5.2. Міжнародна інвестиційна діяльність України

Серед багатьох проблем, які впливають на складні процеси ста- новлення  та ефективне функціонування національної економіки  в умовах  ринку,  необхідно  виділити  найважливішу — проблему  фор- мування фінансових  ресурсів, які забезпечують  відтворення та онов- лення матеріально-технічного потенціалу  виробництва. Система фінансового забезпечення розвитку всіх галузей народного госпо- дарства включає такі важливі форми як кредитування та інвестуван- ня. Інвестиції,  як свідчить міжнародний досвід, відіграють особливу роль у розбудові держави. Позитивні тенденції у розвитку економіки країни дозволяють успішно вирішувати найбільш гострі проблеми, виявити регіональні  та галузеві  пріоритети,  окреслити шляхи  реалі- зації інвестиційної політики.

Останніми роками  в країні  спостерігається позитивна динаміка в зміні обсягів  реального  інвестування, які спрямовуються у націо- нальну економіку, про що свідчить аналіз даних табл. 5.6.

 

 

Динаміка капітальних інвестицій  в Україні


Таблиця 5.6

 

 

 

Показники

Роки

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Капітальні інвестиції, всього, млн грн:

– у   тому    числі    в основний капітал, млн грн

– у тому числі в ос- новний капітал, %

 

89314

75714

85

 

111174

93096

83

 

148972

125254

84

 

222679

188486

85

 

272074

233081

86

 

192878

151777

79

Капітальні інвестиції за рахунок внутріш- ніх джерел:

– млн грн

– % 

 

66486

74

 

79247

72

 

116164

78

 

173912

78

 

215167

79

 

138742

72

Капітальні  інвести- ції за рахунок коштів іноземних   інвесторів,

%

 

3,6

 

5,0

 

3,7

 

3,5

 

3,3

 

4,5


 

Потреба в інвестиціях  для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок  необхідності  відновлення діючих вироб- ничих фондів. У цій ситуації при обмеженості  національних заоща- джень великого значення починають набувати іноземні інвестиції як додаткове джерело фінансування.

За  оцінками  фахівців  обсяг  необхідних  іноземних  інвестицій  у нашу економіку становить понад 40 млрд дол. США.

Західні  економісти  доводять, що планування економічного  зрос- тання в країнах, що розвиваються, на сьогодні неможливе без допуску іноземного капіталу в економіку кожної з них. При цьому в кожному випадку  знаходять  певні аргументи  на користь  іноземного  капіталу як найбільш  ефективного засобу для досягнення  національного про- цвітання.

Тому залучення іноземних  інвестицій  в українську  економіку  є одним з найважливіших завдань, яке має бути в найближчі  роки ви- рішене керівництвом держави.

Закордонний капітал необхідний нашій країні з кількох причин:

– економічна криза і різке скорочення  внутрішніх інвестиційних ресурсів вимагають залучення закордонних джерел фінансу- вання конкретних  проектів у виробничій  та бюджетній сферах;

– застосовані іноземними інвесторами сучасні технології здатні іс- тотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняного вироб- ництва (що дуже важливо для експортоорієнтованих галузей);

– підприємства з іноземними інвестиціями, створюючи  нові ро- бочі місця, сприяють  підвищенню  рівня  зайнятості населення України  і зниженню  соціальної напруженості;

– конкуренція між підприємствами з іноземними інвестиціями й українськими підприємствами може відігравати суттєву роль у боротьбі з монополізмом на внутрішньому ринку;

– у довгостроковій перспективі «вбудовування» України  у світо- вий цикл руху капіталу  сприятиме інтеграції  нашої держави  у світове господарство  та отриманню  нею оптимальної «ніші» у міжнародному поділі праці.

Прямі  капіталовкладення в промисловість не тільки  приносять країнам,  що розвиваються, чистий  приріст  національного багатства, але й сприяють  припливу  іноземних  фахівців,  які працюють на під- несення технічного й культурного рівня країни, полегшують можли-


 

вість підготовки  кваліфікованих кадрів, поширюють найсучасніші технологічні методи. Інвестиції  в транспорт, зв’язок, комунальне гос- подарство розглядаються як один з найсильніших стимулів, що акти- візує діяльність національних виробників.

Протягом  2003–2009 років позитивна динаміка  характеризує як внутрішнє,  так і зовнішнє  інвестування в економіку  країни.  У 2005 році приріст  капітальних інвестицій  за рахунок  внутрішніх  джерел був найменшим (22,2%), на відміну від приросту  ПЗІ.  Така ситуація зумовлена, у першу чергу, зниженням темпів зростання  ВВП (2, 7% у

2005 році, проти 12,1% у 2004-му).

Разом  з тим аналіз  даних, що наведені  в табл. 5.6, свідчить,  що частка ПЗІ  в структурі  капіталовкладень постійно зростає, і різниця в співвідношенні між часткою, що інвестується з внутрішніх джерел, та ПЗІ  постійно зменшується.

В Україні створено певну законодавчу базу для розвитку іно- земного інвестування. Власне законодавство про інвестиційну діяль- ність та про іноземні інвестиції  з’явилося після прийняття 24 серпня

1991 року Акта проголошення незалежності України.  Мова йде про такі документи:

– Закон України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність». Став  першим  нормативним актом,  який  в узагальненому ви- гляді відображає  правові, економічні  й соціальні  умови інвес- тиційного процесу на території України.

– Закон  України  «Про  іноземні  інвестиції» від 13 березня  1992 року. Це перший  нормативний акт, що регламентував процес саме іноземного інвестування в Україні.

– 19  березня  1996  року  було  прийнято новий  Закон   України

«Про  режим іноземного інвестування», згідно з яким для іно- земних інвесторів на території України  було встановлено наці- ональний  режим інвестиційної та іншої господарчої діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зокрема цей Закон  передбачає,  що для  окремих  інвестиційних проектів  із залученням іноземних  інвестицій,  які реалізуються від- повідно до державної  програми  розвитку  пріоритетних галузей  еко- номіки, соціальної сфери, а також для окремих територій  може вста- новлюватися пільговий  режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.  До того ж чітко встановлено порядок  присвоєння еконо- мічному суб’єктові статусу підприємства з іноземними інвестиціями.


 

У розділі  II  Закону  України  «Про  режим  іноземного інвесту- вання» також установлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Отже, законодавство України  гарантує іноземним  інвесторам:

– захист від примусового вилучення іноземних інвестицій (за ви- нятком випадків виконання рятувальних робіт у разі стихійно- го лиха, аварій, епідемій і надзвичайних ситуацій),  а також від незаконних  дій державних  органів та їх посадових осіб;

– компенсації   та  відшкодування  збитку,  завданого   іноземним інвесторам  (включаючи втрачену  вигоду  і моральний збиток, завданий  їм унаслідок дій чи бездіяльності,  неналежного  вико- нання державними органами України  своїх обов’язків);

– вивезення доходів і майна в разі припинення інвестиційної ді- яльності (тобто реалізація  права на повернення  не пізніше, ніж через 6 місяців від дня припинення діяльності, інвестицій у на- туральній  формі  чи у валюті  інвестування без сплати  мита, а також доходів з цих інвестицій  у грошовій  чи товарній  формі відповідно до їх реальної вартості на момент припинення інвес- тиційної діяльності);

– безперешкодне й негайне переведення за кордон прибутку, до- ходів та інших коштів, отриманих унаслідок здійснення інозем- ного інвестування.

Основними документами, які регламентують певні аспекти інвес- тиційної діяльності в українській  економіці та сприяють її розвитку є Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестицій- ного клімату в Україні», «Програма розвитку інвестиційної діяльнос- ті України на 2002–2010 роки». Також існує низка інших програмних документів,  які  відпрацьовані  провідними спеціалістами  централь- них органів  державного  управління і які визначають  стратегічні  та пріоритетні  напрями  розвитку  економіки країни.

З часу одержання  незалежності уряд України  намагається заохо- тити іноземних  інвесторів  до вкладання коштів у розвиток  економі- ки. Але попри суттєві зусилля  у формуванні відповідних організацій- но-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами  відзначається зниження інвестиційної привабливості України.

Для  оцінки  сучасного інноваційного клімату  в Україні  звернімо увагу на міжнародні рейтинги ведення бізнесу та на оцінку конкурен-


 

тоспроможності вітчизняної економіки  нашої  країни  за основними показниками. На жаль, за міжнародними оцінками рейтинги України не посідають високих місць і не мають позитивних прогнозів  на під- вищення.

Так, за версією агентства Economist Intelligence Unit (EIU), якість бізнес-середовища в Україні оцінюється  75 місцем серед 82 країн. Американське видання Wall Street Journal, разом з американським не- урядовим  фондом Heritage Foundation, публікує  рейтинг під назвою

«Індекс свободи економіки»,  що дає можливість,  зокрема, визначити інвестиційну привабливість країни  в глобальному  аспекті.  Напри- клад, у 2005 році наша країна перебувала на 88 місці із 155 можливих і відносилась до групи «в основному  не вільних  економік»,  а в 2006 році — на 99 місці із 161 можливих і відносилась до тієї самої групи. За підсумками 2009 року — опинилась вже на 152 місці із 179 можливих, в групі  «невільних  економік»  (дослівний переклад  з англійської  —

«репресивних економік»).  У 2010 р. наша країна  опинилась  на 162 місці з 179 країн після групи країн Африки, які посіли 144–161 місця.

Відповідно  до щорічного звіту міжнародної  антикорупційної ор- ганізації  «Transparency International», Україна  посідає  134 місце із

180 можливих у рейтингу  оцінки поширення корупції у світі; показ- ник корупції в державі за 2008 рік погіршився  на два пункти, а індекс становив 2,5 (за шкалою від 0 до 10, де 0 — найвищий рівень корупції,

10 — найнижчий, разом з тим індекс нижчий 3,0 вважається показни- ком «галопуючої  корупції»),  при цьому наші методи боротьби  з ко- рупцією визнано неефективними.

Так, за даними Світового  банку, Україна  за рівнем якості серед- овища для ведення господарської  діяльності  посідає 128 місце із 175 країн, поступаючись усім країнам Центрально-Східної Європи, і на- віть більшості  пострадянських держав, таким як Вірменія  (34),  Гру- зія (37),  Казахстан  (63),  Киргизстан (90),  Росія  (96),  Азербайджан (99), Молдова (103).

В Україні  нараховується 98 видів податкових  платежів, на опра- цювання  та сплату  яких  компанії  витрачають  2185 годин  робочого часу щороку. Її також відносять  до 6 країн з найбільш  високим  рів- нем оподаткування (ставка  податку на прибуток  підприємств дорів- нює 25%, але за оцінками  фахівців  сумарний  рівень  оподаткування перевищує  70%).


 

Звісно,  що вищезазначені рейтинги  формують  у потенційних за- хідних інвесторів вкрай негативне враження  про Україну і змушують їх проводити  обережну та вичікувальну політику  у сфері інвестицій- ного співробітництва, витісняючи  на другий план такі потенційно привабливі особливості  як потужний,  хоча й технічно застарілий ви- робничий апарат, наявність  дешевої кваліфікованої робочої сили, ви- сокий науково-технічний потенціал.

З метою покращення інвестиційного клімату потрібно вжити ряд кардинальних заходів,  спрямованих на формування у країні  як  за- гальних  умов розвитку  цивілізованих ринкових  відносин,  так і спе- цифічних, що мають безпосередньо впливати на процес залучення іноземних інвестицій. Серед заходів загального характеру як першо- чергові слід назвати такі:

– досягнення національної згоди між різними владними структу- рами, соціальними групами, політичними партіями  та іншими громадськими організаціями  з  приводу  пріоритетності вирі- шення  загальнонаціональної проблеми  виходу України  з еко- номічної кризи;

– активізація роботи  Верховної  Ради  над  удосконаленням ци- вільного і карного законодавства, що має забезпечити створен- ня в країні цивілізованого некриміногенного ринку;

– радикалізація боротьби зі злочинністю;

– гальмування інфляції усіма відомими у світовій практиці мето- дами, крім невиплати працівникам зарплатні;

– перегляд  податкового  законодавства метою його спрощення  і стимулювання виробництва;

– відновлення довіри  національного  інвестора   до  фінансових установ;

–  мобілізація  вільних  коштів підприємств і населення на інвес- тиційні потреби шляхом підвищення відсоткових  ставок за де- позитами;

– надання  податкових  пільг  банкам,  вітчизняним та іноземним інвесторам, які здійснюють довгострокові  інвестиції, з тим щоб цілком компенсувати їм збитки  від уповільненого повернення вкладеного капіталу, а також мінімізувати інвестиційні ризики;

– розвиток  фінансової  інфраструктури.

Незважаючи на негативні  аспекти  рейтингових оцінок  інвести- ційного  клімату,  в Україні  зберігається висока  прибутковість порт-


 

фельних інвестицій. Величезна прибутковість вітчизняного фондово- го ринку змушує авторитетні міжнародні агентства й біржі включати Україну у свої індекси. Останнім часом український фондовий  ринок був включений у ряд індексів, розроблених для оцінки прибутковості й ризиків  на ринках країн, що розвиваються. Найбільш популярний серед таких індексів розробили два провідні світових постачальники фінансової  інформації  — міжнародне  рейтингове  агентство Standard

& Poor’s (S&P) та агентство  MSCI  Barra  (входить  у банківську  гру- пу Morgan Stanley). Такі індекси являють  собою фондові індикатори категорії  Frontier Markets  (схильних до ризиків  або високоризико- вих ринків).  За  класифікацією S&P,  Україна  відноситься до групи Frontier, у яку входять  ще 23 країни  (Румунія, Словенія,  Хорватія, Болгарія, Казахстан,  Латвія,  Естонія,  Литва  та інші). Інвестиційний індекс S&P/IFCG Extended Frontier 150 містить найліквідніші папе- ри найбільших емітентів з країн, що розвиваються (це понад 30 рин- ків Східної Європи,  Азії, Балканських і Балтійських країн, Африки, Близького Сходу, Латинської Америки й Карибського басейну), а та- кож акції українських компаній.

Агентство розраховує для кожної країни групи цілу низку по- казників  (ринкова капіталізація, коефіцієнти P/E  та P/BV тощо) та індекс  S&P/IFCG. До  «індексного  кошика»  індексу  S&P/IFCG — Україна  станом  на 1 вересня  2008 р. входили  цінні  папери  18 емі- тентів: відкриті  акціонерні  товариства  «Укртелеком», «Укрнафта»,

«Західенерго», «Центренерго», «Дніпроенерго», «Концерн  Стирол»,

«Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», «Маріу- польський металургійний комбінат  ім. Ілліча»,  «Азовсталь»,  «АКБ Укрсоцбанк», «Арселор  Міталл  Кривий  Ріг»,  «Полтавський ГЗК»,

«Райффайзен Банк Аваль», «Авдіївский  коксохімічний завод», «Мо- тор Січ», «Київенерго», «Донбасенерго» і «Маріупольський завод важкого машинобудування».

За даними агентства Standard & Poor’s (S&P), капіталізація фон- дового ринку України  в 2008 г становила  84,1 млрд дол., це найбіль- ший показник серед країн зазначеної групи. Дещо нижчий рівень капіталізації мав Казахстан  — 81,7 млрд дол., інші держави  суттєво відставали  від двох лідерів групи за цим показником:  Румунія — 56,5 млрд дол., Хорватія — 52,8 млрд дол., Словенія — 22,5 млрд дол., Бол- гарія — 16,1 млрд дол.


 

Лінійка  «прикордонних» індексів MSCI  Frontier Markets  (MSCI FM),  які стосуються  схильних  до ризиків  ринків  базуються  на «ко- шику» цінних паперів у який включено акції підприємств із 19 країн, у тому числі й Україну. При формуванні цього «кошика» відбуваєть- ся оцінка активів компаній за 20 показниками.

Позитивний ефект  від включення Українських підприємств до складу міжнародних індексів може бути досить відчутним. У цьому випадку дуже важливий психологічний фактор, адже увага таких іме- нитих  організацій  як S&P і MSCI  Barra  до вітчизняного фондового ринку може викликати інтерес інвесторів, навіть тих, які не працюва- ли з Україною раніше.

Поява нових світових індексів, що включають в розрахунок  укра- їнські цінні папери,  сприяє  розвитку  в нашій  країні  такого продук- ту, як індексні фонди. Ця модель інвестиційної діяльності  полягає  у створенні  певного портфеля цінних паперів, структура  якого повто- рює «кошик» якогось індексу або індикатора  біржової торгівлі.

Обсяг прямих іноземних  інвестицій, що надійшли в Україну до 1 січня 2008 року, становив 188,5 млн дол. США і збільшився порівняно з 2002 роком на 151,3 млн дол., причому різкий стрибок у збільшенні відбувся 2005 року. Щорічну динаміку надходжень ПЗІ за 2003–2009 рр. наведено  в табл. 5.7. Певні  заходи та корекції  макроекономічної політики з метою формування оптимальних співвідношень між зрос- танням  інвестицій  і номінальних доходів, а також  початок  світової фінансової  кризи,  відповідним  чином вплинули на динаміку  ПЗІ  у

2007–2009 роках. Основними формами  залучення інвестицій  протя- гом цього періоду є грошові внески та рухоме й нерухоме майно.

Таблиця 5.7

Динаміка надходження ПЗІ  в Україну

 

Показники

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Прямі  іноземні  ін- вестиції, млн грн.

 

6794,4

 

9047,0

 

16890,0

 

21607,3

 

29542,7

 

35616,4

Темпи             щорічного приросту ПЗІ,  %

 

 

33

 

87

 

28

 

37

 

21

 

Аналіз залучених прямих іноземних інвестицій в Україну (табл. 5.8)

свідчить  про те, що найбільш  активними на українському ринку  ви-


 

ступають  інвестори  з Кіпру  (22,8%),  Німеччини (18,5%),  Нідерлан- дів (8,6%) Австрії (6,6%), Великої  Британії (6,2%), Росії (5,8%) США (4,0%). На них припадає майже 72,5% від загального обсягу ПЗІ.

Таблиця 5.8

Розподіл ПЗІ  за країнами інвестування в 2008 р.

 

 

Надійшло в Україну

Обсяг  ПЗІ (млн дол США)

У % від загального обсягу

Всього

360450,2

100

Кіпр

8366,2

22,8

Німеччина

6757,2

18,5

Нідерланди

3127,1

8,6

Австрія

2411,1

6,6

Велика Британія

2248,6

6,2

Російська  Федерація

2106,3

5,8

США

1455,7

4

Швеція

1247,6

3,4

Віргінські Острови

1197,6

3,3

Франція

1178,0

3,2

Інші країни

6414,8

17,6

 

Підвищення обсягів  прямих  інвестиційних потоків  в економіку України  засвідчує,  переважно,  активізацію зацікавленості розвину- тих країн Заходу у використанні наявних в Україні можливостей ви- гідного вкладання капіталу. Разом з тим, вочевидь, інвестиції з Кіпру й Віргінських  Островів  засвідчують про розпочатий  процес детініза- ції й повернення  українського  капіталу в економіку України.

Що стосується розподілу вкладених ПЗІ за галузями та напрямами економічної  діяльності,  то можна зробити  висновок,  що при наявних темпах їхнього надходження в Україну,  на наш погляд, не забезпечу- ється  виробничо-промислова пріоритетність економічного  розвитку. Адже в промисловість і будівництво  вкладено  менше третини  ПЗІ,  а понад 2/3 акумулювались в інших сферах діяльності, переважно неви- робничо-обслуговуючого характеру.  Не отримало  суттєвих  закордон- них вкладень і вітчизняне сільське господарство, яке конче їх потребує для здійснення інноваційно-модернізаційних зрушень, особливо вра- ховуючи світову продовольчу проблему та ситуації, зумовлені вступом


 

нашої держави  у СОТ.  Отже, з боку уряду не вжито  відповідних  ре- гулятивних заходів (зокрема  не створено економічних  стимулів, при- вабливих  інвестиційних умов) для спрямування ПЗІ  в ключові галузі економіки.

Принциповим видається аналіз інвестиційного клімату України в регіональному розрізі, оскільки, по-перше, наша держава має визнані науково-технологічні й промислові  центри і, по-друге, для неї харак- терні диспропорції в природно-ресурсних потенціалах і рівнях еконо- мічного розвитку  регіонів (областей). Масштабні  іноземні інвестиції можуть або поглибити  ці диспропорції,  або нівелювати  їх, якщо буде проводитися відповідна цілеспрямована інвестиційна політика.

Одну з перших комплексних методик оцінки  інвестиційної при- вабливості  регіонів України  розроблено  під керівництвом І. А. Блан- ка. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п’ятьма синте- тичними (узагальненими) показниками з урахуванням їх значущості. Отже  з погляду  інвестиційної привабливості І.А. Бланк  розподіляє регіони України  на 4 групи:

1) пріоритетної інвестиційної привабливості (Київ і Київська  об- ласть, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Запорізька об- ласті й Автономна Республіка Крим);

2) досить високої інвестиційної привабливості (Луганська, Львів- ська, Одеська, Полтавська області);

3) середньої інвестиційної привабливості (Вінницька, Житомир- ська, Закарпатська, Сумська, Миколаївська, Черкаська,  Черні- гівська області);

4) низької інвестиційної привабливості (Волинська, Івано-Фран- ківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсон- ська, Хмельницька, Чернівецька області).

Нерівномірність територіального зосередження економічного потенціалу  (на Донецьку,  Дніпропетровську, Київську  і Харківську області припадає близько 50% національного доходу, а на інші облас- ті — в середньому лише по 2–3%)  не тільки  спричиняє суттєві соці- ально-економічні диспропорції,  а й зумовлює відповідну деформова- ність структури експорту та зовнішньоекономічних зв’язків у цілому. І це тоді, коли  багато  областей  мають  нереалізований експортний потенціал  у сферах,  які є для України  пріоритетними — міжнарод- на транспортно-комунікаційна інфраструктура, міжнародний туризм


 

тощо. Тому в цілому  повинен  забезпечуватися баланс регіональних пріоритетів  при залученні  та використанні іноземних  інвестицій  у контексті структурної перебудови національної економіки.

Іноземні  інвестиції  концентруються лише в окремих містах чи областях. Як правило, іноземні інвестори надають перевагу урбані- зованим регіонам, з відносно розвиненою (за українськими мірками) інфраструктурою, наявністю  кваліфікованих трудових  ресурсів, до- статньою  пропозицією виробничих ресурсів,  офісних  приміщень,  а таким мінімальним вимогам в Україні  відповідають  лише кілька об- ластей  чи  міста-мільйонники. Привертає увагу  зниження інтересу інвесторів  до регіонів, що в недавньому  минулому  розглядались як перспективні (АР Крим, Київська область та ін.).

Характеристика інвестиційної активності  регіонів України  тіль- ки за обсягом залучених  іноземних  інвестицій  буде недостатньою, бо не враховує  тенденцій розвитку  інвестиційного процесу. Його дина- мічність, на наш погляд, визначається темпами приросту  інвестицій. За останні сім років середній приріст ПЗІ  становив 25%. Регіональні відмінності цього показника коливаються у межах 5–45%. У табл. 5.9 згруповано  регіони за темпами приросту інвестицій. Така класифіка- ція дає можливість  визначити інтенсивність інвестиційного процесу в регіонах. Збереження високих  темпів  приросту  ПЗІ  залежить  від виваженості регіональної  політики.

Таблиця 5.9

Класифікація регіонів за інтенсивністю інвестиційних потоків

 

Річні темпи приросту ПЗІ, %

 

Регіони

Понад 35

Дніпропетровська, Луганська і Харківська  обл.

 

25–35

Вінницька,  Волинська,  Івано-Франківська, Сумська, Хмельницька обл., м. Київ, м. Севастополь

 

15–25

АР Крим, Донецька, Житомирська, Закарпатська, За- порізька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Мико- лаївська, Одеська, Херсонська, Чернівецька обл.

 

До 15

Полтавська, Рівненська,  Тернопільська, Черкаська, Чернігівська обл.


 

За результатами 2007 року український ринок цінних паперів по- сідав друге місце за прибутковістю у світі (113%), пропустивши впе- ред тільки  Китай.  Основний індекс  українського  фондового  ринку ПФТС зріс у 2007 році на 135,3% (таблиця 5.10). Якщо взяти до уваги валютні втрати, то в перерахуванні на євро інвестиції  в український фондовий  ринок принесли  інвесторам 113,3% річних. За підсумками року найбільшими за капіталізацією емітентами стали підприємства:

«Арселор Міталл  Кривий  Ріг» — 61,2 млрд грн, «Азовсталь»  — 33,2 млрд грн, «Північний ГЗК» — 29,4 млрд грн, «Маріупольський мета- лургійний комбінат  ім. Ілліча»  — 23,7 млрд грн, «Райффайзен Банк Аваль» — 23,0 млрд грн. Такі успіхи українського  ринку за результа- тами 2007 року, в першу чергу, викликані зростанням виробництва у секторі енергетики  й металургії.

Таблиця 5.10

Прибутковість світових  фондових ринків станом на за 2007 р., %

 

Країна

Прибутковість,%

Китай

150,6

Україна

113,3

Словенія

78,1

Бангладеш

69,1

Нігерія

68,9

Хорватія

63,7

Бразилія

55,9

Туреччина

54,6

Росія

8,1

Велика Британія

–5,2

США S&Р 500

–6,1

 

У 2008–2009 рр. український фондовий ринок втратив значну час- тину вартості, що характерно  також для більшості  провідних  фінан- сових ринків світу, які зазнали  впливу  світової фінансової  кризи. За цей рік світова капіталізація біржових  індексів знизилась більш ніж на 40%. Зростанню інвестиційної активності  в Україні сприяє  розви- ток фондового ринку та фінансової інфраструктури. У державі майже


 

сформовано інституційні засади для розвитку фінансового ринку. Про- довжує збільшуватись кількість інституційних інвесторів. За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на у 2007 році в Україні було зареєстровано 745 інвестиційних фондів, з них більшу частину, а саме, 74,23%, становлять венчурні пайові інвестиційні фон- ди, а разом  з пайовими  недиверсифікованими інвестиційними фон- дами та венчурними корпоративними інвестиційними фондами  їхня частка дорівнює 83,09%. При цьому тільки  в 126 інвестиційних фон- дах інвесторами можуть виступати фізичні особи, а це тільки 16,8% від загальної кількості інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні.

Фонди,  в яких  заборонено  участь фізичних  осіб, тобто венчурні пайові інвестиційні фонди, пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди та венчурні корпоративні інвестиційні фонди мають також перевагу  у вартісних  показниках. Яким  чином  змінювались активи ІСІ,  за даними  Української асоціації  інвестиційного бізнесу  (нада- лі — УАІБ) показано в табл. 5.11.

Таблиця 5.11

Динаміка активів, зосереджених в інститутах спільного інвестування, млн грн

 

Вид фондів

01.01.2005

01.01.2006

01.01.2007

01.10.2007

Відкриті

3,38

27,96

61,96

267,89

Інтервальні

24,03

31,27

41,43

134,44

Закриті (невенчурні)

88,72

341,05

1 079,16

2 396,11

Венчурні

1 406,52

4 497,76

12 743, 71

26 435,01

Усього

1 522,65

4 898, 04

13 926,26

29 233,45

 

За  даними  таблиці  5.11 активи  ІСІ  станом на 2007 рік дорівню- вали 29 233,45 млн грн, частка венчурних  фондів  у загальній  струк- турі активів ІСІ становила понад 90%, проте цей показник  поступово знижується на користь  публічних  інвестиційних фондів.  Це можна пояснити  підвищенням уваги фізичних  осіб до ІСІ і прибутковістю, яку вони показують, а також активною  рекламно-інформаційною ді- яльністю компаній з управління активами.

Останнім часом населення в Україні вкладає свої заощадження пе- реважно у вигляді банківських депозитів. За даними асоціації україн- ських банків, сума, акумульована фізичними особами на банківських


 

депозитах в 2007 році, дорівнювала 140 млрд грн., що становить 26,72%

від ВВП.

Характерною  ознакою розвитку  прямого  іноземного  інвестуван- ня в Україні  є збільшення кількості  угод про злиття  й поглинання підприємств. Цей показник мав стійку тенденцію до зростання  до по- чатку 2008 року. За даними аналітичної  групи M&A-Intelligence жур- налу «Слияния и поглощения»,  порівняно з рекордним  показником

2007 року — 21,49 млрд дол, у 2008-му  місткість  українського  рин- ку злиттів  та поглинань  (M&A)  знизилась майже в 6 разів — до 3,7 млрд дол, що пов’язується  зі світової економічною  кризою. У трійці галузей-лідерів за кількістю та обсягам угод про злиття й поглинання були фінансовий сектор, металургія  і харчова промисловість.

Динаміку  та структуру  надходжень  ПЗІ  в економіку  визначають процеси  транснаціоналізації вітчизняних капіталів.  Підтвердженням цього може служити  діяльність  відкритого  акціонерного  товариства

«Укрнафта», яке створено  шляхом  корпоратизації підприємства Ви- робниче  об’єднання  «Укрнафта». Його  найбільші  акціонери  — НАК

«Нафтогаз України» і Фонд державного майна. На підставі Указу Пре- зидента України  НАК «Нафтогаз України»  належить  50% статутного фонду плюс одна акція ВАТ «Укрнафта», а Фонду  державного  майна України на початок 2004 року належало 12,05% статутного фонду.

ВАТ «Укрнафта» є монопольною  нафтовидобувною компанією, види її діяльності  — геологорозвідувальні роботи, експлуатаційне буріння,  видобуток  нафти,  конденсату,  супутнього  нафтового  і при- родного газу, підготовка  нафти  та її переробка. На компанію  припа- дає 85% від загального  обсягу видобутої  нафти  в Україні.  Вона по- сіла перше місце серед 100 кращих  акціонерних товариств  України. Стратегія  на ринках  капіталів,  яка розробляється ВАТ «Укрнафта», охоплює низку  заходів щодо залучення західних банків, інвестицій- них компаній та інших фінансових  інститутів з метою розвитку і реа- лізації спільних проектів на фондовому  ринку.

За умов переходу ВАТ «Укрнафта» в 2000 році на міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку й проведення  міжнародного ауди- ту його діяльності, у тому числі аудиту запасів нафти і газу, з’явилась можливість розпочати випуск позичкових фінансових інструментів на міжнародних ринках капіталу. Також було проведено результативну роботу в рамках співробітництва з країнами Близького Сходу; зокрема


 

відкрито представництво ВАТ «Укрнафта» в м. Сана (Єменська Рес- публіка),  яке працюватиме  на постійній  основі. Це може стати базою для проведення  робіт з нафто- й газовидобутку в країнах близькосхід- ного регіону. ВАТ «Укрнафта» також вивчає можливість  співробітни- цтва з країнами СНД, Іраном, Лівією, Саудівською Аравією, Польщею та іншими  країнами  світу. Спеціалісти компанії  виконують  роботи з будівництва свердловин  за кордоном (Російська Федерація, Ірак, Ін- дія, Пакистан, Сирія, Алжир, Лівія, Куба, В’єтнам). Цілком реальним є створення в цих країнах виробничих підрозділів  «Укрнафти».

Таблиця 5.12

Галузевий розподіл угод про злиття та поглинання за участю українських компаній*

 

 

Галузі

Підсумки за 2007 р.

Підсумки за 2008 р.

 

Кількість угод

Сума угод

млн дол.

 

Кількість угод

Сума угод

млн дол.

Фінанси

22

5035

8

1917

Металургія

6

8163

2

590

Харчова

10

822

13

575

Гірничорудна

3

1598

1

300

Будівництво й нерухомість

5

217

4

154

Ритейл

5

645

1

60

ЗМІ

11

1516

2

36

Інше

1

12

1

20

Машинобудування

7

550

1

15

Нафтогазова

5

1391

1

10

Телекомунікації

3

203

1

10

Готельний  бізнес,  дозвілля, туризм

 

 

 

1

 

5

Електроенергетика

2

788

Хімічна

3

175

Транспорт

1

350

Інформаційні технології

3

34

РАЗОМ

87

21499

36

3692

* Розглянуто угоди на суму не менше 5,0 млн дол.


 

Україну  можна вважати  потенційно  привабливою для інвесту- вання, що пояснюється такими факторами як наявність  високого природно-ресурсного потенціалу, насиченість і різноманітність якого створює базу для широкої інвестиційної діяльності.  Україна  володіє ґрунтами найвищої у світі якості (60% сільськогосподарських угідь — чорноземи). Крім того територія  України  визначається сприятливи- ми кліматичними умовами.  Інвестиційній діяльності  також  сприяє демографічний фактор, зокрема високопрофесійний трудовий потен- ціал, наявність регіонів з традиційно  незайнятим населенням  працез- датного віку: Закарпаття, Івано-Франківська та Чернігівська області.

Разом  з тим Україна  має великий  споживчий  ринок,  а за рівнем виробництва окремих  видів продукції  вона посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком  руди і виробництвом сталі. Пер- спективними галузями вважаються чорна та кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, а також машинобудування, хімічна й нафтохімічна галузі, легка промисловість.

Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом і потенці- алом залишається одним з найбільших у Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна має статус атомної і космічної держави (пра- цює власне Національне космічне агентство). Досягнення та кваліфі- кація українських вчених високо цінуються  у всіх розвинених  краї- нах світу.

Однак іноземні інвестори відзначають певні перешкоди для ін- вестування в українську  економіку, які формують несприятливий інвестиційний клімат, а саме, нестабільне  й надмірне державне регу- лювання економіки, нечітка правова система, мінливість економічно- го й політичного середовища, корупція, великий  податковий  тягар, проблеми  у встановленні чітких  прав власності,  низький  рівень  до- ходів громадян,  відсутність  матеріальної  інфраструктури, проблеми виходу на внутрішній  і зовнішній ринки.

Тому з метою перетворення наявних  в Україні  сприятливих для інвестування факторів  у переваги й створення її високої інвестицій- ної привабливості з боку держави,  насамперед,  необхідно здійснити певні заходи. З цієї метою в Україні  розроблено  програму  розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки.

Ця Програма  ґрунтується на положеннях Послання Президента

України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI століття»


 

Стратегія  економічного та соціального розвитку  на 2000–2004 роки» та «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році», указів Президента України  від 22 лютого 2001 р. № 108 «Про додаткові за- ходи щодо збільшення надходжень  інвестицій  в економіку України» і від 12 липня  2001 р. № 512 «Про  заходи щодо поліпшення інвес- тиційного  клімату в Україні»,  Концепції  регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України  від 1 червня 1995 р. № 384.

Отже, для активізації інвестиційної діяльності  до 2010 р. перед- бачено:

– знизити рівень державного регулювання підприємницької діяль- ності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

– усунути   неоднозначність трактування  нормативно-правових актів та завершити  судову реформу;

– удосконалити нормативну базу з питань  реалізації  прав влас- ності;

– завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність і прозорість у прийнятті рішень органами влади, внаслідок цього подолати бюрократизм та прояви корупції;

– запровадити ефективні  методи корпоративного управління;

– сприяти  розвиненості ринків  капіталу,  в першу  чергу банків- ського сектора, фондового та страхового ринків;

– знизити  податкове  навантаження й забезпечити стабільність політичного середовища;

– активізувати діяльність, спрямовану на створення позитивного іміджу держави.

Серед основних завдань, визначених  Програмою, особлива увага приділяється таким:

– створення привабливого інвестиційного середовища  для при- ватного непозичкового капіталу;

– лібералізація ділової активності;

– завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах  рівності всіх інвесторів;

– забезпечення прозорості процедур прийняття рішень централь- ними та місцевими  органами виконавчої  влади;

– удосконалення механізмів  управління корпоративними права- ми, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;


 

– підвищення ефективності процедур банкрутства;

– забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, опти- мізації  та підвищення прозорості  процедури  адміністрування податків, безумовного  дотримання прав платників  податків;

– підвищення інвестиційної привабливості об’єктів приватизації;

– зміцнення банківської  системи України,  сприяння концентра- ції банківського  капіталу, практичне  запровадження іпотечних механізмів;

– пожвавлення інвестиційної діяльності  у спеціальних економіч- них зонах та створення додаткових стимулів для залучення інвес- тицій у пріоритетні  галузі української  економіки,  залучення ін- вестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність;

– розширення й модернізація транспортної інфраструктури (зо- крема газотранспортної системи), створення умов для зростан- ня обсягів транзитних перевезень, формування національної мережі  міжнародних  транспортних коридорів  на основі  залу- чення інвестицій  у розвиток  транспортної інфраструктури, до- рожнього  господарства,  з використанням механізмів  концесії та лізингу і под.

Виконання завдань, передбачених Програмою, буде сприяти:

– поліпшенню  інвестиційного клімату в Україні;

– створенню інститутів спільного інвестування;

– формуванню прозорої  системи  реалізації  прав усіх інвесторів шляхом удосконалення системи корпоративного управління;

– надходженню прямих іноземних інвестицій;

– реалізації  механізму  концесії з метою залучення інвесторів  до модернізації  об’єктів інфраструктури, а завдяки  використанню інвестицій  у науково-технічній та інноваційній сферах — ство- ренню нових робочих місць;

– розвитку  небанківських фінансових  установ,  системи  страху- вання вкладів, запровадженню механізмів  іпотечного кредиту- вання, спрямованого на збільшення обсягів залучення коштів населення до інвестування в основний  капітал  у 7 разів порів- няно з 2001 роком;

– за рахунок  стратегії  довготермінового економічного  розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного  і міс-


 

цевих бюджетів на інвестиції  у виробничу  та соціальну  сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

Слід  зазначити,  що створення й підтримка  сприятливого інвес- тиційного  клімату в країні — це не тільки  залучення певного обсягу іноземних інвестицій, але й забезпечення конкретних  умовах їхнього застосування. Проте, у боротьбі за інвестиції  в українську  економі- ку варто не забувати, що є і негативні  наслідки  залучення іноземно- го капіталу,  які розглядалися раніше. Наслідки міжнародного руху капіталу  позначаються на соціально-економічному й політичному становищі конкретної країни. Державна політика повинна шукати компроміси, виділяючи пріоритетні  фактори  в такому складному і суперечливому процесі як міжнародна міграція капіталу.

Учені-економісти вважають, що сума іноземного капіталу  в краї- ні-реципієнті не повинна перевищувати 30 відсотків від ВВП, оскіль- ки перевищення цієї межі може викликати загрозу її економічній (національній) безпеці. Поки  що для України  такої небезпеки  не іс- нує — адже загальний  обсяг прямих  іноземних  інвестицій  у держа- ві не досягає  по відношенню  до ВВП  і трьох відсотків.  На початок

2009 року в економіку України  вкладено  прямих  інвестицій  на суму

35723,4 млн дол США, що становить 774 дол на людину. Для прикла- ду в Угорщині  ще в 2005 році на одну людину припадало  6,1 тис дол іноземних  інвестицій,  у Польщі  — 2,4 тис дол, Латвії  — 2,1 тис дол, Литві — 1,8 тис дол.

Варто зауважити, що досягнення високого рівня конкуренто- спроможності  України є досить серйозною проблемою. Тому для її підвищення,  на нашу думку, обов’язковою  є реалізація  низки  захо- дів загальноекономічного характеру: якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату,  стратегічний аналіз пріоритетів  розвитку  національної економіки, а також іден- тифікація чинників,  які зумовлюють  неефективність нормативно- правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату.

Для  поліпшення інвестиційного клімату  в Україні  заходами  ко- роткострокового періоду можуть бути такі: розробка  єдиної держав- ної програми  забезпечення сприятливого інвестиційного клімату  в межах  проголошених пріоритетів  соціально-економічного розвитку та довгострокової програми  державного  і змішаного  інвестування в


 

розвиток  телекомунікаційної, транспортної та енергетичної  інфра- структури; формування регіональних  планів підвищення інвести- ційної привабливості областей; реалізація  обласними  державними адміністраціями програм навчання  бізнесменів  з підготовки інвести- ційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів,  організа- ція юридичного  супроводження інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами;  розширення спектру  заходів щодо запо- бігання  антиконкурентним діям  національних та  іноземних  інвес- торів на українському ринку; посилення відповідальності представ- ників органів виконавчої  влади й органів місцевого самоврядування за вчинення  корупційних та інших  дискримінаційних дій стосовно інвесторів; стимулювання іноземних  інвестицій  у наукову, наукову- технічну та інноваційну діяльність.

Реалізація вищезазначених заходів сприятиме поліпшенню інвес- тиційного клімату в Україні, створить передумови для виникнення сталих інвестиційних мотивацій  у зарубіжних  партнерів, що обов’яз- ково приведе до зменшення  розриву між потребами національної економіки  у зовнішніх інвестиційних ресурсах та їх фактичним над- ходженням.

РЕЗЮМЕ

У розвитку  зовнішньоекономічного сектора  України  останніми роками спостерігались: надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту й імпорту насамперед  унаслідок  стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках; розширення дефіциту товарного балан- су через розігрітий внутрішній попит і зміцнення реального обмінного курсу гривні; великі обсяги надходжень  за фінансовими рахунками, у першу чергу прямих  іноземних  інвестицій  та довгострокових кре- дитів, що дозволяли не тільки  фінансувати зростаючий  дефіцит  по- точного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви. Однак розгор- тання світової фінансової  кризи  та поширення її ефектів  на Україну з вересня 2008 р. зумовило  уповільнення припливу  довгострокового капіталу, навпаки  викликало значний  відплив короткострокових фі- нансових  ресурсів та падіння  експортних  надходжень  і, як наслідок, відбувалось суттєве послаблення обмінного курсу гривні.


 

У першому півріччі 2009 р. не тільки не відбулося  покращення чи стабілізації  в соціально-економічній, фінансовій та грошово-банків- ській сферах України, а навпаки, ситуація ще більше загострилася і на- була стійкого структурного  та системного негативного характеру як на макро-, так і на мікрорівнях. Протягом січня — червня 2009 року спосте- рігалось зниження основних  показників розвитку  зовнішньої  торгівлі порівняно з січнем — червнем 2008 року. Зовнішньоторговельний обо- рот (товари і послуги) становив 43719,8 млн дол. і зменшився в 1,9 раза; сальдо торговельного балансу (товари та послуги) виявилось від’ємним у сумі 471,7 млн дол.; у торгівлі товарами сальдо було теж негативним у сумі 2443,7 млн дол., але різниця зменшилась на 7 млрд 393,5 млн дол.

Обсяги  експорту товарів і послуг становили 21624,0 млн дол. (зменшилися в 1,8 раза);  експорт  товарів  знизився в 1,9 раза і ста- новив  17330,0  млн  дол. Найбільша частка  в українському експорті припадає  на продукцію  металургійного комплексу  (33,7%),  АПК та харчової промисловості (24,0%), машинобудування (16,9%), на мі- неральні  продукти  (8,4%), продукцію  хімічної промисловості (7,9%) тощо. Обсяги імпорту товарів і послуг зменшилися у 2,1 раза і дорів- нювали 22 млрд 95,8 млн дол.

Зовнішньоторговельні угоди укладалися із партнерами  204 кра- їн. Найбільші обсяги експортних  поставок здійснювалися до Росії —

20,1% від загального  обсягу експорту,  Туреччини — 5,5%, Китаю  —

4,6%, Казахстану  — 4,4%, Білорусі  — 3,2%, Італії  та Індії — по 3,1%. Найбільші імпортні надходження здійснювалися із Росії — 23,1%, Німеччини — 8,6%,  Узбекистану — 6,8%,  Казахстану — 6,7%,  Китаю —

5,8%, Польщі — 4,9%, Білорусі  — 3,5%.

Складна  ситуація  у вітчизняної економіці багато в чому поясню- ється її надмірною залежністю від зовнішньої кон’юнктури та наслід- ками світової фінансової кризи, яка істотно вплинула на економіку України, починаючи з 2007–2008 рр.

В Україні  майже сформовано інституційні засади для залучення міжнародних інвестицій. Спостерігається позитивна динаміка надхо- дження інвестицій до 2007 року. Але регіональна та галузева спря- мованість іноземних  інвестицій  не завжди  має чіткої відповідності  з національними інтересами держави.

Зростання інвестицій  в економіку України  не носить поки що за- грозливого  характеру  для  економічної  безпеки,  внаслідок  відносно


 

незначних обсягів вкладених капіталів. Разом з тим, треба враховува- ти всі можливі  позитивні  й негативні  наслідки  ПЗІ  для приймаючої країни.

Фондовий ринок України  визначався позитивною динамікою розвитку  до 2007 р. Зокрема спостерігалось істотне зростання  укра- їнських  фондових  індексів, збільшення кількості  професійних учас- ників фондових  ринків, розвиток  об’єктів інвестиційної інфраструк- тури.

Значною  мірою активізувалися процеси злиття  й поглинання та транснаціоналізації українського  капіталу.

Разом  з тим існує багато питань у плані покращення інвестицій- ного клімату держави, який за оцінками  іноземних  фінансово-аналі- тичних компаній, залишається вкрай несприятливим.

Питання  для самоперевірки

1. Охарактеризуйте динаміку  зовнішньої  торгівлі  України  товарами  та послугами за останні 5–10 років.

2. Проаналізуйте стан зовнішньої торгівлі України  товарами та послуга- ми в минулому та поточному роках.

3. Охарактеризуйте структуру  експорту — імпорту товарів за регіонами

України.

4. Обґрунтуйте необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку

України.

5. Проаналізуйте стан, структуру  та динаміку  надходження ПЗІ  в еко- номіку України.

6. Розкрийте ступінь розвитку  інституційних засад іноземного  інвес- тування в країні.

7. Охарактеризуйте позитивні  й негативні  наслідки  впливу  ПЗІ  на еко- номіку України.

8.  Проаналізуйте можливі   наслідки   впливу  світової  фінансової   кри- зи на ситуацію в секторі зовнішньої торгівлі товарами, послугами та на інвестиційне середовище України.