9.6. Міжнародна інвестиційна діяльність України

Україна стає активним учасником міжнародної інвестиційної діяльності  та міжнародного ринку інвестицій, оскільки  потребує значних  капіталовкладень. Згідно  із Законом України  «Про  режим іноземного  інвестування», під  іноземними  інвестиціями  розуміють усі «цінності, що вкладаються іноземними інвесторами  в об’єкти ін- вестиційної  діяльності  відповідно до законодавства України  з метою отримання прибутку чи досягнення  соціального ефекту».

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в таких формах:

– участь іноземних інвесторів у підприємствах України;


 

– створення підприємств,  які  повністю  належать  іноземним  ін- весторам;

– придбання діючих підприємств;

– придбання рухомого  та нерухомого  майна  (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт тощо).

Основними кредиторами України  до останнього  часу були між- народні фінансові  організації  та уряди розвинутих країн. Так, МВФ працює з українським урядом за трьома програмами: програма транс- формації  економіки;  програма  короткострокового фінансування, спрямована  на досягнення  макроекономічної стабілізації;  програма розширеного  фінансування. Важливим джерелом  необхідних ресур- сів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні (табл. 9.3, 9.4).

Таблиця 9.3

Прямі іноземні інвестиції в Україну з інших країн світу у 1996–2009 рр. (на початок року в млн дол. США)

 

Країни

1996

2000

2002

2004

2006

2008

2009

Всього

в тому числі:

896,9

3281,8

4555,3

6794,4

16890,0

29542,7

35723,4

Кіпр

51,5

211,2

478,0

779,2

1562,0

5941,8

7682,9

Німеччина

156,9

228,5

249,5

441,45

5505,5

5917,9

6393,8

Нідерланди

46,5

302,9

370,2

463,9

721,8

2511,2

3180,8

Австрія

 

 

144,1

252,1

1423,6

2075,2

2445,6

Сполучене    Ко- ролівство

53,9

246,1

420,4

686,1

1155,3

1968,8

2273,5

Російська     Фе- дерація

50,0

287,9

295,1

377,6

799,7

1462,2

1851,6

США

183,3

589,5

730,9

1074,8

1374,1

1436,8

1471,5

 

Позитивні  фактори залучення іноземних  інвестицій  в Україну: вигідне географічне розташування, потенційно  великий  ринок, висо- ка кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький  курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвести- ційного клімату; захист інвестицій;  можливість  вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.


 

Таблиця 9.4

Прямі інвестиції з України в інші країни світу

у 1996–2009 рр. (на початок року в млн дол. США)

 

Країни

1996

2000

2002

2004

2006

2008

2009

Всього

в тому числі:

 

84,12

 

98,48

 

155,69

 

166,0

 

219,5

 

6196,6

 

6198,6

Кіпр

2,4

1,9

2,1

5825,5

5826,1

Російська  Феде- рація

 

52,10

 

16,41

 

84,82

 

86,7

 

102,5

 

148,6

 

99,9

Польща

20,3

30,1

46,9

Латвія

30,3

31,6

Грузія

0,8

2,2

2,2

28,0

24,1

Панама

2,0

46,13

18,9

18,9

18,9

18,9

19,8

Іспанія

13,83

13,83

13,83

13,83

17,6

Швейцарія

8,10

6,57

3,35

4,2

4,0

4,6

5,0

 

Несприятливі  фактори для інвестицій в українську економіку: незбалансованість економіки;  нерозвинута інфраструктура; віднос- но слабка банківська  і фінансова  система; недосить  гнучка податко- ва  система;  низька  культура  праці;  невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність.

Головні фактори, що стримують приплив  іноземних  інвестицій в Україну, такі:

– недостатня  ефективність законодавства в частині захисту прав приватних інвесторів;

– недосконалість механізму  реалізації  наявних  нормативних ак- тів;

– неточність   податкового   регулювання  і  його  непередбачува- ність;

– дефіцит  ефективної інфраструктури для іноземного  підприєм- ництва.

За  надійністю  інвестування згідно  з різними  оцінками  Україна займає  143 місце серед 170 країн світу. Тому, в першу чергу, постає питання  про створення сприятливого інвестиційного клімату для ві- тчизняних та іноземних інвесторів.


 

Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально  необхід- ний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40–50  млрд дол. США. На перший  погляд, при рівних умовах залучення іноземних   інвестицій   в  Україну  вкладається їх  значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку  на душу населення.

Україна  залишається в переліку  30 країн, які є перспективними для залучення капіталу. Найбільш високу зацікавленість іноземні ін- вестори приділяють наступним видам економічної діяльності в Укра- їні: фінансова діяльність, оптова і роздрібна торгівля, операції з неру- хомістю, харчова промисловість. Основними змінами в потоках ПІІ в країну можна вважати зростання  інвестицій в хімічну промисловість, виробництво коксу та продуктів  нафтопереробки. Однак, світова фі- нансова криза стала додатковим фактором втрат для інвестиційного ринку України.

Умови активізації притоку іноземних інвестицій в Україну:

– вдосконалення законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

– створення сприятливого інноваційного клімату  для реалізації пріоритетних державних  програм  та інвестиційних проектів  у виробничій  сфері;

– сприяння залученню  прямого  продуктивного іноземного  капі- талу у сферу матеріального виробництва та встановлення дер- жавного контролю за його використанням;

– створення сприятливих умов для розвитку  СП, які займають- ся виробництвом. При  цьому важливі:  заборона  ввезення  СП застарілої  продукції  та технологій,  удосконалення законодав- чої бази щодо страхування їх ризиків  та розмежування в СП частки українських та іноземних  партнерів стосовно валюти та контролю за рухом української  частки валюти.


 

Основні  терміни і поняття

Міжнародні  інвестиції,   країна   базування,   приймаюча   країна, прямі іноземні інвестиції,  міжнародний інвестиційний ринок, ринок об’єктів реального  інвестування, ринок прямих  інвестицій,  наслідки міжнародної міграції капіталу, форми прямого іноземного інвесту- вання, міжнародна корпорація,  транснаціональна корпорація,  багато- національна корпорація,  фактори  прямого  іноземного  інвестування, іноземна інвестиційна діяльність.

Контрольні та дискусійні питання

1. Які ознаки прямого іноземного інвестування?

2. Поясність,  чим відрізняються поняття  «ввезення  капіталу»  й

«іноземне інвестування».

3. Назвіть  наслідки ПІІ для країни базування.

4. Охарактеризуйте структуру міжнародного інвестиційного ринку.

5. Поясність  причини  іноземного  інвестування за різними  теоре- тичними концепціями.

6. Які теоретичні концепції пояснюють мотивацію власника  ПІІ?

7. Охарактеризуйте форми та методи ПІІ.

8. Поясність  значення  ПІІ для розвитку  світового господарства.

9. Якими причинами,  на Вашу думку, зумовлені зміни в розвитку прямих інвестицій?

10. Що є основною сутнісною ознакою прямих іноземних  інвести- цій?

11. Яка роль ТНК у сучасних процесах глобалізації?

12. Назвіть  позитивні  та негативні наслідки діяльності ТНК.

13. Охарактеризуйте структуру іноземних інвестицій  в Україні.

14. Які вихідні умови становлення сприятливого інвестиційного клімату в Україні?

15. Які позитивні  та негативні  аспекти можуть мати місце при ін- вестуванні у формі спільного підприємства?

Вправи

Вправа 1.  Для  кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідний термін або поняття.


 

1. Ринок,  де пропонують  інвестиційні товари та послуги, такі як нерухомість, ділянки  під забудову, обладнання, дослідницькі й буді- вельні послуги, ліцензії, патенти, «ноу-хау».

2. Форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі іноземні інвестиції в різні країни світу.

3. Періодичний приплив  іноземного капіталу.

4. Вкладення капіталу  у цінні папери, що не забезпечує  контроль інвестора над об’єктом інвестування.

5. Країна перебування інвестуючого суб’єкта.

6. Країна розташування інвестиційного об’єкта.

7. Частка доходу об’єкта іноземного інвестування, яка залишаєть- ся на території приймаючої країни.

8. Сукупність економічних  відносин, що виникають  між продав- цем інвестиційних ресурсів та їх покупцем, які є резидентами різних країн.

9. Вкладення капіталу, що забезпечує  контроль  інвестора над об’єктом інвестування з метою отримання доходу.

10. Довірчі довгострокові  відносини  між фірмами, що дозволяють координувати та оптимізувати використання спільних  ресурсів і мі- німізувати  трансакційні витрати.

Поняття:

а) міжнародний інвестиційний ринок;

б) ринок реальних активів;

в) стратегічний  альянс;

г) портфельні інвестиції;

д) міжнародна корпорація;

е) приймаюча країна; є) ввезення капіталу; ж) реінвестиції;

з) прямі інвестиції;

и) країна базування.

Вправа 2. Знайдіть єдину правильну відповідь.

1. Вкажіть домінуючий  компонент  сучасної структури  міжнарод- ного руху капіталів:

а) прямі інвестиції;


 

б) портфельні інвестиції;

в) міжбанківські кредити та банківські депозити;

г) гранти та міжнародні трансферти.

2. Якщо має місце перерозподіл  власності між резидентами та не- резидентами конкретної  країни, то це:

а) міграція підприємницького капіталу;

б) міжнародний кредит;

в) гуманітарна та фінансова допомога.

3. Визначити, площа якої фігури відображає виграш країни А вна- слідок міжнародного руху капіталу (рис. 9.9):

а) площа p;

б) площа h;

в) площа g+k;

г) площа h+g+k.

4. Визначити, площа якої фігури відображає виграш країни В вна- слідок міжнародного руху капіталу (рис. 9.9):

а) площа p;

б) площа n;

в) площа n+p;

г) площа c+m+n.

5. Визначити,  чому дорівнює  загальний  світовий  виграш внаслі- док міжнародного руху капіталів  (рис. 9.9):

а) площа e+c;

б) площа h+n;

в) площа n+h+p;

г) площа n+p.

6. Провідними суб’єктами прямого іноземного інвестування є:

а) фізичні особи;

б) національні компанії;

в) ТНК;

г) міжнародні валютно-фінансові інститути.


 

лів:


 

7. Вкажіть домінуючу в сучасних умовах причину  вивозу капіта-

а) максимізація прибутку у довгостроковому періоді;

б) завоювання  та утримання стратегічно важливих  ринків;

в) скорочення  попиту на внутрішньому ринку;

г) відповідь на загрозу конкуренції;

д) використання дешевих трудових та природних  ресурсів інших

 

країн.

8. Визначте, яка форма міжнародних інвестицій дозволяє інвесто- ру отримати контроль над об’єктом інвестування:

а) портфельні інвестиції;

б) прямі інвестиції;

в) міжнародний кредит;

г) гранти та пільгові кредити.

9. Прямі іноземні інвестиції здійснюють переважно:

а) розвинуті  країни;

б) країни, що розвиваються;

в) країни з перехідною економікою.

10. До визначальних факторів інвестиційного клімату в будь-якій економіці належать:

а) стан внутрішнього  ринку;

б) географічне  розташування країни  та існування  в ній природ- них ресурсів;

в) рівень розвитку  конкурентних відносин у країні;

г) домінуюча форма власності;

д) загальна макроекономічна та політична нестабільність;

е) правильно а, б, д;

є) правильно а, д.

Вправа 3. Визначте, яке з положень є правильним, а яке — помил- ковим.

1. Сучасні темпи приросту  експорту капіталу  в усіх його формах випереджають темпи зростання  товарного експорту та ВВП у розви- нутих країнах.


 

2. Цільовою функцією  прямих іноземних інвестицій є отримання доходу у формі дивідендів чи відсотків.

3. Критеріями, за якими  визначають  міжнародний статус компа- нії, є питома вага продажу за межами країни базування, обсяги закор- донних активів та їх частка в загальних активах.

4. Експорт та імпорт підприємницького капіталу характеризуєть- ся винятково позитивними наслідками.

5. Інвестиційний ринок розглядається як сукупність ринків об’єк- тів реального та фінансового інвестування.

6. Позитивні наслідки діяльності  ТНК: притік капіталу; залучен- ня технологій; розвиток  виробництва;  забезпечення зайнятості.

7. ПІІ сприяють зміцненню зовнішньоекономічних та політичних зв’язків країн, посиленню їхньої взаємозалежності, зростанню добро- буту як окремих національних економік, так і міжнародної економіки в цілому.

8. Дочірня компанія реєструється як самостійна компанія, що має статус юридичної особи з власним балансом.

9. Стратегічні  альянси — довірчі довгострокові  взаємовигідні від- носини між фірмами, що дозволяють  кожній з них ефективно досяга- ти довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використан- ня спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Література до теми 9

1. Киреев А. П. Международная экономика: учеб. пособие для вузов: в 2-х ч. — М.: Международные отношения, 1997. — Ч. І.– С. 285–318.

2. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: навч. посібник / К. С. Солонін- ко. — К.: Кондор, 2008. — С. 213–234.

3. Світова економіка: підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнир- ков та ін. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 132–144.

4. Економічна теорія: підручник  / за ред. В. М. Тарасевича. — К.: Центр навчальної  літератури, 2006. — С. 557–580.