13.4. Регулювання міжнародних міграційних процесів

Міжнародна трудова міграція є однією зі сфер державного  ре- гулювання міжнародних економічних відносин. Державна політика охоплює імміграційні  та еміграційні процеси.

З кінця ХVIII  ст. у Європі розповсюджується практика  укладан- ня між країнами двосторонніх  конвенцій з регулювання міжнародної трудової  міграції. З 20 рр. ХХ ст. більшість  країн ввела законодавчі обмеження  щодо міграції.


 

Важливою  формою державного  регулювання міграції є встанов- лення кількісних  квот на в’їзд мігрантів  до країни  в цілому, а також для окремих регіонів та галузей. У межах квоти діють певні якісні критерії  відбору.  Пріоритети на в’їзд, як правило,  мають особи, які володіють значним фінансовим капіталом  та інтелектуальним по- тенціалом. Діяльність таких іммігрантів  розглядається як важливе джерело економічного зростання для приймаючої країни. Певну за- цікавленість розвинуті  країни можуть виявити і до некваліфікованих працівників, яких за мінімальну  плату приймають  для виконання важких непрестижних та шкідливих  робіт.

Квотування мігрантів,  як  правило,  доповнюється контролем за терміном їх перебування в країні. Країни,  що приймають  мігрантів, нерідко реалізують програми зі стимулювання рееміграції.

Регулювання міжнародних  міграційних процесів здійснюють також  і міждержавні органи  спеціального  призначення, наприклад, Міжнародна організація  праці (МОП).

В умовах світової економічної  кризи 2007–2010 років посилили- ся процеси трудової рееміграції, пов’язані із заходами державної  мі- граційної  політики  щодо обмеження  можливостей працевлаштуван- ня іноземних громадян і навіть прямої їх депортації.