2.4. Загальний стан природних ресурсів. Проблеми еколого-економічних відносин суспільства з природою

Природа,  як цiле чи будь-яка  її частина, завжди, на будь-якому iсторичному  етапi розвитку  суспiльства, є основним компонентом  в економiчних вiдносинах. Як пiдкреслював Ф. Енгельс, економiчнi вiдносини  будь-якого  суспiльства  проявляються передусiм  як  со-


ціальні  iнтереси,  які  є рушійними  силами,  що спонукають  людей до певного виду дiяльностi.  Інтереси  людей, їх потреби пов’язані з еколого-ресурсними можливостями певного регіону. З розвитком суспiльства його еколого-ресурсні потреби постiйно збільшувалися, змiнювалися, впливаючи  на результативність виробництва, що ви- дно з табл. 4.

Таблиця 4

Обмін товарів  на світовому ринку ( млн т, екз.)

 

 

Рік

Нафта, млн бар.

Пшениця, млн т

Чавун, млн т

Мінеральні добрива, млн т

Автомобілі млн од.

1900

0,025

69

70

1920

5,6

105

80

1940

20

140

95

31

5

1960

125

250

336

62

16,4

1980

260

445

716

210

30

У XVIII  першочергове  значення  для господарства  мали земля та ліс і переважала ручна праця, у XIX ст. на перший план вийшли кам’яне вугілля  і залізна руда, активного  розвитку  набуло машинне виробни- цтво, в результаті  чого почалося  зростання  забруднення природного середовища. Саме в цей період були закладені основи індустріального розвитку суспільства, а отже, активного забруднення довкілля.

Поступово  сформувалися неправильні уявлення про невичерп- ність запасів природних ресурсів, про нескінченні можливості їх самовідновлення. Такі уявлення вкорінилися у свідомість багатьох поколінь і змінити їх дуже важко.

У XX ст. в зв’язку  з ростом  населення збільшився рівень  інду- стріалізації,  а отже, зросла роль більш ефективних джерел енергії – нафти, природного  газу, виробництво електроенергії за рахунок їх спалювання – теплові електростанції, а отже, різко зріс рівень забруд- нення довкілля.

Пізніше,  в середині  століття  з’явилися  атомні  електростанції, для роботи яких були розроблені  родовища уранових руд і виникла проблема радіоактивного зараження довкілля.

Для задоволення потреб промисловості зріс видобуток різнома- нітних руд, особливо кольорових  металів, енергетичної  сировини  – основи промислового розвитку, про що свідчать дані табл. 5.


Таблиця 5

Структура споживання енергетичних ресурсів у світі

(млн т умовного  палива, в дужках %)

 

 

Ресурси

Роки

1900

1950

1970

1980

1990

2000

 

Вугілля

723 (76,1)

1547 (54,5)

2235 (30,4)

3200 (26,2)

4400 (30)

5600 (24)

 

Нафта

29 (3,0)

 

680

2247 (40,1)

4600 (37,8)

6700 (40)

10000 (33)

 

Природний газ

1,9 (1,0)

256 (8,9)

1448 (19,7)

2550 (20,9)

4300 (22,6)

8000 (25)

 

Торф, сланці

173 (18,2)

185 (6,3)

275 (3,7)

 

350/2,8

 

450/1,3

 

600(2,0)

Атомна енергія

 

 

36 (0,5)

1000 (8,2)

1512

8000(20)

Інші види

16

187,5

414

500

750

1200

Тепер з’явилися  не тiльки новi форми застосування природних ресурсiв, але i зростає обсяг їх використання.

Раніше такі метали як срібло, золото, платину використовували в якості банковських,  валютних  та для виробів  ювелірних  виробів. Значні  їх кількості  використовують в наукових  дослідженнях, хі- мічній промисловості в якості каталізаторів, в електротехніці, точ- ному приладобудуванні. Через це зростають  темпи їх видобутку  та ціни на них.

Крім економічних негативів при їх видобутку забруднюється природне  середовище.  Наприклад при видобутку  золота в Румунії відбувається періодичне  забруднення Дунаю  сполуками  ціанідів, які використовують в технології виділення  золота з порід. За остан- ні десятиріччя не було повідомлень  про відкриття, розробку  нових родовищ корисних  копалин  цих та інших металів, а також інших – вугілля, нафти, природного газу.

Все більше  використовують родовища  з малим  їх вмістом,  що різко збільшує  вартість  кінцевого  продукту.  Вже існують техноло- гії видобутку благородних дорогоцінних  металів з морських, оке- анських вод, хоча видобуток золота, платини, срібла, інших металів поки ще не рентабельний.

Споживання енергоресурсів у світі безупинно зростає, млрд т умов- ного палива: 1900–1925 рр. – 30; 1925–1950 рр. – 50; 1950–1970 – 95;

1975–2000 рр. – 300–450. В розрахунку на одну людину споживання за


період з 1990–2000 рр. збільшилося в 5 разів. Потреба в урані складає

135 тис. т. Його запаси в надрах – понад 4 млн т, але з них тільки  до

50% достовірні. Існують технології видобутку урану з океанської води за допомогою іонообмінних полімерів, але економічно вони поки що не вигідні. Прогнози  використання, вичерпання природних  ресурсів на- ведені в табл. 6.

Таблиця 6

Прогноз використання та вичерпання природних ресурсів

 

 

Ресурси

 

Світові запаси, млн т

 

Потреби, тис. Т

Щорічні темпи росту використання

 

Прогнозний час вичерпання, роки

Алмази Платина Золото Срібло Вольфрам Олово Молібден Цинк

Мідь Марганець Алюміній Сірка Залізо

30,10-6

0,01

0,04

0,17

1,28

4,43

4,9

111,1

280,0

660,9

1060,2

2555,0

87 743

13,10-6

0,6

0,96

134,0

33,2

274,0

62,7

5230,0

7700,0

7480,0

4270,0

34 940

420940

5,0

3,3

4,1

2,5

4,9

1,1

4,0

2,5

4,5

2,4

6,3

3,7

2,0

25

160

55

40

48

57

70

52

50

102

69

72

154

Таким  чином,  людство  безперервно  нарощує  темпи  видобут- ку корисних копалин i при цьому мало дбає про їх збереження, вiдновлення, коли це можливо, розумiючи, що багато з них є такими, що не поновлюються. При цьому відбувається катастрофічно швид- ке забруднення довкілля,  середовища  проживання людей  i висна- ження природних  ресурсiв. Статистика свідчить, що з кожної тонни видобутої сировини  утворюється 0,6 тонни (60%) відходів у вигляді відвалів на місцях її видобутку,  на виробництвах з її переробки.  Це результат недосконалих технологій видобутку, переробки, низький коефіцієнт використання відходів.

Через зростання  населення на планеті, а отже, і потреб, зростає й видобуток  корисних  копалин,  виробництво товарів  для  задово- лення  потреб людства. Швидкі  темпи нарощування видобутку  ха- рактерні для вольфраму,  молібдену, марганцю, які використовують


у виробництві жаро-, механічно стійких сталей. Зростає  вартість їх видобутку через погіршення  умов видобутку – глибокі шахти, змен- шення концентрації основного металу.

Розвідані потенцiйнi  ресурси енергоносiїв обмеженi, тому необхiдно змiнювати екологічну полiтику їх використання. Постiйне нарощування темпiв видобутку  енергоресурсів не тiльки  виснажує i забруднює  бiосферу, а й стає основою енергетичної  та промисло- вої кризи.  Енергетичні ресурси  – це будь-які  джерела  механічної, фізичної  і хімічної  енергії. Запаси  палива  в надрах  складаються з вугілля, нафти, газу та уранових руд.

Запаси вугілля оцінюється в 9–11 трлн. т (умовного палива) при видобутку  більше 4,2 млрд т за рік. Найбільші розвідані  родовища вугілля, млрд т: США – 430; СНД – 290; ФРН – 100; Австралія – 90; Англія  – 50; Канада  – 50; Індія  – 29 млн т. Видобуток  викопного палива  супроводжується зміною рельєфу  місцевості,  руйнуванням родючого шару землі. Використання вугілля  будь-якого  виду, сор- ту супроводжується забрудненням атмосфери і вод, чим наноситься збиток, який не відшкодовується.

Світові запаси нафти оцінюється  у 840 млрд т умовного палива, з них тільки  10% – достовірні  і 90% – теоретично  ймовірні  запаси. Основний постачальник нафти  на світовий  ринок  – країни  Ближ- нього і Середнього Сходу. Тут розташовано 66% світових запасів на- фти, у Північній  Америці – 4%, в Росії – 8–10 %. Відсутні родовища нафти в Японії, ФРН, Франції і багатьох інших розвинутих країнах. До 2000 р. обсяг імпорту нафти в США в 2 рази перевищував рівень її видобутку.  Запаси  природного  газу в світі оцінюють  в 300–500 трлн. м3. Найбільші його запаси в Іраку, Саудівській Аравії, Алжирі, Лівії, Нігерії, Венесуелі, Мексиці, США, Канаді, Австралії, Велико- британії, Норвегії, Голландії. В Росії зосереджено 30% його світових запасів. Щорічно тут добуваються 800–850 млрд м3 природного газу. На сучасному етапi розвитку  цивiлiзацiї на перший  план виходить проблема рацiонального ведення господарства в будь-якiй  країнi, застосування найбiльш ефективних промислових i природоохорон- них технологiй. Cучасний  еколого-економiчний стан змушує людей використовувати не тiльки  традицiйнi  джерела  корисних  копалин (в основному  поверхневі), а й поклади  на шельфах  морів і океанів. З «морських»  корисних  копалин  добувають нафту, природний газ, розсипи полiметалічних руд (кассiтерiт,  золото).


Україна серед всіх країн світу посідає 13 місце за покладами корисних копалин. Це світові запаси залізних, марганцевих руд, достатні запаси кам’яного вугілля, зосередженого в Донецько- Дніпровському, Львівсько-Волинському басейнах. Але вкрай недо- статні запаси нафти, природного  газу – власний  видобуток складає близько 20%.

Питання

1.   Яке значення має природа в розвитку суспiльства?

2.   Яка динамiка обмiну товарiв на свiтовому ринку?

3.   Як змiнювалася структура енергоресурсів у залежностi вiд розвитку суспiльства?

2.4.1.  Мінеральні ресурси України

В Україні зосереджені світові запаси марганцю, заліза, виявлені родовища  золота в Закарпатті, на берегах р. Сури поблизу Нікопо- ля. У Кіровоградській області  відкриті  поклади  алмазів,  у Північ- ному Приазов’ї також виявлені  кімберлітові трубки, що містять діа- манти.

Є нафта, природний газ в Харківсько-Полтавському родовищі, в Приазов’ї – його південному і західному регіонах, у Причорномор’ї. В надрах України  зосереджено  45 млрд т вугілля у Донецькому і 11 млрд т у Львівсько-Волинському басейнах. Великі запаси газу і на- фти розвідані  в Дніпровсько-Донецькій, Прикарпатській і Причор- номорській  геологічних провінціях.

Достатньо   високий   рівень   концентрації  родовищ   в  Украї- ні  – насамперед   кам’яного  вугілля,   нафти,   залізної   та  марган- цевої  руд,  будівельних   матеріалів   став  причиною   розвитку   по- тужних  територіально-промислових комплексів  – агломерацій  і вузлів: Донецько-Макіївська, Дніпровсько-Дніпродзержинська, Лисичансько-Рубіжанська, Криворізька, Львівсько-Волинська. І як наслідок  – виникнення екологічного  неблагополуччя, особливо  у східних областях, що близьке до кризового стану. На території Кіро- воградської, Дніпропетровської областей найбільші в Європі запаси уранової руди, якої вистачить щонайменше на 100 років. Дані про запаси корисних копалин наведені в табл. 7.


 

Мінеральні ресурси України


Таблиця 7


 

Корисні копалини

 

Добуто з надр

 

Сучасний середньо- річний рівень видобутку

1980 – 2000 роки можливі  обсяги видобутку

З початку XX ст.

В т.ч. за останні

20 років

При су- часних темпах

При що- річному зростанні

Вугілля, млрд. т Нафта, млрд т Природний газ, трлн куб.м Залізна руда, млрд т

Боксити, млрд т Мідь, млрд т Нікель, млрд т Молібден, млрд т

141,5

60,7

27,1

26,6

1,2

195,5

13,2

1,8

58,5

44,5

21,0

14,5

0,96

100,3

8,4

1,3

3,7

2,9

1,5

0,9

0,08

6,0

0,5

0,1

74

58

30

18

1,6

120,0

10,0

2,0

76-79

60-62

33-35

19-22

1,8-2,0

130-140

12-14

2,1-2,2

Процес видобутку  корисних  копалин  стає все більш трудоміст- ким і потребує  великих  капіталовкладень. Якщо донедавна  глиби- на шахт обмежувалася 700–1000 м, то тепер видобуток  ведеться  на глибинах 1,5-2 і навіть 3 км, що, звісно, збільшує небезпеки, сприяє частим аваріям.

Відомі родовища корисних копалин майже вичерпані, а концен- трація вмісту корисного компонента стає все нижчою. Наприклад, середній вміст заліза в рудах знизився в середньому з 48,7% у 1955 р. до 25,5% у 1990-х рр. Тому для виробництва 1 т товарної руди в 1955 рр. необхідно було добути 1,2 т сирої руди, то тепер – більше як 2 т. В результаті  – подорожчання продукції і як наслідок  – економічна криза.

Через це дуже актуальним є, як говорив ще в XIX ст. Е. Геккель, економія природи, її ресурсів. Тому важливим  розділом сучасної екології  є економіка  раціонального  природокористування. Сучасна економіка  дуже тісно пов’язана з екологією.  Всі сучасні екологічні проблеми людства – результат нераціонального використання при- родних ресурсів. Отже, головна задача сучасної екології та економі- ки розробити  нові підходи в експлуатації природних  ресурсів, мен- ше забруднювати довкілля  шкідливими відходами виробництва.


Саме такого ставлення до природних ресурсів вимагає закон Укра- їни «Про надра», в якому підкреслюється, що всі ресурсокористувачі зобов’язані забезпечити безпеку людей, об’єктів навколишнього при- родного середовища, відновлення антропогенно  змінених земельних ділянок, порушених при користуванні надрами, до стану, придатного для подальшого їхнього використання в суспільному виробництві.

Державні органи зобов’язані проводити постійний контроль за прове- денням робіт при геологічному вивченні надр, їх використанні та охороні.

Питання

1.   Які Ви знаєте літосферні проблеми, чим вони небезпечні для людини?

2.   Чим небезпечна мінерально-сировинна криза?

3.   Як пов’язана мінерально-сировинна криза в Україні з еколо- гічною  безпекою населення?

4.   Як пов’язані між собою екологічні проблеми атмосфери і лі- тосфери?

5.   Який  стан запасів корисних копалин в Україні?

6.   Які промислові комплекси сформувалися в Україні, чим вони небезпечні?