13.3. Наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів

Міжнародна міграція  робочої сили має неоднакові  наслідки  для різних груп населення в країнах еміграції та імміграції, світу в цілому. Як правило, виділяють три головні групи наслідків міжнародної мігра- ції робочої сили (рис. 13.2):

1) стандартні ефекти, що обумовлені впливом міграції на ринок праці;

2) наслідки для державних фінансів;

3) позаринкові наслідки.

1. Стандартні ефекти на ринку праці. Розглянемо вплив між- народної міграції робочої сили на ринок праці у країнах в’їзду та виїз- ду на прикладі  двокраїнної моделі (рис. 13.2). На рис. 13.2 викорис- товуються такі означення:

W — ставка заробітної плати (дол. / год);

L — кількість  робітників  (млн чол.);

r

 

S — пропозиція робочої сили в Мексиці  після міграції з неї час- тини робітників.

Рис. 13.2. Наслідки міжнародної  міграції робочої сили


 

Припустимо, що дві країни  мають різний  рівень  життя  (напри- клад, США і Мексика). Охарактеризуємо стан ринку праці в цих кра- їнах у випадку  відсутності  трудової міграції між ними. Рівновага  на ринках  праці обох країн  при цьому встановлюється у точках  А і А’ відповідно. Ціна 1 год. праці у США становить 4,5 дол. / год, а у Мек- сиці — 1,25 дол. / год.

Припустимо, що формальні бар’єри міграції скасовано, і мекси- канські робітники  можуть емігрувати  і конкурувати на ринку праці в США.  Якщо  б переміщення з Мексики до США  не вимагало  ні- яких  витрат, то процес еміграції розширювався б, поки спадаючий рівень заробітної плати у США не вирівнявся із зростаючою зарпла- тою в Мексиці. Наявність економічних та психологічних витрат іммі- грації протидіяла б вирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив у них зберігався  навіть при повній юридичній  свободі пере- міщення.  Унаслідок  цього лише  обмежена  кількість  осіб (припус- тимо, 20 млн чол.) будуть вважати  виграш у заробітній  платі в 2,40 дол. / год (4,00 – 1,60 = 2,40) достатнім, щоб компенсувати витрати міграції.

Унаслідок  прибуття  мігрантів до США пропозиція праці зросте, а ціна праці (погодинна ставка заробітної плати)  знизиться з 4,50 до

4,00 дол. / год, що відповідає точці B. У результаті  виїзду мігрантів з Мексики там зменшиться пропозиція праці, а ціна праці підвищиться з 1,25 до 1,60 дол. / год, що відповідає точці B’.

Нова рівновага у точці B’ означає, що кількість  бажаючих емігру- вати з Мексики (92 млн чол. — 72 млн чол. = 20 млн чол.) відповідає обсягу попиту на додаткових  робітників  у США (108 млн чол. — 88 млн чол. = 20 млн чол.).

За П. Ліндертом1,  чистий виграш емігрантів  з Мексики станови- тиме еквівалент  площини  області d+e; виграш мексикансь-ких ро- бітників, що залишились у Мексиці, — область с, програш мексикан- ських підприємців — c+d; виграш американських підприємців — a+b; програш американських робітників  становить  область а. У цілому країна імміграції виграє область b, а країна еміграції виграє область е.

2. Розглянемо наслідки міжнародної  міграції  робочої  сили,  які пов’язані  з державними фінансами. Рівнодіюча  податкових  та ви-

1  Линдерт  П. Экономика мирохозяйственных связей  / П. Линдерт.  — М.: Про- гресс, 1992. — С. 427–443.


 

даткових  складових  державних  фінансів,  пов’язаних з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції та імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати через неотримання можливих податко- вих надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується у результаті скорочення  державних послуг та благ у зв’язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездатного віку, що отримали  освіту за більшою або меншою участю державного  фі- нансування, і країна еміграції втрачає потенційні  податки з їхніх до- ходів. Більшість економістів вважає, що для обмеження  виїзду спеці- алістів високої кваліфікації слід ввести особливий  податок для осіб, що від’їжджають за кордон, який компенсував би видатки  країни на надані суспільні товари та послуги.

Щодо  фінансів  країни імміграції, вважається,  що іммігранти  ви- плачують  у вигляді  податків  набагато більше, ніж їх приїзд  коштує бюджету у вигляді допомоги з бідності, перевантаження громадських установ тощо.

Міграційний капітал  є вагомою  часткою  міжнародного капіта- лу  і є  додатковим  джерелом  фінансування для  країни-реципієнта (рис. 13.3). Тому вплив міграційного капіталу на економіку країн, що розвиваються, важко переоцінити. Через збільшення міграції зростає й обсяг грошових потоків (рис. 13.4), що переказуються мігрантами. У 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив приблизно 305 млрд дол. США.

млрд. дол., 2008         % від ВВП, 2007

 

 

30

27

23,8


18,7


11    10    9,5     9     8,9


Подпись: ІндіяПодпись: КитайПодпись: МексикаПодпись: ФіліппіниПодпись: ПольщаПодпись: НігеріяПодпись: ЄгипетПодпись: РумуніяПодпись: ПакистанПодпись: ТаджикистанПодпись: МолдоваПодпись: ТонгаПодпись: ЛесотоПодпись: ГондурасПодпись: ЛіванПодпись: ГвінеяПодпись: ЙорданіяПодпись: ГаїтіПодпись: Ямайка7,1


 

45,5


 

38,3

35,1


28,7


24,5 24,4 23,5 22,7


20  19,4

 

 

Подпись: БангладешРис. 13.3. Головні країни-реципієнти грошових переказів


 

 

Усі регіони, що розви- ваються


Східна Азія та Тихо- океанський регіон


Європа та Центральна Азія


Латинська Америка та країни

Карибськог о


Середній Схід та Північна Африка


Південна

Азія


Африка південніше Сахари

 

 

США

Західна Європа


 

Інші країни з високим рівнем доходу

Країни, що розвиваються

 

 

Рада співпраці арабських держав Персидської затоки

Рис. 13.4. Джерела грошових переказів за регіонами, 2008 р.

Джерело: The  World  Bank: Outlook for  Remittance Flows  2008

3. Третя група наслідків — позаринкові — можуть мати як фор- му втрат, так і форму  виграшу.  Виграш пов’язується,  перш за все, з отриманням додаткових  знань. Мається  на увазі, що тільки  частина економічного  виграшу від цих знань належить  мігрантам  та їх робо- тодавцям, а інша — всім громадянам країни.