8.4. Світова фінансова криза  як форма прояву глибинних суперечностей міжнародної економіки початку  ХХІ-го сторіччя

Руйнівне цунамі економічної  кризи  прокотилося теренами  між- народної економіки, яскраво демонструючи високий ступінь взаємо- залежності між її окремими суб’єктами, синхронізацію національних і глобальних  економічних процесів та виявляючи слабкі місця наявної моделі глобалізації.  Однак  недарма  у мудрих китайців  ієрогліф,  що означає кризу, має не тільки значення «небезпека»; його друге тлу- мачення — «шлях до нових можливостей». Сучасний  стан речей — це привід критично  проаналізувати глибинні причини наявних негараз- дів і, враховуючи допущені помилки, продовжити впевнено рухатися в спільне економічне майбутнє.

Глибинні причини світової фінансово-економічної кризи:

– завершення п’ятого  Кондрат’євського  циклу,  розпочатого   у

1980–их рр. з відкриттів в галузі мікроелектроніки, комп’ю- терних   технологій,   мобільного   зв’язку  та  Інтернету.   Ринок

1  Наприклад, перші «офіційні  жертви»  кризи  — американські інвестиційно-іпо- течні банки Lehman Brothers Holdings Inc. і Merrill Lynch — мали найвищий з можливих рейтинг довіри ААА.


 

цих проривних  технологій  близький до насичення.  Ефект масштабів  майже  вичерпано,  що гарантовано  передвіщає  змі- ну технологічних укладів через кризове творчо-інноваційне переупорядкування системи  глобальних  продуктивних сил та адекватних їм техніко-економічних, соціально-економічних і організаційно-економічних відносин;

– конфлікт цивілізаційних цінностей та альтернативних моделей глобального економічного світобачення;

– порушення  фундаторних відтворювальних пропорцій:  втрата  в розвинутих країнах  зв’язку  між зростанням реальної  ефектив- ності виробництва, доходами і споживанням, з одного боку, а з ін- шого, — між споживанням і нагромадженням. Починаючи з дру- гої половини  ХХ-го ст., кожне  наступне  покоління заощаджує все меншу частку доходів, тоді як споживання і попит зростають випереджальними темпами за рахунок майже необмеженого кре- дитного буму та доходів майбутніх періодів (політика гедонізму);

– вичерпання енергетичної,  мінерально-ресурсної бази індустрі- ального розвитку, зумовлене  екстенсивним споживанням;

– територіальне дистанціювання центрів споживання і реального виробництва (продуктивної зайнятості), що ускладнює збалан- сованість попиту і пропозиції  на світових товарно-ресурсних ринках;

– посилення нерівномірності розподілу   глобалізаційної  ренти між країнами  («центр   напівпериферія  периферія»), по- глиблення асиметрії  у соціальній  структурі  міжнародної  еко- номіки1 та загострення суперечностей між національними еко- номічними  інтересами окремих країн;

– хронічне  перенакопичення в розвинутих країнах  спекулятив- ного капіталу, який не знаходить внутрішніх варіантів для самозростання в реальному  секторі, а тому примушений або повертатися  до  домінуючого   транзакційного  сектору2,   або

1 За даними ООН,  20% населення Землі (так званий «золотий  мільярд») отримує

83% світового доходу. Парадокс  нерівномірності розвитку  людства посилюється тим, що, згідно прогнозам, чисельність  населення високорозвинутих країн має стійку тен- денцію до скорочення, а бідних країн — до зростання.

2 У 2008 р. у США в його межах створювалося 75% ВВП, тоді як у промисловості

— 11%, а в сільському господарстві — лише 1%. (Див.: Krugman P. The Return of Depres- sion. Economics and the Crisis of 2008. — N.Y., 2008. — 224 p.)


 

спрямовуватися назовні,  зміцнюючи  конкурентні ринкові  по- зиції товаровиробників країн Сходу і Латинської Америки;

– диспропорції  в світовому  товарно-грошовому обігу, спровоко- вані надлишком  незабезпеченого готівкового  долару та його неконтрольовано непередбаченими переміщеннями за межами історичної батьківщини;

– обмежені  можливості  провідних  товаровиробників сучасного світу впливати  на універсальну валюту міжнародних  торгових розрахунків — долар США;

– вихід недоліків  та провалів  ринку  (недовиробництво суспіль- них благ і послуг, негативні зовнішні ефекти, тенденції до кон- центрації  економічної  влади (монополізація) тощо) за межі державних  кордонів, їх поширення у планетарному масштабі в умовах відсутності дієвої системи глобального  регулювання та ефективних механізмів міжнародної  координації тощо.

За оцінками фахівців, відповідні суперечності  й диспропорції  на- громаджувалися в підвалинах  міжнародної  економіки  щонайменш протягом останніх п’ятнадцяти років. Краплею-каталізатором, що примусила їх вибухнути, стала іпотечна криза на ринку житла США. Саме вона ініціювала обвал фінансових пірамід вторинних цінних па- перів, боргову кризу,  хвилю банкрутств  фінансово-кредитних уста- нов спочатку в США, а потім, за "ефектом доміно", і в інших країнах світу.


 

Основні  терміни і поняття

Міжнародний фінансовий ринок, міжнародний грошовий  ринок, міжнародний ринок  капіталів,  міжнародний ринок  страхового  капі- талу, міжнародний рух капіталу,  експорт  капіталу,  імпорт капіталу, чистий  приплив  капіталу,  міжнародна  інвестиційна позиція  країни, міжнародні інвестиції, перехресні інвестиції, втеча капіталу, міжна- родний кредит, міжнародна гуманітарна та фінансова допомога.

Контрольні та дискусійні питання

1. Дайте визначення світового ринку капіталів,  назвіть та роз- крийте (з наведенням конкретних  прикладів) його основні функції.

2. Наведіть  структуру  міжнародного фінансового ринку  та оха- рактеризуйте його основні елементи.

3. Поясніть,  чому для світового фінансового ринку характерна географічна локалізація? Назвіть  провідні світові фінансові центри.

4. Розкрийте об’єктивні  основи  та причини  міжнародного руху капіталу.

5. Охарактеризуйте основні форми міжнародного руху капіталу. Які основні показники використовуються для їх оцінки та аналізу?

6. Назвіть  чинники,  що впливають  на міжнародний рух капіталу в сучасній економіці.

7. Розкрийте характерні  риси та тенденції  сучасного  етапу між- народного руху капіталу.

8. Поясніть  основні  причини  та наведіть  приклади  віртуалізації світового фінансового ринку.

9. Розкрийте основні  причини  світової  фінансової  кризи  2007-

2010 рр. та запропонуйте заходи, що дозволять  в подальшому  запо- бігти глобальним фінансовим потрясінням.

Вправи

Вправа 1.  Для  кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.

1. Різниця між обсягом надходження грошових коштів із-за кор- дону (через позики і продаж іноземним  інвесторам фінансових  акти- вів) та обсягом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль- никам чи купівлі фінансових  активів зарубіжних  емітентів.


 

2. Механізм перерозподільних відносин між суб’єктами світового фінансового ринку щодо внесків в цільові страхові фонди, призначе- ні для покриття ризиків та понесених збитків за результатами опера- цій на міжнародному грошовому ринку та ринку капіталів.

3. Сукупність відносин щодо переміщення капіталу  між націо- нальними  економіками та поза  національними економіками на по- стійній чи терміновій  основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення  інших економічних,  соціальних  і політичних  вигод.

4. Організаційний механізм міждержавного руху та перерозподі- лу капіталів, придатних для використання за межами свого утворення та походження,  міграція яких знаходиться під дією попиту та пропо- зиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних  валютно-фінансових центрів.

5. Частка експорту капіталу у ВВП країни.

6. Вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвес- торові реального контролю  над об’єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків, курсової різниці чи страхової премії

7. Міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товар- них ресурсів за умов зворотності, строковості й платності.

8. Система однорідних  національних і регіональних  ринків, де здійснюються  короткострокові кредитно-позикові операції, що об- слуговують рух обігового капіталу фірм, короткотривалих ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Поняття:

а) міжнародний грошовий ринок;

б) міжнародний кредит;

в) світовий фінансовий ринок;

г) чистий приплив  капіталу;

д) портфельні інвестиції;

є) коефіцієнт експорту капіталу;

ж) ринок страхового капіталу;

з) міжнародний рух капіталу.

Вправа 2. Знайдіть правильну відповідь.


 

1. Міжнародний рух капіталу  стає типовим явищем міжнародної економіки, починаючи із:

а) другої половини  XVII-го  сторіччя;

б) першої половини  XVIII-го сторіччя;

в) середини XIX-го сторіччя;

г) першої половини  XX- го сторіччя.

2. Об’єктивною основою міжнародного руху капіталу є:

а) різні форми політичного устрою країн;

б) міжнародний поділ праці та кооперація  виробництва;

в) нерівномірність економічного розвитку  країн;

г) міжнародна конкуренція.

3. Визначити відносний показник  міжнародного руху капіталу:

а) обсяг імпорту капіталу;

б) кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу;

в) частка іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потребах;

г) величина  зовнішньої заборгованості країни;

д) чистий приплив  капіталу.

4. Домінуючим  компонентом  сучасної  структури  міжнародного руху капіталу є:

а) прямі інвестиції;

б) портфельні інвестиції;

в) міжбанківські кредити та банківські депозити;

г) гранти та міжнародні трансферти.

5. Визначити,  яка з форм міжнародного руху капіталу  дозволяє інвестору отримати контроль над об’єктом інвестування:

а) портфельні інвестиції;

б) прямі інвестиції;

в) міжнародний кредит;

г) гранти та пільгові кредити.

6. Яка з форм міжнародного руху капіталу  переважно  опосеред- ковується  світовим фінансовим ринком:


 

а) портфельні інвестиції;

б) прямі інвестиції;

в) міжнародний кредит;

г) гранти та пільгові кредити.

7. Визначити країни — основні донори капіталу в сучасному світі:

а) країни Східної Європи; б) країни «Великої сімки»; в) країни СНД;

г) країни Східної Азії;

д) країни Латинської Америки.

8. Найбільша в світі частка перехресних інвестицій здійснюється:

а) країнами Східної Європи; б) країнами «Великої сімки»; в) країнами СНД;

г) країнами Східної Азії;

д) країнами Латинської Америки.

9. Міжнародна інвестиційна позиція країни визначає:

а) співвідношення активів, якими  володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні;

б) різницю між обсягом надходження грошових коштів із-за кор- дону та обсягом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль- никам чи купівлі фінансових  активів зарубіжних  емітентів;

в) частку іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потре- бах;

г) обсяг залучених  протягом  року іноземних  інвестицій  на душу населення.

10. В сучасних умовах найбільший вплив на міжнародний рух ка- піталу здійснюють:

а)процеси  глобалізації й інтернаціоналізації;

б) монополізація світового фінансового ринку;

в) науково-технічний прогрес й інформаційна революція;

г) підвищення регулюючої  та перероздільної ролі міжнародних фінансово-кредитних інститутів;


 

д) а + г;

е) а + в.

11. На міжнародному ринку грошей можна отримати:

а) надстрокові кредити;

б) короткострокові (терміном до 1-го року) кредити;

в) середньострокові (3–5  років) кредити;

г) довгострокові  кредити.

12. Який  з сегментів  не включається в структуру  міжнародного ринку капіталу:

а) кредитний ринок;

б) фондовий  ринок;

в) грошовий (валютний) ринок;

г) ринок страхового капіталу.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.

1. Регулююча функція світового фінансового ринку полягає у ви- значенні на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/про- дажу різноманітних фінансових  активів та кредитних  грошей.

2. Головною  функцією  міжнародного ринку  капіталу  є забезпе- чення міжнародної  ліквідності.

3. Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація.

4. Сучасні темпи приросту  експорту капіталу  в усіх його формах випереджають темпи росту товарного  експорту та темпи росту ВВП в розвинутих країнах.

5. За функціональним призначенням міжнародний рух капіталу поділяється на портфельні інвестиції, міжнародні кредити та гумані- тарну допомогу.

6. Міжнародний рух капіталу  може здійснюватися лише у товар- ній та/або грошовій формі.

7. Форми  міжнародного руху капіталу,  що визнаються  кожною конкретною  країною, встановлюються в її інвестиційному та банків- ському законодавстві.

8. Усі операції з міжнародного руху капіталів  опосередковуються світовим фінансовим ринком.


 

9. У сучасній економіці основна частка операцій, пов’язаних з між- народним  рухом капіталу, здійснюється урядами  країн, а також між- державними і наддержавними фінансово-кредитними інститутами.

10. У сучасній економіці  у структурі  міжнародного руху капіталу істотно знижується частка кредитів  при інтенсивному зростанні  пи- томої ваги прямих та більш повільному  — портфельних іноземних інвестицій.

Література до теми 8

1.  Глобализация  и  национальные  финансовые  системы   / Под   ред

Дж. А. Хансена,  П. Хонохана,  Дж. Маджнони. Пер. с англ. — М.: Весь мир,

2005. — С. 125–160.

2. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И. Н. Жук. — Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115–149.

3. Киреев А. П. Международная экономика.  В 2-х частях. Учебное посо- бие для вузов. Ч.1. — М.: Международные отношения, 2001. — С. 285–318.

4. Міжнародна інвестиційна діяльність:  Підручник / Лук’яненко  Д. Г., Губський Б. В., Мозговий О. М. та ін. / За ред. Д. Г. Лук’яненко. — К.: КНЕУ,

2003. — С. 160–187.

5. Миргородская Е. О. Глобальный финансовый капитал. — М.: Магистръ,

2007. — С. 45–93.

6. Шелудько  В. М. Фінансовий ринок:  Навч.посіб.  —  2-ге вид., випр.  і доп. — К.: Знання-Прес, 2003. — С. 420–457.