3.1. Міжнародний рух капіталу: основні поняття й форми

Розвиток світового виробництва вимагає постійного використан- ня значних  обсягів капіталу  в грошовій  і товарній  формах. Він над- ходить із національних та закордонних джерел. Брак  коштів на вну- трішньому ринку, прагнення капіталу  до самозростання викликають переміщення величезних  його мас у різних формах між країнами.

Капітал,  будучи одним з основних  факторів  виробництва, являє собою весь нагромаджений запас  засобів  у продуктивній, грошовій і товарній  формах, що забезпечує  створення матеріальних благ. Іно- земний і національний капітал забезпечує безперервність виробничо- го процесу та його розширення у світовому масштабі, структурну  пе- ребудову світового господарства  унаслідок  переміщення фінансових ресурсів з менш рентабельних у більш прибуткові сектори й галузі ви- робництва, крім того, в свою чергу, це збільшує розміри виробничого нагромадження капіталу, сприяє його концентрації та централізації.


 

Потужним імпульсом  розвитку  міжнародного капіталу  є незба- лансованість державних  фінансів  у багатьох розвинених  державах  і країнах, що розвиваються. У зв’язку з цим механізм фінансування де- фіциту  державного  бюджету в багатьох країнах набув міжнародного характеру.

Міжнародна міграція  капіталу  — це трансграничне переміщення одного з найважливіших факторів  виробництва, який є результатом історично сформованого або набутого нагромадження засобів в окре- мих країнах, що створює економічні передумови  для більш ефектив- ного виробництва товарів і послуг в інших країнах.

На відміну від зовнішньої торгівлі, яка набула значного поши- рення ще в докапіталістичні часи, вивіз капіталу стає можливим лише на вищих стадіях розвитку  капіталізму, коли в найбільш розвинутих країнах  унаслідок   стрімкого  економічного   піднесення   створилися значні  запаси  відносно  надлишкового капіталу,  а інвестиційне спо- живання  на внутрішньому ринку було майже повністю задоволене.

З напрямом  руху інвестиційних ресурсів пов’язані поняття  «вте- ча капіталу» та «чистий приплив  капіталу». Втеча капіталу  — це переведення його значних  обсягів  у країни  з сприятливішим інвес- тиційним  кліматом  (для  уникнення високого  рівня  оподаткування, негативних  наслідків  інфляції,  ризику  експропріації  та ін.). Голов- ною метою  втечі  капіталу  є гарантія  його  вигідного  розміщення в інших країнах. Чистий  приплив  капіталу  — це різниця  між обсягом надходження грошових засобів із-за кордону (за рахунок позик і про- дажів іноземним  інвесторам  фінансових  активів) та обсягом вивозу капіталу  у формі позик іноземним  позичальникам чи придбання фі- нансових активів зарубіжних  емітентів.

Об’єктивну причину міжнародної міграції капіталу становить нерівномірність економічного  розвитку  країн  світу, що на практиці означає  нерівномірність нагромадження капіталу  в різних  країнах  і розбіжність попиту на капітал з його пропозицією в окремих ланках світового господарства.

Класифікація форм міжнародного розміщення капіталу  відобра- жає різні сторони цього процесу. Основні форми руху капіталу на- ведено на рис 3.1.

Серед основних наявних  форм міжнародного руху капіталу  най- більш значущим  вважається переміщення позичкового  та підприєм-


 

ницького капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушій- ними силами,  роллю у відтворювальних процесах,  формами  доходу та наслідками.

Під позичковим, або фінансовим, капіталом розуміють капітал, що приносить  власникові дохід у вигляді  фіксованого відсотка. Фі- нансовий  капітал  включає:  міжнародні  позики  й кредити,  фінансо- ву допомогу, гранти в рамках офіційної  допомоги з метою розвитку, міжнародні операції із цінними паперами.

Міжнародний капітал

Форми залучення

Допомога

 

Міжнародний позичковий капітал


Міжнародний підприємницький капітал

 

 

Міжнародний кредит           Міжнародне підприємництво

 

Довгострокове міжнародне кредитування і фінансування державами та міжнародними фінансовими організаціями


 

Прямі інвестиції

 

 

 

Банківське кредитування


Портфельні інвестиції

 

 

 

Міжфірмовий комерційний кредит


Неакціонерні форми (передача в управління та ін.)

 

 

Рис. 3.1. Види і форми міжнародного руху капіталу


 

Продуктивний капітал  (підприємницький капітал,  або інвести- ції) приносить  дохід у формі дивідендів, розмір яких не однаковий  і залежить  від суми отриманого прибутку.

За методологією МВФ, міжнародні інвестиції поділяють на три групи:

– прямі;

– портфельні;

– інші.

Міжнародний рух капіталу здійснюється в різних формах які мо- жуть бути згруповані  за певними класифікаційними ознаками.

Залежно від критерію, який покладено  в основу класифікації ру- ху капіталу, виділяють такі його форми:

Таблиця 3.1

Класифікація форм  міжнародного руху капіталу

 

Критерій класифікації

 

Форма руху капіталу

За формою власності

– державний капітал  (суб’єкти: держава в особі уряду та Національного банку; міждержавні й наддержавні орга- нізації)

– приватний   (недержавний) капітал  (суб’єкти:  фізичні особи; банки; компанії, у т. ч. ТНК; страхові інвестицій- ні, трастові фонди тощо)

– змішаний капітал

За джерелами походження

– приватні  капіталовкладення —  кошти  з  недержавних джерел,  що  розміщуються за  кордоном  або  прийняті з-за кордону приватними особами (фізичними і юри- дичним)

–  державні капіталовкладення — державні позики, гран- ти (дарунки), допомога, міжнародне  переміщення яких визначається міжурядовими угодами

За строками вкладення

–  короткотерміновий (до одного року)

–  середньостроковий (від одного до п’яти років)

–  довготерміновий (понад п’ять років)

За величиною потоків

– великий

– середній

– малий


 

Продовження табл. 3.1

 

За способом здійснення

– товарна  (товари, рухоме та нерухоме майно, патенти й ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у вигляді внесків або компонентів статутного капіталу створю- ваної фірми, товарні кредити)

– грошова  (іноземна  валюта, національна валюта, гро- шові вимоги, цінні папери)

– економіко-правова (права  інтелектуальної власнос- ті, права на господарську  діяльність)

– змішана

За відповідністю до чинного за- конодавства

– легальна

– нелегальна

За характером використання

–  підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) — кошти, що прямо  чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання підприємницького прибутку чи дивідендів

– позичковий капітал  (міжнародний кредит) — кош- ти, які надаються в позику з метою отримання відсо- ткового доходу

–  гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільго- ві кредити  тощо) міжнародне  фінансування з метою забезпечення довгострокових економічних і політич- них інтересів

За напрямками потоків

– валютно-кредитне й  розрахункове  обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг

– закордонні інвестиції в основний і оборотний капітал

– операції із цінними  паперами  та різними  фінансови- ми інструментами

– валютні операції

– перерозподіл   частини   національного  доходу  через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків держав у міжнародні організації та ін.

За рівнем міграції

– на макрорівні тобто міждержавний перерозподіл  ка- піталу, статистично він відображається в платіжному балансі країни

– на  мікрорівні означає  рух  капіталу  усередині  між- народних компаній по внутрішньо-корпоративних каналах.


 

Основною причиною й передумовою руху капіталу є відносний надлишок його в певній країні та відносна нестача в іншій, тобто перенагромадження капіталу.  У цьому випадку  з метою одержання підприємницького прибутку  або відсотка  він вивозиться за кордон. Серед основних причин міграції капіталу можна також виділити:

– різну  граничну  продуктивність капіталу,  зумовлену  процент- ною ставкою (капітал рухається  звідти, де його продуктивність низька, туди, де вона висока);

– прагнення фірм  до міжнародної  диверсифікованості своєї  ді- яльності;

– наявність  митних бар’єрів, які заважають імпорту товарів і тим самим підштовхують закордонних постачальників до ввозу ка- піталу для проникнення на ринок;

– стабільну  політичну  обстановку  та в цілому  сприятливий ін- вестиційний клімат у країні.

Міжнародний рух капіталу стимулюють  такі фактори:

– міжнародна  промислова кооперація,  вкладення ТНК  у закор- донні дочірні компанії;

– економічна  політика  промислово розвинених  країн, що спря- мовується на залучення значних обсягів капіталу  для підтрим- ки темпів економічного зростання,  рівня зайнятості населення, розвитку  передових галузей промисловості;

– економічна   політика   країн,  що  розвиваються,  які  прагнуть шляхом лібералізації інвестиційного клімату залучити  інозем- ний капітал до свого економічного розвитку;

– ведення  міжнародними організаціями політики   лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсаль- них норм інвестиційного співробітництва;

– міжнародні  угоди  про усунення  подвійного  оподатковування доходів і капіталів між країнами, що сприяють розвитку торгів- лі й залученню інвестицій.