2.9.11.  Радіоктивний фон території України

Майже  всю територію  України  складають  древні докембрійські породи – граніти, гнейси, глини, які містять радіоактивні елементи і тому майже  для всієї території  України  характерний природний радіоактивний фон, величина  якого складає 10-20 мкР/год.

Значний внесок  у підвищення радіоактивного фону  дають ан- тропогенні  джерела  випромінювань – ядерні  установки  (реактори АЕС, склади  атомної  зброї, підприємства з переробки  радіоактив- них відходів, речовин), промислові  прилади дозиметричного контр- олю, які широко використовуються у виробництві при неруйнівних методах контролю якості виробів.

Крім цього на величину природного радіоактивного фону впливає і діяльність людини. Наприклад, при спалюванні вугілля в домашніх грубках, в теплових електростанціях у довкілля потрапляють відходи

– зола, а вона містить радіоактивні елементи – торій, уран, радій, що колись  були сконцентровані рослинами,  з яких вугілля  утворилося. Іноді фон біля таких станцій вищий, ніж біля атомних. Певне забруд- нення викликала аварія на Чорнобильській атомній станції.

Інше  джерело  – космічне  випромінювання, що  складається з галактичного  і сонячного. Воно значною мірою поглинається ат- мосферою і на висоті 20 км виникає  вторинне випромінювання, або синхротронне, що складається з мезонів, протонів,  електронів,  ізо- топів вуглецю, берилію, натрію та інших елементів.


ризводить  до розривів  молекулярних зв’язків  – іонізації  та утво- ренню нових хімічних сполук, не властивих вихідній клітині – пере- кис водню, надзвичайно хімічно активних  вільних радикалів.

Під впливом  радіоактивних випромінювань в організмі людини відбуваються  порушення  функцій  кровотворних органів, збільшен- ня проникненості судин, розлад діяльності  шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету організму, його виснаження, переро- дження  нормальних клітин  у злоякісні,  виникнення лейкозів,  про- меневої хвороби.

Деякі  з тварин  спроможні  відчувати  дію радіоактивних випро- мінювань. Так, садовий равлик закриває  мантійну порожнину, а ко- махи і пацюки  починають  неспокійні,  безладні  рухи, намагаючись уникнути  небезпечної  зони. Інфузорії гинуть тільки  лише при 300 тис. рентгенів,  окремі  бактерії  можуть  існувати  всередині  атомно- го реактора,  де радіоактивність сягає  мільйонів  рад або рентгенів. Стійкі  до радіоактивних випромінювань змії – вони  гинуть  лише при 3–18 тис. рад.

Людина не відчуває дії радіоактивних випромінювань. В її організмі вони викликають зміни, що залежать від потужності дози: 1 мкбер – пе- регляд одного хокейного матчу по телебаченню; 0,1 бер – фонове випро- мінювання  за рік; 3,0 бер – при рентгеноскопії зубів; 10,0 бер аварійне опромінення населення поблизу АЕС; 25,0 бер – аварійне опромінення персоналу  АЕС; 30,0 бер – опромінення організму  при рентгеноскопії тіла; 75,0 бер – короткочасні зміни в складі крові; 100,0 бер – легкий сту- пінь променевої хвороби; 450-500 бер – важкий ступінь променевої хво- роби (гине 50% опромінених людей); 500 і більше – гинуть 100 % опро- мінених людей. Тому всі фахівці повинні знати елементарні правила радіаційної гігієни, знати про її підступність, знати як послабити її дію.

Всі органи, тканини  по-різному  чутливі  до дії випромінювань, що іонізують і утворюють три критичних групи. Перша – репродук- тивні органи – у чоловіків  сім’яники, у жінок – яєчники,  червоний кістковий  мозок. Друга – м’язи, щитовидна  залоза,  жирова  ткани- на, печінка, нирки, селезінка, легені, кришталик ока. Третя – шкіра, кісткова тканина, руки, передпліччя,  стегна, стопи ніг.

Особливо складний механізм впливу іонізуючого випроміню- вання на спадковість. Виникаючі при цьому порушення можуть передаватися наступним  поколінням. У  цьому  випадку  з  ростом дози опромінення збільшується не тільки  вага, а й і частота  пора- зок (>5бер). Вже в 1934 р. Міжнародна комісія  радіаційної  охоро-


ни встановила  толерантну  дозу 0,2 рентгена за добу. В наш час цей рівень зменшили до 0,05 бер за рік для населення і 1 бер за рік для працюючих з джерелами  іонізуючих випромінювань.

Щоб послабити  дію випромінювань, використовують три голо- вних принципи  захисту: захист часом – скорочення  часу перебуван- ня в небезпечній  зоні; захист відстанню – збільшення відстані між джерелом  випромінювання і людиною.  захист  речовиною  – змен- шення потужності  випромінювання за допомогою товстих прошар- ків речовин, що послаблюють його дію, наприклад свинцю.

Важливим є використання біологічних  радіопротекторів, напри- клад сірковмісних  амінокислот,  препаратів  рослинного  походження – жень-шень, елеутерокок, левзея, лимонник китайський, резерпін (алка- лоїд рослинного походження, який вживають для зниження кров’яного тиску), солодка гола, деревій, екстракти мідій, вітаміни.

В умовах підвищеного радіоактивного фону велике значення має повноцінне харчування – наявність у достатній кількості білків, вуг- леводів, вітамінів. Білки  (м’ясні продукти) містять незамінні аміно- кислоти (в організмі людини не утворюються  і повинні обов’язково надходити  з їжею), що активізують роботу  печінки,  беруть  участь у кровотворенні, підвищують  імунітет, сприяють  повноцінному за- своєнню вітамінів. Білки містять сульфгідрильні групи, які прийма- ють «удар» випромінювань на себе.

Питання

1.   Охарактеризуйте джерела радіоактивних випромінювань.

2.   Яка біологічна дія випромінювань на організми?

3.   Як реагують тварини, люди на дію радіоактивних випромі- нювань?

4.   Чим обумовлений природний радіоактивний фон?

5.   Що таке  радіогенетичі пошкодження, які  способи  поперед- ження  їх дії?

6.   Що таке критичні органи  та яка їх чутливість до дії випро- мінювань?