2.9.2.  Проблеми сільського господарства

Вони мають давні корені, тому що людство веде його протягом останніх 10 тис. років, але його найбільш  негативні  впливи  на при- роду проявилися в наш час. Сільське  господарство України  ведеть- ся на 41,84 млн га сільськогосподарських угідь (69,3 % території України), в тому числі 33,19 млн га ріллі (55 %) та 7,63 млн га при- родних кормових угідь – сіножатей і пасовищ (12,6 %). Це найбільш природомістка галузь, основу якої складає є могутній природно- ресурсний  потенціал.

У сільськогосподарському виробництві щороку використову- ється понад 10,9 млрд куб. м води, або 36,4 % її загального  спожи- вання  в Україні.  В розрахунку  на одного мешканця припадає  0,82 га сільськогосподарських угідь, в тому числі  0,65 га ріллі,  тоді як


в середньому  по Європі  ці показники становлять відповідно  0,44 і

0,25 га. Розораність сільськогосподарських угідь досягла  72 %, а в ряді регіонів перевищує  88 %. До обробітку  вже залучені  малопро- дуктивні угіддя, включаючи  прируслові  луки і пасовища та схилові землі, що дуже небезпечно і протизаконно.

В Європі  тільки  5,7 % її території  припадає  на Україну,  але її сільськогосподарські угіддя  складають  18,9  %, а рілля  – 26,9  %. Ефективність використання земель  в Україні  значно  нижча, ніж в середньому по Європі.

Основними причинами низької  віддачі  земельного  потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення  до землі, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі  техніка, технологія  обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції,  не виважена  цінова  політика,  недотримання науково  об- ґрунтованих систем  ведення  землеробства  і, зокрема,  повсюдне  не- дотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних до- брив, низький  науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система викорис- тання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохорон- них, комплексно-меліоративних, протиерозійних й інших заходів.

Щорічно  на поля планети  вносять  близько  400 млн т мінераль- них добрив, сотні тисяч тонн пестицидів,  що отруюють ґрунт і, на- копичуючись  потім в рослинах, переходячи через трофічні, тобто харчові ланцюги, потрапляють в організм людини.

Через це постійно погіршується якісний стан земельного фонду. Майже  на всіх землях  спостерігається неухильне  зниження вмісту гумусу в ґрунтах, середній вміст якого складає всього 3,5–3,2 %.

Використання у великій  кількості  мінеральних добрив, пести- цидів  та інших  хімічних  препаратів  разом  з промисловим і радіа- ційним  забрудненням ще більше ускладнює  екологічну  ситуацію  в Україні,  знижує  відтворювальну здатність  біосфери  та екологічну стійкість агроландшафтів.

В окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення  потуж- ності органічної  маси, а в районах  зрошення  – підтоплення і засо- лення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся  та на півдні України.

Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного  екологічного  й митного контролю


за ввезенням небезпечних  відходів,  брак  відповідної  законодавчої бази призводять до споживацького ставлення  до землі.

Через активну хімізацію сільського господарства виник новий, антропогенний тип ерозії (руйнування) ґрунтів – хімічна, коли ком- поненти ґрунту, зокрема гумінові кислоти, взаємодіють з штучними хімікатами. Це призводить  до утворення нових, небезпечних  і часто токсичних, компонентів у ґрунті.

Нині еродовано  14,8 % загальної  площі поливних  земель, 1,5 % – перезволожені, понад 4 % – солонцюваті та засолені. Збільшення міне- ралізації ґрунтових вод сприяє вторинному засоленню земель.

Важливою  проблемою  є потепління через  парниковий ефект, який сприяє збільшенню посух, що представлено  на карті (рис. 20).

Рис. 20. Вірогідність посух в Україні

Дуже небезпечні  сполуки  важких  металів  у разі перевищення значень  їх ГДК. Наявність токсичних  речовин  в ґрунтах,  в тому числі важких  металів, звідки  вони потрапляють в атмосферу,  гід- росферу встановлюють спеціальні служби Міністерства охорони здоров’я – санепідемстанції,  Міністерства аграрної політики  – аг- ростанції, Міністерства охорони навколишнього природного се- редовища – лабораторії екологічних  інспекцій. Дія сполук важких металів наведена в табл. 19.


 

Токсичні  ефекти важких металів


Таблиця 19


Токсичний елемент

Дія

Кадмій, мідь, свинець, ртуть, цинк, галогени

Вплив на проникненість клітинних мембран, реакція SH-групою  цистеїну та метіоніну

Залізо

Токсикози;  зниження кровотворення

Кобальт

Злоякісне малокрів’я

Манган

Важкі отруєння, канцероген

Мідь

Хвороби печінки, мозку, шизофренія, епілепсія

Нікель

 

Утворення комплексів  з альбумінами

Селен

М’язова дистрофія,  канцероген

Хром (+6)

Канцероген

Концентрація цих речовин не повинна перевищувати ГДК, зна- чення яких в ґрунтах і харчових продуктах подані в табл. 20.

Таблиця 20

Граничний вміст важких елементів  у ґрунті та харчових продуктах

 

 

Сполуки елементів

Концентрація, мг/кг

Ґрунт

Харчові  продукти

 

Зернові

Хліб

Овочі

Арсенікум

2,0

0,2

0,2

0,2

Ртуть

2,1

0,003

0,002

0,005

Нікель

4,0

0,5

0,5

0,5

Сурма

4,5

0,1

0,1

0,1

Цинк

23,6

50,0

50,0

10,0

Свинець

32

0,3

0,3

0,3

Перевищення цих показників призводить  до отруєння всього живого, в тому числі і людей, тому що рано чи пізно через харчові ланцюги отрути потрапляють в організм людини.

Слід  зважити  на те, що площа  сільськогосподарських земель  не може збільшуватись, а тільки  скорочується через розширення терито- рій населених пунктів, земель промислового та іншого призначення, не пов’язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції. Вже тепер в Україні, як і в усьому світі, різко зменшилися запаси гумусу, через що


неухильно  зменшується врожайність рослин. Її підвищення за допомо- гою мінеральних добрив призводить як до поступового отруєння грунту, так і сільськогосподарської продукції – рослинної, тваринної. Через не- належне ставлення до землі виникли проблеми, які наведені в табл. 21.


 

Види антропогенних впливів на ґрунти, які зменшують їх врожайність


Таблиця 21


 

Вид впливу

Основні  зміни в ґрунтах

 

Щорічна оранка

Підсилення взаємодії з атмосферою, вітрова та водна ерозії, зменшення  чисельності ґрунтових організмів

Сінокошення, збирання урожаю

Зменшення корисних біогенних елементів, підсилення випаровування

 

Випас скота

Ущільнення ґрунту, руйнування рослинності, виникнення ерозії, збіднення ґрунту рядом хімічних елементів, висушування, здобрення гноєм, біологічне забруднення

 

Випалювання стерні, трави (бур’янів)

Знищення ґрунтових мікроорганізмів у поверхневих  шарах, підсилення випаровування

 

Зрошення

Неправильне зрошення  сприяє заболочуванню та засоленню

Осушення

Зниження вологості, виникнення вітрової ерозії

 

Застосування отрутохімікатів, мінеральних добрив

Знищення ґрунтових мікроорганізмів, зміни ґрунтоутворюючих процесів, накопичення отрут (пестицидів, важких металів, від чого у світі щорічно гине 14 тис. людей, а у 700 тис. погіршується здоров’я)

 

Звалища промислових та побутових відходів

Зниження площі орних земель, придатних для сільського господарства, отруєння ґрунтових мікроорганізмів на прилеглих  ділянках

 

Робота наземного транспорту

Ущільнення ґрунту, забруднення ґрунтів відпрацьованими газами та пилоподібними матеріалами

 

Стічні води

Перезволоження, отруєння мікрофауни, забруднення грунтів органічними та хімічними речовинами,  зміна їх складу


 

Продовження табл. 21

 

 

Викиди в атмосферу

Забруднення грунту шкідливими речовинами, збільшення його кислотності

 

Знищення лісів

Підсилення вітрової та водної ерозії, випаровування

Фекальні органічні відходи

Забруднення небезпечними організмами, збільшення їх кількості

 

Шум і вібрація

Зменшення швидкості росту рослин, загибель живих організмів

Електромагнітні випромінювання

 

Зменшення швидкості росту рослин

В Україні існує ряд законів: «Про охорону навколишнього при- родного середовища»,  «Земельний кодекс», «Про агрохімікати  і пестициди»,  «Про охорону здоров’я», «Про санітарне та епідемічне благополуччя», які вимагають дбайливого відношення до ґрунтів, їх меліорації (лат. – поліпшення), рекультивації  (лат. – відновлення). При порушенні законів земельна ділянка може бути вилучена, а осо- би, винні в погіршенні  якості ґрунту, несуть відповідальність – від адміністративної до кримінальної.

Питання

1.   Якi фактори впливають на результативнiсть сiльского гос- подарства?

2.   Які шкідливі речовини можуть знаходитися в ґрунтах, про- дуктах харчування?

3.   Як впливає господарська дiяльнсть на стан ґрунтiв?

4.   Які закони охороняють стан ґрунтів, здоров’я населення?

5.   Яка роль моніторингу земель, його зміст, вимоги?