2.8.2.1. Земельні ресурси України та їх стан

Через нераціональне використання ґрунтів, ведення сільського госпо- дарства, порушення законів біосфери повсюдно зростає деградація гумусу, посилюються всі види ерозії (лат. еродере – руйнувати, розїдати) – вітрова, водна, хімічна, засолення після зрошування, хімічне забруднення. Ці про- цеси зменшують стійкість ґрунтів, що показано на карті (рис. 17).

Рис. 17. Стійкість  ґрунтів


Стійкість  ґрунтів  (С)  залежить  від  суми  активних   темпера- тур, яка  постійно  зростає  з-за  потепління,  від крутизни схилів,  їх кам’янистості  та механічного  складу, вмісту гумусу, водного режи- му території, реакції рН, залісеності, ємності ґрунту до іонів, роз- ораності – господарської  освоєності. Ранжування в балах (Б) суми кожного i-го показника цих характеристик за їх максимальною інтенсивністю (І)  дозволяє оцінити  стійкість  ґрунту  за формулою (Кочуров Б.І., 1983 р.): С=100ΣБ/I.

В Україні, при загальній  площі 603,8 тис. кв. км, сільгоспугіддя складають 35 млн га і нараховується 650 типів ґрунтів із 1000, відо- мих в усьому світі. За запасами  чорноземних  ґрунтів  Україна  посі- дає перше місце у світі, друге – Бразилія, третє – Росія. Для сучас- ного стану грунтів України  максимальна інтенсивність (І) стійкості грунтів складає 53 бали.

Для більшої частини ґрунтів півдня України, крім західного Приазов’я та східного Причорномор’я,  характерна  висока стійкість, на відміну від Карпат та північних областей.

Через  нераціональне використання ґрунтів  зменшується кон- центрація  гумусу. Накопичується він дуже повільно,  про що свід- чать дані табл. 10.

Таблиця 10

Середня швидкість формування гумусного горизонту

 

 

Групи ґрунтів

Швидкість, мм\рік

Гірсько-лукові, гірсько-лісо-лукові

0,80–1, 00

Торф’яно–глійові, болотно-підзолисті

0, 50–0,80

Дерново–карбонатні, підзолені

0,45-0,50

Чорноземи підзолисті

0,40–0,45

Сірі лесові, чорноземи  звичайні

0,35-0,40

Чорноземи південні, темно-каштанові

0,20–0,30

Підзолисті та типово підзолисті

0,10-0,20

Солонці, світло–каштанові

Менше-0,10

Середня  швидкість  накопичення гумусу складає  2500–3000 ро- ків, сірі та бурі лісові ґрунти – за 800–1000 років, підзолисті  – при- близно за 1500 років. Швидкість його утворення залежить і від типу материнської породи – на гранітах  у вологому  тропічному  кліматі


вона складає  близько  20000 років. Гумус – складна органічна речо- вина (гумінові  кислоти), основа родючості грунту.

Ця речовина,  як і будь-яка  органічна  сполука,  руйнується вог- нем. Тому підпали стерні, трави, кущів руйнують гумус, що при- зводить до зменшення  урожайності як сільськогосподарських, так і дикоростучих  рослин. У процесі пожежі гине корисна фауна – гео- біонти, які сприяють утворенню гумусу.

Грунт є межею між атмосферою  та біосферною  частиною літос- фери і утворює особливу екосистему, яка забезпечує кругообіг речо- вин у біосфері, виконує буферні властивості, акумулюючи шкідливі речовини.  За  ступенем  забруднення ґрунти  поділені  на  три  кла- си – сильно  забруднені,  середньо  забруднені  та слабко  забруднені (табл.11).

Таблиця 11

Показники та класи небезпеки речовин  у ґрунті

 

 

Показники

Характеристичні норми

Перший клас

Другий клас

Третій клас

Токсичність,  ЛД

50

До 200

200-1000

Понад 1000

Збереження в грунті, міс.

Понад 12

6-12

Менше 6

ГДК ШР, мг/кг

Менше 0,2

0,2-0,5

Понад 0,5

Збереження в рослинах, міс.

Більше 5

1-3

Менше 1-го

Вплив на якість с/г продукції

Великий

Помірний

Відсутній

За ступенем стійкості ґрунту  до хімічних забруднень  виділено три групи ґрунтів: дуже стійкі, середньостійкі, малостійкі. Це за- лежить  від часових характеристик: короткотермінових – від 2 до 5 років, довготермінових – від 5 до 10 років. Важливими характерис- тиками  ґрунтів  є час самоочищення, тривалість  якого від декількох днів до кількох років, та процес самовідновлення, який може тривати сотні років. Важливим є нормування шкідливих  речовин,  зокрема сполук важких  металів в ґрунті, гранично допустима  концентрація (ГДК)  яких наведена в табл. 12.


 

Значення ГДК шкідливих  речовин  в ґрунті


Таблиця 12


Назва речовини

ГДК, мг/кг

Ванадій

150

Кобальт (розчинні форми)

5,0

Марганець

300-700

Мідь (розчинні форми)

3,0

Миш’як

20

Нікель

4,0

Свинець (розчинні форми)

6,0

Свинець (нерозчинні форми)

32

Хром

6,0

Цинк

23

Нітрати

130

Сірководень

0,4

Суперфосфат

200

Фториди (розчинні форми)

10

Азотно-калійні добрива

120

Поверхнево-активні речовини

0,2

Найбільш небезпечними забруднювачами є поліциклічні аро- матичні вуглеводні (ПАВ), які поступово під дією кисню повітря перетворюються в ще більш небезпечні речовини надканцерогенної дії – диоксини.  Джерелом  ПАВ є викиди  промисловості та автомо- тотранспорту, які фіксуються  уздовж автомобільних трас на віддалі до 5 км від них. Саме з-за цього не можна  розташовувати городи, лани, випасати худобу на таких територіях.

Важливою проблемою збереження  ґрунтів є лісистість. Дуже низький  коефіцієнт лісистості  в Запорізькій області – всього 4,2 % від загальної площі, а повинен складати не менше 7,4 %. Через це від- бувається  постійне зменшення  вологоємності ґрунтів, посилюється їхня ерозія. Площа таких земель за останні 30 років збільшилася на

25 %. Зростає рівень хімічного забруднення, отруєння ґрунтів, а зна- чить, рослин, тварин, людей сполуками  важких металів, пестицида- ми.

Зменшенню антропогенного пресингу сприяє Земельний кодекс України.  Він встановлює  відповідальність, навіть карну, за забруд- нення  землі, вимагає  відновлення родючості виснаженої  землі, яка


є одним з головних  багатств українського  народу. Важливим є за- стосування економічних важелів впливу на порушників Земельного законодавства, зокрема з використанням норм плати (такси), які на- ведені в табл. 5, 6 Додатку 2.

Питання

1. Як пов’язані між собою  екологічні проблеми атмосфери і лі- тосфери?

2. Що таке ґрунт і в чому  небезпека його забруднення?

3. Який  стан ґрунтів в Україні, у відомому Вам регіоні?

4. Охарактеризуйте всі види ерозії ґрунтів, в чому  їх небезпека.

5. Охарактеризуйте небезпечні речовини в ґрунті.

6. Як впливає лісистість на стан ґрунтів?