1.1. Сутність міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля  являє  собою найстарішу  форму міжнарод- них економічних відносин, що виникли  задовго до появи світового господарства.  Саме завдяки  міжнародній торгівлі  виникло  й розви- нулося світове господарство як таке.

Механізмом реалізації  світогосподарських зв’язків є світовий ри- нок як сфера усталених  економічних  відносин, що ґрунтуються на міжнародному розподілі праці. Господарські зв’язки на світовому рин- ку проявляються через форми міжнародних  економічних  відносин — міжнародну  торгівлю, міжнародну  міграцію робочої сили, міжнарод- ний рух капіталу, а також валютно-кредитні відносини (рис. 1.1).

Сучасна теорія міжнародної торгівлі приділяє однакову увагу як сукупному попиту, так і сукупній пропозиції  (для порівняння слід згадати, що свого часу представники економічної  школи  мерканти- лістів наголошували на важливості  сфери обігу, тоді як згодом кла- сики відстоювали  перевагу  сфери виробництва, а сучасна теорія від такої однобічності відмовилася).

Стандартна  модель міжнародної  торгівлі пов’язує попит і пропо- зицію всередині країни з попитом і пропозицією за її межами, урівно- важуючи обидва процеси. Вона враховує взаємний попит, а він пока- зує, яка кількість імпортного товару необхідна країні, щоб зацікавити її в експорті  іншого товару. Загальна міжнародна  рівновага  досяга- ється  тоді, коли  одночасно  врівноважуються попит  і пропозиція на товари (послуги) як у внутрішній, так і в міжнародній торгівлі.


 

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародна міграція робочої сили

 

 

Країна             З Експ

арубіжжя орт

 

 

 

 

 

Міжнародний рух капіталу

 

 

Країна

Екс

Зарубіжжя порт

 

 

 

 

Міжнародна торгівля

Країна             Зарубіжжя

Експорт

 

Експорт

Імпорт


Експорт          Експорт

Імпорт            Імпорт

 

 

Рис. 1.1. Схема форм міжнародних  економічних  відносин та їх складові

Міжнародна торгівля — це первинна  форма  міжнародних  еко- номічних зв’язків, що являє собою обмін товарами, послугами між державно  оформленими національними господарствами,  тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля —  це торгівля  однієї  країни  з іншими,  яка передбачає  оплачуване  вивезення (експорт) та ввезення  (імпорт) товарів  і послуг. У своїй сукупності  зовнішня  торгівля  різних  країн утворює міжнародну  торгівлю, яка до того ж є складною  соціально- економічною категорією, її можна розглядати з двох позицій — опера- ційної та державно-політичної (рис.1.2).

З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процес без- посереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб’єктами різних  держав, державами  та міжнародними організація- ми. Тобто йдеться про рух товарів (у т.ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, ін- жинірингу  тощо), інструменти й механізми  розширення товарообігу,


 

вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування й оцін- ку світових товарних ринків, планування можливостей експорту і по- треб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням товарів, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. Предмет міжнародної торгівлі як сфери знань — організація  ви- конання  експортно-імпортної операції, а об’єкт — будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичного погляду  міжнародна  торгівля  розгляда- ється  як  особливий  тип  суспільних  відносин,  що виникають  у сві- товій  системі  господарства  в процесі  і з приводу  обміну  товарами та послугами між державами, для кожної з яких характерна власна зовнішньоторговельна політика.  Такі відносини  регулюються  спеці- альними  міжнародними регламентами:  договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. З огляду на цей підхід пред- метом міжнародної торгівлі є організація торговельного обміну з ура- хуванням  національних інтересів і глобальних  тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об’єктом — торговельний обмін як сукупність  операцій з експорту та імпорту.

Міжнародна торгівля

 

Як процес безпосереднього обміну товарами  та послугами між суб’єктами міжнародних економічних відносин

Операційний


Як особливий тип суспільних відносин, що виникають між державами у процесі  обміну товарами  та послугами

ДержавноUполітичний

 

 

Підходи

Рис. 1.2. Підходи до розуміння сутності міжнародної  торгівлі


 

Найголовнішими   чинниками   міжнародної  торгівлі  вважаються такі:

– поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

– упровадження досягнень  науково-технічної революції,  що, зо- крема, виявляється в оновленні  основного капіталу, створенні нових видів продукції, виникненні нових галузей економіки  та реконструкції традиційних;

– активізація діяльності транснаціональних корпорацій  на світо- вому ринку;

– лібералізація міжнародної  торгівлі  на дво-  і багатосторонній основі, що виявляється у скасуванні  або зниженні  тарифних  і нетарифних обмежень, утворенні  вільних економічних  зон, за- провадженні  спільного підприємництва;

– розвиток  торговельно-економічної інтеграції за допомогою ут- ворення зон вільної торгівлі, введення єдиного тарифу на това- ри для країн, які не беруть участі в економічних  об’єднаннях, формування спільних ринків і валютно-економічних союзів;

– здобуття  політичної  незалежності територіями, які раніше на- лежали до колоніальних імперій, і поява нових індустріальних держав.

Часто під міжнародною  торгівлею розуміють торгівлю як товара- ми у матеріально-речовому вигляді («видимі товари»),  так і послуга- ми («невидимі блага»), які відрізняються від видимих товарів деяки- ми параметрами.

Міжнародна торгівля товарами — це форма  зв’язку між товаро- виробниками різних країн, що виникає  на основі міжнародного поді- лу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.

Міжнародна торгівля послугами — це специфічна  форма світогос- подарських зв’язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн.

Пересування товарів  і послуг між країнами  є головною  зовніш- ньою ознакою існування  світового ринку.

Світовий ринок — це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми  господарськими зв’язками на підставі міжна- родного поділу праці, спеціалізації,  кооперування, інтеграції  вироб- ництва, збуту товарів і послуг.


 

Світові  ринки  можна  класифікувати за  соціально-економічни- ми, інстуціональними та іншими  ознаками  (рис. 1.3). Світові  ринки мають тенденцію до динамічного розвитку, у зв’язку з чим усклад- нюється механізм їх регулювання.  Дослідження світових товарних ринків  на мікрорівні  дозволяє відстежувати в них короткострокові коливання та зміни; на макрорівні  — середньо- та довгострокові  тен- денції розвитку для відпрацювання стратегій, що забезпечують вигід- ний збут товарів.

Класифікація світових товарних ринків

 

 

За сферами дії                        За ступенем монополізації


За методами і формами реалізації товару

 

 

Подпись: Внутрішній ринокПодпись: Національний ринокПодпись: Міжнародний ринокПодпись: Світовий ринокПодпись: Монополістичний ринокПодпись: Олігополістичний ринокПодпись: Атомістичний ринокПодпись: Закритий секторПодпись: Відкритий секторПодпись: Довгострокові комерційні контрактиРис. 1.3. Класифікація світових товарних ринків

Міжнародна торгівля  складається із двох зустрічних  потоків то- варів — експорту та імпорту і характеризується зовнішньоторговель- ним обігом, товарною та географічною структурою.

Експорт — це продаж та вивезення товару за кордон. Імпорт — це купівля та ввезення товару з-за кордону. Зовнішньоторговельний обіг — сума вартісних обсягів експорту та

імпорту.

Зовнішньоторговельне сальдо — різниця вартісних обсягів експор- ту та імпорту.

За прийнятими у світі стандартами  статистики міжнародної  тор- гівлі головною ознакою для визнання торгівлі  міжнародною,  прода-


 

жу товарів — експортом, а купівлі — імпортом є перетин товаром мит- ного кордону держави  та фіксація  цього факту у відповідній  митній звітності.

Товарна структура  експорту — це систематизація за певними ознаками  сукупності  товарів, які вивозяться з країни (групи  країн, з усіх країн світу).

Товарна структура  імпорту — систематизація за певними  озна- ками сукупності товарів, що ввозяться до країни або групи країн.

Товарну  структуру  експорту можна розраховувати для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна  структура  світового експорту), а товарну структуру імпорту — за окремими країнами та групами кра- їн. У світовій економіці, як у замкнутій системі, всі експортовані засо- би одночасно являють  собою предмет імпорту. Тому товарна  струк- тура світового експорту одночасно характеризує і структуру імпорту .

При структуризації товарного потоку можуть використовуватися такі ознаки як походження,  призначення та ступінь обробки товарів (рис. 1.4).

Географічна структура являє собою розподіл торговельних по- токів між окремими країнами і їхніми групами.

Структуризація товарного потоку

За походженням        За призначенням       За ступенем обробки

 

– Видобувна  проU

мисловість

– Переробна  проU

мисловість

– Сільське госпоU

дарство

– Сфера послуг


– Продовольчі товари та

напої

– Промислова сировина

– Паливо й мастильні матеріали

– Машини, обладнання, інструменти

– Транспортні засоби

– Промислові товари наU

родного споживання


 

– Сировинні товари

– Напівфабрикати (виробничого і неU виробничого призU начення)

– Готові вироби (виробничого і неU виробничого призU начення)

 

 

Рис. 1.4. Ознаки  структуризації товарних потоків (експорту  й імпорту)


 

Територіальна  географічна структура  — це дані про міжнарод- ну торгівлю країн, що належать  до однієї частини світу або до однієї групи.

Організаційна  географічна структура  — це дані про міжнародну торгівлю між країнами, що належать до окремих інтеграційних та ін- ших торгово-політичних спільнот або виділені у певну групу за тими чи іншими критеріями.

Для узгодженості міжнародної торгівлі розроблено міжнародні товарні класифікації, тобто розподіл товарів на однорідні класи, гру- пи з погляду їхньої схожості за найбільш суттєвими ознаками, в яких відображено  товарні номенклатури.

Понад 98% міжнародної торгівлі здійснюється на підставі Гармо- нізованої системи опису та кодування товарів (ГС). Більше 200 країн світу використовують ГС для встановлення митних тарифів, а також для  формування міжнародної  торгової  статистики.  ГС складається з 21 розділу, 96 груп, 33 підгруп, 1241 товарної позиції, 3553 підпо- зицій та 5019 субпозицій.  Основою  групування товарів за ГС є такі ознаки:

– походження (продукти рослинного  й тваринного  походження);

– призначення (продовольчі товари і напої, промислова сирови- на, паливо і мастильні  матеріали,  машини й обладнання, тран- спортні засоби, промислові  товари широкого вжитку);

– ступінь обробки (сировинні товари виробничого  і невиробни- чого призначення, напівфабрикати виробничого  і невиробни- чого призначення, готові вироби).

Допоміжним механізмом  для перегрупування товарів в інші кла- сифікації та для визначення зіставних показників обсягів і структури експорту-імпорту різних країн слугує Стандартна міжнародна тор- говельна класифікація  ООН (СМТК), яка базується  на таких ознаках: види сировини,  з якої виготовлено товар; ступінь обробки товару; призначення товару; місце товару в міжнародній торгівлі.

З метою уніфікації  груп товарів розроблено Класифікатор това- рів за укрупненими економічними групуваннями (КУЕГ), в основу яко- го покладено призначення товару. У середині кожної створеної таким чином групи товари поділяються за ступенем обробки. У цьому доку- менті також враховано  придатність товару до промислового чи осо- бистого споживання залежно від терміну використання.


 

Актуальна на сьогодні тенденція  посилення взаємозв’язку між промисловим виробництвом і сферою послуг формує особливості функціонування сучасної економічної системи. Послуга, виступаючи специфічним об’єктом міжнародної  торгівлі,  стає самостійним  чин- ником  економічного  розвитку  та визначальним елементом  системи оцінювання прогресивності структури економіки.

Послуга — це нематеріальне благо, що надається  одним економіч- ним суб’єктом іншому з метою задоволення потреб першого та харак- теризується невідчутністю й нездатністю до накопичення, складуван- ня, реалізації в разі необхідності та передачі іншим особам. Виходячи з даного визначення, до послуг можна віднести всі види корисної ді- яльності,  що безпосередньо  не створюють матеріальних цінностей  і, відповідно, залишаються за межами матеріального виробництва.

На сьогодні у світовій економіці найбільш  широко використову- ється універсальна  система класифікації послуг, відображена  у Гене- ральній  угоді з торгівлі  послугами  (ГАТС).  У ГАТС застосовується класифікатор послуг, розроблений секретаріатом  Генеральної  угоди з тарифів  і торгівлі (ГАТТ)  на базі Єдиного класифікатора продукту (ЄКП), підготовленого  статистичною  комісією  ООН.  Класифікатор включає більше 200 видів послуг, згрупованих у 12 категорій, а саме:

1) Ділові послуги, включаючи професійні  та комп’ютерні.

2) Послуги, надані галуззю зв’язку.

3) Будівництво та інжинірингові послуги.

4) Дистриб’юторські послуги, включаючи послуги оптової та роз- дрібної торгівлі.

5) Загальноосвітні послуги.

6) Послуги із захисту навколишнього середовища.

7) Фінансові послуги, включаючи страхові та банківські.

8) Послуги з охорони здоров’я та соціальні послуги.

9) Туризм і послуги, пов’язані з подорожами.

10) Послуги в галузі організації дозвілля,  культури  та спорту.

11) Транспортні послуги.

12) Інші послуги, що не були включені у попередні розділи (напри- клад, побутові).

Кожен із наведених розділів поділено на рубрики, які у більшос- ті випадків  деталізовано на підрубрики,  кожна з яких містить поси- лання  на відповідну  статтю ЄКП, де відповідні  послуги описуються


 

докладніше. Перевагою ЄКП є високий ступінь деталізації та деза- грегування  послуг,  що дозволяє з високим  рівнем  точності  іденти- фікувати належність  торговельної  позиції до тієї чи іншої категорії.

Світовий  банк використовує іншу класифікацію послуг, яка роз- роблена на основі аналізу факторів виробництва:

Міжнародний валютний фонд (МВФ) в основу класифікаційних критеріїв  для послуг включив поточні операції платіжного  балансу.

Поряд  із класифікаторами, елементом  системи ідентифікації по- слуг є визначення їх характерних рис. Невідчутність і нематеріальний характер  послуг означає, що їх неможливо  продемонструвати, поба- чити, спробувати,  транспортувати, зберігати, пакувати  й вивчати  до отримання.  На відміну від матеріальних товарів, послуги  не можуть бути надані покупцеві  у відчутній формі до моменту здійснення ним придбання.  Специфіка надання послуг полягає у тому, що їх не мож- на виготовити  на майбутнє.  Надати  послуги  можна лише тоді, коли з’являється клієнт  чи виникає  замовлення, тобто послуги  надають- ся та споживаються одночасно,  причому  клієнти  у даному  випадку виступають  безпосередніми учасниками процесу  обслуговування та впливають на його кінцевий результат. Природа послуг визначається також складністю  їх стандартизації та контролю  якості, відсутністю складу продукції, часовим фактором,  тобто вони надаються в режимі реального часу. Треба також відзначити  своєрідну структуру каналів надання послуг.

Зовнішня торгівля послугами відкриває  країнам доступ до світо- вих ринків, дозволяє їм інтегруватися у систему світогосподарських зв’язків, а також посилювати свій економічний потенціал  за рахунок залучення прямих іноземних інвестицій.

Через невідчутність  і невидимість більшості послуг торгівлю ни- ми іноді називають  невидимим  експортом та імпортом.

Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами:

– практично  послуги не мають уречевленої  форми (хоча резуль- тат їх надання  може бути відображений у документах,  на дис- кетах, плівці тощо);

– не всі види послуг відповідають  напрямам  торгівлі  на міжна- родному рівні (це стосується,  наприклад,  комунальних і побу- тових);

– послуги не накопичуються і не зберігаються;


 

– послуги більшою мірою захищені державою від іноземної кон- куренції, аніж товари;

– послуги через свою специфіку не проходять через митний конт- роль і не оформлюються митною декларацією.

На  зовнішній   торгівлі  базується   економічний успіх  будь-якої країни світу. Міжнародна торгівля  відкриває  безліч переваг, що сти- мулюють економічне  зростання.  Завдяки торгівлі країни отримують можливість  спеціалізуватися у кількох провідних  сферах економіки, імпортуючи  ту продукцію, якої вони самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє поширенню нових ідей і технологій.