12.1. Особливості формування та розвитку світового ринку праці

Світовий ринок  праці  — це система  відносин,  що виникають  з приводу  узгодження  попиту та пропозиції  світових трудових ресур- сів, умов формування робочої сили, оплати  праці та соціального  за- хисту, які виникли через нерівномірність кількісного  та якісного роз- міщення робочої сили в країнах світу та розбіжності  в національних підходах до її відтворення.

Основними тенденціями розвитку  світового ринку праці є його глобалізація, посилення міграційних процесів, розширення використан- ня міжнародних трудових норм тощо.

Глобалізація ринку праці являє  собою формування єдиного меха- нізму узгодження попиту та пропозиції робочої сили незалежно від країни проживання тієї чи іншої людини і розвивається на фоні гло- балізації економіки.

Причинами пожвавлення цього процесу є:

– реструктуризація системи міжнародного поділу праці;

– розвиток  світової інфраструктури;

– міжнародна міграція населення;

– стрімке зростання  світової торгівлі та потоків іноземних  інвес- тицій;


 

– швидкі технологічні  зміни.

Головною проблемою, яка виникає  внаслідок  глобалізації еконо- міки, є обмеження  можливостей формування державної макроеконо- мічної політики, в тому числі в галузі праці та соціально-трудових відносин.  Діяльність транснаціональних корпорацій  (ТНК) сприяє тому, що робочі місця експортуються з економічно розвинутих країн, унаслідок  чого у цих країнах  виникає  проблема  безробіття.  Зміню- ється  також структура  робочої сили  в бік збільшення частки  служ- бовців щодо частки робітників.  ТНК  прагнуть створювати  виробни- цтва в країнах з дешевою робочою силою, водночас концентруючи в економічно  розвинутих країнах  такі функції,  як  маркетинг,  плану- вання, бухгалтерський облік, наукові та дослідно-конструкторські розробки тощо.

В умовах  функціонування ТНК  послаблюється вплив  профспі- лок, колективно-договірного регулювання трудових відносин. Неве- ликий  ефект може мати страйковий рух, тому що ТНК  не зазнають тиску клієнтів  щодо виконання умов поставок через незначні обсяги загальних  світових продаж, прибутку і руху готівки, яка припадає на конкретну  країну.

У таких умовах суттєвим засобом узгодження інтересів різних сторін є створення міжнародних  профспілок, налагодження контак- тів між профспілковими об’єднаннями різних країн.

Світова економічна  криза 2007–2010 років суттєво загострила проблему  безробіття.  Зокрема, на регіональному ринку  праці  країн Європейського Союзу рівень безробіття  за методологією  Міжнарод- ної організації  праці дорівнював  більш, як 7%. Найвищого значення серед країн ЄС він досяг у Іспанії, Словаччині, Угорщині, Греції, Португалії,  Німеччині,  Франції.  Із серйозними проблемами зіткнув- ся також ринок праці у США, де рівень безробіття  досяг 9,6%.

Дещо нижчими  є показники рівня безробіття на ринку праці кра- їн СНД.  Серед  країн  цієї групи  найвищий рівень  безробіття  зареє- стровано у Вірменії, Україні, Киргизстані, Росії та Таджикістані.

Кількість  безробітних  у світі сягнула 229 млн. осіб, що являється величезною  глобальною  соціально-економічною проблемою, яка по- требує для свого вирішення активних  та невідкладних дій міжнарод- ного співтовариства.