4.4. Транснаціональні корпорації як суб’єкти міжнародної інвестиційної діяльності

Збільшення протягом  останніх десятиліть масштабів прямого закордонного  інвестування пов’язані з виникненням і швидким  роз- витком міжнародних  корпорацій  — великих компаній, що вкладають інвестиції та мають філії і дочірні компанії в багатьох країнах світу.

У зарубіжній економічній літературі поняття «багатонаціональна фірма» ґрунтується на таких ознаках:

– фірма реалізує свою продукцію більш ніж в одній країні;

– підприємства або філії фірми розташовані у двох і більше кра- їнах;

– власниками фірми є резиденти різних країн.

Якщо реально діюча фірма відповідає хоча б одному з перерахова- них ознак, то зарубіжних  економічних  джерелах вона буде віднесена до багатонаціональних. Разом з тим, не розроблено  єдиних критеріїв віднесення  компанії  до ТНК,  а багато вчених дотримуються думки, що до кількісно-якісних параметрів  визначення ТНК  треба підходи- ти комплексно.

У вітчизняній літературі  фірми, що діють у різних країнах, нази- вають міжнародними корпораціями. Виділяють  два види міжнарод- них корпорацій: багатонаціональні (БНК) і транснаціональні (ТНК).

Багатонаціональна корпорація — це, як правило,  акціонерне  то- вариство, статутний капітал якого не має певної національної належ-


 

ності, тобто власниками компанії є резиденти  різних країн У зв’язку з існуванням міжнародного ринку  цінних  паперів  акції фірми  може придбати громадянин будь-якої країни.

Прикладом багатонаціональних корпорацій  можуть служити  ан- гло-голландский хіміко-харчовий концерн «Юнілевер»,  англо-гол- ландський нафтовий концерн «Ройял Датч Шелл»,  англо-франко- італо-бельгійська компанія  з виробництва цукру  «Компані  еропеєн д’індастрі сюкр» та інші.

Національна належність  ТНК  із економічної  точки зору — це ба- гато в чому умовна категорія, оскільки основний обсяг виробництва й збуту поступово переміщається за кордон, а значна частина прибутку утворюється поза межами  країни  походження,  при цьому фінансові й інвестиційні ресурси розміщуються в країнах з найкращими право- вими, податковими та політичними умовами.

Транснаціональні корпорації  — це підприємства,  які є міжнарод- ними за характером своєї діяльності. Вони мають певну національну належність,  але їхні філії та дочірні підприємства розташовані в різ- них країнах.

У 1974 р. при Економічній і соціальній  раді ООН було створе- но Комісію у справах ТНК, що пізніше була перетворена  в підрозділ Конференції ООН з торгівлі  й розвитку  — ЮНКТАД (UNCTAD). Офіційно в матеріалах  ЮНКТАД використовується таке визначен- ня: транснаціональна корпорація — це акціонерна  або приватна  ком- панія, що включає в себе материнську компанію і її закордонні  філії. Материнська компанія  являє  собою підприємство, що контролює  ак- тиви або інші одиниці за межами країни базування, як правило, за до- помогою володіння  часткою в акціонерному  капіталі, що перевищує

10% звичайних акцій або їхнього еквівалента  в приватній  компанії.

У наш час практично  всі великі компанії світу — транснаціональ- ні. Причому  деякі з них майже на 100% ведуть діяльність  у своїх за- кордонних  філіях. Наприклад, швейцарська компанія  «Нестле»  98% обсягу виробництва має за межами Швейцарії.

Розподіл на МНК  і ТНК  досить  умовний,  тому що в сучасних умовах найбільше  значення  має не національна належність  капіталу фірми, а глобальний  характер  її діяльності  (зокрема  реалізація  това- ру, інвестування та отримання прибутку). Тому у вітчизняній еконо- мічній літературі  термін транснаціональна корпорація (ТНК)  часто


 

вживається як для транснаціональних, так і для багатонаціональних корпорацій.

Таким чином, під ТНК розуміють велике фінансово-виробниче, науково-технологічне, торгово-сервісне об’єднання, що здійснює свої операції в багатьох країна за межами її базуваннях. Така корпорація характеризується складною організаційно-управлінською структу- рою, що включає в себе виробничу, фінансову, інвестиційну, торгово- рекламну діяльність,  проведення  НДДКР, підготовку кадрів.

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму транснаціональних. Статистика ООН нараховує сьогодні при- близно  40000 транснаціональних компаній,  значення  яких у форму- ванні сучасної світової економіки є ключовим, оскільки вони ство- рюють реальні  передумови  становлення міжнародного виробництва з єдиним  інформаційним простором, міжнародним ринком  капіталу та робочої сили, науково-технічних послуг.

Транснаціональні корпорації  контролюють  до половини  світово- го промислового виробництва, близько  70% зовнішньої  торгівлі. За- гальна сума їхніх іноземних інвестицій становить близько 2 трлн дол. У руках цих компаній  перебуває  приблизно 95% світових патентів  і ліцензій.

Активізація діяльності  ТНК, що спостерігається сьогодні, додала інтеграційним процесам у світовій економіці зовсім нового імпульсу насамперед тому, що їхні закордонні  філії прагнуть стати органічною частиною національної економіки  приймаючих  країн, «вростаючи»  у національні ринки  інших країн. У США,  наприклад,  15% виробни- цтва автомобілів  — це продукція чисто японських або американо- японських компаній; 62% японських відеомагнітофонів і майже 70% телевізорів  виготовляється з фірмовими знаками всесвітньо відомих японських компаній  далеко  за межами  країни  (не  тільки  в країнах Південно-Східної Азії, але й у Латинській Америці); 5% виробничих потужностей  Японії, 20% — США, від 30 до 40% — Західної  Європи розміщені за межами національних кордонів.

Особливість сучасної ТНК — це органічне об’єднання національ- ного й закордонного  комплексів  корпорацій  у цілісний глобальний комплекс, де автономні центри, перебуваючи на території різних кра- їн, працюють у рамках єдиної глобальної стратегії. Іншою особливіс- тю ТНК  вважається їхня жорстка конкуренція не тільки на світових


 

ринках товарів і послуг, але й на відповідних  ринках капіталу, висо- кокваліфікованої робочої сили, технології, інформації  і под.

Кількість  ТНК  у світі постійно  збільшується. Якщо  на початок

1970 рр. їх було 7 тис., на порозі 1980-х — 13 тис., то за даним ЮНК- ТАД на початку  2000 кількість  цих корпорацій  зросла  до 65, до їх складу входили приблизно 850 тис. закордонних філій.

За оцінками  ЮНКТАД, у 2008 р. у світі налічувалось близько  79 тис. ТНК і приблизно 790 тис. їхніх іноземних філій, при цьому сумар- ний обсяг ПЗІ,  здійснених  ними, перевищував 15 трлн дол., а сукуп- ний обсяг продажів становив 31 трлн дол. Валова продукція іноземних філій цих корпорацій  оцінюється  в 6029 млн дол. і зросла за останні

30 років у 10 разів, частка доданої вартості, створеної іноземними фі- ліями в усіх країнах світу в 2008 р., становила 11% від світового ВВП, а кількість працівників зросла до 82 млн, порівняно з 25 млн в 1990 р.

Загальний обсяг  продажів,  здійснених   закордонними філіями ТНК  зріс за цей період в 11 разів і становив  31197 млн дол. Більше половини  американського експорту — це результат діяльності  націо- нальних та іноземних ТНК. У Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі — 90%.

Найбільші ТНК  здійснюють агресивну стратегію міжнародної економічної  експансії. Серед усіх ТНК  виділяється відносно  нечис- ленна група корпорацій  (іноді їх об’єднують в 100, 500 або 1000 над- великих  фірм).  Так,  на 100 надвеликих  ТНК  припадає  більше  по- ловини загального обсягу продажів і кількості працівників в їхніх закордонних філіях та дочірніх компаніях.

Сьогодні ТНК контролюють більше половини світового промис- лового виробництва, близько  2/3  світової торгівлі, 4/5  кількості  па- тентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау.

Під  контролем  ТНК  перебуває  90% світового  ринку  пшениці, кави, кукурудзи,  лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної  руди, 85% ринку міді, бокситів, 80% чаю, олова, 75% бананів, натурального кау- чуку та сирої нафти.

У їхніх руках зосереджено близько 95% кількості виданих у всьо- му світі патентів  і ліцензій.  Саме ці компанії  сприяють  поширенню досягнень  НТР у країни, що розвиваються. Якщо спочатку туди переміщали тільки  трудомісткі  складальні  виробництва, то в остан- ні десятиліття у своїх філіях  ТНК  стали  широко  використовувати


 

кваліфіковані науково-технічні кадри цих країн. Частка  ТНК  у пла- тежах, які пов’язані з передачею технологій, становить  більше 80% у США та Великобританії і 90% — у Німеччині.

Саме ТНК відіграють провідну роль у подальшій інтернаціо- налізації економіки шляхом проведення глобальних стратегій, які об’єднують національні економіки  й національні ринки.  Саме вони визначають нові тенденції у вивезенні капіталу.

У більшості  випадків  ТНК  являє  собою головну  компанію,  на- вколо  якої  зосереджені  різні  господарсько-самостійні виробничо- фінансові, транспортні-торгово-транспортні та інші підрозділи.  Ця структура безперервно вдосконалюється з метою підвищення її ефек- тивності на базі широкого використання досягнень НТР і диверсифі- кованості.

ТНК  повною мірою забезпечують  інтегроване  використання ди- версифікованих ресурсів, володіють механізмом гнучкої адаптації до зовнішніх мінливих  умов, відзначаються мобільністю організаційно- управлінської структури.

Причини  розвитку ТНК. Динамічний розвиток  ТНК  та їхнє пе- ретворення в один з найважливіших інститутів  сучасної ринкової економіки зумовлюються багатьма факторами, які можна сформулю- вати таким чином:

– Можливість підвищення ефективності й посилення конкурен- тоспроможності, загальні для всіх великих фірм, що інтегрують у свою структуру  постачальницькі, виробничі, науково-дослід- ні, розподільні й збутові підприємства і пов’язуються з ефектом масштабу й економією на витратах, властивих ринковим  тран- сакціям.

– Недосконалість ринкового   механізму   в  реалізації   власності на технології,  виробничий досвід та інші «невловимі  активи» (управлінський і маркетинговий досвід у першу чергу) шляхом виконання операцій  купівлі-продажу, що змушує фірму збері- гати контроль  над використанням цих активів. У рамках ТНК зазначені активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни,  і зовнішні  ефекти  від їх використання не вихо- дять за межі корпорацій.

– Фірма, операції якої набувають транснаціонального характеру, одержує додаткові можливості  для підвищення ефективності й

 

паралельного підвищення цін може при цьому не зростати. Од- нак, коли дочірнє підприємство перераховує виторг на рахунки материнської компанії,  ТНК  ніби перетворює  номінальне  під- вищення  доходу в реальне. Справа в тому, що внутрішнє  знеці- нення грошей не завжди (і не обов’язково в тих самих розмірах) викликає зниження курсу валюти адже, на цей показник,  крім інфляції,  впливає  стан платіжного  балансу й ряд інших факто- рів. Тому роздутий інфляцією дохід філії (часто без особливих втрат при обміні) може бути конвертований у відносно стабіль- ну валюту країни базування материнської компанії.

– Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і про- дукції, «скидаючи»  їх у міру старіння у свої закордонні  філії та зосереджуючи зусилля  й ресурси підрозділів,  розташованих у країні перебування материнської фірми, на розробці нових тех- нологій і виробів. При цьому складається своєрідна конфігура- ція ТНК, науково-інноваційне ядро якої створюється з підроз- ділів, розташованих у країні перебування материнської фірми, а периферія включає численні виробничі, розподільні  й збутові закордонні  філії.

– За  допомогою  прямих  інвестицій  фірма  одержує  можливість перебороти  різного  роду бар’єри на шляху  впровадження то- варів на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту. Не ви- падково ефективність зовнішньоекономічної експансії як засо- бу пом’якшення кон’юнктурних коливань оцінюється досить високо й уважається вищою, ніж та, котру забезпечують  чисто національні прийоми зниження економічного ризику, які вели- кою мірою залежать від регіону, в який інвестує фірма. Наприк- лад, провідний мотив прямих інвестицій японських компаній у закордонні країни — забезпечення доступу до ринків цих країн, причому нерідко такі інвестиції в ту чи іншу країну служать трампліном  для проникнення в інші країни регіону.

Локальні економічні переваги в різних регіонах, які викорис- товують фірми, неоднакові. Так, фактори, пов’язані із пропо- зицією порівняно дешевої робочої сили, мають набагато більш важливе значення в залученні інвестицій японських фірм у кра- їни Азії та Південної Америки, ніж у країни Північної Америки. Одночасно при інвестуванні в останні, так само як і в країни За-


 

хідної Європи, дуже важливим  виявляється інформаційний ас- пект (це без сумніву, пояснюється високим рівнем науково-тех- нічного розвитку  цих країн),  а також прагнення обійти різного роду бар’єри на шляху японського  експорту товарів у ці країни. Нарешті,  не можна не звернути  увагу на створювані  країнами- реципієнтами стимули для залучення іноземних інвестицій, які відіграють дуже важливу роль при інвестуванні японських ком- паній у країни Азії та Латинської Америки.

– Завдяки створенню міжнародної  мережі філій формується ши- рока база стабільності  та пов’язана з нею висока ефективність кредитно-фінансової стабілізації.  Корисним для ТНК  виявля- ються  найрізноманітніші явища:  елементи  асинхронності сві- тового  циклу  й закордонна  диверсифікованість виробництва, зміни валютних  курсів й різна інтенсивність інфляційних про- цесів, відмінності в процентних ставках та ін.

Подібне різноманіття факторів,  що впливають  на розвиток  ТНК, дає гарантію, що майже в будь-якій  ситуації вони можуть уникнути багатьох труднощів у проникненні на міжнародний ринок. Реалізую- чи зазначені  вище фактори,  ТНК  може отримати  більш високі при- бутки від інвестицій порівняно з фірмами, операції яких обмежують- ся кордонами  однієї країни.

Транснаціоналізація виробництва й капіталу  на основі розвитку продуктивних сил, що переростають  національно-державні кордони, є  найважливішим елементом  розвитку   світової  економіки,  основ- ною рушійною  силою чого виступають  транснаціональні корпорації (ТНК).

З 1990  р. ЮНКТАД для  характеристики проникнення кожної ТНК в економіку інших країн ввела таке поняття як індекс трансна- ціоналізації компаній. Цей сукупний  показник  складається із трьох компонентів і розраховується за такою формулою:

Ш    — загальний  штат працівників компанії, осіб.

заг

Таким  чином, даний  індекс ґрунтується на зіставленні  розмірів господарської  діяльності  компанії  на батьківщині й за кордоном. На сьогодні середній індекс транснаціоналізації становить 60%, причому останнє  його підвищення відбувається за рахунок  збільшення вели- чини закордонних активів.

Транснаціональні корпорації,  що базуються  у великих  індустрі- альних країнах, перевершують за абсолютним  обсягом іноземних активів  компанії, які перебувають  у мало розвинених  державах. Од- ночасно, деякі ТНК,  що працюють у малих індустріальних країнах і мають менш місткий внутрішній  ринок, характеризуються більш ви- соким індексом транснаціоналізації, оскільки  їхні іноземні активи посідають відносно  високу  позицію  в загальному  обсязі активів.  До найбільш  поширених  транснаціональних галузей відносять  засоби масової інформації, виробництво продовольства й напоїв, будівницт- во, хімічну й фармацевтичну промисловість, виробництво електроні- ки й електроустаткування.

ТНК розвинених країн, постійно збільшуючи масштаби міжна- родного виробництва, утворили  економічний простір, що в еконо- мічній літературі  називають  другою, або «зовнішньою»,  економікою. За своїм виробничим,  науково-технічним і фінансовим потенціалом

«друга  економіка»  США  вважається беззаперечним лідером,  бо іс- тотно перевершує  аналогічні сфери господарювання інших країн Західної  Європи  та Японії.  Індекс  транснаціоналізації ЮНКТАД з часом стали  використовувати також для характеристики масштабів

«зовнішньої  економіки».  Наявність такої «зовнішньої  економіки»  — важливий засіб підвищення ефективності власного  бізнесу, а також зміцнення позицій своєї країни в міжнародній системі.

Міжнародні корпорації  набули  поширення внаслідок  структур- них змін у світовій  економіці  XIX ст. Однак  деякі фірми, що мають ознаки  ТНК,  з’явилися  набагато  раніше.  Зокрема, англійська  East India  Company  утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми  та- кож існують не одне століття, але особливо інтенсивно  концентрація


 

капіталу  у сфері  виробництва, торгівлі  та банківсько-кредитній ді- яльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої тре- тини XIX ст.

Історично  ТНК  наприкінці XIX ст. починали  свою діяльність  як колоніально-сировинні. Основною  їхньою перевагою  був доступ до природних  ресурсів або до преференційних ринків  збуту. За хроно- логічно-структурною періодизацією такі ТНК  відносять  до першого покоління та визначають як «колоніально-сировинні ТНК».

Специфіка ТНК  другого  покоління — міцний зв’язок з вироб- ництвом  військово-технічної продукції.  Почавши  свою діяльність  у період між двома світовими  війнами, деякі з цих ТНК  зберегли  свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.

ТНК  третього  покоління почали  відігравати  помітнішу  роль  у

1960 роки. Вони широко використали досягнення  науково-технічної революції,  набуваючи  організаційно-економічних форм  концернів і конгломератів, що органічно  поєднували елементи  національного і зарубіжного виробництва, зокрема, в реалізації товарів, управлінні та організації  роботи персоналу,  в науково-дослідній роботі, маркетин- гу і післяпродажному обслуговуванні продукції.

На початку  1980 років поступово  з’явилися  й утвердились гло- бальні  ТНК  четвертого покоління, їх визначальними рисами є пла- нетарне бачення  ринків  і функціонування в умовах глобальної  кон- куренції.

Розвиток міжнародного виробництва супроводжується досить помітними  змінами  в методах організаційної діяльності  ТНК.  Якщо в 1980 роки ТНК  віддавали  перевагу створенню  нових закордонних філій, то в другій половині 1990-х з’явилась тенденція до підвищення ролі трансграничних злиттів  і поглинань  іноземних  компаній.  Біль- шість трансграничних угод припадає на 100 найбільших ТНК.

До числа основних  факторів,  які зумовлюють  процеси трансгра- ничних злиттів і поглинань, відносять такі:

– глобалізація світових ринків;

– дерегулювання й зростання  міжнародної  конкуренції,  необхід- ність підвищення прибутків;

– підвищення ефективності виробництва за рахунок  синергізму (ефекту від об’єднання ресурсів, який за своєю дієвістю пере- вищує просту суму результатів  впливу окремих компонентів);

– диверсифікованість ризиків та ін.


 

Часто у своїй зарубіжній  діяльності ТНК вдаються також до створення стратегічних  альянсів  з компаніями закордонних країн. У більшості випадків стратегічні альянси між ТНК виявляються трива- лими й охоплюють різні стадії всього виробничого  циклу: від науко- вих розробок  до спільного  виробництва й збуту. Головні вигоди від злиття  в промисловості пов’язуються  з економією  коштів, які могли бути витрачені на вартісні роботи зі створення нових видів продукції, а також на капіталовкладення у нові технології. Додаткову  економію дає скорочення  адміністративних видатків  на утримання управлін- ського апарату.

Географія та сфери діяльності транснаціональних корпорацій. Транснаціональні корпорації  розвивають  свою діяльність,  головним чином, у розвинених  країнах світу. Це пояснюється історичними зв’язками, наявністю  сприятливого інвестиційного режиму, великою місткістю ринків, розвинутою інфраструктурою, активною  іннова- ційною діяльністю  та ін. Однак  у загальному  обсязі нагромаджених активів  ТНК  спостерігається зростання  відносної  частки  країн,  що розвиваються, яка вже становить близько 30%.

Ці процеси значною мірою пов’язані з тим, що багато країн, які розвиваються, вживали заходів для лібералізації інвестиційної діяль- ності, стабілізації  валютно-фінансового середовища, оподатковуван- ня, політики  валютного курсу.

Країни з перехідною економікою  — це відносно нова сфера вкла- дення капіталу ТНК, початок інвестування в яку припадає в основно- му на першу половину 1990 років. На сьогодні країни Центральної та Східної Європи, включаючи  Україну, посідають досить скромне міс- це в міжнародній діяльності  ТНК. Слабка активність  ТНК  у країнах з перехідною економікою пояснюється, зокрема, відсутністю сприят- ливого інвестиційного клімату, у тому числі нестабільністю політич- ної й економічної ситуації, наявністю застарілого виробничого апара- ту, браком стабільної законодавчої  бази.

ТНК роблять ставку на високий рівень соціально-економічного розвитку,  на велику місткість національних ринків, на зростаючий споживчий  попит. Дві третини  загального  обсягу продажів  товарів  і

40% загальних  продажів  послуг, здійснюваних  філіями  ТНК,  припа- дає на місцеві ринки іноземних держав. Обсяги продажів закордонних філій зростають швидше, ніж прямий експорт материнських компаній.


 

У країнах Азії, де відбувається швидке підвищення життєвого рівня населення й збільшується його купівельна  спроможність, філії ТНК  переорієнтовуються на обслуговування місцевих  ринків.  Так, підвищенню  обсягу  закупівель комплектуючих частин  закордонни- ми філіями  ТНК  сприяє  й політика  ряду держав, що розвиваються, спрямована  на збільшення частки національних компонентів і мате- ріалів у вартості готової продукції, яка випускається філіями.  В орбі- ту діяльності  ТНК  за кордоном  залучається велика  кількість  серед- ніх і дрібних іноземних компаній: постачальників, агентів, дилерів. Ці підприємства значною  мірою залежать  від закордонних філій  ТНК. Тим самим філії ТНК впливають на розвиток експорту й імпорту приймаючих  країн, ще тісніше об’єднуючи економіки різних держав.

На тлі тенденції витіснення зі світового ринку середніх і дрібних експортерів  та імпортерів,  що посилюється останнім  часом, зовніш- ньоторговельні зв’язки концентруються в рамках ТНК  і сприяють зміні  їхньої  структури.  Під  впливом  науково-технічного  прогресу, що підсилюється інтернаціоналізацією капіталу  й виробництва, ка- пітал  ТНК  сконцентрувався у сфері  послуг  і наукомістких галузей обробної промисловості. Особливо  це характерно  для окремих країн, що розвиваються, у Південно-Східній Азії та Латинській Америці, де мають місце значні розміри вкладеного міжнародними корпораціями капіталу.  Наприклад, більше  2/3  експорту  електронної та електро- технічної продукції, виробленої  в Малайзії,  Сінгапурі, на Філіппінах і в Мексиці  здійснюється філіями  ТНК.  Унаслідок  розширення по- ставок продукції наукомістких галузей змінюється структура експор- ту цих країн, що сприяє  їхньому просуванню  на більш гідне місце в міжнародному поділі праці.

Технологія  стала однією з найважливіших переваг ТНК,  оскіль- ки на сучасному етапі вона є визначальним чинником  економічного зростання.  Основний обсяг виробництва й поширення технологій припадає  на ТНК. Передача технологій, розроблених цими корпора- ціями, здійснюється по двох основних каналах: внутрішньофірмово- му (закордонним філіям цих корпорацій) і міжфірмовому (на комер- ційній основі).

Внутрішньофірмова передача технологій,  незважаючи  на контр- оль з боку ТНК, сприяє підвищенню  технологічного  рівня закордон- них філій. Іноземна  держава безкоштовно  одержує нову технологію,


 

що сприяє розвитку тієї або іншої галузі господарства, підвищенню її конкурентоспроможності, що в решті-решт  приводить  до поліпшен- ня якості  й розширення асортименту  продукції,  яка випускається в країні, у тому числі й на експорт. Крім того, ТНК  навчають  місцеві кадри, особливо в країнах, що розвиваються.

Зарубіжна діяльність  ТНК  сприяє  також вирішенню  актуальної проблеми  сучасності — безробіття.  У багатьох країнах ТНК  створю- ють нові робочі  місця  швидше,  ніж місцеві  компанії,  забезпечують свій персонал  більш високою  заробітної  платою, порівняно з серед- ньостатистичною в країні, гарантуючи кращі соціальні умови праці.

Розширюючи свою експансію, ТНК  використовують також інші, не пов’язані з участю в акціонерному  капіталі  форми  діяльності.  До числа таких неакціонерних форм ТНК  можна віднести: ліцензуван- ня, франчайзинг, управлінські контракти,  надання  технічних  і мар- кетингових  послуг, будівництво  підприємств «під ключ», угоди на виконання окремих операцій.

Винятково важливу  роль у механізмі функціонування ТНК  віді- грають банківські  й фінансові  інститути. Маючи величезні  капітали, міжнародні корпорації активно діють на світових фінансових ринках. Гостра конкурентна боротьба у фінансовій сфері сприяла  формуван- ню транснаціональних банків (ТНБ).

Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші  фі- нансові  установи,  які посідають  панівне  місце і домінують  на своїх національних ринках. По-друге, для їхньої діяльності  характерна висока  частка міжнародних  операцій,  і має місце залежність  від зо- внішнього ринку щодо залучення та використання коштів. По-третє, здійснення ними міжнародних  операцій відбувається через розвине- ну мережу тісно пов’язаних між собою закордонних відділень.

Вплив  ТНК  зумовлений також  високим  рівнем  концентрації ка- піталу, що перебуває їх в руках, який функціонує на міжнародних фінансових  ринках  і вільно  переміщається в економічному просторі. Більшість міжнародних  ринків мають олігопольну структуру: панівне становище в них посідають кілька транснаціональних гігантів, які спів- робітничають і конкурують між собою на внутрішніх ринках усіх країн. Особливо  висока роль цих гігантів в цивільному  літакобудуванні, ав- томобілебудуванні, нафтовій  промисловості, галузях, пов’язаних з ін- формаційними технологіями,  у міжнародній мережі телекомунікацій.


 

Міжнародний характер діяльності ТНК дозволяє використовувати особливу їхню властивість  — інтерналізацію, тобто можливість  вико- ристання у своїх інтересах переваги замкнутого внутрішньофірмового ринку. Це забезпечує їм меншу залежність від економічної політики урядів, можливість  переборювати торговельні та інші бар’єри, а також, що дуже важливо  для ТНК,  використовувати у внутрішньокорпора- ційній торгівлі не ринкові, а більш низькі, так звані трансферні, ціни.

Конкуренція країн,  що розвиваються, за іноземні  інвестиції  зу- мовлює зниження вимог до ТНК в розміщенні бізнесу з погляду еко- логічних  стандартів,  що може супроводжуватися проштовхуванням на ринок країн-реципієнтів шкідливих  виробництв або застарілих імпортних  товарів.

Наслідки діяльності ТНК. Міжнародні корпорації  своєю діяль- ністю впливають на економіку як країни базування, так і приймаючих країн. Стандартний аналіз впливу прямих закордонних інвестицій на добробут дає ті самі результати,  що й аналіз міжнародного кредиту- вання: чистий виграш одержує як країна базування (за рахунок більш ефективного використання наявного капіталу) так і приймаюча краї- на (внаслідок припливу  нового капіталу).

Однак, незважаючи  на це, ТНК  часто стикається із серйозною опозицією  в країні-реципієнті. Основні  претензії країни базування стосуються  експорту  робочих  місць, що веде до скорочення  зайня- тості населення, ухилення від сплати податків за допомогою закор- донних філій, що завдає шкоди державному  бюджету і, як наслідок, зменшує  можливості  фінансування соціальних  та інших  програм  у країні базування.

У приймаючих  країнах, крім опору з боку місцевих  виробників, які не в змозі успішно конкурувати із ТНК, особливі побоювання ви- кликають  самі масштаби  діяльності  міжнародних  корпорацій.  Маю- чи колосальні  виробничі  й фінансові  ресурси, ТНК  здатні захопити ключові позиції в економіці, загрожуючи економічній безпеці при- ймаючих країн, і навіть можуть здійснювати  на їх уряди політичний тиск. Нерідко ТНК поглинають національний капітал або витісняють його з прибуткових галузей.

Одна з важливих проблем, породжуваних ТНК — трансферні ціни. Оскільки міжнародні корпорації розміщують різні стадії єдиного тех- нологічного процесу в різних країнах, то між її закордонними філіями


 

та головною  компанією  відбувається інтенсивний товарообмін.  Од- нак ціни в межах внутрішньокорпораційної торгівлі (трансферні), як правило,  істотно  відрізняються від ринкових.  Маніпулюючи рівнем трансферних цін, ТНК  прагнуть ухилятись від оподатковування, мі- німізувати розмір мита, нелегально  переказувати прибутки  за кордон і т. д., що підриває ефективність економічної політики  держави. Крім того, оскільки на внутрішньокорпораційну торгівлю припадає значна частина  всієї світової  торгівлі,  то трансферні  ціни спотворюють  ре- альні дані про її структуру й динаміку.

Однак  у цілому, якщо в країнах базування ТНК  все частіше ста- виться  питання  про необхідність  оподатковування відпливу  прямих інвестицій, то в приймаючих країнах (особливо тих, що розвиваються і в країнах з перехідною економікою) частіше проводиться політика створення додаткових  стимулів  для залучення прямих  закордонних інвестицій.

З позицій  макроекономічного аналізу,  для  країни  базування за- гальний  позитивний результат  більш ефективного використання на- ціонального капіталу за рубежем набагато перекриває негативні ефек- ти, які при цьому мають місце.

Очевидно,  що розвиток  сучасної  світової  економіки  спрямова- ний на створення єдиного економічного  простору, де основними суб’єктами господарських відносин  стають уже не країни,  а багато- національні компанії та їхні альянси. При цьому спостерігається явна тенденція  до їхнього укрупнення, про що свідчить  зростання  обся- гів угод про міжнародні  злиття  і поглинання суб’єктів економіки.  У майбутньому  такі великі олігополістичні структури будуть усе більш явно панувати  у світовій економіці, що дозволяє говорити  про поділ праці не стільки між країнами, скільки між ТНК.

Для  формування  єдиного  підходу  до  діяльності   ТНК   країни ОЕСР з 2000 р. почали розробку нових стандартів з метою вирішення проблем  корпоративного керівництва, умов праці, економічної  без- пеки, корупції.

У цілому транснаціональні корпорації  — це досить складний  фе- номен світової економіки, який безперервно розвивається, вимагає постійної уваги, вивчення  й міжнародного контролю.  Слід зауважи- ти, що в Україні  починають  виникати й розвиватися великі  україн- ські корпорації  — фінансово-промислові групи, які бачать свої пер-


 

спективи  в активній  економічній  експансії на зовнішні ринки. Серед таких компаній, насамперед, слід назвати «Індустріальний союз Дон- басу», «Інтерпайп», « Металургія», «Укрнафта» та ін.

Разом  з тим, багато  закордонних корпорацій  успішно  здійсню- ють економічну експансію на український ринок, поглинають місцеві підприємства та посилюють  конкуренцію  на внутрішньому ринках. На вітчизняному ринку активно працюють такі відомі ТНК  як Coca- Cola,  Samsung,  Toyota,  Nestle,  Nokia,  Metro   Cash&Carry, Hewlett- Packard,  British  American Tobacco та деякі інші компанії.