2.8.3.5. Екологічні  проблеми питної води

речовин,  розчинених  в ній. Протікаючи через гірські породи, вона розчиняє їх і насичується відповідними компонентами –  іонами кальцію, магнію, калію, заліза, молібдену, алюмінію, берилію, мар- ганцю, міді, миш’яку, цинку. Останні шість елементів особливо шкідливі для людини, якщо їх концентрації перевищують  гранично допустимі. Тому нормативні  документи багатьох країн, у тому числі України, Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вимага- ють обов’язкового контролю їх вмісту в питній воді.

Всі речовини,  які містяться  у воді, можна розділити  на дві гру- пи – неорганічні  та органічні. Важливе  значення  мають мікроорга- нізми. Неорганічні речовини, в залежності  від їхнього вмісту у воді, утворюють три групи.

Перша – макроелементи – речовини, необхідні організму в зна- чних концентраціях – від 0,1% до 10% і більше. Це кальцій, магній, фосфор, калій, натрій, залізо, хлор, сірка.

Друга – мікроелементи, концентрація яких коливається в меж- ах від 0,1% до 0,001%. Це йод, фтор, мідь, кобальт, цинк, марганець, алюміній.

Третя  група – ультрамікроелементи. Їхня концентрація в орга- нізмі людини  дуже незначна  – від 0,001% і менше, але вони вико- нують дуже важливі, значні функції, регулюючи життєво важливі процеси  –  окиснювально-відновні реакції,  процеси  старіння,  від- новлення клітин. Це бром, селен, срібло, цезій, золото, майже всі елементи Періодичної таблиці Д.І. Менделєєва.

Обов’язкового контролю  за вмістом  алюмінію, берилію, заліза, кадмію, марганцю, миш’яку, ртуті, свинцю, талію, хрому шестива- лентного і цинку вимагають українські  санітарні норми №136/1940

1997 р. Крім цих простих речовин великий  вплив на здоров’я справ- ляють  складні  речовини  – бензпірени,  діоксини,  нітрати,  нітрити, сульфати, феноли, хлориди, ціаніди.

У разі перевищення гранично  допустимих  концентрацій будь- якої речовини формується загроза для здоров’я. Але погано й інше – коли концентрація потрібного елемента менше, ніж його необхідно для нормального  функціонування організму. За висловом відомого вченого середньовіччя Парацельса, все є отрутою, все є ліками – все залежить від дози. Часто навіть незначне перевищення концентрації певної речовини викликає хворобу і смерть. Тому важливо знати фі- зіологічні властивості  найрозповсюдженіших сполук.

У всьому світі більше як 5 млн людей щорічно вмирають  через хвороби, викликані забрудненою  питною водою. В багатьох випад- ках хвороби викликають води, заражені сечею, фекаліями людини і тварин.

За  висловом  відомого  вченого-мікробіолога Л. Пастера,  – лю- дина випиває  дев’яносто відсотків своїх хвороб. ВООЗ застосувала свої стандарти  на питну воду ще в 1958 р. і переглядала їх в 1963 і

1971 рр., у 1984 р. були прийняті Керівні  принципи  якості  питної води, що є основою для всіх Національних стандартів,  в тому числі українських.

Велика проблема якості річкових вод – наявність у них хлороор- ганічних сполук – залишки  пестицидів,  миючих речовин, які після хлорування води утворюють діоксини, аналіз яких дуже складний  і можливий тільки при наявності  спеціальних приладів.

Для знищення  шкідливих  мікроорганізмів воду хлорують. В ре- зультаті  у воді спочатку утворюються  хлорорганічні  сполуки,  а по- тім з них під дією розчинного кисню утворюються дуже токсичні діоксини, що сприяють виникненню ракових пухлин.

Хлорорганічні сполуки,  що містять  фтор, хлор, бром, виклика- ють нефрити (хвороби нирок), гепатити (хвороби печінки), збіль- шують кількість  мертвонароджених дітей і токсикозів при вагіт- ності, вроджені аномалії, мутагенні  дефекти,  ослаблення імунітету, порушення  дітородних функцій  як у чоловіків, так і в жінок.

Будь-яка хлорована  вода шкідлива  для здоров’я саме через на- ступне утворення діоксинів, мутагенні, канцерогенні,  тератогенні властивості  яких проявляються при концентрації у воді вже 5·10-12 мг/л.  Це проблема для всього світу.

Державний стандарт України  «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського  питного водопоста- чання»  №136/1940-96 передбачає  контроль  за 55-ма показниками. Основні  показники складу питної води в різних країнах наведені в табл. 16.

Вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання

Таблиця 16

Примітка.  Одиниці  вимірювання – мг/л,  крім жорсткості  – мг-екв/л, рН  – в одиницях  спеціальної шкали.

Для забезпечення контролю за станом питної води застосовують стандарти  її якості. Вперше в світі вони були затверджені в Россі та США  в 1937 р. Сучасний  стандарт  Росії  включає  30 обов’язкових показників. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) реко- мендує понад 100 показників якості  питної  води. З 80-х рр. мину- лого століття  в США визначають  300, а в країнах ЄЕС близько  150 шкідливих  для здоров’я сполук, зокрема тих, які з’являються у воді після її хлорування. Санітарні  правила і норми України  (138/1940-

96) вимагають  повної  відсутності  у водопровідній воді шкідливих сполук  – цинку,  ртуті, талію, кадмію, шестивалентного хрому, на- фтопродуктів, поверхнево-активних речовин (шампуні,  пральні порошки,  пасти),  нітритів,  бензпіренів.  Відповідно  до старих  норм (№2874-82) ці речовини  можуть  бути  присутніми   в питній  воді, хоча й у мінімальних кількостях.

Для підвищення якості контролю за питною водою діють Закон України  «Про питну воду та питне водопостачання» та Водний ко- декс України, які вимагають користуватися стандартами, близькими до європейських. Стаття  27 закону  про питну воду вимагає  понов- лення документів  з контролю  якості питної води кожні п’ять років. За забруднення вод – поверхневих,  підземних  встановлені розміри плати або такси (Див. Додаток 2, табл. 3, 4).

Питання

1.   Яка роль води в бiосферi, життi людини?

2.   Охарактеризуйте речовини, що впливають на якість питної води.

3.   Порівняйте стандарти на питну воду різних країн.

4.   Якi    закондавчi  акти    регулюють дiяльнiсть людини у гiдросферi?