11.1.  Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування

Міграція позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків відбувається у формі міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит — міждержавний рух капіталу в формі на- дання валютних  і товарних ресурсів на умовах зворотності, строко- вості та платності.

Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення  позики разом із відповідними відсотками.

Міжнародне запозичення — зворотна сторона міжнародного кре- дитування.

Принципи міжнародного кредиту:

 

атрибутивні  (обов’язкові):

– зворотність;

– терміновість  (строковість);

– платність


варіативні (необов’язкові):

– цільова обумовленість;

– забезпеченість;

– плановість


 

Функції міжнародного кредиту:

– мобільний  та ефективний перерозподіл  фінансових  коштів  та матеріальних ресурсів  між країнами  для забезпечення потреб розширеного  відтворення міжнародної  економіки;

– стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн;

– сприяння інтенсифікації процесів  накопичення капіталів,  на- дання  можливості  окремим  країнам  або долати  внутрішні  на- явні ресурсні обмеження, або вирішувати  проблему перенагро- мадження капіталу і падіння його прибутковості;

– коригування ціни капіталу — світової ставки відсотка;

– прискорення процесів  капіталізації через зменшення  термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в між- народній економіці в цілому;

– зниження витрат  обігу і виробництва (наприклад, за допомо- гою впровадження нового придбаного  в кредит імпортного  ре- сурсозаощадливого обладнання, зменшення  відсотків  за залу- чені кредитні ресурси тощо).

Підсумковий  позитивний  ефект міжнародного кредиту  проявля- ється у створенні передумов для зростання валового глобального про- дукту, стимулювання його реалізації та прискорення  світового обігу капіталу.

Негативні наслідки міжнародного кредитування:

– кредит  поглиблює  диспропорції,  які  вже  є в економіці  країн

— позичальниць, оскільки  сприяє  розширенню  виробництва в найбільш  прибуткових галузях  і посилює  прірву  між ними та тими галузями, до яких він не залучається;

– міжнародний кредит  служить   економічним   механізмом   для вилучення коштів у країн-позичальниць. Вони втрачають  зна- чну частину  доходів від перекачування процентів  і дивідендів за кордон, що пригнічує  сукупний  попит та внутрішнє  вироб- ництво;

– надмірне  залучення зовнішніх  позик, їх неефективне викорис- тання може породжувати загрози для макроекономічної стабіль- ності, оскільки  підвищується вразливість національної фінан- сової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних  ризи- ків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу;


 

– розвинуті  країни  часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної  й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори вдаються до їх кредитної дискримінації чи блокади.

Методи кредитної дискримінації:

– обмеження  розмірів кредиту;

– скорочення  всього терміну чи пільгового періоду;

– підвищення процентних ставок, комісійних  премій і зборів;

– вимоги додаткового забезпечення;

– раптове  призупинення використання кредиту  чи скорочення його суми;

– додаткові вимоги політичного та економічного характеру.