9.4. Транснаціональні корпорації: суть, критерії  та еволюція

Інвестиційна діяльність на міжнародному рівні напряму пов’язана з експансією  транснаціональних корпорацій,  які почали активно  ви- носити  певні  ланки  виробничого  циклу  та маркетингу  за кордон  з метою скорочення  виробничих витрат  і знаходження нових  ринків збуту.

Міжнародна корпорація — форма структурної організації вели- кої корпорації,  що здійснює  прямі  іноземні інвестиції  в різні країни світу.  Домінують  такі  види  міжнародних   корпорацій.   Транснаціо- нальна корпорація (ТНК) — корпорація,  в якій головна компанія  на- лежить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах. Багатонаціональна корпорація  (БНК) —  її головна  компанія  нале- жить  капіталу  двох і більше  країн, а філії  також  знаходяться в різ- них країнах. У сучасних умовах більше значення  має не те, капіталу скількох  країн належить  головна компанія  корпорації,  а глобальний характер її діяльності, інвестування й отримання прибутку.

Кількість  ТНК  сягає  40 тис., а філій  за межами  країн  базуван- ня — 206 тис. Річний  обсяг продажів закордонних філій ТНК  зріс до

14 трлн  дол. наприкінці 90-х рр. ХХ ст. (для  порівняння: у 1980 р. він становив  лише 3 трлн дол.). Транснаціональними корпораціями контролюється 50–60%  світової  торгівлі,  80% патентів  на нову тех- ніку і технологію, 70% валютних  і ліквідних  ресурсів  на ринку  роз- винутих країн. На внутрішньо фірмові операції ТНК приходиться приблизно 1/3  світової  торгівлі.  На  їх підприємствах зайнято  при-


 

близно 50 млн. чол., або кожен 10-й зайнятий у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються.

Основні риси ТНК: інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу; величезний матеріальний і фінансовий потен- ціал; можливість  здійснювати значні витрати на НДДКР; є багатоно- менклатурними фірмами,  діяльність  яких дуже диверсифікована; їм притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються  в національних межах.

Критеріями, за якими  визначають  міжнародний статус компанії, є питома вага продажів за межами країни базування, обсяги закордон- них активів та їхня частка в загальних активах. Однак в економічній літературі  всі великі компанії,  що володіють значними  потужностя- ми, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні  інтереси за кордоном, називають  ТНК.

Переваги ТНК:

– доступ до додаткових джерел засобів виробництва;

– уникнення митних бар’єрів;

– долання обмеженості внутрішнього  ринку країни базування;

– використання відмінності  в економічному становищі  країн  за рахунок швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах  з дешевою сировиною  і низькою  опла- тою праці;

– одержання  більш високого  прибутку  в країнах  з низьким  рів- нем оподаткування;

– оптимізація виробничих і  збутових   програм  у  специфічних умовах національних ринків;

– маніпулювання балансами   закордонних філій  з  підпорядку- ванням політики  доходів і витрат інтересам центральної штаб- квартири.

Різновиди прямих  інвестицій  ТНК  залежно  від суті вкладання коштів:

1. Прямі інвестиції «зеленої зони» (greenfield FDI) здійснюються як будівництво підприємства «під ключ». За останні роки цей вид стано- вить менше 20% від усього обсягу прямих іноземних інвестицій. Опла- та таких інвестицій здійснюється переважно готівковими грошима.

2. Трансграничні злиття  і поглинання  (cross-border mergers and acquisitions   M&A).   У   випадку   трансграничного  злиття   функції


 

управління активами  й операціями  передаються  від колишньої  наці- ональної  компанії  до іншої (закордонної) компанії,  причому  перша компанія  стає дочірньою  компанією  / філією  компанії,  що зробила поглинання. Трансграничні злиття  і поглинання становлять понад

80% обсягу ПІІ  у світі. Однак  існує якісна  відмінність  між застосу- ванням цього виду ПІІ країнами-«донорами». Так, майже 100% пря- мих інвестицій у розвинуті  країни здійснюється у формі злиттів і по- глинань, водночас для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою ця цифра становить не більше 40%, а інші інвестиції — це інвестиції «зеленої зони», тобто будівництво «під ключ».

Сучасні тенденції у розвитку  ТНК:

– втрата  панування американських ТНК  та посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК;

– посилення взаємозалежності, економічних  зв’язків та інтересів розвинутих країн;

– посилення позицій  нових індустріальних країн та їх ТНК,  що загострює конкурентну боротьбу у транснаціональному бізнесі. Позитивні наслідки діяльності ТНК: приплив капіталу; залучення

технологій; розвиток  виробництва;  забезпечення зайнятості.

Негативні наслідки: можлива  однобічна спеціалізація національ- ного виробництва, спеціалізація на добувних  галузях  промисловос- ті, екологічно шкідливому виробництві;  вивіз капіталів  і прибутків  з країни, що приймає.

Шляхи протидії негативним сторонам іноземного інвестування: прийняття міжнародного кодексу поводження транснаціональних корпорацій, зміцнення й удосконалення національного законодав- ства щодо інвестицій, розробка взаємних  договорів між країнами, що регулюють порядок інвестування, захист іноземних інвестицій  тощо.