Моніторинг (лат.  – контролювати, наглядати) – це процес  не- перервного  спостереження за об’єктами – повітрям,  водами, росли- нами, тваринами,  землями.  Цей термін з’явився  в 1972 р. на Сток- гольмській  конференції ООН з охорони довкілля.  При проведенні моніторингу важливо виділити підсистеми спостережень, реакції основних складових біосфери: абіотичної – геофізичний моніторинг та біотичної – біологічний.

Здійснюють такі види  моніторингу:  глобальний  – пов’язаний  з міжнародними науково-технічними програмами; національний – охоплює  всю територію  України;  регіональний – на територіях,  що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних  та еко- номічних умов; локальний – на територіях  нижче регіонального  рів- ня, до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Моніторинг передбачає  виявлення змін, а також оцінки: ефек- тивності використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втра- та гумусу, погіршення  структури  ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь бур’янами, забруднення зе- мель пестицидами,  важкими  металами,  радіонуклідами та іншими токсичними речовинами.

Дуже важливим є моніторинг стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ,  лиманів,  гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних  з утворенням ярів,  зсувів,  селевих  потоків,  карстових та інших явищ, бо це важливо  для стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спо- рудами, гноєсховищами, складами  паливно-мастильних матеріалів, добрив,  стоянками автотранспорту, захороненням токсичних  про- мислових  відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими про- мисловими об’єктами.

Щоб зберегти, тобто врятувати та відновити об’єкти, що можуть бути втрачені, необхідно  знати  місця  їх знаходження, чисельність, тенденції до скорочення  або навпаки – до збільшення.

Для цього і проводять моніторинг – безперервне спостереження та облік стану якості  об’єктів – рослин,  тварин,  ландшафтів, фак- торів – хімічних, біологічних, фізичних.  Моніторинг не передбачає


управління якістю  навколишнього середовища,  але правильне,  на- уково обгрунтоване  управління можливе тільки при функціонуван- ні цієї системи.

Існують спеціальні  станції моніторингового спостереження. Найбільшою з них є Всесвітній  центр моніторингу  охорони приро- ди, створений  у 1981 р. до нього входять Міжнародний союз охоро- ни природи  та Всесвітній  фонд дикої природи, Міжнародна інфор- маційна  система з оточуючого середовища  (створена  в 1977 р.). Ці організації  надають громадськості об’єктивну інформацію  про стан довкілля,  сприяють  об’єднанню національних мереж  екологічного моніторингу  в міжнародну систему.

Важливе  значення  має глобальна  система біосферних  заповідни- ків, які проводять  моніторинг базовий (відслідковується стан та про- гноз природних  явищ  без антропогенних накладок), діагностичний (виявляє тенденції в біосферних  змінах), прогностичний (за допомо- гою експерименту  досліджують  тенденції  змін в абіотичному  серед- овищі і прогнозують  біологічні результати), кліматичний.  В кожній групі виділяють кілька його рівнів, які представлені в табл 8.

Таблиця 8.

Структура моніторингу

 

Рівні моніторингу

 

Об’єкти

 

Показники

Локальний, або біоекологічний, санітарно- гігієнічний  з обовязковою фіксацією пере- вищень фонових показників

Приземне  повітря, ви- киди

 

ГДК шкідливих  речовин

 

Поверхневі, грунтові води, скиди

Хімічні, біологічні фактори (ГДК ШР, шумо-звукові, вібраційні впливи

Випромінювання (те- плові, радіочастотного діапазону, радіоактивні)

Всі види, рівні випромі- нювань, небезпечних  для людей, тварин, рослин

 

Регіональний, або геосистемний

Червонокнижні об’єкти, ландшафти природні, антропогенні

Популяційний склад видів, структури популяцій,  про- дуктивність

 

Глобальний,  або біосферний

Атмосфера, гідросфе- ра, літосфера, стан їх компонентів,  рослини, тварини, гриби, мікро- організми

 

Тепловий, хімічний, біологічний баланси, стан об’єктів, кругообіги біоген- них, абіогенних речовин


Найпростіший моніторинг був започаткований ще в 16 сторіччі, в Європі,  коли зміни  в природі  стали  вже очевидними й особливо великого розміру вони набули в середині 20 сторіччя. Вчені повною мірою зрозуміли глобальну небезпеку негативного впливу техно- генних чинників  на природу,  її обєк’ти, ресурси. Сучасні  ботаніки підрахували,  що кількість  рідкісних  рослин  і тих, що перебувають під  загрозою  зникнення, або  потребують  охорони,  нараховується біля 12 тис. видів. Тільки  на території Європи, 2000 видів віднесені до рідкісних  і таких що зникають.  Таким  чином, кожний  один вид із п’ятьох потребує  охорони. За результатами моніторингу  склада- ють аналіз стану будь-якої території, який відображує відносини людини,  суспільства  з природою  – флорою,  фауною.  На  підставі таких даних складають карти екологічного змісту, які характеризу- ють соціально-екологічні проблеми,  як результат  відносин людини з природою.

Питання

1.   Що таке моніторинг, його види, значення?

2.   Яка мета моніторингу?

3.   Охарактеризуйте рівні моніторингу.

4.   Що є об’єктами моніторингу?