2.8.6.  Поняття про Червону книгу

Сучасні ботаніки підрахували, що рідкісних рослин і тих, що пе- ребувають  під загрозою  зникнення або потребують  охорони, нара- ховується  біля 12 тис. видів. Тільки  на території Європи  2000 видів


віднесені до рідкісних  і таких, що зникають.  Таким  чином, кожний один вид із п’яти потребує охорони.

Особливо  великого розмаху процес зникнення рослин і пов’язаних  з ними тварин  набрав  в останні роки XX ст. Через  ві- йни, революції, надмірне техногенне забруднення довкілля  стан рослинного  тваринного  світу наблизився до критичного. Тому вже в 1948  р. була  створена  Міжнародна комісія  по збереженню  ви- дів рослин  і тварин,  що зникають.  За  матеріалами її роботи  була створена  «Міжнародна Червона книга» – сигнал  тривоги.  До неїї заносять:

1.   Види, що зникають, або ті, що знаходяться в стані, коли їх уже неможливо  зберегти без спеціальних прийомів, охорони.

2.   Рідкісні види – ще не перебувають під прямою загрозою зникнен- ня, але вони дуже малочисельні, а їх ареал дуже вузький  (біль- шість стенобіонтних організмів).

3.   Види,  що скорочуються,  – ті, чисельність  яких,  з-за  антропо- генних впливів  на середовище їхнього мешкання,  дуже швидко зменшується.

4.   Невизначені  види – маловідомі,  недостатньо  вивчені  і тому мо- жуть перебувати під загрозою зникнення.

5.   Ендеміки (гр. – місцевий) – ті, що мешкають  тільки  в даному місці і ніде більше і тому потребують спеціальної охорони.

6.   Релікти (гр. – древній) – для них характерна невеличка кількість популяцій,  локалізованих на невеличких  ареалах, і тенденції до скорочення.

Такої  класифікації притримуються учені всіх країн, що дозво- ляє узагальнювати дані про стан рослин і тварин, робити висновки  і вживати заходи для їхнього збереження.

Перший  том Міжнародної Червоної книги був виданий  у 1966 р. Всесвітня червона книга містить 20 тис. видів, з яких у США 2 тисячі, в Англії 300, в Новій Зеландії 314 таксонів потребують різноманітних методів охорони. В середньому під загрозою зникнення знаходиться

14–20 відсотків всіх рослинних видів. До неї занесено 250 видів і під- видів ссавців та 312 видів птахів, 36 видів і підвидів амфібій, 119 видів і підвидів плазунів.

За  даними  Міжнародної Спілки  охорони  природи  та природ- них ресурсів (МСОП ), Всесвітнього фонду охорони дикої природи (ВВФ), із 20 000 видів рослин, занесених до Міжнародної Червоної книги, з дикої природи  вже назавжди  зникло  400 видів. Під загро-


зою повного  зникнення знаходяться 2180 видів, 2360 видів  відне- сені до категорії  екологічно  уразливих,  близько  5000 – до ризико- вано рідкісних,  4600 мають невизначений фітосозологічний статус (фітосозологія – наука, що займається збереженням фітогенофон- ду і фітоценофонду). З 1036 видів хребцевих  тварин,  занесених  до Міжнародної Червоної  книги, 193 – риби, 138 – амфібії і плазуни,

40 видів птахів і 305 видів ссавців.

Темпи зникнення стали загрозливо небезпечними. Ентомолог Е. Екголм  у 1978 р. довів, що втрата  одного виду рослин  сприяє зникненню  10–30 видів тварин, трофічно пов’язаних із ним. Най- гірша фітосозологічна ситуація склалася в індустріальних країнах Західної  та Центральної Європи. Так, в Англії зникло  1,1% видів всієї її флори,  в Бельгії  – 4,5%, в Германії  – 2,3% (в приміській зоні Берліна  – 12%), в Чехії та Словаччині – 4%, Угорщині  –1% (біля Будапешта – 7%). Швидкість зникнення ссавців із вини лю- дей має таку тенденцію: в XVII  ст. – 4 види, XVII  ст. – 5, в XIX ст. – 20 видів. В першій половині XX ст. зникло 25 видів. У XVIII ст. в північній  частині Тихого океану був знищений  останній  гі- гантський морський ссавець – корова Стеллера, що за продуктив- ністю молока набагато перевершувала найкращі породи сучасних наземних  корів. У другій половині  XIX ст. в Новій  Зеландії був знищений  останній  гігантський  моа – птах, що не літав,  висота якого сягала 2,5–3,2 м (був вищим за африканського страуса). На Маскаренських островах в Індійському океані знищений  птах, що теж не літав, – дронт і ще 20 видів птахів – ендеміків. У природі Гренландії, Ісландії, Лабрадору ще 200 років тому була масово поширена  безкрила  гагарка, остання  особина  якої була знищена в 1944 р. Прикладом швидкості знищення  може бути мандрівний голуб, популяція якого наприкінці XIX ст. налічувала  декілька сотень  мільйонів  особин.  Але через  безсистемне  полювання  на них чисельність  їх катастрофічно зменшувалася, і в 1914 р. в од- ному із зоопарків  загинула  остання  пара, яку намагалися вряту- вати.

Питання

1.   Що таке моніторинг, його рівні, значення?

2.   Які об’єкти  заносять до Червоної книги?

3.   Охарактеризуйте сучасну Міжнародну Червону книгу.

4.   Які сучасні тенденції зникнення видів?