, зокрема на Подніпров’ї, в Донбасі, Північному  Приазов’ї, і тенденції, до його погіршення  вимагають  вирішення проблеми.  Це

багато в чому, але не у всьому, визначається господарською  діяль- ністю, а також відсутністю високо кваліфікованих кадрів у сфері екологічного  менеджменту  і аудиту. У зв’язку з екологічними про- блемами,  характерними не тільки  для промислових територій,  а й рекреаційних,  актуальною є проблема застосування міжнародних стандартів сертифікації якості територій, ресурсів і послуг, особли- во в курортно-рекреаційній сфері.

У зв’язку з цим очевидна необхідність здійснення заходів, санк- ціонованих  світовим  співтовариством – «Порядок  денний  на XXI століття», прийнятий в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Особливо підкрес- лено, що «екологічний менеджмент  варто віднести до ключової до- мінанти  сталого розвитку  і надати  йому вищого пріоритету  в про- мисловій, аграрній, підприємницькій діяльності»  (Earth Summit’92. The  United Nations  Conference  on Environment and  Development). Єдиний  ринок  Європейського Співтовариства створив  ефективну систему екологічного  законодавства і жорстко  контролює  його ви- конання. Одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів екологічного  менеджменту  є Великобританія, де ще в 1990 р. був прийнятий «Екологічний Акт» (Environmental Act), а в 1992 р. Стан- дарт для сфери екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems).

Цей документ визначає  основні стадії розробки і впровадження системи екологічного менеджменту: попередній аналіз ситуації; на- явність  екологічних  нормативних вимог, які б гарантували сталий гармонійний розвиток підприємства; розробка положень екологічної політики  підприємства,  що відбивають  всі аспекти його діяльності; оцінка ступеня  впливу  підприємства на природне  середовище в ці- лому і на її компоненти.  Цей стандарт відноситься і до екологічного аудиту  (ЕА).  Він характеризує процедуру  аудитування, деталізує вимоги до аудиторського плану. В цьому документі  під аудитуван- ням розуміється систематична  (моніторингова) оцінка визначення ефективності функціонування реальної системи екологічного ме- неджменту  з запланованими цілями, задачами, структурою  підпри- ємства, що відповідає вимогам його екологічної політики.

Документ  цілком відповідає  вимогам стандарту  якості BS 7750 (ISO  9000) і містить рекомендації  зі створення ефективної системи екологічного менеджменту  та аудиту. Ці стандарти сприяють поліп- шенню екологічних  характеристик діяльності  будь-якого  підпри- ємства, в тому числі в рекреаційній сфері діяльності. Нормуванням

екологічного менеджменту  і екоаудиту, створенням  спеціальних ін- ституційних структур займалися різні організації як на міжнародно- му, так і на національному рівнях. Особливо  яскраво це проявилося з прийняттям Британського стандарту (BS)  7750, основою для роз- робки якого слугували  стандарти  Міжнародної організації  із стан- дартизації серії ISO 9000 та ISO 10011. Слід зазначити створення Координаційної служби з охорони навколишнього середовища  при Німецькому інституті  стандартизації, а також організацію  всереди- ні ISO – Стратегічної  групи з охорони навколишнього природного середовища.

Важливим документом  є сукупність  (серія) міжнародних  стан- дартів ISO 14000, які визначають структуру екологічного менедж- менту і являють  собою одну з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив.  Ці стандарти  вимагають  дотримання певних процедур і наявності  документів, посадових осіб, відпові- дальних  за певні  сфери  екологічно  значущої  діяльності.  На  жаль, один з основних документів цієї серії – ISO 14001 – не містить нія- ких «абсолютних» вимог до результатів  впливу діяльності організа- ції на природне середовище, за винятком того, що повинен існувати спеціальний документ, що декларує  прагнення підприємства відпо- відати національним стандартам. Однак тільки декларування намі- рів, без реальних дій по збереженню якості природного середовища, сприяє  формуванню екологічних  ризиків  і як результат  – негатив- ним змінам в природно-антропогенних системах.

Документи,  що складають систему, можна умовно розділити  на три основні групи: принципи  створення і використання систем еко- логічного  менеджменту  (СЕМ); інструменти екологічного  контр- олю та оцінки; стандарти,  орієнтовані  на якість  продукції  і послуг. Центральний документ цієї серії – стандарт ISO 14001 – «Специфі- кації і посібник з використання систем екологічного менеджменту». Відповідність  результатів діяльності цьому стандарту – предмет формальної сертифікації. Інші розділи цього документу є допоміж- ними.  Наприклад, ISO  14004  містить  інформацію  про  створення СЕМ, серія документів 14010 визначає принципи аудиту.

Серія  14040 визначає  методологію  «оцінки  життєвого  циклу», що важливо  для оцінки екологічних  впливів, зв’язаних із продукці- єю організації. Такої оцінки вимагає і стандарт ISO 14001. Офіційно стандарти  ISO  14000 є добровільними. Вони не заміняють  законо- давчих  вимог  держави,  а забезпечують  систему  визначення  того,

яким чином діяльність  впливає  на природне  середовище і як вико- нуються  вимоги  законодавства. EMAS  та ISO  14001 пред’являють схожі вимоги до структури  і змісту елементів системи екологічного менеджменту.  Втілення  цих стандартів  демонструє  клієнтам  і гро- мадськості відповідність системи екологічного менеджменту в будь- якій організації сучасним вимогам. Важливо, що організація повинна одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторо- ни. Саме прагнення отримати  формальну реєстрацію  і докумен- тально оформити  заяву про виробництво «екологічно  чистої» про- дукції (стан середовища,  здоров’я, якість послуг, співробітництво з населенням) є рушійною силою впровадження систем екологічного менеджменту, зокрема стандартів серії ISO 9000. В найближчі  роки від 90 до 100 % великих  компаній, рекреаційних територій, об’єктів будуть прагнути  мати сертифікат відповідно  до вимог  ISO  14000, тобто одержати свідчення  «третьої сторони» про те, що аспекти ді- яльності відповідають цим стандартам. Така сертифікація – основна умова маркетингу продукції на міжнародних ринках. Європейська Співдружність оголосила  про свій намір допускати  на ринок країн Співдружності тільки  ІSО-сертифіковані компанії.  Це відноситься і до рекреаційних територій  України,  її регіонів,  послуг, що нада- ються.

Основою програми екологічного менеджменту та аудиту можуть стати документи, які суб’єкти підприємницької діяльності в Україні складають  і подають в органи  статистики,  зокрема: 1) про поточні витрати на охорону природи, про екологічні платежі і сплати за при- родні ресурси; 2) про утворення,  утилізацію  та знешкодження ток- сичних відходів; 3) про автотранспорт; 4) про охорону атмосферно- го повітря; 5) про використання води; 6) про залишки, надходження і витрати палива і використання відпрацьованих нафтопродуктів; 7) про використання палива, тепло-, електроенергії.

Планування екологічного менеджменту  базується  на системі природоохоронних пріоритетів  з врахуванням гостроти еколого- економічних  проблем підприємства,  території  та доцільності  і чер- говості їх вирішення. Формульовані цілі повинні бути конкретними, а задачі порівняльними. Перевага  повинна  надаватися превентив- ним заходам, зокрема  виявленню та ліквідації  причин  екологічних ризиків,  що формуються викидами  в атмосферу,  скидами  у водо- йми, розміщенням відходів, що забруднюють ґрунтовий покрив, зменшенням біорізноманіття території.  Раціональне використання

природних  ресурсів  економічно  вигідно,  що підтверджує особли- вий знак – Синій Прапор Європи, який  характеризує високу якість екологічного стану підприємства. Серед причин, за якими підпри- ємству необхідна сертифікація, впровадження СЕМ, можна назвати такі: поліпшення іміджу фірми  в сфері виконання природоохорон- них вимог (в тому числі природоохоронного законодавства); збіль- шення оцінної вартості основних фондів підприємства; бажання за- воювати ринки «зелених» – екологічно чистих продуктів.

Питання

1.   Що таке екологічний менеджмент, в чому його необхідність, які завдання?

2.   Коли, які  держави першими запровадили процедуру еколо- гічного менеджменту?

3.   Охарактеризуйте  основні  документи  з  екологічного ме- неджменту.

4.   Яке   значення  мають  стандарти  серії   ISO   9000  та  ISO

14000?

5.   Який  основний зміст  програми екологічного менеджменту?

6.   В чому  значення цієї  програми для  розвитку рекреаційних підприємств?

7.   Які  документи підприємства є основою програми екологіч- ного менеджменту?