2.9.11. Радіоктивний фон території України
Майже всю територію України складають древні докембрійські породи – граніти, гнейси, глини, які містять радіоактивні елементи і тому майже для всієї території України характерний природний радіоактивний фон, величина якого складає 10-20 мкР/год.
Значний внесок у підвищення радіоактивного фону дають ан- тропогенні джерела випромінювань – ядерні установки (реактори АЕС, склади атомної зброї, підприємства з переробки радіоактив- них відходів, речовин), промислові прилади дозиметричного контр- олю, які широко використовуються у виробництві при неруйнівних методах контролю якості виробів.
Крім цього на величину природного радіоактивного фону впливає і діяльність людини. Наприклад, при спалюванні вугілля в домашніх грубках, в теплових електростанціях у довкілля потрапляють відходи
– зола, а вона містить радіоактивні елементи – торій, уран, радій, що колись були сконцентровані рослинами, з яких вугілля утворилося. Іноді фон біля таких станцій вищий, ніж біля атомних. Певне забруд- нення викликала аварія на Чорнобильській атомній станції.
Інше джерело – космічне випромінювання, що складається з галактичного і сонячного. Воно значною мірою поглинається ат- мосферою і на висоті 20 км виникає вторинне випромінювання, або синхротронне, що складається з мезонів, протонів, електронів, ізо- топів вуглецю, берилію, натрію та інших елементів.
ризводить
до розривів молекулярних зв’язків – іонізації та утво- ренню нових хімічних
сполук, не властивих вихідній клітині – пере- кис водню, надзвичайно хімічно
активних вільних радикалів.
Під впливом радіоактивних випромінювань в організмі людини відбуваються порушення функцій кровотворних органів, збільшен- ня проникненості судин, розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету організму, його виснаження, переро- дження нормальних клітин у злоякісні, виникнення лейкозів, про- меневої хвороби.
Деякі з тварин спроможні відчувати дію радіоактивних випро- мінювань. Так, садовий равлик закриває мантійну порожнину, а ко- махи і пацюки починають неспокійні, безладні рухи, намагаючись уникнути небезпечної зони. Інфузорії гинуть тільки лише при 300 тис. рентгенів, окремі бактерії можуть існувати всередині атомно- го реактора, де радіоактивність сягає мільйонів рад або рентгенів. Стійкі до радіоактивних випромінювань змії – вони гинуть лише при 3–18 тис. рад.
Людина не відчуває дії радіоактивних випромінювань. В її організмі вони викликають зміни, що залежать від потужності дози: 1 мкбер – пе- регляд одного хокейного матчу по телебаченню; 0,1 бер – фонове випро- мінювання за рік; 3,0 бер – при рентгеноскопії зубів; 10,0 бер аварійне опромінення населення поблизу АЕС; 25,0 бер – аварійне опромінення персоналу АЕС; 30,0 бер – опромінення організму при рентгеноскопії тіла; 75,0 бер – короткочасні зміни в складі крові; 100,0 бер – легкий сту- пінь променевої хвороби; 450-500 бер – важкий ступінь променевої хво- роби (гине 50% опромінених людей); 500 і більше – гинуть 100 % опро- мінених людей. Тому всі фахівці повинні знати елементарні правила радіаційної гігієни, знати про її підступність, знати як послабити її дію.
Всі органи, тканини по-різному чутливі до дії випромінювань, що іонізують і утворюють три критичних групи. Перша – репродук- тивні органи – у чоловіків сім’яники, у жінок – яєчники, червоний кістковий мозок. Друга – м’язи, щитовидна залоза, жирова ткани- на, печінка, нирки, селезінка, легені, кришталик ока. Третя – шкіра, кісткова тканина, руки, передпліччя, стегна, стопи ніг.
Особливо складний механізм впливу іонізуючого випроміню- вання на спадковість. Виникаючі при цьому порушення можуть передаватися наступним поколінням. У цьому випадку з ростом дози опромінення збільшується не тільки вага, а й і частота пора- зок (>5бер). Вже в 1934 р. Міжнародна комісія радіаційної охоро-
ни
встановила толерантну дозу 0,2 рентгена за добу. В наш час цей рівень
зменшили до 0,05 бер за рік для населення і 1 бер за рік для працюючих з
джерелами іонізуючих випромінювань.
Щоб послабити дію випромінювань, використовують три голо- вних принципи захисту: захист часом – скорочення часу перебуван- ня в небезпечній зоні; захист відстанню – збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною. захист речовиною – змен- шення потужності випромінювання за допомогою товстих прошар- ків речовин, що послаблюють його дію, наприклад свинцю.
Важливим є використання біологічних радіопротекторів, напри- клад сірковмісних амінокислот, препаратів рослинного походження – жень-шень, елеутерокок, левзея, лимонник китайський, резерпін (алка- лоїд рослинного походження, який вживають для зниження кров’яного тиску), солодка гола, деревій, екстракти мідій, вітаміни.
В умовах підвищеного радіоактивного фону велике значення має повноцінне харчування – наявність у достатній кількості білків, вуг- леводів, вітамінів. Білки (м’ясні продукти) містять незамінні аміно- кислоти (в організмі людини не утворюються і повинні обов’язково надходити з їжею), що активізують роботу печінки, беруть участь у кровотворенні, підвищують імунітет, сприяють повноцінному за- своєнню вітамінів. Білки містять сульфгідрильні групи, які прийма- ють «удар» випромінювань на себе.
Питання
1. Охарактеризуйте джерела радіоактивних випромінювань.
2. Яка біологічна дія випромінювань на організми?
3. Як реагують тварини, люди на дію радіоактивних випромі- нювань?
4. Чим обумовлений природний радіоактивний фон?
5. Що таке радіогенетичі пошкодження, які способи поперед- ження їх дії?
6. Що таке критичні органи та яка їх чутливість до дії випро- мінювань?