13.1. Сутність і види міжнародної трудової міграції

Міжнародна міграція  робочої сили (labour force migration) — це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в меж- ах міжнародного ринку праці на термін більше року, обумовлене  ха- рактером  розвитку  продуктивних сил та виробничих відносин,  дією економічних  законів.

Залежно від просторового горизонту переміщення можна виді- лити такі види міжнародної  трудової міграції:

– зовнішня міграція — це переміщення населення за межами пев- ної країни;

– внутрішньоконтинентальна міграція  — це переміщення насе- лення між країнами в межах одного континенту;

– міжконтинентальна міграція — це переміщення населення між країнами різних континентів.

Залежно від терміну переміщення міжнародна  трудова міграція поділяється на такі види:

– постійна міграція — це виїзд (в’їзд) населення в іншу країну на постійне місце проживання;

– тимчасова міграція — це робота за кордоном  протягом  певно- го обмеженого часу з подальшим  поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

– сезонна міграція — це щорічна міграція на період певного сезо- ну (як  правило,  для збирання врожаю  сільськогосподарських культур) з подальшим  поверненням на батьківщину;

– маятникова  міграція — це постійна  робота в одній країні при проживанні в іншій, як правило,  прикордонній країні за наяв- ності необхідних міжнародних  угод між країнами.

За юридичними засадами розрізняють:

– організована міграція, тобто переміщення населення згідно з на- ціональним  законодавством (наприклад, за візовим режимом);

– нелегальна міграція — самовільне переміщення населення щодо кордонів країни всупереч законодавству.

Згідно з професійним складом можна виділити  такі види мігра-

– міграція робітників (наприклад, нефтяників);

– міграція спеціалістів (наприклад, програмістів);

– міграція представників гуманітарних професій (наприклад, спі- ваків, авторів).

За якісним рівнем розрізняють:

– міграція робочої сили низької кваліфікації;

– міграція робочої сили високої кваліфікації;

– міграція вчених («відплив умів»).

За напрямками руху існують такі види міжнародної трудової мі-

 

грації:

– еміграція — виїзд працездатного населення країни за її межі;

– імміграція  —  в’їзд працездатного населення до країни  з-за  її меж;

– рееміграція — повернення  емігрантів на батьківщину. Розрізняють також вимушену та добровільну міграцію.

Різниця між потоками  імміграції  та еміграції називається мігра- ційним сальдо і показує  обсяг чистої міграції. Сума цих потоків  по- казує обсяг валової міграції.

Кількість  мігрантів  у світі стабільно  зростає: 1960 р. — 3,2 млн;

1995 р. — 35 млн; 1997 р. — 40 млн; 2000 р. — 120 млн; 2007 р. — 192 млн; близько 214 млн. — у 2010 р.


 

У 2008 р. мігранти становили 3% від населення світу. Це означає, що кожна 35 людина у світі є мігрантом. Жінки  становлять приблиз- но 50% валової світової міграції, неврегульовані мігранти — 15–20%, біженці — 5%.

За останні декілька років міграційні потоки змінили  свій напрям у сторону трудової міграції.

Панівна більшість міжнародної міграції залишається сконцен- трованою  у декількох  країнах.  75% усіх світових  мігрантів  зосеред- жено у 12% усіх країн світу (рис. 13.1, табл. 13.1).

Країни,  де міжнародні  мігранти  становили більше 60% населен- ня у 2000 р.: Андорра, Макао,  Спеціальний адміністративний район Китаю, Гуам, Папський престол, Монако,  Катар, Об’єднані Арабські Емірати.

Традиційні країни імміграції: Австралія,  Канада, Нова Зеландія, Сполучені  Штати Америки.

Нові країни призначення мігрантів: Ірландія,  Італія, Норвегія, Португалія.

кількість іммігрантів у мільйонах та їх частка  серед населення загальна кількість населення

частка  емігрантів серед населення

Рис. 13.1. Кількість  іммігрантів та емігрантів серед населення*

*IOM, World  Migration Report, 2008.


 

Таблиця 13.1

Країни, в яких перебувала найбільша кількість міжнародних мігрантів (2005 р.)

 

Країна

Міжнародні мігранти,  млн.

Сполучені  Штати Америки

38,4

Російська  Федерація

12,1

Німеччина

10,1

Україна

6,8

Франція

6,5

Саудівська  Аравія

6,4

Канада

6,1

Індія

5,7

Великобританія

5,4

Іспанія

4,8

Австралія

4,1