2.4. Режим праці та відпочинку

Режим праці та відпочинку — це встановлені для кожного виду робіт порядок чергу- вання та тривалості періодів роботи й відпочинку, які підтримують високу працездат- ність, зберігають здоров’я трудящих; він передбачає правильне чергування часу роботи з мікропаузами та перервами на відпочинок з урахуванням специфіки виробництва або вико- нуваних функцій.

Мікропаузи — дуже короткі, тривалістю кілька секунд, перерви між окремими елемен- тами операції, які викликані перебудовою процесів збудження та гальмування у нервовій системі людини при закінченні однієї дії та переходом до іншої. Вони можуть складати до

9—10 % оперативного часу та включаються до норми.

Працездатність людини змінюється протягом доби. Найвища працездатність спостеріга-

ється в ранкові та денні години — з 8 до 12 та з 14 до 17 години відповідно. У період з 12 до

14 години, а також у вечірній час, як правило, працездатність дещо знижується, а у нічний

час досягає свого мінімуму. З урахуванням цього встановлюється змінність роботи підпри-

ємств, початок та закінчення роботи у змінах, перерви на відпочинок та сон. Основним пе-

ріодом для відпочинку упродовж зміни є обідня перерва, яка має ділити робочий день на дві

рівні частини. Нормальна тривалість обідньої перерви складає 40—60 хвилин.

Слід мати на увазі, що на початку робочого дня (зміни) темп роботи поступово підвищу-

ється (це період входження в роботу, він триває від 20 хвилин до 1,5 години). У період ви-

сокої працездатності показники продуктивності та якості роботи на 2—2,5 години стабілі-

зуються.  Ближче  до  середини  дня  (зміни)  починається  спад.  Після  обідньої  перерви

працездатність знову підвищується, хоча й не досягає того найвищого рівня, що був у пер-

шій половині робочого дня. Потім знову починається спад, з’являється втомленість, іноді

різко виражена наприкінці зміни.

При визначенні часу на відпочинок протягом зміни необхідно враховувати такі ви-

робничі чинники:

фізичні зусилля;

розумові зусилля;


нервове напруження, темп роботи, робочу позу, монотонність роботи;

психологічний мікроклімат у колективі;

умови праці (шум, вібрація, температура повітря, загазованість, запиленість, освітлен-

ня тощо);

міру відповідальності та можливі серйозні наслідки допущених помилок при виконан-

ні функцій.

Відпочинок може бути пасивним і активним.

Пасивний відпочинок (у положенні сидячи або лежачи) необхідний при важких фізич-

них роботах та роботах, пов’язаних з постійними переміщеннями/переходами або викону-

ваних стоячи, особливо у несприятливих умовах зовнішнього оточення. В окремих випад-

ках  доцільне  застосування  спеціальних  гімнастичних  вправ  на  релаксацію  м’язів.  При

виконанні робіт у сприятливих умовах доцільно застосовувати активну форму відпочинку

шляхом зміни форм/видів або шляхом проведення виробничої гімнастики та аутогенних

тренувань. Аутотренінг — це метод самотренування нервової системи, який поліпшує емо-

ційний стан та підвищує психічний тонус людини шляхом розвитку навичок свідомого

управління деякими фізіологічними процесами в організмі. На деяких підприємствах обла-

днані спеціальні кімнати психологічного розвантаження, в яких для позитивного, заспокій-

ливого впливу на емоційний стан і тонус нервової системи застосовується кольоровий та

світловий інтер’єр з переважанням синіх, блакитних та зелених кольорів. Для підсилення

ефекту застосовується музика, причому за час сеансу (18—20 хвилин) тричі змінюється

зміст, гучність та темп музичних творів, рівень освітлення, поза відпочиваючих. Це поліп-

шує ритм дихання. Використовується також демонстрація кольорових слайдів великого ро-

зміру із зображенням лісу, моря, гір, озер, квітів тощо.

Окрім добового, існують тижневий, місячний та річний режими праці й відпочинку. Кі-

лькість робочих і неробочих днів на тиждень (місяць), початок та закінчення роботи, трива-

лість і порядок черговості робочих змін регламентуються графіками виходів на роботу.

При складанні робочих графіків необхідно враховувати наступне:

робота при двозмінному режимі повинна починатися не раніше 6-ї години (перша змі-

на), а закінчуватися не пізніше 24 за місцевим часом (друга зміна);

тривалість щоденного відпочинку має бути не менше подвійної тривалості часу робо-

ти, що передувала відпочинку. Щоденний відпочинок (при змінній роботі) меншої тривало-

сті допускається тільки як виняток, але в будь-якому разі він не повинен бути менше 8 го-

дин;

на змінних роботах при нерівній тривалості щотижневого відпочинку більш тривалий

відпочинок доцільно надавати перед нічною зміною чи одразу після неї;

час роботи і відпочинку мають чергуватися регулярно й рівномірно;

графік виходу на роботу має створювати умови для найбільш корисного (доцільного)

використання неробочого часу;

графіки змінності, в яких тривалість робочих змін і відпочинку має відхилення від но-

рмальної, мають передбачати в межах робочого місяця надання додаткових днів відпочинку

й відпрацювання;

при дво- і тризмінних роботах переходи з однієї зміни в іншу мають відбуватися не

частіше ніж через 5—6 днів.

Річний режим праці й відпочинку має передбачати раціональне чергування роботи з пе-

ріодами тривалого відпочинку шляхом надання кожному працівнику чергової відпустки,

тривалість і порядок використання якої регламентується законодавством.