14.3. Конвертування валют та його види.

Режим валютного курсу

Конвертованість валюти — це її здатність до вільного обміну на інші валюти за визначеним курсом.

Види конвертованості валюти:

– конвертованість зовнішня — можливість  використання націо- нальної валюти у міжнародних  розрахунках;

– конвертованість   внутрішня   —  можливість   купівлі-продажу іноземної валюти в обмін на національну (і навпаки) всередині країни;

– конвертованість за капітальними операціями — відсутність об- межень на платежі  та трансферти за міжнародними операція- ми, пов’язаними  з рухом капіталу;

– конвертованість за поточними операціями — відсутність обме- жень на платежі та трансферти за поточними  операціями.

Фактори, що впливають  на конвертованість валюти:

– економічний потенціал країни;

– стабільність її внутрішнього  грошового обігу;

– ступінь розвитку  національних грошових ринків і ринків капі- талу;

– ступінь відкритості  національної економіки та її інтегрованості у світові ринки;

– характер валютних обмежень.

Валютні обмеження — це встановлена у законодавчому, адміні- стративному порядку система правил і норм з регламентації операцій з іноземною валютою, платіжними документами в іноземній валюті, які здійснюються юридичними і фізичними особами.

Форми валютних обмежень:

– наявність  декількох  обмінних  курсів  залежно  від типу еконо- мічних операцій;

– використання двосторонніх  платіжних угод (клірингів). У цьо- му випадку  платежі, отримані  від іноземного  партнера,  не мо- жуть бути направлені  на придбання товарів в іншій країні;

– вимоги національної влади щодо продажу центральному банку або репатріації  вітчизняними фірмами-експортерами своїх ва- лютних надходжень;


 

– ліцензування експорту та імпорту, а також специфічні  правила і норми в галузі руху капіталів і продажу (наприклад, регламен- тування іноземних інвестицій, вивозу прибутків, отримання зовнішніх кредитів, експорту, імпорту тощо).

Повністю конвертовані валюти мають: країни з розвинутою та відкритою  економікою;  країни, які є великими  експортерами нафти; невеликі країни, що виконують функції офшорних зон фінансової інфраструктури та є зручними «гаванями» для філій транснаціональ- них банків.

Сучасні  типи  режимів  валютних  курсів  (рис.  14.2)  розрізняють за характером  встановлення (котирування) і підтримання валютних курсів на певному рівні. Їх множинність свідчить про те, що жоден з них не має абсолютних переваг. Домінуючою є система плаваючих валютних  курсів. Її переваги: 1) сприяє  врегулюванню (вирівнюван- ню) платіжного  балансу без суттєвих  втрат офіційних валютних  ре- зервів; 2) стимулює  розвиток  міжнародної  торгівлі  та міжнародний рух капіталів; 3) забезпечує  відносно велику свободу вибору методів національної економічної політики, автономність  монетарної політи- ки від зовнішнього  тиску; 4) ринок  як у валютній  сфері, так і в ін- ших галузях визначає вартість валют краще, ніж держава встановлює курсове співвідношення валют; не потребує втручання центрального банку у ринковий механізм.

Режими валютних курсів

 

 

Фіксовані

Курс прив’язується до певного об’єкту (фіксаж)

 

 

Плаваючі

Курси змінюються залежно від попиту і пропозиції  на валютному ринку

 

 

 

Обмежено гнучкий

 

 

 

Договірно-фіксовані

Прив’язані до однієї валюти або «кошика»

 

Керовано гнучкий

 

Вільно плаваючий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 14.2. Сучасні типи режимів валютних курсів


 

Договірно-фіксовані курси — їх основу утворюють міждержавні угоди (договірний фіксаж).

Вільно-плаваючий валютний  курс — передбачає  зміни валютного курсу без державного втручання.

Керовано гнучкий курс — базується на сполученні ринкового та державного  регулювання і змінюється  центральним банком залежно від стану платіжного  балансу, рівня інфляції,  валютних  резервів  але без обов’язкового автоматизму таких змін.

Обмежено гнучкий  курс — характеризується гнучкістю, обмеже- ною стосовно до однієї валюти або групи валют.

Світова  економічна  криза  2007–2010 рр. актуалізувала необхід- ність удосконалення підходів до вибору режимів валютних курсів. Це питання  знаходиться у центрі уваги міжнародних  валютно-фінансо- вих організацій  у зв’язку із реформуванням світової фінансової  архі- тектури. Зокрема, вважається,  що:

– для невеликих країн  із відкритою  економікою  виправданим є режим регульованого плавання; для великих — плаваючі курси (за  умов суворого  дотримання орієнтирів монетарної  політи- ки);

– для деяких країн часткова фіксація курсу може стати важливим інструментом  стабілізації, хоча його ефективність залежить від спроможності  дотримуватися обраної моделі монетарної  полі- тики, наявності достатнього рівня валютних резервів, загально- го фінансово-економічного потенціалу.