15.1. Сутність, структура та функції світового валютного ринку

Валютний ринок  —  це складова сфери обміну  національної  та міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними та наднаціональними грошовими одиницями і валютними цінностями, що обслуговують міжнародні платіжні операції.

Валютний  ринок являє  собою складну систему механізмів  та ін- ститутів, які доповнюють одне одного (рис. 15.1).

Причини  становлення і розвитку  сучасного  світового  валютного ринку:

– висока  і зростаюча  ступінь  інтернаціоналізації господарських зв’язків, яка отримала вираження у зростаючих  темпах і масш- табах міжнародної  торгівлі, міжнародного руху капіталів, транснаціоналізації власне процесу виробництва і формуванні на цій основі специфічного  сегмента світового господарства  —

«других  економік»,  розгортання міждержавних інтеграційних процесів;


 

Валютний ринок

 

розгалужена система механізмів, функціону- вання яких забезпечує купівлю та продаж на- ціональних, іноземних та наднаціональних валют

з метою їх використання для обслуговування між- народних розрахунків


сукупність  конверсійних і депозитно-кредитних операцій у валютах, що здійснюються  між контр- агентами


офіційні центри, де відбувається купівля- продаж валют на основі попиту і пропозиції

 

 

Рис. 15.1. Зміст валютного ринку

– формування нового  типу  міжнародних  корпорацій  та банків (транснаціональних), їх перетворення у головних суб’єктів сві- тогосподарських зв’язків;

– становлення та стрімкий  розвиток  світового ринку капіталів,  у тому числі специфічного, власне міжнародного євровалютного ринку;

– посилення тенденції  до  дерегулювання кредитно-фінансової сфери у розвинутих країнах; поступове послаблення валютних обмежень  та впровадження системи  конвертованості валют  у основних розвинутих країнах;

– НТР у сфері банківської  техніки, в системі фінансових, валют- них, кредитних  операцій.

Національні валютні ринки в сучасному розумінні  сформувалися у ХІХ ст. Основи  світового валютного ринку як цілісної  системи за- кладено у 50–60-х  рр. ХХ ст.

Суб’єктами валютного ринку є продавці валюти, її покупці та по- середники, а саме:

1) комерційні банки. Більшість валютних  операцій  здійснюється через банки, які виконують  на договірній  основі доручення  інозем- них банків-кореспондентів. Банки, яким надано право на проведення валютних  операцій, називаються уповноваженими девізними  або ва- лютними. Найбільший вплив на світових валютних ринках мають такі


 

банки, як: Deutsche Bank, Barclays  Bank, Union  Bank of Switzerland, Citibank, Chase Manhattan Bank, Standard Chartered Bank тощо;

2) фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Вони, як правило,  не мають прямого  доступу на валютний  ринок і проводять валютні операції через комерційні  банки;

3) компанії, що здійснюють закордонне вкладення активів, напри- клад, Investment Funds,  Money  Market Funds,  International Corpora- tions;

4) центральні банки — управляють валютними  резервами, прово- дять валютні операції, впливають  на рівень обмінного курсу, регулю- ють рівень процентних ставок за депозитами  у національній валюті. Найбільш впливовими вважаються:  Федеральна Резервна Система США  (FED), Бундесбанк (Німеччина) і Bank  of England  (Велико- британія);

5) приватні особи — здійснюють широкий спектр неторговельних операцій,  пов’язаних  із закордонним туризмом,  переказом  зарплат, пенсій, гонорарів, купівлею і продажем наявної валюти;

6) валютні біржі та брокерські фірми — зводять покупців та про- давців іноземної валюти і здійснюють між ними валютні операції.

Функції валютних ринків:

– забезпечення своєчасного  здійснення міжнародних  розрахун- ків;

– курсоутворення;

– страхування валютних  ризиків  і формування специфічної сис- теми, яка забезпечує суб’єктам валютного ринку отримання особливого  прибутку  — спекулятивного — у вигляді  курсової різниці;

– диверсифікація валютних  резервів  банків,  підприємств,   дер- жав;

– саморегулювання валютних курсів.

Світовий валютний ринок  — це не проста  арифметична сума національних, регіональних  та міжнародних  ринків, а певним чином субординована, взаємопідпорядкована система  ринкових  сегментів, між якими  існує  взаємообумовлений прямий  та зворотний зв’язок. Цій системі притаманні  і специфічні  ознаки (рис. 15.2).

Світовий  валютний  ринок структурується за певними  критерія- ми (табл. 15.1).


 

Рис. 15.2. Специфічні ознаки світового валютного ринку

Механізм валютного ринку (рис. 15.3) являє  собою узгодження попиту і пропозиції  валют у процесі їх купівлі-продажу.

Рівноважний валютний  курс  відповідає  точці  перетину  кривих попиту та пропозиції  (точка  А). Під впливом  таких факторів,  як рі- вень відносних цін, тарифів і квот, параметри монетарної та валютно- курсової політики,  продуктивність ресурсів, кон’юнктура світових фінансових  ринків  тощо, відбувається зсув кривих  попиту  і пропо- зиції праворуч або ліворуч з відповідним переміщенням точки рівно- ваги.


 

Структура світового валютного ринку


 

Таблиця 15.1

 

 

Критерій класифікації

Види валют- них ринків

 

Характерні ознаки

Територіаль- на ознака

Національний

Регіональний

Міжнародний

/ глобальний

Євроринок

– здійснюється торгівля  національною  ва- лютою, її конверсія  в іноземні валюти;

– здійснюються   операції   з  валютами,   на які припадає основний обсяг операцій у межах  певних  регіонів  з особливими фі- нансовими центрами. (До провідних регі- ональних ринків належать: європейський, південноамериканський, далекосхідний);

– система  тісно  пов’язаних  між  собою су- часними високоефективними комуніка- ціями регіональних ринків. На міжнарод- них валютних ринках банки проводять операції з ключовими  валютами (амери- канський  долар, євро, ієна та ін.), які ши- роко використовуються у світовому  пла- тіжному обігу;

–  міжнародний наднаціональний ринок по- зичкових капіталів, на якому здійснюють- ся операції в євровалютах

Форма  тор- гівлі

Роздрібний

Оптовий

– здійснюються  операції між банками та їх- німи клієнтами  з метою конверсії валют у комерційних цілях;

– ринок  міжбанківських операцій  з метою корегування валютних  позицій, страху- вання  і одержання  спекулятивного при- бутку

Інституційна приналеж- ність

Міжбанків- ський  (поза- біржовий) ринок  банків- кореспонден- тів

– здійснюються   основні   котирування  ва- лют;  операції  здійснюються   безпосеред- ньо з банків за допомогою електронного зв’язку; формується і функціонує на осно- ві взаємодії валютних  рахунків комерцій- них банків; структура ресурсів складаєть- ся з активів, що належать комерційним банкам та регуляційних активів (валют- них ресурсів центральних банків); опе- рації   здійснюються    безпосередньо   між


 

Продовження табл. 15.1

 

 

 

Біржовий (1/3 всіх опе- рацій  світо- вого валют- ного ринку

партнерами   (прямий  валютний   ринок) або за допомогою посередників,  брокерів, дилерів (брокерський ринок);

– організований валютний   ринок   на  базі самостійних   або  контрольованих банка- ми чи товарними фондовими біржами валютних  бірж; здійснюється фіксація довідкових валютних курсів

Термін опе- рацій

Ринки спот Ринки термі- нових (фор- вардних) угод

– з поставкою валюти протягом 48 год;

– поставка  валюти  на певних  умовах,  від- мінних від спот

 

Рис. 15.3. Валютний ринок: S — пропозиція валюти, D — попит на валюту,

е — номінальній валютний курс (ціна валюти), Q — кількість  валюти


 

Механізми   курсоутворення суттєво  відрізняються відносно  до виду валюти. Так вільноконвертовані валюти швидко реагують на ре- вальваційні чинники,  наприклад,  підвищення облікової ставки ЦБ, і стійко протистоять девальвуючим. На ринках м’яких валют, навпаки, спрацьовують переважно  девальваційні чинники,  внаслідок  чого ва- люта швидко знецінюється. Отже, аби зберегти стабільність  на рин- ках таких валют, слід підтримувати курс національної грошової оди- ниці щодо провідної іноземної валюти (в Україні — це долар США).