11.5. Україна в міжнародних кредитних відносинах

Станом на 01.01.2010 р. обсяг валового зовнішнього боргу України досяг 104 млрд. дол. США (88,9% від ВВП; 191,7% від експорту това- рів та послуг) (рис. 11.1, 11.2). Водночас критерій  Грінспена або кое- фіцієнт  покриття резервними активами  короткострокових ліквідних валютних  потреб  економіки  (обсягів  дефіциту  поточного  рахунку


 

платіжного  балансу та короткострокового зовнішнього  боргу) зна- ходиться на рівні 0,84, перетнувши критичну  межу на 0,16 пунктів.

В Україні  держава і корпоративні позичальники переважно  орі- єнтовані на залучення зовнішніх позикових коштів. Протягом  1998–

2008 рр. їх питома вага в імпорті капіталу  залишалася відносно ста- більною і в середньому дорівнювала  22–27%. Найбільше кредитів, отриманих  приватним сектором, надходило  з Кіпру, США, Велико- британії,  Швейцарії,  Німеччини,  Росії,  Австрії  та Бельгії.  У 2009–

2010 рр. у ролі найбільш активного позичальника виступають органи центральної державної  влади. Їх переважно  кредитують  міжнародні фінансово-кредитні установи.

Безумовно, світова економічна криза відчутно позначилася на по- діях на фінансовому ринку України,  зокрема на загостренні  пробле- ми зовнішньої заборгованості. Втім, експерти не схильні абсолюти- зувати зовнішній чинник. Несприятливі процеси на світових ринках, насамперед, оголили  прорахунки в проведенні  економічної  політики впродовж останніх років. Економіка України виявилася надзвичайно вразливою  до них внаслідок:

Рис. 11.1. Динаміка  зовнішнього  боргу України1.

1 Платіжний баланс і зовнішній борг України 2009. Аналітико-статистичне видан- ня НБУ.  — К.:НБУ,  2010. — С.18.


 

Рис. 11.2. Темпи динаміки валового зовнішнього  боргу, реального ВВП та експорту України  (2003–2009 рр., у відсотках до попереднього періоду)1.

– надмірної  відкритості  економіки2  при високій  чутливості  вну- трішньої  економічної  кон’юнктури  до зовнішніх  впливів,  зо- крема значної залежності  від світових цін на імпортовані  енер- гоносії та експортовані  сировинні товари;

– «перегріву» економіки з 2005 року, коли зростання споживання, насамперед імпортних товарів (автомобілів і побутової техніки), суттєво перевищувало продуктивність праці та реальні доходи;

– зумовленої   ірраціональними  оптимістичними  очікуваннями щодо майбутнього масової відмови домогосподарств від зао- щаджень на користь  поточного чи довгострокового  споживан- ня із залученням дорогих кредитних  коштів;

– порушення  банками принципів «ризик-менеджменту» й видачі кредитів особам з недостатнім рівнем платоспроможності;

– девальвації  гривні, яка ускладнила погашення  значних  за роз- мірами довгострокових кредитів, отриманих в іноземній валюті фізичними та юридичними особами;

1 http://bank.gov.ua/Macro/index.htm

2  Відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП України  у 2009 р. стано- вило 94,6%.


 

– м’якої бюджетної  політики  в сфері  видатків,  її орієнтацією в основному на поточні витрати  замість капітальних видатків розвитку;

– зростання  дефіциту  державного  бюджету  і державного  боргу тощо.

Основні  терміни і поняття

Міжнародний кредит, міжнародне  запозичення, міжнародні  кре- дитно-фінансові установи, принцип цільової обумовленості кредиту- вання, кредитна  дискримінація, Міжнародний валютний  фонд, Гру- па Світового  Банку,  Банк  міжнародних  розрахунків,  Європейський банк реконструкції та розвитку, валовий зовнішній  борг країни, кри- за зовнішньої  заборгованості,  конверсія  зовнішнього  боргу, уніфіка- ція зовнішнього  боргу, анулювання зовнішнього  боргу.

Контрольні та дискусійні питання

1. У чому полягають  роль та функції  позичкового  капіталу  в су- часній міжнародній економіці?

2. Назвіть  основні позитивні  та негативні наслідки міжнародного кредитування.

3. Охарактеризуйте основні форми міжнародного кредитування.

4. Поясніть, що таке міжнародні кредитно-фінансові інститути та в чому полягає їх призначення?

5. Які провідні міжнародні фінансово-кредитні інститути Ви зна- єте? З якими з них найбільш активно співпрацює Україна?

6. Розкрийте основні причини міжнародної кризи заборгованості. У чому вона проявляється? Запропонуйте власний  варіант вирішен- ня цієї проблеми.

7. Як Ви вважаєте, чи є проблема зовнішньоекономічної заборго- ваності актуальною для України? Відповідь обґрунтуйте.

Вправи

Вправа 1.  Для  кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.


 

1. Неформальна міжнародна організація  найбільших банків -кре- диторів.

2. Відношення платежів  по обслуговуванню зовнішньоекономіч- ної заборгованості (поточного  зовнішнього  боргу)  до валютних  до- ходів країни від експорту товарів та послуг.

3. Всесвітні  та регіональні  інститути,  створені на основі міждер- жавних угод з метою регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

4. Міжнародна програма, що передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового банку та Африканського банку розвитку  і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів для найбідніших  країн світу з високим рівнем зовнішньої  за- боргованості.

5. Загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими  зобов’я- заннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів  цієї економіки перед нерезидентами.

6. Міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товар- них ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.

7. Ситуація,  в якій країна, спираючись  на власні ресурси та еко- номічний  потенціал,  виявляється хронічно  неспроможна  своєчасно та повному обсязі виконувати свої міжнародні боргові зобов’язання.

8. Неформальна міжнародна  урядова організація  найбільших країн-кредиторів.

9. Відсоткове  відношення валового  зовнішнього  боргу  до ВВП

країни.

10. Зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситу- ації на валютно-фінансовому ринку чи погіршення  фінансового ста- ну держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо  оговорені відсотки.

 

 

а) міжнародний кредит;


Поняття:

 

б) криза зовнішньої заборгованості;

в) конверсія  зовнішнього  боргу;

г) валовий зовнішній борг країни;


 

д) Паризький клуб;

е) коефіцієнт зовнішнього  боргу;

ж) міжнародні кредитно-фінансові інститути;

з) коефіцієнт обслуговування зовнішнього  боргу;

и) Лондонський клуб;

к) ініціатива MDRI.

Вправа 2. Знайдіть правильну відповідь.

1. Функціями міжнародного кредиту є:

а) перерозподіл  фінансових  коштів та матеріальних ресурсів між країнами;

б) інтенсифікація процесів нагромадження капіталів  в міжнарод- ній економіці;

в) вирівнювання соціально-економічного розвитку  національних економік;

г) прискорення процесів реалізації  товарів і послуг у національ- них економіках;

д) усе перелічене;

е) а + б + г; ж) а + в + г; з) б + в.

2. Який  з принципів міжнародного кредитування є варіативним

(необов’язковим):

а) зворотність;

б) забезпеченість;

в) платність;

г) терміновість.

3. Порушення якого з принципів міжнародного кредитування за- звичай викликає кредитну дискримінацію позичальника:

а) зворотності;

б) забезпеченості;

в) платності;

г) терміновості;

д) цільової зумовленості.


 

4. Серед методів кредитної дискримінації немає:

а) відстрочки  погашення  боргу;

б) обмеження  розмірів кредиту;

в) скорочення  всього терміну чи пільгового періоду;

г) підвищення процентних ставок, комісійних  премій і зборів;

д) вимоги додаткового забезпечення.

5. Надстрокові міжнародні кредити передбачають граничний тер- мін повернення  до:

а) 10 днів;

б) одного місяця; в) трьох місяців; г) шести місяців; д) року.

6. Кредит, за яким ставка відсотка регулярно переглядається від- повідно до зміни вартості позичкових коштів на міжнародному ринку капіталів, має назву:

а) бланковий;

б) прогресивний;

в) ф’ючерсний;

г) ролловерний.

7. Найстарішим міжнародним кредитно-фінансовим інститутом є:

а) Міжнародний валютний фонд;

б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

в) Банк міжнародних  розрахунків;

г) Європейський банк реконструкції та розвитку;

д) Паризький клуб.

8. Який з наведених  міжнародних  кредитно-фінансових інститу- тів не входить в групу Світового Банку:

а) Міжнародна фінансова корпорація;

б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

в) Банк міжнародних  розрахунків;

г) Багатостороннє агентство з гарантій по інвестиціях.


 

9. Основним акціонером Міжнародного валютного фонду є:

а) США;

б) Японія;

в) Великобританія;

г) Китай;

д) Німеччина;

е) Росія.

10. Квоти держав — учасниць МВФ переглядаються:

а) щорічно;

б) кожні три роки;

в) кожні п’ять років;

г) кожні десять років.

11. Яка з наведених міжнародних  кредитно-фінансових організа- цій не має формального статусу:

а) Міжнародний валютний фонд;

б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

в) Банк міжнародних  розрахунків;

г) Паризький клуб;

д) Міжнародний центр розв’язання питань у сфері інвестицій.

12. Коефіцієнт обслуговування зовнішнього  боргу визначається через:

а) відношення валового зовнішнього  боргу до ВВП країни;

б) відношення темпів приросту  зовнішнього  боргу до темпів що- річного приросту чистого експорту;

в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;

г) відношення офіційних міжнародних  валютних  резервів до ко- роткострокової зовнішньої заборгованості;

д) відсоткове  відхилення від ліміту валового зовнішнього  боргу, встановленого для країни Світовим  банком.

13. Критерій  Грінспена визначається через:

а) відношення валового зовнішнього  боргу до ВВП країни;

б) відношення темпів приросту  зовнішнього  боргу до темпів що- річного приросту чистого експорту;


 

в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;

г) відношення офіційних міжнародних  валютних  резервів до ко- роткострокової зовнішньої заборгованості;

д) відсоткове  відхилення від ліміту валового зовнішнього  боргу, встановленого для країни Світовим  банком.

14. Критичним значенням коефіцієнта обслуговування зовніш- нього боргу країни є:

а) 20%; б) 50%; в) 100%; г)120%.

15. Найкрупнішими в світі країнами — боржниками є:

а) країни Східної Європи та Центральної Азії;

б) країни Східної Азії та району Тихого океану;

в) країни Латинської Америки та Карибського басейну;

г) країни Ближнього Сходу і Північної Африки.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.

1. Міжнародне запозичення і міжнародний кредит  є тотожними поняттями.

2. Атрибутами  міжнародного кредиту є принципи  зворотності, строковості і платності.

3. Міжнародний кредит служить  економічним  механізмом  для вилучення коштів у країн-позичальниць.

4. Членство  у МВФ є обов’язковою умовою для вступу до Світо- вого Банку.

5. МВФ концентрує більше своєї уваги на питаннях короткостро- кової фінансової  стабільності, тоді як Світовий  банк зосереджується переважно  на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн — членів.

6. МВФ активно кредитує приватний сектор держав — учасниць.

7. Криза  зовнішньої  заборгованості набуває  масового характеру, починаючи з 60-х років ХХ-го сторіччя.

8. Критичний рівень коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу дорівнює 100%.


 

9. Згідно плану Брейді, зовнішній борг країни-боржника зменшу- вався у тричі в обмін на акції державних  підприємств.

10. Найбільше кредитів, отриманих  приватним сектором України, надійшло з Кіпру, США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини,  Ро- сії та Австрії.

Література до теми 11

1. Вахненко Т. П. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі // Економіка  України. — № 6. — 2006. — С. 143–155.

2. Герчикова И. Н. Международные экономические организации:  регу- лирование мирохозяйственных связей  и предпринимательской деятельнос- ти. — М.: изд-во АО «Консалтбанкир», 2000. — С. 54–116.

3. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И. Н. Жук. — Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115–149.

4. Киреев А. П. Международная экономика.  В 2-х частях. Учебное посо- бие для вузов. Ч. 1. — М.: Международные отношения, 2001. — С. 285–318.

5. Козик В. В., Панкова  Л. А., Крап’як  Я. С. та ін. Зовнішньоекономічні операції  та контракти:  Навч.  посіб. — 2-ге вид., перероб.  і доп. — К.: ЦНЛ,

2004. — С. 266–274.