16.1. Поняття валютної системи та її структура.  Основні елементи національної та світової валютної системи.

Валютна система — інституційно-правова форма організації валютних  відносин. Розрізняють національні,  світову та регіо-нальні валютні системи.

Національна валютна система — інституційно-правова форма організації валютних  відносин країни. Національна валютна  система підпорядкована валютному законодавству країни.

Структура  національної валютної системи:

– національна валютна одиниця;

– паритет валюти та механізм формування валютного курсу;

– умови конвертованості валюти;

– існування  чи відсутність валютних обмежень;

– склад офіційних золотовалютних резервів;

– порядок міжнародних  розрахунків;

– організація  валютного ринку країни та ринку золота;

– державні установи, що здійснюють валютне регулювання.

Світова (міжнародна) валютна система — це форма органі- зації міжнародних валютних  відносин, що обумовлюється  розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється  міждер- жавними угодами.


 

Елементи світової валютної системи:

– система валют і валютних цінностей;

– механізм валютних паритетів та курсів;

– умови взаємної конвертованості валют;

– обсяги валютних обмежень;

– форми міжнародних  розрахунків;

– режим міжнародних  валютних ринків та ринків золота;

– міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні систе- ми норм та регламентацій у сфері міжнародних  розрахунків. Золотовалютні  резерви — запаси  резервних  активів,  які можуть

використовуватися для здійснення міжнародних  розрахунків країни, виплат  за борговими  зобов’язаннями як перед урядовими установа- ми, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних  фінансових  організацій.  Вони перебувають у власності та розпорядженні державних  фінансових  установ, до яких належать центральні  банки, міністерства  фінансів  (казначейства), валютні уп- равління,  стабілізаційні валютні фонди.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів — золотого запасу, вільно конвертованої валюти (ВКВ), резервної позиції у МВФ та спеціальних прав запозичення (СПЗ).

Золоті запаси є централізованим резервом золота у вигляді злив- ків та золотих монет, якими володіють центральні банки та міжнарод- ні валютно-фінансові організації.  Золоті  запаси  використовуються як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Під час оцінки вартості  золотих  резервів  більшість  країн  орієнтується на ринкову ціну золота.  У зв’язку  з постійними  коливаннями цієї ціни урядам країн необхідно періодично переоцінювати свої золоті запаси. Незва- жаючи на демонетизацію золота, його роль як міжнародного платіж- ного та резервного засобу зберігається (табл. 16.1).

Запаси ВКВ перебувають, як правило, у безготівковій  формі і зберігаються  на кореспондентських рахунках і короткострокових де- позитах у зарубіжних  банках, а також у формі різного роду цінних паперів, виражених  у валюті, що обертаються  на міжнародному фі- нансовому ринку. До цих паперів належать здебільшого казначейські векселі та урядові облігації як найбільш надійні види фондових ін- струментів. Певна частка запасів іноземної валюти може зберігатися також у вигляді готівки в касах центрального  банку.


 

Таблиця 16.1

Країни, що мають найбільші у світі запаси золота*

 

 

Країна

Найбільші в світі запаси золота в тонах (вересень 2010)

Частка золота в загально- му обсязі золотовалютних резервів країни, %

США

8,133.5

72.1

Німеччина

3,407.6

67.4

МВФ

2,907.0

-

Італія

2,451.8

66.2

Франція

2,435.4

65.7

Китай

1,054.1

1.5

Швейцарія

1,040.1

15.1

Японія

765.2

2.7

Росія

726.0

5.7

Нідерланди

612.5

55.8

Індія

557.7

7.4

Тайвань

423.6

4.1

Португалія

382.5

79.6

Венесуела

363.9

48.5

Саудівська

Аравія

 

322.9

 

2.7

Великобританія

310.3

15.6

Ліван

286.8

25.2

Іспанія

281.6

35.9

Австрія

280.0

54.3

Бельгія

227.5

33.8

Філіппіни

175.9

13.5

* www.gold.org/value/stats

Резервна позиція в МВФ  — це особлива  форма  активів,  що озна- чає право  країни-члена автоматично  отримувати  від нього кошти  в іноземній  валюті у межах 25% квоти, а також суми, що раніше були


 

надані в кредит Фонду.  У зв’язку з тим, що квота в МВФ,  яка визна- чає частку кожної країни в капіталі МВФ,  на 75% вноситься  у наці- ональній  валюті, а на 25% — у вільно  конвертованій валюті, визна- ченій Фондом,  то саме на цю суму може претендувати країна  щодо отримання її як кредит на першу вимогу без будь-яких умов. Для ви- користання цих коштів, на відміну  від стандартних  кредитів  МВФ, не встановлюється часових обмежень і не потрібно мати попередньої згоди з боку Фонду. Резервна позиція в МВФ є, по суті, тим лімітом, у межах якого  країна  автоматично  отримує  від Фонду  необхідну  їй іноземну валюту.

Спеціальні права запозичення  (СПЗ або СДР  за англійською  аб- ревіатурою  special drawing  rights) — це компонент  золотовалютних резервів, що являє собою запаси коштів в емітованих МВФ міжна- родних резервних  і платіжних  засобах, які розподіляються між краї- нами-членами пропорційно до їхніх квот.

Угода про емісію СДР набула чинності 1 січня 1970 р. Від почат- ку призначенням СДР було регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, вимірювання вартості національних валют та розрахунки  з МВФ.