7.6. СОТ та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин

Світова організація торгівлі — СОТ (World Trade Organization) —

головний міжнародний регулятор світової торгівлі.

Головна  мета СОТ:  лібералізація міжнародної  торгівлі,  усунен- ня дискримінаційних перешкод  на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнен- ня цієї мети забезпечить зміцнення міжнародної  економіки, зростан- ня інвестицій,  розширення торговельних  зв`язків,  підвищення рівня зайнятості і доходів у всьому світі.

Функції СОТ:

– нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з пи- тань її регулювання;

– забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговель- них спорів;


 

– розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

– нагляд за торговою політикою  країн;

– обговорення  загальних проблем міжнародної  торгівлі.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне регулювання; антидемпінгове регулювання;  використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження;  діяльність  митних союзів і зон вільної торгів- лі; торговельні  аспекти захисту прав інтелектуальної власності та ін- вестиційних заходів тощо.

7.7. Сучасна міжнародна торгова  політика

Головна мета зовнішньоторговельної політики  України  — акти- візація  її участі у міжнародному поділі праці з використанням його переваг  для сприяння національному економічному зростанню. Стрижнем зовнішньоторговельної політики  є поєднання пріоритетів імпортозбалансування і експорторозширення національної еконо- міки.

Вступ України  до СОТ  відзначився лібералізацією та розши- ренням зовнішньоторговельних зв’язків за рахунок поступового зменшення  протекціоністських заходів. Разом  з тим, зростає загроза зворотного  імпорту  товарів,  вироблених з порушенням екологічних норм і вимог. У зв’язку  з цим актуалізуються питання  підвищення екологічного контролю за якістю імпортних  товарів.

Необхідність скорочення  негативного  сальдо платіжного  балан- су, стабілізації економіки  України  в умовах подолання глобальної економічної  кризи потребує активізації пріоритетів  національного імпортозбалансування. Україна  не може  скорочувати «критичний» імпорт, що постійно зростає за рахунок підвищення ринкових  цін на енергоносії. Але щодо імпорту продукції сільського господарства, ма- шинобудування і хімічної  промисловості, слід дотримуватись полі- тики обґрунтованого протекціонізму. Застосування компенсаційних митних тарифів, скасування пільгових імпортних тарифів та держав- них гарантій  іноземним  кредиторам  на ввезення  продукції,  аналоги якої створюються  в Україні, сприятимуть підвищенню  ефективності національних імпортозаміщуючих виробництв, зменшенню дефіциту балансу торгівлі товарами та послугами.


 

Зміцненню експортного  потенціалу  країни  сприятиме політика державної  підтримки  експорторозширюючих галузей  і виробництв. З цією  метою доцільно  застосувати державні  гарантії  під експорт- ні кредити,  податкові  пільги  для  виробників експортної  продукції, страхування експортних  ризиків, зменшення  в експорті питомої ваги продукції з низьким  і стимулювання збільшення обсягів продукції з високим  ступенем  обробки,  підсилення впливу  держави  на форму- вання експортних потоків на основі геоекономічної диверсифікації експорту, удосконалення механізму митного регулювання вивезення дефіцитних  видів продукції та сировини.

У період загострення глобальної економічної кризи виникли  спе- цифічні проблеми, пов’язані з оптимізацією рівня протекціоністських заходів. Зокрема, надмірна ставка тарифу  може перекрити імпорт взагалі, зменшувати не тільки добробут країни, а й світу у цілому. Ра- зом з тим, саме імпортний  тариф може захистити  національні імпор- тозаміщуючі галузі й стимулювати розвиток  експорторозширюючих, сприяти  зростанню бюджетних надходжень і захисту національної безпеки.

Досвід антикризових самиттів G 20 (Group of Twenty  Finance Ministers and Central Bank Governors)1 свідчить про неефективність в умовах глобальної економічної  кризи як надмірної лібералізації тор- гівлі, так і зловживання протекціонізмом.

Лібералізація і відкритість  національних ринків розширюють можливості  для  експансії  імпорту,  а надмірний  протекціонізм при- зводить до уповільнення інноваційної активності і зменшення конку- рентоспроможності національного виробництва.

Низький рівень тарифного  захисту в умовах глобальної  кризи підвищує  рівень незахищеності національних економік від впливу коливань кон’юнктури світових ринків. Це активізує застосування інструментів  нетарифного регулювання — антидемпінгових і ком- пенсаційних заходів, експортних  податків та імпортних  квот.

1  G 20 Група двадцяти  — формат  міжнародних  нарад глав держав і урядів,  міні- стрів фінансів,  що представляють 20 економік  країн: 19 найбільш  розвинутих націо- нальних економік і ЄС. У країнах G 20 проживає  дві третини населення світу, створю- ється 90% світового ВВП, між економічними суб’єктами цих країн здійснюється 80% обсягів міжнародної  торгівлі.


 

Основні  терміни та поняття

Тарифне  регулювання,  нетарифне регулювання,  митний  тариф, імпортна квота, експортна субсидія, ліцензування, «добровільне» обмеження  експорту, експортний  податок, дискримінація імпорту  в межах митного союзу, антидемпінгове регулювання,  країни G20.

Контрольні та дискусійні питання

1. Обґрунтуйте наслідки  впровадження митного  тарифу  на ім- порт автомобілів в Україну.

2. Які інструменти прихованого  протекціонізму застосовуються в Україні?

3. У чому полягають  відмінності  впливу  митного тарифу  та екс- портної субсидії?

4. Які аргументи застосовують  прихильники та супротивники митних тарифів?

5. Які заходи торгової  політики  запропоновано групою G20 для подолання економічної кризи?

6. Які принципи  екологічного захисту домінують при виборі варі- антів торгової політики?

Вправи

Вправа 1.  Для  кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідний термін або поняття.

1. Кількісне  обмеження  імпортованої  продукції.

2. Інструмент  ЗЕД, що вводиться  для окремих країн з метою сти- мулювання  імпорту.

3. Кількісне  обмеження  обсягів  іноземної  продукції,  дозволеної щорічно для ввозу в країну.

4. Державні грошові збори, що стягуються  через митні установи з товарів, що перетинають  державний  кордон.

5. Державне стимулювання експорту за рахунок бюджету.

6. Продаж  на експортному  ринку  товару  за ціною, нижчою  від ціни на національному ринку.

7. Продаж товару на експортному ринку за ціною, нижчою за його вартість.


 

8. Ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику.

 

 

а) митні тарифи;

б) експортні субсидії; в) вартісний демпінг; г) імпортна квота;

д) імпортний  депозит;

е) пільгове мито;

є) демпінг;

ж) ціновий демпінг.


Поняття:

 

 

Вправа 2. Знайдіть єдину правильну відповідь.

1. Виберіть правильне визначення митного тарифу:

а) конкретна  ставка митного збору, яку необхідно сплатити  при вивезенні або ввезенні товару на територію країни;

б) ставка, що залежить  від обсягу імпорту товару;

в) обов’язковий  збір, що є умовою експорту або імпорту.

2. За напрямом  дії імпортні квоти бувають:

а) експортними; б) селективними; в) галузевими;

д) імпортними.

3. До функцій  митного тарифу не відносять:

а) фіскальну;

б) перерозподільну;

в) балансуючу;

г) протекціоністську.

4. Головний міжнародний регулятор  світової торгівлі — це:

а) НАТО;

б) СОТ;


 

в) ООН;

г) СНД.

5. Штаб-квартира СОТ знаходиться у:

а) Москві; б) Мілані; в) Парижі; г) Женеві.

6. Ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику — це:

а) демпінг;

б) квотування;

в) експортна субсидія;

г) ліцензія.

7. Пільги фінансового характеру, що надаються державою екс- портерам для розширення вивезення товарів за кордон, — це:

а) дотації;

б) демпінг;

в) експортні субсидії;

г) премії.

8. Додаткові імпортні збори, якими обкладаються  товари, що екс- портуються за цінами, нижчими  за рівень світових цін або внутріш- ніх цін імпортуючої країни, — це:

а) антидемпінгові тарифи;

б) експортні субсидії;

в) митні тарифи.

9. Державна  політика  захисту  внутрішнього  ринку від іноземної конкуренції шляхом використання інструментів  тарифного  і нета- рифного регулювання:

а) фритредерство; б) протекціонізм; в) автаркія.


 

10. Яка з нижчеперелічених галузей  промисловості займає  най- більшу частку в експорті України:

а) деревообробна; б) металургійна; в) легка.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке — помилкове.

1. Головним інструментом  зовнішньоторгової політики  є митний тариф.

2. Компенсаційне мито використовується, якщо при виробництві чи збуті імпортних  товарів у країні-експортері не видавалися субси- дії.

3. Специфічні тарифи  встановлюють у процентах  до митної вар- тості товару.

4. Антидемпінгові  тарифи  — державні  грошові збори, що стягу- ються через митні установи  з товарів і майна, що провозяться через державний  кордон.

5. Протекціонізм — це державна  політика  захисту  внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання інструментів лише тарифного  регулювання.

6. Експортні субсидії — державне стимулювання експорту за ра- хунок бюджету.

7. Імпортні  квоти — кількісне  обмеження  обсягів іноземної  про- дукції, дозволеної щорічно для ввозу в країну.

8. Демпінг — додаткові імпортні збори, якими обкладаються това- ри, що експортуються за цінами, нижчими  від рівня світових цін або внутрішніх цін імпортуючої країни.

9. СОТ  —  головний  міжнародний регулятор   світової  торгівлі. Вона є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів  та торгівлі (ГАТТ)  з 1995 р.

10. G 20 — формат  міжнародних  нарад глав держав і урядів  міні- стрів фінансів, що представляють 20 економік країн: 19 найбільш роз- винутих  національних економік  і ЄС. У країнах  G 20 проживає  дві третини населення світу, створюється 90% світового ВВП, між еконо- мічними суб’єктами цих країн здійснюється 80% обсягів міжнародної торгівлі.


 

Література до теми 7

1. Киреев А. П. Международная экономика: учеб. пособие для вузов: в 2-х ч. / А. П. Киреев. — М.: Международные отношения,  1997. — Ч. І. — С. 195–

218.

2. Волчкова  Н. Новая  теория  международной торговли  и новая  эконо- мическая   география  (Нобелевская  премия   по  экономике   2008  года)  // Вопросы экономики.  — 2009. — № 1. — С. 103–118.

3.  Міжнародна економіка:  навчальний посібник  / за  ред.  А. О. Задої, В. М. Тарасевича. — Д.: Вид-во ДУЕП,2010. — С. 60–71.

4. Міжнародна економіка:  підручник  / за  ред. В.М.  Тарасевича.  —  К.: Центр навчальної  літератури, 2006. — С. 80–98.

5. Новицький  В. Є. Міжнародна економічна  діяльність  України:  підруч- ник / В. Є. Новицький. — К.: КНЕУ,  2003. — 948 с.

6. Трухачев  В. И. Международная торговля:  учеб. пособие / В.И. Труха- чев. — Изд. 2-е, перер. — М.: Финансы и статистика, 2008. — 416 с.

7. Циганкова Т. М. Міжнародна торгівля: навч. посібник / Т. М. Циганко- ва, Л. П. Петрашенко, Т. В. Кальченко. — К.: КНЕУ,  2001. — 488 с.