Урбанізація (від лат. urbanos – міський) – процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному й культурному житті суспільства.  Способи виникнення міст в істо- рії людства були різними.

Сучасний побут людини, її житло насичені різноманітними дже- релами небезпеки, які характерні  і для виробничого  середовища. Найбільш інтенсивно  вони проявляються на урбанізованих терито- ріях – у містах, селищах.

В результаті  виникли  урбоекологічні проблеми. Це – збільшення народонаселення на планеті – в середньому на 2% за рік. Для порів- няння: у 1800 році в містах мешкало 3% населення планети, у 1900 – вже 13,6, 1950 р. – 30%, 1970 р. – 40, в 1980 р. – 44%, а на кінець 1999 р. близько  65%. З 1750 до 1900 рр. чисельність  населення на планеті збільшилася в 2 рази, а видобуток енергетичних  ресурсів – у 10 разів. З 1900 рр. до 1970 років чисельність  населення зросла ще у 2 рази, а видобуток енергії – в 13 разів. Отже, темпи росту отримання енергії значно випереджають зростання  народонаселення.

Міста виникали як сумісні поселення  ремісників,  що полегшу- вало їх виробничу  діяльність,  як центри торгівлі, як військові  укрі- плення (фортеці). Проявився процес урбанізації  і в Україні.

Тільки  за останні  30 років частка міського населення в Украї- ні зросла в 2,2 рази та становила  на кінець ХХ ст. близько  70% за- гальної чисельності  населення.  До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення.  Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926–1939 рр., коли було взято  курс на індустріалі- зацію народного  господарства.  За  ці 13 років чисельність  міського населення зросла в 2,4 рази. За 1940–1970 рр. вона зростала вже зна- чно нижчими  темпами, бо за 30 років вона збільшилось в 1,9 рази. З середини 50-х рр. ХХ ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні.

За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис.) наша держава тепер посідає одне з провідних  місць серед країн світу, та- ких міст в Україні  – 61. Це всі обласні центри, а також такі міста, як Бердянськ, Керч, Макіївка,  Мелітополь та інші. В Україні 5 міст з мільйонним населенням:  Київ  (2,8  млн.),  Дніпропетровськ (1,2 млн), Одеса (1,02 млн), Донецьк (1,05 млн), Харків (біля 2 млн.) та

3 міста, що наближаються до мільйонників: Запоріжжя (820 тис.),


Львів (790 тис.), Кривий Ріг (710 тис.). В останні 30 років для Києва характерним був інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази. Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального характеру, а саме: наявність  місць роботи та можливість  вибору роботи; зосередження закладів  науки  та культури;  надання  висококваліфікованої медич- ної допомоги; можливість  створювати  кращі житлові  та соціально- побутові умови життя; розвиток  міжнародної  та регіональної  куль- тури.

У величезних містах виникають процеси, які є предметом вивчен- ня урбоекології, до складу якої входять медична, інженерна, технічна, архітектурна, будівельна екологія. Ці науки вивчають зв’язки, сукуп- ності процесів, що обумовлюють  результати,  які впливають  на меш- канців, природу міст. Головне завдання урбоекології, – знайти шляхи, що пом’якшують негативні  явища процесу урбанізації  – хімічне, фі- зичне, фізико-хімічне, біологічне забруднення життєвого середовища. Дію їх наслідків можна зменшити до певної межі, якщо при будівни- цтві міст враховувати особливості  клімату (роза вітрів, температура, вологість, освітленість), рельєфу,  розміщення функціональних зон міста – промислової,  житлової (селітебної), рекреаційної,  суспільної, використовувати відносно екологічно чисті засоби пересування.

При проектуванні нових і реконструкції існуючих міст треба пе- редбачати  максимальне збереження  і використання існуючих зеле- них насаджень, а не вирубувати  їх. У загальному  балансі територія парків, садів і скверів повинна  складати  не менше 70%. Відомо, що якість  повітряних мас значно  поліпшується, якщо  вони проходять над лісопарками і парками, якщо їх площа складає 600–1000 га. При цьому кількість  зважених  домішок знижується на 10–40%, що при- водить  до підвищення інтенсивності  ультрафіолетової радіації  на

15–25%, сприяючи зменшенню патогенної мікрофлори..

Важлива властивість  насаджень – іонізація повітря, що впливає на стан здоров’я людини. Кращими  іонізаторами повітря  є змішані хвойно-листяні насадження.  Соснові  насадження тільки  в зрілому віці впливають  на його іонізацію, тому що внаслідок  виділення  мо- лодими рослинами  випаровувань скипидару  концентрація легких іонів в атмосфері знижується.

Іонізація лісового повітря  в 2–3 рази вище у порівнянні з мор- ським і в 5–10 разів – з атмосферою  міст. Тому лісові насадження, що утворюють  зелений  пояс  навколо  міст, роблять  значний  пози-


тивний  вплив  на оздоровлення міського середовища,  зокрема  зба- гачують  повітряний басейн  легкими  іонами. Найбільше сприяють підвищенню  концентрації легких  іонів у повітрі  акація  біла, бере- за карельська,  тополя  срібляста,  чорна  та японська,  дуб червоний та звичайний, верба біла та плакуча,  клен сріблястий та червоний, модрина сибірська, ялиця сибірська, горобина звичайна, бузок зви- чайний.

У великих  індустріальних центрах,  де створюється найбільша загроза  санітарному  стану повітряного басейну,  для оздоровлення міського середовища  в околицях  заводів  рекомендується висаджу- вати клен американський, вербу білу, тополю канадську, жостер ламкий, ялівець козацький та вірджинський, дуб звичайний, бузину червону. Тополя бальзамічна є найкращим  санітаром в зоні сильної постійної загазованості.  Ефективно поглинають шкідливі гази липа дрібнолиста,  ясен, бузок і жимолость.  Якщо концентрація шкідли- вих газів перевищує гранично припустимі норми, то клітини рослин руйнуються і це призводить  до гноблення  росту і розвитку, а іноді і до загибелі рослин.

Для міського ландшафту важливим  є наявність іонів, що містять- ся в повітрі, – аероіонів  з позитивними чи негативними зарядами  і різними  масами.  Найбільш сприятливий вплив  на навколишнє се- редовище від легких негативних іонів. Молекули диму, водного пилу, пару, що забруднюють повітря, несуть, як правило позитивні  заряди. Кількість легких іонів в одному куб. дециметрі повітря над лісами складає 2000–3000, у міському парку – 800, в промисловому районі –

200–400, в закритому багатолюдному приміщенні – 25–100.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліття- ми проходило їх життя. Штучне міське середовище шкідливо впли- ває на здоров’я населення через забруднення атмосферного  повітря, дефіцит  сонячного  проміння,  якість  питної  води, а також  скупче- ність населення,  недостатність  зелених насаджень тощо. Небезпеку для здоров’я людей у місті становлять шумові, вібраційні  наванта- ження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, елек- тромагнітних,  іонізуючих  випромінювань. Тому в міському середо- вищі треба всіма засобами відтворювати  природні умови за рахунок озеленення, штучних  водоймищ,  запобігати  забрудненню  повітря; водних ресурсів, грунтів, збільшуючи «життєвий» простір.


Такі  «переваги»  міського  життя  сприяють  виникненню хвроб та їх швидкому  розповсюдженню з-за  високої  щільності  населен- ня. Через це збільшується захворюваність та смертність  населення, формуються патології  у дітей. Всі ці фактори  вивчає  демографічна екологія. Демографія (гр. демос – народ, населення та гр. графо  – писати)  – наука про народонаселення, його структуру, просторово- часові та якісні,  кількісні  характеристики – статеві, вікові, майно- ві. Демографія – розділ соціології, але він дуже тісно пов’язаний  з екологічними проблемами,  тому і кажуть  про соціальну  екологію. Основу  демографії  складають  біологія  (біологія людини),  геогра- фія, антропологія.

Питання

1.   Коли  i чому  виникла соцiальна екологiя?

2.   Що таке урбанізація, які проблеми з нею пов’язані?

3.   Охарактеризуйте урбоекологічну ситуацію в Україні.

4.   Які наукові напрямки складають основу урбоекології?