2.5. Поняття про методи оцінки екологічного стану

Кiнцева мета нормування речовин, що забруднюють навколиш- нє середовище,  заключається в тому, щоб, незалежно  вiд режимiв природних  чи антропогенних чинникiв,  максимальна концентрацiя домішок в повiтрi не перевищувала ГДК в атмосферному повiтрi конкретного населеного пункту.

ГОСТ 17.2.3.02-78 «Правила встановлення допустимих  викидiв шкiдливих  речовин промисловими пiдприємствами» вимагає ви- значення   ГДК  для  кожного  джерела  забруднення  атмосфери   за умови,  що викиди  шкiдливих  речовин  вiд даного  i вiд сукупностi iнших джерел з урахуванням розсіювання не створять  приземної концентрацiї шкiдливих  речовин, що перевищує  значеня ГДК.

Не повиннi перевищуватися гранично допустимі рівні (ГДР) параметричних забруднень  – акустичних,  теплових, електромагніт- них, радiоактивних та iнших шкiдливих  факторів.  Для, курортних, оздоровлювально-рекреаційних мiсцевостей  встановлені більш су- ворі норми – значення  ГДК зменшують на 20%.

При забрудненнi природного середовища вище встановлених норм виннi  несуть  адмiнiстративну або кримiнальну відповідальність. Ве- лике значення  має стаття 40 про дотримання екологiчних  вимог при експлуатацiї природних  ресурсiв – усi громадяни,  заклади  всiх форм власностi повиннi рацiонально i економно їх використовувати та попе- реджати забруднення i виснаження, використовуючи для цього сучаснi технологiї, вiдновлювати пошкодженi природнi об’єкти, територiї.

Крiм ГДК важливе значення мають показники гранично допусти- мих викидів (ГДВ) i граничноно допустимих екологiчних навантажень (ГДЕН) на природне  середовище.  Вони характеризують рiвень тех- ногенного, або екологiчного  навантаження, i визначають  екологiчний стан, який може бути звичайним,  перехiдним, складним, критичним.

Прикладами можуть  бути: 30-км  зона Чорнобиля, регiон Азов- ського моря, мiста Днепродзержинськ, Донецьк, Марiуполь,  Лиси- чанськ, Запоріжжя – критична ситуацiя; Київ, Кривий  Ріг, Нікополь, Одеса, Львів – складна; мiста Придніпров’я, Кiровоградщина – регiони з забрудненням природного  середовища  на 50–60% i виснаженними природними ресурсами,  перехiдна,  з наближенням до загрожуючої, критичної – окремі регiони Полiсся, Карпат iз напіввиснаженими ре- сурсами i екологiчно незабрудненими територiями.

Значення ГДВ – це загальна  маса шкiдливих  речовин, викину- тих промисловими підприємствами у навколишнє природне  серед- овище в межах їх санiтарно-захисних зон без нанесення  їм шкоди

i перевищення ГДК  шкiдливих  речовин.  Величини  ГДВ  встанов- люють для кожного пiдприємства на певний термiн (як правило  на

1 рiк).  Їх визначають  гiгiєнічними нормативами,  які є важливими критерiями якостi навколишнього середовища.

Контрольнi органи  – санiтарно-епiдемiологічні станцiї  (СЕС), лабораторiї охорони природи державних екологічних інспекцій, промислових підприємств повиннi постiйно контролювати значен- ня ГДВ i ГДК шкiдливих  речовин.

Якщо у довкілля  надходять декiлька речовин з однаковими властивостями, то їх загальна  концентрацiя не повинна  перевищу-

вати: С /ГДК + С /ГДК + ... + Сn/ ГДК≤1, де С , С ... – Сn фактичнi

1          1          2          2          1          2

1

концентрацiї ШР, а ГДК ... ГДКn – їх нормативнi  значення.  Визна-

чають величини  ГДВ за ГОСТом  17.2.3.02-78, враховуючи  розсію- вання шкiдливих  речовин в атмосферi.

Основна еколого-економiчна оцiнка маловідходного,  а отже, екологiчно   чистого  виробництва  характеризується  способами   пере- робки сировини,  мiнiмальними витратами природних  ресурсiв, в тому числi енергетичних.  Маловідходні  виробництва повиннi сприяти  утво- ренню малостокових технологiчних (замкнутих) систем i водооборот- них циклiв. Треба створювати принципово нові процеси одержання  та- ких видiв продукцiї, які виключають або рiзко скорочують технологiчнi стадiї переробки, в процесi яких утворюється основна кiлькiсть відходів.

В останній  час створені  виробництва з замкненою  структурою матерiальних потокiв сировини  i відходів, викидiв, для яких харак- терний мiнiмум відходів у природне середовище. Будь-яке виробни- цтво впливає  на стан природи, яка його оточує.

Отже, треба знати всі характеристики виробництва, які можуть нега- тивно впливати на стан довкілля. Часто впливи проявляються не зразу, а пролонговано, тому необхідно постійно контролювати стан довкілля, тобто вести моніторинг, що передбачено законодавством України.

Питання

1.   Якi показники складають основу екологiчної оцiнки промис- лового виробництва?

2.   Що таке ГДК, ГДВ, ГДЕН, в чому  їх змiст, значення?

3.   Що таке рiвень техногенного або екологiчного навантажен- ня, його критерiї?

4.   Якi ознаки маловідхідних технологiй?