Історія виникнення і розвитку міжнародних созологічних органів охорони природи. Роль  Організації Об’єднаних Націй, її структурних підрозділів у збереженні природи. Міжнародні, регіональні созологічні організації. Значення  сучасних  міжна- родних організацій у збереженні природного середовища. Струк- тура  державних природоохоронних органів в Україні. Основні права природоохоронних органів –  міжнародних, державних, регіональних.

Охорона природи – це прикладна галузь теоретичної  екології, її технологічні  прийоми,  мета якої зберегти,  врятувати природу  і як ціле, і її окремі компоненти – зникаючі, що чисельно скорочуються, мало вивчені види. Тому часто виділяють  окремий розділ – созоло- гія (гр. созо – рятувати). Термін «охорона» за тлумачним словн

иком означає не давати, не допускати, ставити перепони до користування будь-чим. Отже, в цьому розумінні термін «охорона природи» недо- лугий.

Мета  созології  зберегти,  відновити  чисельність  виду  та  його місце в природному середовищі. Цьому сприяють природоохоронні організації  – державні, громадсь

кі  різних рівнів – від міжнародних до місцевих.

Вже наприкінці XIX  ст. століття  визначилися риси  нинішньої біосферної  кризи  – підвищена  захворюваність та смертність,  зрос- тання забрудненості довкілля  хімічними,  фізичними, біологічними чинниками,  зникнення видів. І вже тоді були намічені основні захо- ди, здатні їй запобігти. Але в період двох світових воєн, революцій вони не отримали  розвитку.

Підтвердженням цього стала угода, укладена  в 1875 р. між Ав- стрією,  Угорщиною  та Італією  про  охорону  перелітних  птахів.  У

1882 р. була підписана угода про регулювання рибальства  в Північ- ному морі, а в 1897 р. Росія, США, Японія підписали угоду про охо- рону морських котиків.

Ще в 1913 р. вчені, промисловці 18 країн  – Австрії, Австралії, Аргентини, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Німеччини,  Норвегії,  Португалії.  Росії,  Сполучених Штатів  Аме- рики, Угорщини,  зібралися  в Берні  (Швейцарія) на Конференцію з міжнародних  проблем  охорони  природи.  Розглядалися питання


стану природи  у світі, захисту зникаючих  видів флори  і фауни, бо- ротьби із забрудненням природного середовища.

У 1935 р. Канада та США підписали  угоду про не забруднення повітря,  яка стала основою сучасної «Декларації принципів контр- олю забруднення повітря» для європейських країн.

Після  другої світової війни однією з найважливіших угод між- народного значення у сфері охорони морського середовища стала Лондонська конвенція  1954 р. про не забруднення морів нафтопро- дуктами.

У сфері правового захисту рослинного  світу слід виділити  най- важливіші документи, загальний  зміст яких наведено в табл. 17.


 

Конвенції в сфері збереження природи,


Таблиця 17


її біорізноманіття, які ратифіковані Україною

 

 

з/п

 

Назва документа

 

Місце,  рік прийняття

Затверджено законом України

 

1.

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування  водоплавних птахів (Рамсарська)

 

м. Рамсара, Іран, 1971 р.

 

№437/96-ВР, від 28.05.1987 р.

 

2.

 

Конвенція про охорону дикої флори та фауни (Бернська)

м. Берн, Швейцарія,

1979 р.

 

№436/96 від

29.10.96 р.

 

3.

 

Конвенція про збереження  мігруючих видів диких тварин (Боннська)

м.Бонн, Германія,

1980 р.

 

№535-14 від

19.03.1999 р.

 

4.

Протокол  про обмеження  викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані

 

м. Софія, Болгарія,

1988 р.

 

№153-89-п, від 03.06.89 р.

 

5.

Поправка  до Монреальського протоколу  про речовини, що руйнують озоновий шар

м. Лондон, Англія,

1990 р.

 


 

Продовження табл. 17

 

 

6.

Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті

м. Еспо, Фінляндія,

1991 р.

 

№534-14 від

19.03.99 р.

 

7.

 

Конвенція про охорону біологічного різноманіття

м. Ріо-де- Жанейро,

1992 р.

 

№257/94-ВР

від 29.11.94 р.

 

8.

 

Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (Бухарестська)

м. Бухарест, Румунія,

1992 р.

 

№3939 від

04.02.94 р.

 

9.

Конвенція про заборону розробки, ви- робництва, накопичення, застосування хімічної зброї (Женевська)

м. Женева, Швейцарія,

1993 р.

 

№187-14 від

16.10.98 р.

 

10.

 

Конвенція про ядерну безпеку

(Віденська)

м. Відень, Австрія,

1994 р.

 

№736/97-ВР

від 17.12.97 р.

 

11.

Протокол  про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Картах енська)

м. Картахена, Мексіка,

1995 р.

 

№152-15 від

12.09.02 р.

 

12.

Угода про збереження  афро- євразійських мігруючих водно- болотних птахів (Гаазька)

 

м. Гаага,

1995 р.

 

№62-15

від 04.07.02 р.

 

13.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї

м. Женева, Швейцарія,

1993 р.

 

№187-14 від

16.10.98 р.

 

14.

Конвенція про збереження  мігруючих видів диких тварин

 

№535-14 від

19.03.99 р.

 

15.

Протокол  ООН про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктиду

м. Нью- Йорк, США,

2001 р.

 

№2284-14 від

22.02.01 р.

Отже, існує досить розгалужене міжнародне  законодавство, ви- конання державами вимог якого може забезпечити збереження при- родного біорізноманіття. Велике значення у збереженні природного середовища, його живих і неживих  об’єктів мають громадські  орга- нізації різних рівнів – міжнародного, державного, місцевого.

На підставі міжнародного законодавства створюються  заповідні території. В даний час на планеті налічується 552 великих державних заповідників, національних парків. В Азії – 182, Європі – 157, в тому числі в країнах СНД – 93, Африці – 94, Америці – 85 (у США – 27 ), в Австралії – 21.


Питання

1.   Що таке охорона природа та созологія?

2.   Коли  виникла занепокоєність станом природи?

3.   Охарактеризуйте міжнародні документи, спрямовані на охорону природи.