8.3. Характерні риси сучасного етапу руху капіталу

Характерні риси сучасного етапу МРК визначаються під безпосе- реднім впливом  економічної  глобалізації та постіндустріалізації, які створили для нього ефективне інформаційне, мережево-кумунікацій- не та технологічне  підґрунтя  (Інтернет) і відкрили  просторово-орга- нізаційні можливості  для формування надпотужного глобального (транснаціонального) фінансового капіталу.

Загальні (глобальні) риси та тенденції МРК:

– зростають  темпи  і масштаби  міжнародних  фінансово-кредит- них операцій,  що на сьогодні  за підсумками  року майже  в 40 разів перевищують  масштаби світової торгівлі;

– з’являються нові сегменти й інструменти світового фінансово- го ринку  (сегмент  хеджування та управління ризиками, дери- вативи);

– основна частка операцій,  пов’язаних  з МРК,  здійснюється ви- сокодиверсифікованими мережево-організованими бізнес-гру- пами, мета яких полягає  у підтримці  безперервного активного потоку  фінансової  ренти та доданої вартості  у довгостроковій перспективі;

– підвищується координуюча,   регулююча   та  перерозподільна роль  держави,  міждержавних та  наддержавних інституцій   у МРК, зокрема під керівництвом та патронажем Світового Бан- ку створюється уніфікована система міжнародного регулюван- ня іноземних інвестицій;

– істотно знижується частка кредитів  у структурі  міжнародно- го руху капіталу при інтенсивному зростанні питомої ваги портфельних іноземних інвестицій та більш повільному  — прямих;


 

– посилюється міграція  приватного  капіталу  між  розвинутими країнами  тріади «США  — ЄС — Японія»  (майже  80% інозем- них інвестицій  продовжує  зосереджуватися в 26 розвинутих країнах).  Пріоритетними напрямками прямого  іноземного  ін- вестування також є країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, що мають високі темпи економічного зростання  (Ки- тай, Сінгапур, Малайзія, Бразилія тощо);

– загострюється конкуренція за залучення іноземних інвестицій, що призводить  до розробки спеціальних національних програм їх стимулювання1;

– значна кількість країн виступає одночасно в ролі експортера та імпортера капіталу (табл. 8.4), що породжує так звані «пере- хресні інвестиції»;

Таблиця 8.4

Світовий рейтинг імпортерів та експортерів капіталу

(за  обсягами інвестицій, кредитів  і позик,  2008 р.)*

 

Рейтингова позиція

Імпортери

Експортери

1

США

США

2

Великобританія

Великобританія

3

Франція

Японія

4

Німеччина

Німеччина

5

Китай

Франція

6

Австралія

Нідерланди

7

Канада

Канада

8

Іспанія

Швеція

9

Нідерланди

Італія

10

Бельгія  /Люксембург

Китай

* Джерело: World  Bank, Global Development Finance, 2009.

– глобальний  фінансовий капітал  частково  або повністю  підко- рює собі малі національні економіки. Варіант його конвергенції з національним капіталом стає одним з провідних чинників ма- кроструктурних зрушень. Отже для України  найактуальнішою є проблема  формування власного  капіталу,  спроможного  реа-

1 У 2008 р. особливий сприятливий податково-правовий режим по відношенню до іноземних інвесторів мали 123 країни світу.


 

лізувати національні цілі та представляти її національні еконо- мічні інтереси на світових товарно-ресурсних ринках, та знахо- дження  оптимального  варіанта  його «співпраці»  з глобальним фінансовим капіталом.

Особливу увагу слід звернути на стрижневу тенденцію вір- туалізації світового фінансового ринку й відповідну  прискорену втрату зв’язку між зростанням провідних  індикаторів  економічної кон’юнктури  (агрегованих фондових  індексів)  із реальною  динамі- кою виробництва благ і послуг. Віртуалізація проявляє себе через стрімке абсолютне та відносне збільшення маси фіктивно-спекуля- тивного капіталу, не забезпеченого товарною масою чи золотовалют- ними резервами,  що вільно мігрує світом і стає одним із найважли- віших факторів  внутрішньої циклічності національних економік.  За оцінками Банку міжнародних розрахунків, у 2008 р. річний сукупний обіг такого капіталу  наблизився до відмітки у 1,14 квадрильйони до- ларів США, перевищивши майже у 20 разів обсяг валового глобаль- ного продукту світу1.

Основні причини віртуалізації (надування «фінансових буль- башок»):

– невідповідність між балансовою  і ринковою  вартістю  провід- них корпорацій,  що поглиблюється у міру збільшення їх не- матеріальних «невидимих» активів (торгові  марки, патенти, ліцензії, ноу-хоу та інші права інтелектуальної власності),  рин- кова ціна яких визначається експертно  з огляду на переважно оптимістичні очікування доходів майбутніх періодів2;

– трансформація наприкінці ХХ ст. найбільш  розвинутих кра- їн у центри споживання, яке підживлювалося за рахунок незабезпечених ризикових кредитів.  З метою убезпечення (сек’юритизації)  позичених   коштів   шляхом   страхування й

1          http://fin.izvestia.ru/articles/126/article1255330/?hyperrealurl=http%253A%25

2F%252

2  Наприклад, фірма Netscape  — розробник  програми  для прогляду  Інтернет-сай- тів та пошуку інформації  в мережі Інтернет  — має ринкову  вартість, що перевищує  3 млрд. дол., при вартості основних і обігових фондів у 17 млн. дол. У компанії Hewlett- Packard співвідношення між віртуальними та реальними активами  дорівнює 2,35:1, у Intel — 4,8:1, у Microsoft  — 9,5:1, у Oracl — 13:1 (Див.: Антипина О. Н., Иноземцев В. Л. Постэкономическая революция  и глобальные  проблемы человечества.-  http://www. coren.ru/books/8.php)


 

перестрахування кредитних  ризиків  створюється потужний ринковий позабіржовий сегмент похідних  цінних  паперів  (де- ривативів), який  в  подальшому   починає  відносно  автоном- но й надрентабельно функціонувати. Його  розміри  внаслідок неконтрольованої емісії інструментів  та їх багаточисельного перепродажу із відповідним щоразовим приростом ринкової вартості стрімко зростають (рис. 8.1) і на 01.09.2008 р. вже оці- нюються у 683,7 трлн. дол. США (близько 1000% від валового глобального продукту світу);

Рис. 8.1. Динаміка  структури світового фондового ринку за період 1990–2008 рр1.

– порушення  об’єктивного  механізму  ринкової  селекції  неконку- рентоспроможних неліквідних фінансових  активів (акцій, об- лігацій).  Спостерігається масове «штучне»  зростання  ринкової вартості й рівня надійності «проблемних» цінних паперів завдяки додаванню до них страхових гарантій у формі кредитно-дефолт- них свопів (CDS). Останні засвідчують право покупця у випадку

1   Джерело:  Рубцов  Б. Б.  Современные фондовые  рынки:  Учебное  пособие  для вузов. —  М.: Альпина  Бизнес  Букс,  2007. —  С. 76; Ноздрев С. Международный ры- нок ценных бумаг в современной  структуре  финансовых рынков  // Управление кор- поративными финансами.  — № 6. — 2009. — С. 32–33.


 

дефолту емітента отримати  номінальну  вартість придбаних  цін- них паперів від компанії-страховика (як правило, хедж-фонду чи інвестиційного банку з високим рейтингом довіри1);

– відсутність  суспільного  надзору  за  позабіржовими операція- ми із вторинними цінними  паперами,  насамперед, вимог щодо обов’язкових  нормативів  їх резервування та механізмів  ство- рення відповідних спеціальних резервних фондів;

– відокремлення управління від власності.  Це призводить  до іг- норування найманими топ-менеджерами стратегічних  інтер- есів власників,  масштабних  фінансових  маніпуляцій (афер) з метою підвищення будь-якою ціною показників ринкової капі- талізації  активів  та появи  глобальної  корпоративної корупції, що протидіє  будь-яким спробам  посилити  державний  чи над- державний  контроль за фінансовими операціями.