1.2. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки.

Зміст міжнародної економіки

Історично світовий ринок, світова економіка, міжнародна еконо- міка беруть походження в сфері міжнародної торгівлі (див. табл. 1.2). Стародавній Єгипет, Греція, Рим, Фінікія вели торгівлю  як між со- бою, так і з чисельними містами Середземномор’я. Ці торговельні відносини  носили міждержавний, внутрішньоконтинентальний ха- рактер.  Розвиток суспільного  поділу праці, товарного  виробництва, ринку виводять зовнішню торгівлю за часів феодалізму  на міжконти- нентальний рівень. Великі географічні  відкриття поєднали  всі регіо- нальні ринки єдиним ланцюжком, створили передумови для форму- вання світового ринку товарів.


 

Таблиця 1.1

Етапи еволюції  світового ринку та міжнародної економіки

 

Хроно- логічний період

 

Головні риси суспільного розвитку

 

Зміст етапів еволюції  світового ринку та міжнародної економіки

Стародав- ній світ та середньо- віччя

Домінування натураль- ного господарства  та традиційного суспіль- ства.

Відбувається формування внутріш- нього ринку, як форми господарсько- го спілкування, за якою виробник самостійно продає товари усередині країни.

XV–XVI

ст.

Епоха   великих   геогра- фічних відкриттів. Колоніальні  захвати   і створення  перших   ко- лоніальних             імперій (португальської  та   іс- панської).

Прискорений розвиток  міжнародної торгівлі непромисловими товарами: тканинами,  пряностями, коштовнос- тями,  дорогоцінними металами  і ра- бами.

Формування національного та між- народного ринків, які є відповідно внутрішнім ринком, частина якого орієнтується на іноземних  покупців, та частиною національних ринків, що безпосередньо  пов’язана із закордон- ними ринками.

Світове господарство обмежене сфе- рою застосування купецького  та лихварського капіталу. Формою іс- нування та розвитку світового госпо- дарства цього періоду були переваж- но міжнародні торговельні відносини.

Новий  час. XVI— XVIII  ст.

Мануфактурне вироб- ництво.

Епоха первісного нако- пичення капіталу. Ста- новлення економічних систем, що відповіда- ють моделі «чистого» капіталізму.

Функціонування світового господар- ства виходить  за  межі сфери  обігу, поширюючись на сферу виробництва. Ускладнюється механізм світового господарства,  з’являються нові фор- ми МЕВ, а саме: міжнародна торгівля промисловими товарами, торгівля послугами, вивіз капіталу, міграція робочої сили.

Монополізація зовнішньої  торгівлі. Виникнення і розвиток  протекціо- ністської торговельної  політики.


 

Продовження табл. 1.1

XIX — по- чаток XX ст.

Промисловий перево- рот. Розвиток великого машинного виробницт- ва та утвердження ін- дустріального суспіль- ства.

Колоніальна  експансія і завершення терито- ріального поділу світу колоніальними держа- вами.

Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-гро- шових відносин між країнами, засно- ваних на міжнародному поділі фак- торів виробництва.

Початок формування світової еко- номіки, як сукупності національних економік (господарств) і зв’язків між ними.

Створення адекватної сучасному сві- товому господарству  системи МЕВ. Домінуючою   за   темпами   розвитку формою МЕВ стає вивіз капіталу, ши- рокого розвитку  набуває  виробниче  і науково-технічне співробітництво, ді- яльність міжнародних монополій.

Новітній час. По- чаток

XX ст. —

кінець

50-років

XX ст.

Становлення в про- відних індустріальних країнах  змішаної еконо- міки.

Територіальний пере- розподіл світу.

I і II світові війни.

Завершення формування світової економіки, як глобальної економічної системи.

Антагоністичний характер  її функці- онування мав такі форми прояву: спі- віснування метрополій,  залежних  від них держав і колоній, перевага моно- культурної  спеціалізації у розвитку міжнародного поділу праці, нееквіва- лентний товарний  обмін.

Світова   економіка   поділяється   на три складові: світове капіталістичне господарство,   світове   соціалістич- не господарство, господарство країн

«третього світу».

Друга по- ловина XX ст. — початок ХХІ ст.

Сучасний етап НТР. Початок постіндустрі- альної епохи.

Розпад колоніальної системи.

Розпад системи соціа- лізму.

Глобалізація економіки та суспільного життя.

Ключовою рисою даного етапу стає розвиток  міжнародної економічної ін- теграції.

Формування міжнародної еконо- міки як складної системи взаємо- пов’язаних національних економік, між — та наднаціональних економіч- них процесів  та інститутів,  що їх об- слуговують.


 

сучасного світового ринку, виводять на перший план системи МЕВ міжнародну економічну інтеграцію, яка стає ключовою ознакою сві- тового  господарства  на зламі  II–III тисячоліть.  Відповідно  світове господарство здобуває принципово нову якість міжнародної, глобаль- ної економіки.

Міжнародна економіка — це планетарний  відтворювальний комплекс, складна система взаємопов’язаних національних  економік, між — та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Головні ознаки міжнародної  економіки:

1. Розвинуті сфери  міжнародної  торгівлі  та міжнародного руху факторів  виробництва. Темпи зростання  обсягів міжнародної  торгів- лі та капіталізації світового фінансового ринку  перевищують  темпи зростання  світового ВВП.

2. Швидкий розвиток  міжнародного виробництва, в першу чергу в межах ТНК. За мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур,  швидкістю  реакції  на імпульси  НТР вони набагато переважають  національні або регіональні  форми  господар- ських утворень.  На відміну від них, ТНК  не прив’язані  до території тієї чи іншої країни, а отже здатні поєднувати  фактори  виробництва різної державної належності  й опановувати ринки у будь-якій  части- ні світу.

3. Розширення самостійної міжнародної валютно-фінансової сфе- ри, яка не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

4. Розгалужена система міжнаціональних і наднаціональних, між- державних  і наддержавних, а також громадянських утворень і меха- нізмів регулювання економіки. Наприклад, ЄС, НАФТА, АСЕАН, численні економічні організації та установи ООН тощо.

5. Домінування принципів відкритої економіки в економічній по- літиці держав. Мова йде, перш за все, про активну  інтеграцію націо- нальної економіки  у міжнародну  економіку,  світовий ринок, а також обґрунтовану доступність внутрішнього ринку для імпорту іноземно- го капіталу, товарів, технологій, інформації, робочої сили.


 

1. 3. Структура міжнародної економіки

Структуризація міжнародної  економіки  можлива  за багатьма критеріями. Головні з них — рівень розвитку національних  економік; форми міжнародних економічних відносин та їх регулювання; регіо- нальні інтеграційні угрупування; об’єкти світового ринку.

1. Рівень  розвитку національних економік визначається:

– обсягом ВВП на душу населення;

– ефективністю факторів виробництва;

– станом наукових досліджень і наукових досягнень;

– демографічною  ситуацією, наявністю кваліфікованих кадрів;

– рівнем доходів і рівнем споживання населення;

– часткою та характером взаємодії економічних укладів, механіз- мів ринкового саморегулювання, державного й громадянського регулювання економіки;

– ступенем  інтегрованості національних економік  у міжнародну економіку.

За рівнем розвитку  національної економіки  універсальним є по- діл країн на розвинуті країни або промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються  (рис. 1.4). До- кладніше  про національні економіки  зазначених  країн  йтиметься в темі 2.

Міжнародна економіка

Національна економіка

 

розвинутих країн


країн з перехідною економікою


країн, що розвиваються

 

 

Рис. 1.4. Структура міжнародної  економіки за рівнем економічного розвитку  країн


 

2. Наступний критерій  структуризації міжнародної  економіки  —

форми міжнародних економічних відносин та їх регулювання.

Ускладнення міжнародного економічного життя закономірно зу- мовлює об’єктивну необхідність регулювання міжнародних економіч- них  відносин.  Головним  суб’єктом  такого  регулювання є  держава (табл.  1.2). Пов’язані  з цим проблеми  та шляхи  їх вирішення більш докладно розглядатимуться в наступних темах.

Таблиця 1.2

Форми регулювання міжнародних економічних відносин

 

Міжнародне регулювання та нагляд

Економічні

Фінансові

Міжнародні організації

 

Форми  МЕВ

 

Міжнародна торгівля

Міжнародний рух факторів виробництва

Міжнародні валютно-фінансові відносини

 

Державне регулювання

 

Регулювання зовнішньої торгівлі

 

Регулювання руху факторів виробництва

Валютне, банківське  та фіскальне регулювання

Мікроекономічна політика

Макроекономічна політика

 

Базові поняття

Світове господарство

Світовий  ринок

Міжнародний поділ праці

 

 

 

 

 

Джерело: Киреев  А. П. Международная экономика.  В 2-х частях. Ч. 1. Уч. посо- бие. — М.: Международные отношения, 1997. — С. 40.

3. Певна структуризація міжнародної економіки можлива за кри- терієм належності країн до регіональних інтеграційних угрупувань.

Важливими передумовами економічної  інтеграції  країн  є спіль- ність економічних інтересів, компліментарність національних гос- подарських  механізмів,  достатній  рівень  індустріального розвитку, а також територіально-географічна близкість.  З огляду на зазначене найбільш сталими та впливовими є наступні регіональні інтеграційні угрупування:  а) європейське — ЄС; б) євразійське — СНД; в) північ- но-американське — НАФТА; г) південно-східно-азійське — АСЕАН.


 

4. За характером  економічних об’єктів  ринкових відносин в між- народній економіці виділяють  наступні складові світового ринку: ри- нок товарів та послуг; ринок робочої сили; ринок капіталів; валютний ринок; ринок цінних паперів.

Сукупність організаційно-правових форм, що обслуговують  сві- товий ринок та забезпечують  нормальний режим його функціону- вання, складає  світову інфраструктуру. До її складу входять водна, повітряна,  залізнична та автомобільна  транспортна системи; енерго- система; мережа інформаційних комунікацій (супутникова, космічна, Інтернет);  міжнародна  система національного рахівництва;  уніфіко- вані міжнародні стандарти тощо.