14.1. Поняття валюти та її види. Резервні валюти

Валюта — грошова одиниця країни з відкритою економікою, яка використовується для вимірювання  величини вартості товарів.

Валюти або світовий грошовий матеріал можна класифікувати за певними ознаками  і виділити  основні відповідні види (табл. 14.1).

Країна, валюта якої є ключовою, резервною, має значні вигоди, переваги на світових ринках, у тому числі можливість  здійснювати розрахунки  за своїми зовнішніми  зобов’язаннями власною валютою; покривати дефіцит платіжного  балансу національною  валютою шля- хом автоматичного отримання зовнішніх запозичень.

Динаміка  міжнародних  накопичень  валютних  резервів  свідчить про домінування американського долара як резервної валюти. Водно- час, відбувається стрімке збільшення частки і ролі євро у формуванні валютних резервів світової банківської  системи (табл. 14.2).

Для того, щоб національна валюта стала резервною, в даній країні повинні підтримуватися певні умови:

1. Валюта повинна  бути вільно конвертованою і досить стабіль- ною.


 

Види валют


 

Таблиця 14.1

 

 

Критерій класифікації

 

Види

Емітентська належність

–  національна валюта  — грошова  одиниця,  що емітується національною  банківською  системою і використовується у зовнішньоекономічних зв’язках і міжнародних  розра- хунках з іншими країнами;

– іноземна валюта — грошові знаки іноземних  держав, а та- кож кредитні і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях;

– колективна (наднаціональна) валюта  —  умовна  розра- хункова  одиниця,  яка  не має матеріальної  форми  (існує у вигляді  не монет, банкнот, а проводок  за банківськими рахунками), не має власної  вартісної  основи  (її ціна, або курс розраховується на базі валютного кошика країн- засновників), не має кінцевого кредитора  (банківської установи, яка зобов’язується підтримувати курс у певних межах за допомогою валютних  інтервенцій), функціонує на основі міждержавних угод і не підпорядкована законо- давству жодної держави окремо:

1) СДР  — Спеціальні права  запозичення (англ.  sресіаl drawing  rights) — міжнародні  платіжні  і резервні  засо- би, що випускаються Міжнародним валютним  фондом (МВФ) і використовуються для  безготівкових  міжна- родних розрахунків шляхом  записів на спеціальних ра- хунках і як розрахункова одиниця  МВФ.  СДР  виконує ряд функцій  світових  грошей  по регулюванню  платіж- них балансів, поповненню офіційних валютних резервів, порівнянню вартості національних валют;

2) арабський  розрахунковий динар, андське песо, пере- водний рубль тощо;

– регіональна  валюта  — самостійна  єдина  валюта  у межах інтеграційного утворення (євро  в межах  Європейського валютного союзу);

– євровалюта  — конвертована валюта будь-якої  країни, пе- реведена на рахунки іноземних банків та використовуєть- ся ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну емітента цієї валюти (євродолар тощо)


 

Продовження табл. 14.1

 

Режим  викорис- тання

– вільно  конвертована валюта  —  національна  валюта, яка використовується резидентами та нерезидентами країни  за всіма видами  операцій  за відсутності  будь- яких законодавчих обмежень на здійснення валютних угод і реалізується на головних  світових валютних ринках;

– частково конвертована валюта — національна валюта країн, де існують обмеження  та / або спеціальні  узго- джувальні  процедури  на обмін валют за окремими ви- дами операцій, суб’єктами валютних угод або зонами;

–  неконвертована валюта — це національна валюта, що функціонує в межах однієї країни і не підлягає обміну на інші іноземні валюти

Функціональна роль

– валюта  ціни (валюта  операції)  — грошова  одиниця,  в якій  виражена  ціна товару в зовнішньоторговельному контракті або встановлюється сума наданого міжнарод- ного кредиту (зазвичай вільно конвертовані валюти);

– валюта  платежу  —  валюта,  в якій  відбувається фак- тична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашення  міжнародного кредиту (може виступа- ти будь-яка валюта, узгоджена між контрагентами);

– валюта кредиту — грошова одиниця, в якій надаються експортні кредити;

– валюта  клірингу  — використовується при здійсненні міжурядових угод при обов’язковому  заліку  зустріч- них вимог і зобов’язань, які виникають  з вартісної рівності товарних постачань і послуг, що надаються (кліринг);

– валюта векселя  — грошова одиниця,  в якій виставле- ний вексель. Зазвичай у внутрішньому обороті век- селя виставляють у валюті країни,  а в міжнародному обороті — у валюті країни-боржника, кредитора  або третьої країни

Характер засто- сування у ва- лютній практиці

– дорогоцінні   метали   (за  винятком  ювелірних   виро- бів) — золото, срібло, платина;

– природне дорогоцінне каміння;

– грошові кошти у вигляді  законних  платіжних  засобів (готівки) чи депозитів тієї чи іншої країни, які можуть слугувати міжнародними засобами обігу чи платежу;


 

Продовження табл. 14.1

 

 

– платіжні документи, які виражені у тій чи іншій націо- нальній валюті та застосовуються у міжнародних розра- хунках (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо);

– фондові  цінності,  які  виражені  у тій чи іншій  націо- нальній валюті та використовуються у міжнародних операціях (акції, облігації)

Зовнішня (мате- ріальна)  форма

– металеві валютні кошти (монетарне золото);

– неметалеві валютні кошти (паперові, кредитні)

Ступінь стійкос- ті щодо власного номіналу та кур- су інших валют

– сильна або тверда валюта;

– слабка або м’яка валюта

Можливість ре- зервування (на- громадження)

– резервна   (ключова)  валюта  —  вільно  конвертована валюта, яка використовується для формування зо- лотовалютних резервів світової банківської  системи, проведення  міжнародної  та національної валютної по- літики та приймається МВФ для погашення  кредитів і сплати процентів (долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська  йєна, СДР)

 

Таблиця 14.2

Міжнародні накопичення валютних  резервів, %*

 

Валюта

1995

1997

1999

2001

2003

2005

2007

2008

2009

USD

59.0%

65.2%

70.9%

70.7%

65.8%

66.4%

64.0%

64.0%

62.2%

EUR

-

-

17.9%

19.8%

25.3%

24.3%

26.5%

26.5%

27.3%

DEM

15.8%

14.5%

-

-

-

-

-

-

-

GBP

2.1%

2.6%

2.9%

2.7%

2.6%

3.6%

4.1%

4.1%

4.3%

YEN

6.8%

5.8%

6.4%

5.2%

4.1%

3.7%

2.9%

3.3%

3%

FRF

2.4%

1.4%

-

-

-

-

-

-

-

CHF

0.3%

0.4%

0.2%

0.3%

0.2%

0.1%

0.2%

0.1%

0.1%

Інші

13.6%

10.2%

1.6%

1.2%

1.9%

1.9%

1.8%

2.0%

3%

 

*IMF:  Currency Composition of Official  Foreign  Exchange  Reserves  (1995–1999,

2006–2009).


 

2. Країна повинна  мати розвинену  мережу кредитно-фінансових установ (у тому числі за кордоном), організований ємний ринок капі- талів, валютний ринок, вільний ринок золота.

3. У організаційно-інституційному відношенні  необхідною  умо- вою є впровадження національної валюти у міжнародний обіг через державні інститути  (центральні банки)  та міжнародні  кредитно- фінансові організації (МВФ, МБРР тощо).

4. Повинен діяти певний правовий  режим функціонування та ви- користання цієї валюти у даній країні та на світових ринках.

5. Країна  повинна  посідати  стійкі  позиції  у світовому  виробни- цтві, на світових ринках, мати значні золотовалютні резерви.

6. Країна  ключової, резервної  валюти повинна  виконувати певні зобов’язання  перед іншими державами,  в тому числі: подолання або скорочення дефіциту платіжного балансу; проведення політики зба- лансування зовнішніх  зобов’язань  та офіційних валютних  резервів; підтримка  стабільності  валюти; не вдаватися  до валютних  та торго- вельних обмежень..

Під терміном «вільно конвертована валюта» часто розуміють ва- люту, прийняту для розрахунків у міжнародній банківській  системі CLS (Continuous Linked Settlement) — системі безперервних  взаємо- розрахунків,  що діє в межах СВІФТ (SWIFT). Таких  валют на тра- вень 2008 р. нараховувалося сімнадцять:  євро, долар США, британ- ський фунт, японська  йєна, канадський  долар, австралійський долар, гонконгський долар, південнокорейська вона, шведська  крона,  дат- ська крона, норвезька  крона, сінгапурський долар, новозеландський долар, південноафриканський ранд, швейцарський франк, ізраїль- ський шекель і мексиканський песо.

Функції валюти:

1. Інструмент  обслуговування міжнародних  економічних  відно- син, міжнародний платіжно-купівельний засіб.

2. Інтернаціональна міра вартості, цінності товарів.

3. Міра вартості, цінності національних грошових одиниць.