2.3. Відходи  виробництва та їх утилізація

При   будь-якій   господарськiй  дiяльностi   утворюються   відхо- ди – промислові  та побутові,  які  можуть  бути  потенцiйною  сиро- виною.  Відходи  виробництва – це  залишки   сировини,  матерiалiв, напiвфабрикатiв, які утворюються  в процесі отримання певного про- дукту i частково, або повнiстю втратили свої первісні властивості.

Відходи  – це  об’єкти,  які  вже  були  у  вжитку  і втратили  свої споживчi  якостi. Виходячи  з можливостi  подальшого  їх використан- ня, розрiзняють відходи які утилізуються й не утилізуються. Для пер- ших може iснувати технологiя переробки з наступним  включенням у виробництво або подальшим  застосуванням у господарському обiгу, для інших це неможливо. Утилізація (лат. утиліс – корисний) – тех- нологічний  процес, спрямований на отримання користі з відходів.

Виснаження запасiв  первинної  сировини   змусило  до  переве- дення технологiй  багатьох країн на використання тiльки вторинної сировини.  Одержання паперу переробкою макулатури замiсть його виготовлення з деревини потребує енергiї на 60% менше, знижує за- бруднення повiтря на 15% i води – на 60%. Сталь iз металобрухту  на

70% дешевше, ніж одержана iз руди. При цьому економія на кожнiй тоннi сталі складає  1,5 тонни руди i 0,2 тонни коксу, зменшує  масу відходів.


Пластмаси у виглядi відходів природним  шляхом розкладають- ся дуже повільно  або взагалi не розкладаються. При їх спалюваннi відбувається  дуже   інтенсивне    забруднення  атмосфери,   напри- клад діоксинами,  бензпіренами. У свiтi утилiзується лише невели- ка частина  iз 80 млн т пластмас,  що випускаються щороку  в свiтi. Найбiльш ефективними засобами запобiгання накопиченню  пласт- масових відходів є їх повторна переробка (рециклiнг) i впроваджен- ня бiодеградальних (тобто таких, що самі руйнуються в природi) полiмерних    матерiалiв.    Типовий    рециклiнг    пластмас   включає такі етапи: збирання відходів  i транспортування; сортування та їх iдентифікація; регенерація  з наступним  використанням отриманого напiвфабрикату за призначенням. Регенерація пластмаси  включає дроблення, очистку, сепарацію i попередню переробку. Одержана регенерована пластмаса може бути використана як дешева сировина для формування нового виробу, виготовлення необхiдних рецептур компаундів (сумішей), тобто матеріалів  з наповнювачем.

Рециклiнг «відпрацьованих» пластмас здiйснюється у США, Японii  i в 16 промислово розвинених  країнах  Європи.  За  оцiнкою Управлiння з охорони навколишнього середовища  США і загальна кiлькiсть  відходів пластмас сягнула понад 25 млн т за рік. Кiлькiсть рециклiнгованих пластмас у США зросла з 103, 4 тис. т у 1989 р. до

406 тис. т в 1994 р. В Японii ведуться  розробки  в галузі технологiї переробки  полiмерних  відходів. Ще в 1988 р. при загальному  обсязі полiмерного  виробництва в країнi 11 млн т обсяг продукцiї з реци- клінгованих полімерів сягнув майже 5 млн тон. В країнах Європей- ського Союзу  (ЄС) кiлькiсть  відновлених пластмас  збiльшилася з

914 тис т у 1991 р. до 2,4 млн т у 1996 р. Вiдповiдно  прибуток  вiд таких полiмерів збільшився з 224 до 775 млн фунтів стерлінгів. Най- більша кiлькiсть  рециклiнгованої пластмаси  за вартістю серед кра- їн ЄС  припадає  на Германiю – 74 млн фунтів  стерлiнгів,  де обсяг пластмассових відходів складає  понад 3 млн т, з яких 500 тис. під- лягають рециклiнгу.

У  Великобританiї Британська  федерацiя   пластмас  оприлюд- нила звіт про дiяльнiсть  60 компаній, які виробляють пластмаси  та займаються  їх рециклiнгом.  Кiлькiсть  пластмас,  які утворюються  в країнi, оцiнюється  майже в 1,5 млн т за рiк. Щороку  iз відходів реге- нерується  i повертається у виробництво 150 тис. т пластмас.

Ще  в 1989 р. iталiйська  хiмiчна  компанiя  «Феррузi» оголоси- ла про створення першого у свiтi повнiстю бiодеградального  плас-


тику i одержала  патент на його промислове виробництво в 1990 р. Пластик  зроблений iз полiетиленової тканини,  який  мiстить  пус- тоти, заповнені  кукурудзяним крохмалем у кiлькостi вiд 10 до 50%. Мікроорганiзми руйнують  новий  пластик  до вуглекислого газу та води за півроку. Подiбний тип пластмас, оснований на крохмалі, розроблений в Австрii для виробництва бiодеградальних кухлів, єм- ностей для яєць, кухонного посуду.

Велику   проблему   складає   утилiзацiя  скляної   тари.   Склянi банки  утилiзуються  двома  шляхами:   повторним   використанням або переплавленням для виробництва скляної  тари. У Швейцарiї, Нiдерландах, Австрiї i Бельгiї  утилiзують  понад половину  скляної тари,  яку  використали. У  Швейцарii перероблюють  55% скляної тари,  виготовляють пляшки  та банки  з використанням битого  ві- конного скла для 75% всієї виробленної продукції.  Германія утилі- зує майже  1,17 млн т скляного  бою. Фiнляндiя утилiзує  лише 3% склотари.

Ступінь   утилiзацiї    алюмiнiйових    i  жерстяних  банок   силь- но  варiює  в  промислово  розвинутих  країнах:  у  Великобританiї вона  складає  3,5%, у країнах  Захiдної  Європи  13%, у США  55%. Брухт металiв виникає  у виглядi відходів промисловості (67%), амортизацiйного брухту (31%)  i металу, що видобувається iз шла- кових відходів (2%). Промисловi відходи утворюються  на 45% металургiйних підприємств i на 22% металообробних.

Науково-технiчний прогрес в промисловості i зменшення  при- родної сировини  можуть змiнити iснуючу оцiнку та роль відходів, i ранiше непридатні для подальшого виробництва вони повинні стати економічно вигiдною сировиною. Тому треба знати основні методи визначення класу небезпечності  відходів та оцінки ефективності пе- реробки  промислових відходів. Вже тепер реальною  є необхідність отримання синтетичного  газу та нафти з органічних  відходів, які спалюються і забруднюють вовітря.

Питання

1.   Що таке відходи, їх види, значення?

2.   Що таке рециклінг, йго екологічне, економічне значення?

3.   Чим небезпечні відходи?


OcuoBH eKOJIOriY

2.3.1. IIpo6JieMH Bi,ll;XO,ll;iB B YKpaiui

YKpaYua  BXOJJ:I1Tb B LII1CJIO KpaYH 3 uai1:6iJibiii BI1COKI1MI1 a6COJIIOT­ HI1MI1 o6cJiraMI1 YTBopeuuJI   Ta  uaKOIII1LieHHJI Bi,a:xo,a:iB. Ill,opiLIHO  Yx

yTBopiOE:ThCJI 700-720 MJIH T 3aranhua Maca uaKOIII1LieHI1X ua Tepi1TOpiY

YKpalHI1 BiJJ:XOJJ:iB y IIOBepxHeBI1X CXOBI1ll(aX rrepeBI1ll(Y€  25 MJIPJJ: T, ll(O B p03paxyuKy Ha 1 KB.KM IIJIOJI(iCTaHOBI1Tb 6JII13bKO 40 TI1C. TOHH.

Bi,a:xo,a:M uarpoMa,a:JKyiOThCJI  y BI1rJIJIJJ:i IIIJiaMocxoBI1ll(, Tepi1KOHiB, BiJJ:BaJiiB, pi3HI1X  3BaJII1ll(. IlJIOJI(a  3eMeJib, 3aHH5ITa HI1MI1, CTaHOBI1Tb

6JII13hKO 160 TI1C. ra. Buacni,a:oK  rirrepTpo¢oBauoro po3BI1TKY ripHI1LIO­

,a:o6yBuoY rrpOMI1CJIOBOCTi B YKpaYui ,a:oMiuyiOTb Bi,a:xo,a:M, rn:o yTBopiO­ IOThCJI rri,a: Liac p03po6KI1 po,a:OBI1ll( (,a:o 75% 3aranhuoro o6cJiry) Ta 36a­ raLieHH5I KOpi1CHI1X KOIIaJII1H (BiJJ:IIOBiJJ:HO  13 i 14 %). 3HaLIHY LiaCTI1HY CTaHOBJI5ITb BiJJ:XOJJ:I1 XiMiKO-MeTanypriHHOlrrepepo6KI1 CI1pOBI1HI1.

3 ypaxyBaHHJIM cyLiacuoro TexuonoriLiuoro piBHJI  rrepepo6KI1 Bi,a:­

 

 
xo,a:iB B YKpaYui cepe,a: 3aranhuoY KiJihKOCTiBi,a:xo,a:iB, JIKi YTBOpiOIOThCJI ll(OpOKy,  peaJibHY  IJjHHiCTb CTaHOBJI5ITb  410-430 MJIH T. L{o  KaTeropiY BI1COKOTOKCI1LIHI1X HaJieJKaTb JII1IIIe 1-2 BiJJ:COTKI1BCiX rrpOMI1CJIOBI1X  BiJJ:­ xo,a:iB, ane  Yx BIIJII1B ua  JJ:OBKiJIJIJI ,a:e,a:ani 3pocTaE:. IIpo6neMI1 Bi,a:xo,a:iB Bi,a:o6paJKeuiua p11c. 8.

CxeMaTIII4Ha Kapra

p03MilJ.1eHHS'I BiAXOAiB, LJ.10 3a6pyAHIOIOTb  PYHT

rr.'l.      s YKpaiHi

YMOBHi n03Ha48HHH BiAXiAiB npOMIIICilOBOCTi A  Meranypri HO"f

• XiMiYHO"f

/;ill,  6yAiBenbHO'I

• niAnp £MCTB eHepreT K

• nan BHO"f

PHc. 8. CxeMa po3Miru:eumr BiJJ:XOJJ:iB B YKpaYui


В результаті  життєдіяльності одного мешканця України  за рік утворюється одна тона відходів. Утилізується лише третина загаль- ної кількості відходів, що свідчвідчить  про значні ресурсні резерви. Існуючий  рівень утилізації  відходів вторинних  ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля.  Це пов’язано з тим, що до переробки залучаються в основному великотонажні гірничопромислові та дея- кі інші відходи – малотоксичні чи нейтральні (інертні). Тому еколо- гічний ефект переробки  відходів є незначним.

Однак до цього часу не збудовано жодного спеціалізованого за- воду з переробки токсичних промислових відходів, немає належним чином організованої системи збирання, зберігання та видалення токсичних відходів, відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництва і комунального  господарства.  Неефективні норми  адміністративної та кримінальної відповідальності за пору- шення  правил  збирання,  зберігання,  транспортування та викорис- тання промислових й інших відходів.

Питання

1.   Який  стан з відходами в Україні?

2.   Які темпи накопичення відходів?

3.   В чому  небезпека відходів?

2.3.2.  Міжнародна торгівля  відходами

Часто відходів, особливо небезпечних, окремі підприємства і на- віть держави  намагаються  позбутися.  Держави  з розвинутими тех- нологіями переробки,  утилізації  небезпечних  відходів можуть мати великий  економічний зиск від їх купівлі, бо після переробки  отри- мують цінні матеріали. Технологічно  відсталі країни часто прийма- ють небезпечні відходи на свою територію, але не для переробки, а з метою отримання коштів.

Законне транспортування небезпечних  відходів з однієї країни в іншу – це лише верхівка айсберга, що можна порівняти  з незакон- ною торгівлею зброєю або наркотиками.

Іноді відходи експортуються під виглядом  матеріалів, які підля- гають рециркуляції з наступним  складуванням. Небезпечні  відходи змішують  з горючими  матеріалами і легально  транспортуються в іншу країну. Фірми з утилізації  відходів призначають великі ціни за них, а перепродують за менші, отримуючи з цього великі прибутки.


Небезпека в тому, що де б і яким  шляхом  – законним  чи неза- конним не опинилися відходи, вони можуть складати велику небез- пеку всьому живому, бо рано або пізніше включаться  в кругообіги і будуть мігрувати  по трофічних  ланках. Наприклад поліхлоровані дифеніли  (ПХД) – відходи виробництва деяких полімерів,  мастил. Вони нерозчинні  у воді, але розчинні  в жирах, органічних  розчин- никах і можуть мігрувати  за схемою: вода (концентрація 2×10-12) → фітопланктон (концентрація 2,5×10-9) → зоопланктон (концентра- ція 1,25×10-7) → риби (концентрація 4×10-6) → людина (концентра- ція 10-3). Поліхлоровані дифеніли  – ксенобіотики,  надканцерогени, активні  мутагени  і можуть викликати онкологічні  захворювання у людей, тварин. Коефіцієнт їх накопичення в організмі людини скла- дає майже 109.

Щоб запобігти потраплянню небезпечних відходів на територію України, діє постанова №117 Кабінету Міністрів України, яка за- бороняє їх ввезення (див. Дод. 2, табл. 13).

Ще в 1989 р. 116 держав світу прийняли Міжнародну конвенцію про контроль за експортом небезпечних  відходів. Вона забороняє  їх експорт  з будь-якої  країни  без письмової  згоди уряду  держави,  до якої  вони  направляються. У Сполучених Штатах  Америки  діє за- кон, який  забороняє  експорт  небезпечних  відходів за межі країни, крім випадків, коли існує міждержавна домовленість.

Питання

1.   У чому небезпека нелегального експорту небезпечних відходів?

2.   Чому  деякі  країни легально приймають небезпечні відходи?

3.   Наведіть приклади небезпечних речовин, які  заборонені до експорту в Україну.

4.   Які  законодавчі документи забороняють нелегальний екс- порт небезпечних відходів?